Рішення № 7093289, 08.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.12.09 р. Справа № 22/161

Суддя господарського суду Донецької області Іванченкова О.М.

при секретарі судового засідання Бондар В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Макіївка Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна мережа „Сарепта”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 34557310,

про стягнення 19711,35 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: не зявився;

від відповідача: Шкляров І.О.- довіреність від 1.12.2009р.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м.Макіївка Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна мережа „Сарепта”, м.Донецьк, про стягнення суми основного боргу у розмірі 19711,35 грн.

Позовні вимоги Позивача ґрунтуються на простроченні грошового зобовязання Відповідачем, яке виникло з договору, укладеного в порядку ч.1 ст.173, ст.181 Господарського кодексу України спрощеним способом шляхом оформлення видаткових накладних, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копії видаткових накладних за період з 20.02.2009р. по 25.06.2009р.; накладних повернення постачальнику товару за період з 14.03.2009р по 27.05.2009р.; банківських виписок; акту звірки за період з 01.01.2009р. по 15.08.2009р., претензії №4 від 22.10.2009р. та підтвердження її відправлення Відповідачу.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.692 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст.1, 2, 54-56, 61, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України.

20.11.2009р. через канцелярію суду Донецької області Відповідачем надано відзив на позов №481 від 19.11.2009р., згідно з яким Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгівельна мережа „Сарепта” підтверджує поставку Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 продукції згідно накладних на загальну суму 19711,35 грн. та надає пропозицію щодо укладання мирової угоди з Позивачем зі сплатою заборгованості у наступному графіку: 4000,00 грн. 25.12.2009р.; 4000,00 грн. 25.01.2010р.; 4000,00 грн. 25.02.2010р.; 4000,00 грн. 25.03.2010р. та 3711, 35 грн. 25.04.2010р.

25.11.2009р. у судовому засіданні представник Позивача відмовився від укладання мирової угоди із Відповідачем.

Представник Позивача в судове засідання не з”явився.

Представник Відповідача в судовому засіданні надав заяву про розстрочення виконання судового рішення по цій справі.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарсько процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарсько процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарсько процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За твердженнями Позивача (Продавця), останній здійснив встановлення правовідносин з Відповідачем (Покупцем) не шляхом укладення договору поставки у формі єдиного документа, а конклюдентно, шляхом вчинення дій, які виразилися у фактичній передачі товару Відповідачу на підставі видаткових накладних, що відповідає статті 181 Господарського кодексу України

У матеріалах справи у підтвердження наведеного містяться копії видаткових накладних, з яких вбачається, що вони підписані представниками обох сторін та скріплені печаткою і штампами Відповідача з визначенням його найменування та структурного підрозділу, у який доставлено товар, на загальну суму 56867,40 грн. за період з лютого по червень 2009р.

Зазначені видаткові накладні містять суть умов правочинів найменування сторін, асортимент та вартість товару.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» накладні є первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Приймаючи до уваги наведене та враховуючи, що перелічені вище первинні документи підтверджують волю сторін на встановлення правовідносин, суд дійшов висновку, що фактично між сторонами укладено правочини, які за своєю правовою природою є договорами купівлі-продажу та підпадають під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.

Таким чином, в силу статті 655 Цивільного кодексу України та змісту видаткових накладних Позивач зобовязується передати у власність Відповідача товар, а останній зобовязується прийняти цей товар та оплатити за нього визначену суму коштів.

Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем видаткові накладні є належним доказом здійснення передачі Відповідачу товару та прийняття цього товару останнім в межах внедоговірних відносин. Докази незгоди останнього з належністю виконання Позивачем своїх зобовязань щодо передачі товару суду не надавалися.

За твердженнями Позивача, які відображає акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2009р. по 15.08.2009р., Відповідачем повернуто товар на загальну суму 139,49 грн. та здійснено часткову сплату боргу у сумі 37040,21 грн. У підтвердження наведеного Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 представлені накладні повернення постачальнику №20-27840 від 14.03.2009р., №20-29212 від 07.05.2009р., №20-29593 від 19.05.2009р., возвратна накладна від 27.05.2009р. та банківські виписки за період 12.03.2009р. по 09.06.2009р.

Як свідчить акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2009р. по 15.08.2009р., сторонами визначено загальну суму боргу, що підтверджено підписами та печатками сторін, у розмірі 19711,35 грн.

До матеріалів справи додано претензію №4 від 22.10.2009 року, згідно з якою Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про сплату заборгованості у сумі 19712,52грн. Факт відправлення Відповідачу зазначеного документу підтверджується наявним в матеріалах справи фіскальним чеком №0644 від 23.10.2009р.

Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи надіслання Позивачем вимоги щодо сплати боргу 23.10.2009р., строк виконання зобовязання по оплаті переданого товару за накладними у Відповідача, відповідно до норм статті 530 Цивільного кодексу України, на дату подання зазначеної позовної заяви є таким, що настав.

Проте, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, грошове зобовязання Покупця перед Продавцем на визначену суму на момент прийняття рішення суду не виконане.

Одночасно, враховуючи викладене, зміст акту звірки за період з 01.01.2009р. по 15.08.2009р. та розмір боргу визначений Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, вимоги Позивача щодо стягнення заборгованості у сумі 19711,35 грн. є правомірними, такими, що не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Крім того, приймаючи до уваги зміст відзову Відповідача на позов за №481 від 19.11.2009р., суд дійшов висновку про визнання Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгівельна мережа „Сарепта” позовних вимог у повному обсязі.

Згідно до ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання Відповідачем позовних вимог господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

За викладених обставин суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог відносно стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна мережа „Сарепта” на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суми заборгованості у розмірі 19711,35 грн.

Щодо заяви Відповідача про розстрочення виконання рішення суду по даній справі, то воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В обґрунтування наданої заяви заявник посилається на важке фінансове становище підприємства, наявність заборгованості перед фізичними та юридичними особами на суму 17049622,67грн., наявність заборгованості по кредитним зобовязанням на суму 4169044,28грн. та 1024213,00 доларів США та порушені виконавчі провадження щодо стягнення з підприємства заборгованості на загальну суму 614500грн.

Розстрочка виконання судового рішення в розумінні статті 121 ГПК України може бути встановлена судом лише за умов наявності виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Водночас, заявником (відповідачем) не доведено суду винятковості обставин, що унеможливлюють виконання рішення суду. Не доведено недостатність або відсутність коштів у боржника станом на певну дату, а також не представлено доказів (документів) щодо неможливості зарахування коштів на його рахунок у подальшому.

Крім того, рахунків або банківських виписок, з яких би вбачалось відсутність грошових коштів у заявника як на момент виникнення заборгованості, так і на даний час, суду не надано.

Боржником також жодним чином не обґрунтовано довготривалий термін у 6 місяців, на який слід розстрочити виконання судового рішення.

Посилання на важке фінансове становище не є переконливим та законним підґрунтям для невиконання господарських зобовязань.

Інших суттєвих причин та доказів неможливості або складності процедури виконання рішення суду, а також інших обставин виняткового характеру, які могли б слугувати підставою для відстрочки виконання рішення суду заявником не надано.

Навпаки, суд при вирішенні питання про відстрочку виконання рішення має враховувати поряд з іншими обставинами наявність інфляційних процесів у економіці держави. Аналогічні висновки містяться в пункті 2 розяснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.96 року № 02-5/333 „Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України”.

З моменту виникнення права вимоги стягувача на суму боргу до моменту, до якого боржник просить розстрочити виконання рішення, зазначена сума становитиме значно більший розмір. Тому прийняття судом рішення про розстрочку виконання рішення суду порушить законні права Позивача.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що вимоги ТОВ „Торгівельна мережа „Сарепта” про розстрочення виконання рішення суду по даній справі є необґрунтованими, недоведеними, а тому такими, що підлягають залишенню без задоволення.

Враховуючи, що причиною виникнення спору є протиправне порушення Відповідачем умов конклюдентних правочинів, а також норм Цивільного кодексу України, які регулюють загальні умови виконання зобовязань та правила виконання договорів купівлі-продажу та поставки, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державно мито та витрати на інформаційнетехнічне забезпечення судового процесу покладаються судом на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 22, 33, 36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1.Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Макіївка Донецької області, до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна мережа „Сарепта”, м.Донецьк, про стягнення суми основного боргу у розмірі 19711,35 грн. задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна мережа „Сарепта” (83054, Донецька область, м.Донецьк, пр. Київський, 46, ЄДРПОУ 34557310, р/р2600912620 у ДОД „Райффайзен Банк Аваль” м.Донецька, МФО 335076) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р260090193996 у „ПроКредитБанку, МФО 320984) 19711,35 грн. основного боргу.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна мережа „Сарепта” (83054, Донецька область, м.Донецьк, пр. Київський, 46, ЄДРПОУ 34557310, р/р2600912620 у ДОД „Райффайзен Банк Аваль” м.Донецька, МФО 335076) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р260090193996 у „ПроКредитБанку, МФО 320984) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 197,11 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.У судовому засіданні 08.12.2009р. оголошено повний текст рішення.

6.Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя