Рішення № 7093201, 10.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.12.09 р. Справа № 22/201пд

Господарський суд Донецької області у складі судді Іванченкової О.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Артемівськ Донецької області,

до відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.Артемівськ Донецької області,

про визнання недійсним договору оренди від 12.11.2009р.,-

та зустрічною позовною заявою фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.Артемівськ Донецької області,

до відповідача, фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Артемівськ Донецької області,

про визнання права власності

за участю уповноважених представників:

від позивача: ОСОБА_3 - по довіреності;

від відповідача: ОСОБА_4 - по довіреності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м.Артемівськ Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 м.Артемівськ Донецької області, про визнання недійсним договору оренди нежилого приміщення б\н від 12.11.2009 року.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на невідповідність спірного договору оренди положенням законодавства, у звязку з відсутністю у Відповідача права власності на предмет цього договору приміщення №2 (літ А- 4) магазину загальною площею 107, 6 метрів квадратних, що знаходиться за адресою: Донецька область, м.Костянтинівка, проспект Ломоносова, будинок 142.

Мотивуючи позовні вимоги, Позивач посилається на положення статті 761 Цивільного Кодексу України, згідно яких право передання майна у найом належить власникові речі або особі, якій належать майнові права. Таким чином, за твердженням Позивача, передачу Відповідачем в оренду нежитлового приміщення, яке не є його власністю, здійснено без належного правового підґрунтя, а відтак, договір оренди нежилого приміщення б\н від 12.11.2009 року, в розумінні статей 203 та 215 Цивільного кодексу України, суперечить вимогам закону та є недійсним.

10.12.2009р. Відповідач звернувся до господарського суду Донецької області с зустрічним позовом до Позивача про визнання права власності на нерухоме майно - приміщення №2 (літ А- 4) магазину загальною площею 107, 6 метрів квадратних, який знаходиться за адресою: Донецька область, м.Костянтинівка, проспект Ломоносова, будинок 142.

Мотивуючи предявлення зустрічного позову Відповідач вказує на невизнання Позивачем за первісним позовом права власності на означене спірне нерухоме майно, яке належить Відповідачу, та на положення статей 16 та 392 Цивільного кодексу України, відповідно до яких власник майна може, в якості захисту майнового права, предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог Позивач (за зустрічним позовом) посилається на існування в нього права власності на спірне нежитлове приміщення, виходячи з наступних фактичних обставин. По-перше, право власності на спірне приміщення виникло внаслідок укладання ним договору купівлі-продажу квартири від 15.02.2007 року, договору купівлі-продажу квартири від 20.03.2007 року та набуття у власність за цими договорами квартир №2,3, які розташовані на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку № 142, що знаходиться по проспекту Ломоносова в місті Костянтинівка Донецької області. По-друге, право власності на спірне приміщення виникло внаслідок переведення ним на підставі рішення Виконавчого комітету Костянтинівської Міської Ради №470 від 15.08.2009 року зазначених квартир в нежитлові приміщення, проведення технічного переобладнання означених квартир і перетворення їх в єдине нежитлове приміщення - приміщення магазину. Також, Позивачем (за зустрічним позовом) зазначено, що проведення і закінчення прибудови, переобладнання та створення спірного приміщення магазину вчинені за наявності права оренди на земельну ділянку, яке набуте ним на підставі рішення Костянтинівської Міської Ради №5\42-967 від 09.07.2009 року та договору оренди землі б\н від 03.08.2009 року.

Ухвалою від 10.12.2009р. зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

В судовому засіданні представник Відповідача (за первісним позовом) проти позовних вимог заперечив, посилаючись на відсутність будь-яких порушень норм діючого законодавства під час укладання спірного договору, просив суд відмовити в позові, позовні вимоги за зустрічним позовом підтримав в повному обсязі.

В судовому засіданні представник Позивача (за первісним позовом), Відповідача (за зустрічним позовом) визнав зустрічні позовні вимоги та відмовився від первісного позову, про що надав письмову заяву.

Вислухавши в судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Зобовязання згідно із ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На підставі доданих до матеріалів справи письмових доказів судом встановлено, що 15.02.2007 року Позивачем за зустрічним позовом) (Покупець) та громадянкою України ОСОБА_6 (Продавець) було укладено договір (реєстровий № 645) купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, загальна площа якої становить 55,20 метрів квадратних.

20.03.2007 року Позивачем за зустрічним позовом (Покупець) та громадянином України ОСОБА_7 (Продавець) було укладено договір (реєстровий №1140) купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, загальна площа якої становить 29,10 метрів квадратних.

За умовами зазначених договорів Позивачем за зустрічним позовом придбано у власність квартири №№2,3, які розташовані на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку №142, що знаходиться по проспекту Ломоносова в місті Костянтинівка Донецької області.

Відповідно до статті 657 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до статті 334 Цивільного кодексу України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.

До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Дана норма закону знайшла своє відображення в пункті 10 договору купівлі-продажу від 15.02.2007 року та в пункті 10 договору купівлі - продажу від 20.03.2007 року, якими встановлено, що право власності на квартиру у Покупця виникає з моменту державної реєстрації договору.

Як встановлено судом, договір (реєстровий №645) купівлі-продажу квартири від 15.02.2007р. зареєстрований в Державному реєстрі правочинів станом на 15.02.2007 року за номером 1917229, договір (реєстровий №1140) купівлі-продажу квартири від 20.03.2007р. зареєстрований в Державному реєстрі правочинів станом на 20.03.2007р. за номером 1976744.

Відповідно до приписів статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», речові права на нерухоме майно, їх обмеження підлягають державній реєстрації.

Відповідно до приписів статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Пункт 1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №7\5 від 07.02.2002р., державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (БТІ) у межах визначених адміністративно - територіальних одиниць.

Як вбачається з матеріалів справи, реєстрацію права власності на квартиру №2 Позивачем за зустрічним позовом проведено, про що одержано Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №14005779 від 25.03.2007 року, виданий Костянтинівським міським бюро технічної інвентаризації; реєстрацію права власності на квартиру №3 Позивачем за зустрічним позовом також проведено, про що одержано Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №13610711 від 19.02.2007 року, виданий Костянтинівським міським бюро технічної інвентаризації.

За таких обставин, приймаючи до уваги встановлений зазначеними договорами купівлі продажу та діючим законодавством момент переходу та набуття права власності на квартиру як обєкт нерухомого майна, вбачається що Позивач за зустрічним позовом на законних підставах набув право власності на квартири №2,3, які розташовані на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку №142, що знаходиться по проспекту Ломоносова в місті Костянтинівка Донецької області.

Згідно із частиною першою статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. При цьому, за приписами частини другої статті 319 Цивільного кодексу України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Також положеннями статті 320 Цивільного кодексу України встановлено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності.

Позивач за зустрічним позовом на підставі рішення Виконавчого комітету Костянтинівської міської ради №470 від 15.08.2007 року «Про перевід квартир по проспекту Ломоносова, 142 (2-3) в нежитлове приміщення і дозвіл про переобладнання їх під промтоварний магазин» здійснив технічне переобладнання означених квартир у єдине цілісне нежиле приміщення. За рахунок проведеного переобладнання означені квартири було перетворено у приміщення магазину.

Зі змісту предявлених Позивачем за зустрічним позовом письмових доказів суд встановив, що переобладнання означених квартир у нежитлове приміщення було проведене ним з дотриманням вимог містобудівного законодавства, відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації. Цей факт підтверджується дозволом на виконання будівельних робіт №09\09\759 від 28.09.2009 року.

Факт належного здійснення Позивачем за зустрічним позовом переобладнання квартир та створення нежитлового приміщення, а також проведення означеної процедури з додержанням нормативно встановлених стандартів, вимог та правил, зокрема, СНіП і ДБН, підтверджуються актом готовності обєкта до експлуатації від 05.10.2009 року. Відповідно до пункту 7 зазначеного акту на обєкті виконані згідно з державними будівельними нормами всі роботи, передбачені проектною документацією. Згідно з пунктом 11 даного документу закінчений будівництвом обєкт готовий до експлуатації.

Положення статті 190 Цивільного кодексу України передбачають, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Відповідно до статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення.

Згідно зі статтею 332 Цивільного кодексу України переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ.

Стаття 328 Цивільного кодексу України передбачає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Тобто, статтею 328 Цивільного кодексу України встановлюється презумпція правомірності набуття праві власності.

Таким чином, приймаючи до уваги гарантовану законом можливість власника проводити переобладнання нерухомого майна, враховуючи наявність, досліджених судом в якості письмових доказів дозвільних документів, які обумовлюють правомірність здійснення Позивачем за зустрічним позовом процедури переобладнання, відсутність будь-яких доказів порушення будівельних норм та правил при здійсненні ним переобладнання спірного обєкту нерухомості, суд дійшов висновку, що фізична особа підприємець ОСОБА_2 є власником приміщення під №2 Літ А-4 - магазину загальною площею 107, 6 метрів квадратних, який знаходиться за адресою: Донецька область, місто Костянтинівка, проспект Ломоносова, будинок 142.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Стаття 392 Цивільного кодексу України передбачає, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За приписом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В ході судового засідання представник Відповідача за зустрічним позовом відмовився від первісного позову та визнав зустрічний позов повністю, пояснивши це тим, що отримав ґрунтовні письмові докази, які доводять наявність у Позивача за зустрічним позовом права власності на приміщення під № 2 Літ А-4 - магазин загальною площею 107, 6 метрів квадратних, який знаходиться за адресою: Донецька область, місто Костянтинівка, проспект Ломоносова, будинок 142.

Враховуючи, що відмова Позивача від первісного позову викладена письмово, підписана уповноваженою особою, сторона усвідомлює наслідки таких процесуальних дій, керуючись ст. 78, 80 Господарського процесуального кодексу України, суд приймає цю відмову та припиняє провадження за первісним позовом.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Приймаючи до уваги, що дії Відповідача за зустрічним позовом щодо визнання його не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, на підставі ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати розподіляються з урахуванням норм ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36, 43, 49, 78, 80, 8285 Господарського процесуального кодексу України, на підставі статей 181, 190, 316, 317, 376, 332, 392 Цивільного кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Прийняти відмову від позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Артемівськ Донецької області, до відповідача, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Артемівськ Донецької області, про визнання недійсним договору оренди нежилого приміщення б\н від 12.11.2009 року.

Припинити провадження по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Артемівськ Донецької області, до відповідача, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Артемівськ Донецької області, про визнання недійсним договору оренди нежилого приміщення б\н від 12.11.2009 року.

Зустрічні позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно: приміщення під №2, Літ. А-4 - магазин загальною площею 107,6 метрів квадратних, який знаходиться за адресою: Донецька область, місто Костянтинівка, проспект Ломоносова, будинок 142 задовольнити.

Визнати право власності фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.Артемівськ Донецької області, на нерухоме майно: приміщення під №2, Літ.А-4 - магазин загальною площею 107,6 метрів квадратних, який знаходиться за адресою: Донецька область, місто Костянтинівка, проспект Ломоносова, будинок 142.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (Адреса: АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (Адреса: АДРЕСА_4, Ідентифікаційний номер НОМЕР_2) відшкодування сплаченого державного мита в сумі 85 грн. 50 коп., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 гривень.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

За згодою сторін в судовому засіданні 10.12.2009 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення підписано 10.12.2009 року.

Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя