Рішення № 7092964, 09.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.12.09 р.                     Справа № 2/245                               

Колегія суддів господарського суду Донецької області у складі головуючого Мартюхіна Н.О., суддів Сковородіної О.М., Зубченко І.В.

при секретарі судового засідання Трубачовій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Комунального підприємства “Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька” м. Донецьк

до відповідача: Приватного підприємства “Луч - Донецьк” м. Донецьк

третя особа: Белицька Раїса Григорівна м. Донецьк

про стягнення заборгованості в сумі 4229,29грн.

За участю

представників сторін

від позивача: Селивестова Т.С. – за довір.

від відповідача: не з’явився

від третьої особи: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Комунальне підприємство “Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька” м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства “Луч-Донецьк” м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 4229,29грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору № 2/23 від 01.11.2007р. на спільне використання та обслуговування вбудованого нежитлового приміщення. Як на правові підстави викладених позовних вимог посилається на ст. 526, 527, 530 ЦК України, ст. 193 ГК України.

У судових засіданнях позивач свої вимоги підтримував.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, надав відзив на позовну заяву, де вказує, що договір не відповідає вимогам ст. 180 ГК України, оскільки в останньому не узгоджено ціну договору, а також у договорі не визначено у чому саме полягає обслуговування, ремонт та управління житлового фонду. Зазначає, що приміщення площею 542,2м2, яке ПП “Луч-Донецьк” займало на підставі договору, є нежитловим, а тому спільна експлуатація житлового фонду не можлива.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 02.09.2009р. до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучено Белицьку Раїсу Григорівну.

Третя особа проти задоволення позову заперечує, у відзиві на позовну заяву зазначає, що Приватне підприємство “Луч-Донецьк” ніколи не було власником нежитлового приміщення та з 01.01.2009р. не є користувачем зазначеного приміщення, розташованого по вул. Артема, 147Г. Вважає, що оскільки відповідач не є власником приміщення то й не має зобов’язань перед бюджетом по оплаті земельного податку або орендної плати.

Процесуальний строк розгляду справи продовжувався за клопотанням представників сторін та ухвалою заступника голови господарського суду Донецької області.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 05.11.2009р. у зв’язку із складністю спору справу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого Мартюхіної Н.О., суддів Сковородіної О.М. та Левшиної Г.В.

25.11.2009р. розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області змінено склад судової колегії у зв’язку із відпусткою судді Левшиної Г.В. на суддю Зубченко І.В.

Під час слухання справи сторонами неодноразово надавалися письмові та усні пояснення з приводу заявлених позовних вимог.

Заслухавши у судовому засіданні представників сторін, розглянувши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, колегія суддів

В С Т А Н О В И Л А :

01.11.2007р. між фізичною особою Белицкою Раїсою Григорівною (Орендодавець) та Приватним підприємством “Луч-Донецьк” (орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 1/2007.

За цим договором \Орендодавець здає, а Орендар приймає в орендне користування приміщення за адресою: м. Донецьк – 48, вул. Артема, 147г, загальною площею 542,2м2.

01.11.2007р. між Комунальним підприємством “Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька” (Власник будинку) та Приватним підприємством “Луч-Донецьк” (Співвласник) був укладений договір № 2/23 про спільне використання та обслуговування вбудованого нежитлового приміщення.

За цим договором Власник будинку забезпечує обслуговування та ремонт житлового будинку за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 147г, а Співвласник приймає участь в витратах Власника будинку з управління, експлуатації та поточному ремонту житлового фонду пропорційно займаній площі в сумі ___грн.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що Власник будинку зобов’язаний виконувати весь комплекс робіт з утримання та експлуатації будинку, в якому знаходиться нежитлове приміщення, та прилеглу територію, чим забезпечити реальну можливість здійснення діяльності Співвласника. Несе відповідальність за стан холодного, гарячого водопостачання, каналізацію, опалення до врізки мереж, що знаходяться в приміщення Співвласника в систему житлового будинку. При аваріях на цих мережах Власник будинку за власний рахунок ліквідує аварію, усуває її наслідки. Власник будинку не несе матеріальну відповідальність за причинений збиток в разі, якщо аварія сталася з вини Співвласника, а також в разі порушення Співвласником правил зберігання товарів та матеріальних цінностей, установлених нормативними документами.

Згідно до п. 2.2. договору Співвласник зобов’язаний укласти договір з підприємствами – постачальниками комунальних послуг, укласти договір оренди земельної ділянки. Утримувати приміщення відповідно до санітарних норм, виконувати всі протипожежні заходи. Здійснювати необхідний поточний ремонт приміщення, інженерних мереж та сантехнічного обладнання на ньому. Реконструкція нежитлового приміщення, пов’язана з переобладнанням несучих та інших загальних конструкцій будинку, може здійснюватися тільки після погодження та дозволу відповідних органів у встановленому порядку. Надавати доступ представникам Власника будинку для огляду та при необхідності ремонту конструктивних елементів будинку та прохідних інженерно-технічних комунікацій, а також для ліквідації аварій у вихідні та святкові дні.

Розділом 3 “Розрахунок суми платежу за договором” визначено, що експлуатаційні витрати на момент укладання договору за місяць складають 845,83грн. в т.ч. ПДВ.

Відповідно до п. 4.1. суму платежу Співвласник зобов’язаний перерахувати на рахунок Власника будинку не пізніше 30 числа поточного місяця.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що перерахунок суми експлуатаційних витрат здійснюється щорічно відповідно фактичним витратам Власника будинку.

Вказаний договір вступає в силу з 01.11.2007р. та діє до 01.11.2012р. (розділ 5 “Строк договору”).

Крім того, додатком – розрахунком до договору № 2/23 від 01.11.2007р. визначено, що Приватне підприємство “Луч-Донецьк” відшкодовує витрати по сплаті податку на землю в розмірі 130,26грн.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст. 638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, ст. 180 Господарського кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому, за змістом п. 3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Пунктом 4 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування та кількість, зокрема, послуг, а також вимоги до їх якості.

Як було встановлено судом, у розділі 1 договору № 2/23 від 01.11.2007р. сторонами було узгоджено предмет договору: зобов’язання позивача забезпечувати обслуговування та ремонт житлового будинку за адресою: м.Донецьк, вул.Артема, 147г, та зобов’язання відповідач приймати участь у витратах позивача з управління, експлуатації та поточного ремонту житлового фонду пропорційно площі, яка ним зайнята.

Одночасно, судом також встановлений факт погодження сторонами ціни договору №2/23 від 01.11.2007р.

Зокрема, відповідно до розділу 3 договору №2/23 від 01.11.2007р. експлуатаційні витрати на момент укладання договору складають 704,86 грн., ПДВ 140,97 грн., внаслідок чого сплаті за місяць підлягають грошові кошти в сумі 845,83 грн. та додатком – розрахунком до договору № 2/23 від 01.11.2007р. відшкодування витрат з уплати податку на землю: 130,26грн.

За приписом ст.180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до ст.631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Як встановлено судом, в розділі 5 договору №2/23 від 01.11.2007р. сторонами вказано, що цей договір діє до 01.11.2012р.

Таким чином, за висновками суду, сторонами також було узгоджено таку істотну умову господарського договору як строк його дії.

У зв’язку з чим заперечення відповідача щодо того, що спірний договір не відповідає вимогам ст. 180 ГК України судом до уваги не приймається у зв’язку з вище викладеним.

Як видно з матеріалів справи на виконання умов договору позивачем у період з січня 2009р. по червень 2009р. надавались послуги, обумовлені договором на загальну суму 4229,15грн. та згідно з умовами договору відповідач у спірному періоді повинен був відшкодувати на користь позивача витрати з земельного податку в розмірі 750,30грн. Тобто у спірний період відповідач на користь позивача повинен був сплатити всього 4979,45грн. та зазначена суму складається з експлуатаційних витрат та відшкодування земельного податку.

За вказаний період відповідач розрахувався в сумі 900,35грн. та як видно з платіжних доручень № 47 від 16.02.2009р., № 83 від 17.03.2009р., № 122 від 23.04.2009р., № 158 від 28.05.2009р. Приватне підприємство “Луч-Донецьк” здійснювало оплату – відшкодування витрат з земельного податку за місця, виходячи із суми 180грн.

У зв’язку з наявністю заборгованості за експлуатаційні послуги в розмірі 4229,29грн. за період з січня 2009р. по червень 2009р. позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості.

Вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” встановлено, що суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку, відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території. Обов’язковою умовою договорів на надання комунальних послуг та утримання прибудинкових територій є забезпечення зобов’язань відповідно до чинного законодавства.

Статтею 1 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” визначено, що утриманням будинків і прибудинкових територій є господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та\або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків, споруд, комплексів будинків і споруд, а також, утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Пунктом 2 ст. 14 закону України „Про житлово-комунальні послуги”, ціни\тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Згідно із ст. 19 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

При цьому, на виконання Закону України від 20.05.99 N 686-XIV "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" та беручи до уваги необхідність нормативного визначення участі суб'єктів підприємницької діяльності у розрахунках за утримання будинку та прибудинкової території, що має на меті підвищити рівень збереження житлового фонду та забезпечити його безпечну експлуатацію, Держкомбуд України 05.09.2001 року за №176 затвердив Методичні рекомендації щодо участі суб'єктів підприємницької діяльності в утриманні будинків і прибудинкових територій

На підставі п.1.3 "Методичних рекомендацій щодо участі суб’єктів підприємницької діяльності в утриманні будинків та прибудинкової території", затверджених наказом Держбуду України від 05.09.2001р. №176, місцевим органам влади згідно з повноваженнями в частині затвердження тарифів на житлово-комунальні послуги, передбаченими чинним законодавством, на основі Методичних рекомендацій затвердити своїм рішенням Порядок участі суб'єктів підприємницької діяльності у розрахунках за утримання будинку та прибудинкової території для застосування у взаємовідносинах з орендарями (власниками) приміщень, які орендують (володіють) окремими вбудованими чи прибудованими частинами житлових будинків.

Рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради від 29.10.2003р. №464 було затверджено Порядок участі суб’єктів підприємницької діяльності у розрахунках за утримання будинків та прибудинкових територій в м.Донецьку, розрахунок вартості послуг з утримання будинків та прибудинкових територій здійснюється житлово-комунальними підприємствами на підставі Методичних рекомендацій щодо участі суб’єктів підприємницької діяльності в утриманні будинків та прибудинкової території.

Згідно до Статуту Комунального підприємства “Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька” останнє є суб’єктом підприємницької діяльності, створеним розпорядженням Донецького міського голови від 04.07.200р. № 714 на базі частини майна структурного підрозділу державного комунального підприємства “Житлово-експлуатаційна організація Київського району м. Донецька” відповідно до розподільчого балансу та є правонаступником державного комунального підприємства “Житлово-експлуатаційна організація Київського району м. Донецька”. Майно підприємства є власність територіальної громади м. Донецька. Підприємство створено з метою задоволення потреб населення району в отриманні житлово-комунальних послуг та розрахунків за них, виконання робіт з обслуговування та ремонту житлового та нежитлового фондів. Предметом діяльності Підприємства є обслуговування та ремонт житлового фонду всіх форм власності, прибуденкової території, ліфтового та антенного господарства, інженерного обладнання житлових будинків, зовнішніх інженерних комунікацій та споруд; надання комунальних послуг.

Пунктом 3.2. Статуту визначено, що майно Підприємства є власністю територіальної громади міста Донецька та закріплене за ним на праві повного господарського відання.

Як було встановлено судом, повноваження утримання будинків, що знаходиться у комунальній власності Київського району м. Донецька покладені на Комунальне підприємство “Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька” м. Донецьк згідно до рішення РИК № 11/237-5 від 02.06.1976р.

З урахуванням покладених на позивача функцій з утримання будинку та прибуденкової території та послуги останнім своєчасно надавалися, однак відповідач всупереч умовам договору, свої зобов’язання щодо своєчасної оплати експлуатаційних витрат не виконав повністю, обов’язок з відшкодування витрат на земельний податок виконано відповідачем в сумі 900,35грн., а саме платіжними дорученнями № 47 від 16.02.2009р., № 83 від 17.03.2009р., № 122 від 23.04.2009р., № 158 від 28.05.2009р. з призначенням платежу відшкодування витрат з земельного податку.

Однак, як видно з розрахунку позовних вимог та актів виконаних робіт, позивачем на відшкодування витрат з земельного податку нараховується податок на додану вартість в розмірі 20% та таке відшкодування сплачено відповідачем з врахуванням податку на додану вартість.

З приводу викладеного, суд виходить з наступного.

Приписами ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

В даному випадку позивачем нараховується податок на додану вартість на відшкодування сплаченого позивачем податку на землю, однак приписами Закону України “Про податок на додану вартість” таке відшкодування податку не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.

З огляду на викладене сума в розмірі 200,08грн., яка сплачена відповідачем з призначенням платежу – відшкодування витрат на земельний податок у спірному періоду є такою, що сплачена безпідставно та надмірно ніж передбачено додатком до договору. Але, у зв’язку з тим, що така сума переплати по земельному податку була фактично сплачена на рахунок позивача та у відповідача існує заборгованість перед позивачем за іншим видом платежу – експлуатаційні витрати, то судом не може бути неврахована надмірно сплачена сума в розмірі 200,08грн. та з урахуванням цієї суми переплати заборгованість відповідача за експлуатаційні витрати складає 4079,10грн.

Загальні умови виконання зобов’язань визначені нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Виходячи з матеріалів справи, та в силу покладених Законом на позивача функцій, останнім виконувалися зобов’язання з утримання будинку та прибуденкової території в період з січня 2009р. по червень 2009р. Що стосується виконання відповідачем зобов’язань по оплати отриманих послуг з утримання будинку та прибуденкової території, то такі зобов’язання відповідачем не виконані, а саме не оплачені експлуатаційні витрати за спірний період.

З огляду на викладене за період з січня 2009р. по червень 2009р. за відповідачем облікується заборгованість в розмірі 4079,10грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Стосовно посилання відповідача та третьої особи на той факт, що з 01.01.2009р. договір оренди спірного приміщення між сторонами припинений, а отже підстави для сплати експлуатаційних витрат відсутні, то суд виходить з наступного.

В матеріалах справи міститься акт від 28.09.2009р., який складений під час розгляду даної справи комісією у складі: економіста Герасименко Е.В., Очеретянко О.С., майстра ЖЕО-2 Фаткіна Л.А. та підписний керівником Приватного підприємства “Луч - Донецьк” – Белицькою Р.Г. та з якого видно, що за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 147г в нежитловому приміщенні площею 542,2м2 фактично знаходиться офіс ПП “Луч-Донецьк” та магазин – студія фотопослуг.

Крім того, суд зазначає, що умовами договору № 2/23 про спільне використання та обслуговування вбудованого нежитлового приміщення від 01.11.2007р., що укладений між сторонами встановлено, що останній діє до 01.11.2012р.

Сторонами доказів розірвання або внесення змін до договору про спільне використання та обслуговування вбудованого нежитлового приміщення № 2/23 від 01.11.2007р. не надано та матеріалами справи не підтвердженою.

Згідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші право чини.

Приписами ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

З врахуванням вище викладеного належним платником експлуатаційних витрат є відповідач, у зв’язку з чим заперечення відповідача та третьої особи судом до уваги не приймаються.

Щодо заперечень сторін стосовно відсутності у відповідача підстав на відшкодування витрат на сплату податку на землю, то суд зазначає.

Згідно ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Однією із форм реалізації принципу свободи договору є можливість самостійного визначення змісту договору його сторонами. При цьому контрагенти повинні враховувати вимоги імперативних норм щодо змісту договору, а також погоджувати всі істотні умови майбутнього договору. Відповідно до ч. 2 ст. 67 Господарського кодексу України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських відносин, що не суперечать законодавству України.

Сторони можуть визначати зміст договору на підставі примірного або типового договору, але це є їх правом, а не обов'язком.

Статтею 14 ЦК України визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, при укладанні договору № 2/23 від 01.11.2007р. про спільне використанні та обслуговування вбудованих нежитлових приміщень сторони дійшли згоди, щодо обов’язку оплати відповідачем відшкодування витрат на оплату податку на землю.

Сторонами доказів визнання договору недійсним у встановленому законом порядку не надано, у зв’язку з чим заперечення стороні судом до уваги не приймаються.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. З огляду на викладені обставини та враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості, за висновками колегії суддів позов обґрунтований, доведений належним чином та підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, що передбачений ст.49 Господарського процесуального кодексу України, тобто, пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82 – 85 ГПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Позов Комунального підприємства “служба єдиного замовника Київського району м. Донецька” м. Донецьк до Приватного підприємства “Луч-Донецьк” м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 4229,29грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства “Луч-Донецьк” (83048, м. Донецьк, вул. Артема, 147г, р/р 26004057023400 а АКІБ “Укрсиббанк”, МФО 361005, ЗКПО 3468606) на користь Комунального підприємства “Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька” (83121, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 299, р/р 260009801197 ДОФ АКБ Соцразвития УСБ, МФО 334011, ЗКПО 05514241) заборгованість в розмірі 4079,10грн., судові витрати: державне мито в розмірі 98,38грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 301,40грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

          Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Видати наказ.

Суддя                               

Суддя                                                                                           О.М. Сковородіна

Суддя                                                                                           І.В. Зубченко