Рішення № 7092966, 10.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.12.09 р.                     Справа № 2/159пд                               

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачевій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” м. Донецьк в особі відособленого підрозділу Горлівського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Горлівка

до відповідача: Комунального підприємства “Коло 11” м. Горлівка

третя особа: Горлівська міська рада м. Горлівка

про зобов’язання укласти договір в редакції позивача

За участю

представників сторін

від позивача: Горшкова О.В. – за довір.

від відповідача: не з’явився

У судовому засідання 07.12.2009р. було оголошено перерву до 10 год. 00 хв. 10.12.2009р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Комунальне підприємство “Компанія “Вода Донбасу” м. Донецьк в особі відособленого підрозділу Горлівського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Горлівка, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства “Коло 11” м. Горлівка про зобов’язання прийняти спірні пункти за протоколом розбіжностей до договору № 979/1 від 01.01.2009р. в редакції позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на обов’язковість, в силу закону, укладення договору про забезпечення житлового фонду питною водою. Та приймання стоків, направлення проекту такого договору № 979/1 від 01.01.2009р. відповідачеві для підписання та виникнення розбіжностей між сторонами під час укладання даного договору, які викладені у протоколі розбіжностей та протоколі погодження розбіжностей. Як на правову підставу заявленого позову позивач посилається на ст. 179, 181 ГК України, Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, Закон України “Про питну воду та питне водопостачання”, Закон України “Про житлово-комунальні послуги”.

Позивачем до прийняття рішення по справі в порядку ст. 22 ГПК України надано заяву про уточнення позовних вимог від 16.06.2009р. № 02-41/26881, де останній просить прийняти спірні пункти, а саме п. 3.6., 3.7., 4.3., 4.3.1, 4.3.2 за протоколом розбіжностей до договору № 979/1 від 01.01.2009р. в редакції Горлівського ВУ ВКГ КП “Компанія “Вода Донбасу”.

Також позивачем надано клопотання, де останній просить при винесенні рішення, визнати строк дії договору № 979/1 на забезпечення житлового фонду питною водою та приймання стоків з 01.01.2009р., оскільки відповідач користувався послугами з постачання води, а без договірне постачання води заборонено законом.

З приводу зазначеного судом розглядаються остаточні позовні вимоги позивача.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, де проти задоволення позову заперечує, оскільки вважає, що спірні пункти підлягають виключенню з договору, оскільки до житлово-комунальних послуг, які ним надаються, будь-яких робот які необхідно проводити з питною водою відсутні.

Ухвалою господарського суду від 26.06.2009р. до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог спору було залучено Горлівську міську раду.

У відзиві на позов третя особа проти задоволення позовних вимог заперечує, оскільки згідно встановлених тарифів, роботи з використанням води КП “Коло-11” не здійснюються.

Процесуальний строк розгляду справи продовжувався за клопотанням представників сторін.

Під час слухання справи сторонами неодноразово надавалися письмові та усні пояснення по суті позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивачем у відповідності до ст. 181 Господарського кодексу України направлено Приватному підприємству “Коло 11” проект договору на забезпечення житлового фонду питною водою та приймання стоків № 979/1 від 01.01.2009р., який підписаний з боку позивача керівником Горлівського регіонального виробничого управління Микитенко А.М., що діє на підставі Положення та довіреності № 03-13 від 22.12.08р.

Комунальне підприємство “Коло 11” повернуло на адресу позивача спірний договір підписаний з протоколом розбіжностей у двох екземплярах, які були отримані позивачем 13.04.09р.

23.04.2009р. сторонами був складений та підписаний протокол врегулювання розбіжностей до договору № 979/1 від 01.01.09р. про забезпечення житлового фонду питною водою та приймання стоків.

Судом встановлено, що сторонами повністю дотримано вимоги ст. 181 Господарського кодексу України щодо загального порядку укладання господарських договорів.

Виходячи із змісту зазначеного протоколу узгодження розбіжностей від 23.04.09р., сторони не досягли домовленості по пунктам: 3.6., 3.7., 4.3., 4.3.1., 4.3.2.

У зв’язку з чим, Комунальне підприємство “Компанія “Вода Донбасу” звернулося до господарського суду із вимогами про прийняття зазначених спірних пунктів договору в його редакції.

Порядок укладання договорів визначений ст.ст. 179-188 Господарського кодексу України.

В силу ч.3 ст.179 Господарського кодексу України укладання господарського договору є обов’язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов’язком для суб’єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов’язковості укладення договору для певних категорій суб’єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.4 цієї ж статті при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, примірного договору, рекомендованого органом управління суб’єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади.

За змістом ст. 179 ГК України, статей 19-20 закону України “Про питну воду та питне водопостачання”, укладення договору про надання послуг з питного водопостачання є обов’язковим для сторін в силу закону.

Приписами ст. 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документу, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Згідно ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладання господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов’язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Позивач згідно до проекту договору № 979/1 від 01.01.2009р. просить п. 3.6. договору викласти наступним чином: В разі відсутності домових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, споживачі, що не мають квартирних засобів обліку, сплачують вартість отриманих послуг по встановленим нормативам (нормам) споживання та тарифами. Споживач, який має квартирні засобі обліку сплачує вартість послуг за показниками квартирних засобів обліку та встановленими тарифами. Виконавець сплачує до 10 числа місяця наступного за розрахунковим на розрахунковий рахунок Виробника вартість витрати води, об’єми якої визначаються індивідуальними технологічними нормативами використання питної води на утримання багатоквартирного житлового фонду, який обслуговується за цим договором.

Відповідачем у протоколі розбіжностей до договору, відзиві на позовну заяву пропонується виключити вказаний пункт з тексту договору. В обґрунтування своєї позиції відповідач вказує на наступні обставини:

- Методика розроблення технологічних нормативів використання питної води житлово-експлуатаційними підприємства й організаціями визначає порядок формування витрат при проведенні певного спектру робіт. При відсутності виконання даного виду робіт сама наявність даної методики не може лягти в обов’язок Відповідача перераховувати будь-які грошові кошти за ті види робіт, які не проводяться.

- Зазначає що останній надає послуги Споживачам з обслуговування житлового фонду в відповідності з затвердженим тарифом, що включає в себе певні види послуг. У переліку даного виду послуг відсутнє проведення будь-яких робіт, що потребують необхідність використання питної води з загальнобудинкової мереж.

Такі види робіт, як промивка внутрішньобуденкової системи холодного водопостачання, опалення, наповнення внутрішньобуденкової системи опалення під час підготовки до роботи в осінь-зимовий період здійснюються по окремо укладеному договору за окрему плату.

Відповідно до ст. 19 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов’язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення.

Статтею 1 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” визначено, що технологічні нормативи використання питної води це максимально допустимий обсяг технологічних витрат води при її виробництві та транспортуванні, використані на власні потреби підприємства питного водопостачання та утриманні зон санітарної охорони.

Згідно до присів ст. 29 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” у сфері питного водопостачання встановлюються такі нормативи: нормативи питного водопостачання; екологічні нормативи якості води джерел питного водопостачання; технологічні нормативи використання питної води; технічні умови у сфері питного водопостачання.

Порядок розроблення та затвердження нормативів питного водопостачання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Для оцінки та забезпечення раціонального використання води встановлюються відповідно до закону поточні та колективні технологічні нормативи використання питної води.

Технологічні нормативи використання питної води розробляються кожним підприємством питного водопостачання, погоджуються з місцевими органами виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, водного господарства та затверджуються органами місцевого самоврядування.

Порядок розроблення та затвердження технологічних нормативів використання питної води встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Наказом Державного комітету України з питань Житлово-комунального господарства № 205 від 15.11.2004р. затверджено Порядок розроблення та затвердження технологічних нормативів використання питної води.

          За змістом розділу 2 Методики розроблення технологічних нормативів використання питної води житлово-експлуатаційними підприємствами й організаціями, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 14.05.2008р. №126, ІТНВПВ ЖЕП –це максимально допустимі обсяги витрат води на утримання 1 кв.м загальної площі житла у даному житлово-експлуатаційному підприємстві протягом року, які включають усі види нормативних витрат води при обслуговуванні будинків, споруд та прибудинкової території.

За приписом п.4.1 Методики розроблення технологічних нормативів використання питної води житлово-експлуатаційними підприємствами й організаціями, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 14.05.2008р. №126, розробка і затвердження індивідуальних технологічних нормативів використання питної води на утримання багатоквартирного житлового фонду повинно забезпечуватися житлово-експлуатаційними підприємствами та організаціями.

Як встановлено судом, згідно з п.1.2 Методики розроблення технологічних нормативів використання питної води житлово-експлуатаційними підприємствами й організаціями, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 14.05.2008р. №126, методика застосовується під час розроблення ІТНВПВ усіма підприємствами і організаціями України, діяльність яких пов'язана з утриманням будинків, споруд і прибудинкових територій, незалежно від форм власності та підпорядкованості.

Згідно з рішенням від 19.11.2008р. № 1638 Гролівської міської ради вирішено передати на утримання та обслуговування житловий фонд та прибуденкові території приватному підприємству “Коло 11”.

У відповідності зі статутом Приватного підприємства “Коло 11” останнє створене з метою одержання прибутку від виконання робіт по обслуговуванню житлового-фонду, утримання і збереження житлового фонду та соцкультоб’єктів міської і приватної власності, забезпечення належного рівня санітарно-гігієнічного стану житлового фонду, благоустрою закріплених територій та житла, виробництва продукції, заняття торгівельною та зовнішньоекономічною діяльністю, управління майном, посередницьких, та інших послуг, участі в реалізації екологічних та соціальних проблем регіону, економічного і раціонального використання енерго - сировини, а також для реалізації на підставі отриманого прибутку соціальних та економічних інтересів, забезпечення гарантій та умов праці найнятих працівників.

01.12.2008р. між відповідачем та Виконкомом міської ради був укладений договір на утримання житлових будинків і прибуденкової території за яким замовник доручає а Виконавець протягом визначеного строку надавати послуги з управління зазначеними в додатку 1 до договору будинками, спорудами та іншими об’єктами житлового фонду, а Виконавець зобов’язується надавати зазначені послуги та проводити розрахунки з власникам и, наймачами, орендарями приміщень багатоквартирних будинків Житлового фонду.

Пунктом 1.2. вказаного договору встановлено, що надаючи послуги з управління Житловим фондом, Виконавець на умовах та в межах, визначених цим договором і чинним законодавством України, здійснює контроль за технічним станом, використанням та утриманням об’єктів нерухомого майна всіх форм власності у складі Житлового фонду, забезпечує належну його експлуатацію, якісне та своєчасне надання житлово-комунальних послуг споживачам.

Відповідно до п. 2.5.1. договору Виконавець зобов’язаний надавати послуги з управління Житловим фондом відповідно до порядку, визначеного цим договором та чинним законодавством України, утримувати у справжньому стані Житловий фонд, забезпечувати споживачів житлово-комунальними послугами відповідно до встановлених правил, нормативів і норм.

Таким чином, з урахуванням викладеного, за висновками суду, відповідач як підприємство, діяльність якого пов'язана з утриманням будинків, споруд і прибудинкових територій, має розробляти і подавати на затвердження до органів місцевого самоврядування індивідуальні технологічні нормативи використання питної води (надалі –ІТНВПВ) на утримання багатоквартирного житлового фонду.

При цьому, посилання відповідача на відсутність послуг пов’язаних з використанням питної води, судом до уваги не приймаються, з огляду на наступне.

Зокрема, Методика розроблення технологічних нормативів використання питної води житлово-експлуатаційними підприємствами й організаціями визначає єдиний порядок розроблення та затвердження технологічних нормативів використання питної води (далі - ТНВПВ) на підприємствах і в організаціях житлово-комунального господарства. Згідно вказаного порядку визначено відмінності між поточними ТНВПВ, перспективними ТНВПВ, індивідуальними ТНВПВ, поточними ІТНВПВ, галузевими ТНВПВ.

Як вказувалось вище, у даному випадку спір стосується розроблення та затвердження індивідуальних технологічних нормативів використання питної води, тобто, технологічних нормативів, установлених з урахуванням існуючих рівнів технологій для конкретного підприємства.

За приписом п.12 Порядку про розроблення та затвердження технологічних нормативів використання питної води також передбачено, що поточні ІТНВПВ розробляються кожним підприємством житлово-комунального господарства за методиками розробки поточних ІТНВПВ та (або) за галузевими ТНВПВ, погоджуються з місцевими органами виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та водного господарства та енергозбереження і затверджуються органами місцевого самоврядування на термін до 5 років.

В наслідок вищевикладених вимог законодавства, суд дійшов висновку, що пункт 3.6. договору № 979/1 від 01.01.2009р. має бути викладений у редакції, запропонованій позивачем.

Пункт 3.7. договору позивач просить прийняти в його редакції, а саме: В разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживач, який не має квартирних засобів обліку, оплачує послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, при цьому не враховуються витрати води (ІТНВПВ) Виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб – підприємцем, які є власниками або орендарями приміщень в цьому будинку, та сумарні витрати води за показниками всіх квартирних засобів обліку.

Різниця фактично розподіляється між мешканцями, які не мають квартирних засобів обліку.

В разі, якщо відносно Виконавця не затверджені ІТНВПВ – мешканці, які не мають квартирних приладів обліку, сплачують за послуги водопостачання та водовідведення не більше встановлених нормативів (норм) споживання.

Різниця, яка виникла між показниками загальнобуденкових засобів обліку та розподіленим відповідно до цього пункту договору об’ємам води, оплачується Виконавцем до 10 числа місяця наступного за поточним Виробнику.

Відповідач просить суд виключити спірний пункт з умов договору.

Розглянувши спірну редакцію пункту 3.7. договору суд зазначає, що порядок обліку та оплати наданих послуг визначається п.11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630.

Зокрема, згідно вказаних Правил у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживач, який не має квартирних засобів обліку, оплачує послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями усіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку. За наявності витоків із загальнобудинкової мережі споживачі, які не мають квартирних засобів обліку, оплачують послуги з холодного, гарячого водопостачання та водовідведення за встановленими нормативами (нормами) за місяць, у якому ці витоки виявлено.

За таких обставин, враховуючи викладене, пункт 3.7 договору № 979/1 від 01.01.2009р. має бути викладений в редакції, запропонованій позивачем, оскільки спірний пункт повністю кореспондує з п. 11 Правил.

Стосовно спірного п. 4.3. договору позивач просить викласти в його редакції – “В разі, коли показання засобів обліку на вводі в будинок перевищують нормативну потрібність, різниця між ними відноситься на рахунок “Виконавця”.

Відповідач наполягає на виключенні останнього з умов договору.

Дослідивши позиції обох сторін, щодо спірного пункту, за висновками суду спірний пункт підлягає виключенню з умов договору оскільки позивачем не наведено обґрунтованих підстав з посиланням на норми чинного законодавства, якими було б передбачено підстави для віднесення різниці між показаннями засобів обліку на вводі та нормативною потребою води на Виконавця.

Відносно п. 4.3.1. договору, то позивач просить прийняти спірний пункт в його редакції, зокрема: При наявності стовідсоткового оводомірування квартир житлового будинку, різниця між їх сумою та показаннями засобів обліку на вводі в будинок, відноситься на рахунок “Виконавця”.

Відповідач проти прийняття спірного пункту в редакції позивача заперечує та просить спірний пункт виключити з умов договору.

Дослідивши позицію обох сторін, щодо спірного пункту, за висновками суду спірний пункт підлягає прийняттю в редакції позивача з огляду на наступне.

Рішенням Виконавчого комітету Горлівської міської ради № 1328 від 15.12.2004р. затверджено заходи щодо зниження втрат питної води, обліку водопостачання, цілості водопровідних та каналізаційних мереж.

Так, п. 2.5. заходів щодо зниження втрат питної води, обліку водопостачання, цілості водопровідних та каналізаційних мереж встановлено, що при наявності будинкового обліку споживання води і обладнання усіх квартир лічильниками, споживачі сплачують за холодну воду за показниками засобів квартирного обліку. Різниця між будинковим та квартирними приладами обліку води пред’являється житлово-комунальному підприємству.

Крім того, пунктом 10 Правил надання послуг з централізованого опалення, поставці холодної та гарячої води та водовідведення встановлено, що справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається.

З огляду на викладене, враховуючи, що спірний пункт відповідає приписам Правил надання послуг з централізованого опалення, поставці холодної та гарячої води та водовідведенню та рішенню Виконавчого комітету Горлівської міської ради № 1328 від 15.12.2004р. останній підлягає прийняттю в редакції позивача.

Стосовно спірного п. 4.3.2. договору, то позивач наполягає на прийнятті його в наступній редакції - При наявності часткового оводомірення квартир житлового будинку сума показань квартирних водомірів сумуються з сумою потреби квартир без водоміру, та отримана різниця між показаннями загально будинкового водоміру на вводі в будинок та загальною сумою витрати води споживачами квартир, відноситься на рахунок Виконавця.

Відповідач просить спірний пункт виключити з умов договору.

Дослідивши редакцію спірного пункту та позиції обох сторін, за висновками суду спірний пункт підлягає виключенню з умов договору, з наступних підстав.

Спірний пункт договору віднесений позивачем до розділу “Відповідальність сторін”.

Однак, як видно із спірного пункту останній встановлює порядок оплати різниці отриманої питної води між показаннями загальнобуденкового водоміру на вводі та загальною сумою витрат води споживачів квартири та такий порядок вже передбачений та врегульований п. 3.7. договору, у зв’язку з чим включення спірного пункту до умов договору є необґрунтованим.

Також суд зазначає, що відповідальність сторін повинна кореспондувати з порядком розрахунків, однак спірний пункт фактично встановлює інший порядок розрахунку та не містить взагалі будь-якої відповідальності.

До того ж суд виходить з того, що в разі включення цього пункту в умови договору, то він буде повністю суперечити п. 3.7., який передбачає направлення різниці на мешканців житлових будинків, що повністю відповідає п. 11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Разом з цим як видно, п. 4.3.2. договору передбачає, що різниця повинна бути віднесення на виконавця.

Згідно до ст. 187 ГК України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Позивач просить визначити, що договір дії з 01.01.2009р., у зв’язку з тим, що без договірне водопостачання заборонено за законом та відповідачем фактично отримувалися послуг з водопостачання.

Відповідачем будь яких заперечень, щодо дати укладення договору та часу його дії заперечень не надав.

З огляду на те, що в силу приписів ст. 179 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” укладання договору про надання послуг з водопостачання є обов’язковим, а без договірне водопостачання заборонено в силу закону вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, суд вважає позов обґрунтованим, та таким, що підлягає частковому задоволенню

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача, в порядку, що передбачений ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 179-188 Господарського кодексу України, Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, Законом України “Про житлово-комунальні послуги”, “Про питну воду та питне водоспоживання”, водним кодексом України, ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, ст. ст. 82 – 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” м. Донецьк в особі Горлівського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Горлівка до Приватного підприємства “Коло 11” м. Горлівка про зобов’язання прийняти п. 3.6., 3.7., 4.3., 4.3.1., 4.3.2. договору № 979/1 від 01.01.2009р. в редакції позивача, - задовольнити частково.

Пункт 3.6., 3.7., 4.3.1. договору № 979/1 від 01.01.2009р. на забезпечення житлового фонду питною водою та приймання стоків прийняти в редакції Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” в особі Горлівського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Горлівка.

Пункт 4.3. та 4.3.2. договору № 979/1 від 01.01.2009р. на забезпечення житлового фонду питною водою та приймання стоків прийняти в редакції Приватного підприємства “Коло 11” м. Горлівка.

Договір № 979/1 на забезпечення житлового фонду питною водою та приймання стоків між Комунальним підприємством “Компанія “Вода Донбасу” м. Донецьк в особі Горлівського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Горлівка та Приватним підприємством “Коло 11” вважати укладеним з 01.01.2009р.

Стягнути з Приватного підприємства “Коло 11” (84617, м. Горлівка, вул. Свердлова, 22, р/р 26009200420011 в ГФ ДОФ АКБ “УСБ” м. Донецьк, МФО 334011, ЄДРПОУ 35923541) на користь Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 85, ЄДРПОУ 00191678) в особі Горлівського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства (84601, м. Горлівка, пр. Леніна, 21, р/р 2600830117394 в філії Горлівського міського відділення № 2864 “Ощадбанку”, МФО 394103, ЄДРПОУ 35397785) державне мито в розмірі 51,00грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 187,50грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

          Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя