Рішення № 7090545, 10.12.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

10.12.2009Справа №2-27/6108-2009 позовом – Дочірнє підприємство «Кримавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Сімферополь, вул.. Кечкеметська, 184/1.

До відповідача – ЗАТ «Кримвтормет», м. Сімферополь, вул.. Суворівський спуск, 5.

Про стягнення 10424,71 грн.

Суддя Н.В.Воронцова

При секретарі Мірошниченко Н.О.

представники:

Від позивача – Бабич, дор. у справі.

Від відповідача – Журавлева, дор. у справі.

Сутність спору:

Позивач звернувся до Господарського суду з позовом до відповідача, та просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 10424,71 грн., а саме: основний борг у розмірі 7913,50 грн., індекс інфляції у розмірі 221,58 грн., 3% річних у розмірі 98,13 грн., пеню у сумі 2191,5 грн., також просить стягнути судові витрати.

Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та представив платіжне доручення №2817 від 10.12.2009 р. про доплату державного мита у розмір 3,00 грн.

Відповідач у відзиві на позов повідомив про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки розмір пені сторонами у договорі не передбачено. Також повідомив про те, що індекс інфляції завищено на 24 грн. В іншій частині з позовними вимогами погодився.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

18.06.2008 р. між позивачем по справі ( Постачальник ) і відповідачем ( Покупець ) було укладено договір №98 поставки металобрухту.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає і сплачує лом і відходи чорних і цвітних металів.

Відповідно до п. 3.2 вказаного договору поставки металобрухту здійснюється партіями. Кількість металобрухту кожної партії, його види, загальна вартість визначається на підставі приймально – здаточних актів по формі 19 і 19ц, по фактичній вазі, з урахуванням засмічення.

Відповідно до п 4.1 вказаного договору ціна на поставлений товар встановлюється відповідно до протоколу узгодження цін.

Оплата за поставлену продукцію здійснюється в безготівковому порядку. Оплата може здійснюватися шляхом проведення передоплати.

Відповідно до п. 8.1 вказаного договору він вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2010 р.

Відповідно до ст.. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що позивачем поставлено позивачу товар на суму 7913,50 грн. відповідно до наявних в матеріалах справи: витратних накладних №РН -0000010 від 26.09.2008 р., №РН – 0000011 від 26.09.2008 р., №РН – 0000012 від 01.10.2008 р., також податкових накладних №25 від 26.09.2008 р. і №26 від 01.10.2008 р.

Факт поставки металобрухту на вказану суму підтверджується також актом приймання металів чорних ( вторинних ) №119 від 25.09.2008 р. та актом приймання металів чорних ( вторинних ) №120 від 01.10.2008 р.

Однак відповідач взятих на себе забов’язань щодо сплати поставленого товару не виконав.

Таким чином, розмір заборгованості по основному боргу, що підлягає стягненню в судовому порядку, складає 7913,50 грн.

Відповідно до ст.. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст.. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Як вбачається з вказаної норми, пеня застосовується на випадок прострочення виконання забовязання, тобто вона необхідна для забезпечення лише своєчасного виконання забовязання боржника. Пеня є тривалою неустойкою, яка стягується за кожен наступний період прострочки невиконаного у строк ( визначений строк ) забовязання, при цьому, саме грошового.

Відповідно до преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. №543/96-ВР ( за наступними змінами і доповненнями ) цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Відповідно до ст.. 1 вказаного Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.. 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 2 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р. №02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових забовязань» з дати набрання чинності Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" ( 543/96-ВР ), тобто з 14 січня 1997 року, розмір пені за прострочку платежу повинен встановлюватися за згодою сторін, тобто в договорі (стаття 1 Закону).

Відповідно до п. 2.1 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р. №02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових забовязань» якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Суд, дослідивши договір поставки металобрухту №98, встановив, що в ньому, а саме в розділі 5 «Відповідальність сторін» сторони не передбачили такого виду відповідальності, як стягнення пені за неналежне виконання грошового забовязання, а відповідно і не встановили її розмір.

При таких обставинах, суд дійшов висновку у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 2191,5 грн. у позові відмовити.

Відповідно до ст.. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір 3% річних за період 12.06.2009 р. по 10.11.2009 р. склав 98,13 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції за період з червня 2009 р. по жовтень 2009 р. включно у розмірі 221,58 грн.

Однак суд вважає, що за вказаний період індекс інфляції склав 197,84 грн., оскільки за вказаний період середній індекс інфляції склав 1.025%.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення індексу інфляції за вказаний період у розмірі 23,74 грн. необхідно відмовити.

Відповідно до ст.. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При таких обставинах справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

У відповідності до ст.. 49 ГПК України судові витрати покласти на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Також суд вважає за необхідне повернути на користь позивача з державного бюджету м. Сімферополь переплачену суму витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 76,50 грн., оскільки з 13.08.2009 р. розмір вказаних витрат складає 236 грн., а позивач сплатив 312,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2613 від 13.11.2009 р.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.           Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з закритого акціонерного товариства «Кримвтормет», м. Сімферополь, вул.. Суворівський спуск, 5, ( р/р 26004440454830 в КРФ АКБ «Укрсоцбанк», м. Сімферополь, МФО 324010, ЗКПО 00190638 ) на користь Дочірного підприємства «Кримавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Сімферополь, вул.. Кечкеметська, 184/1, ( р/р 2600607004118 в КФ АБ «Експресс – Банк», МФО 384674, ЗКПО 31829422 ) заборгованість у розмірі 8209,47 грн., а саме: основний борг у розмірі 7913,50 грн., індекс інфляції у розмірі 197,84 грн., 3% річних у розмірі 98,13 грн.

3. Стягнути з закритого акціонерного товариства «Кримвтормет», м. Сімферополь, вул.. Суворівський спуск, 5, ( р/р 26004440454830 в КРФ АКБ «Укрсоцбанк», м. Сімферополь, МФО 324010, ЗКПО 00190638 ) на користь Дочірного підприємства «Кримавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Сімферополь, вул.. Кечкеметська, 184/1, ( р/р 2600607004118 в КФ АБ «Експресс – Банк», МФО 384674, ЗКПО 31829422 ) судові витрати по сплаті держмита у сумі 82,10 грн., а також витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у сумі 185,85 грн.

4. Повернути з Державного бюджету м. Сімферополь на користь Дочірного підприємства «Кримавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Сімферополь, вул.. Кечкеметська, 184/1, ( р/р 2600607004118 в КФ АБ «Експресс – Банк», МФО 384674, ЗКПО 31829422 ) витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у сумі 76,50 грн., зайво сплачені на підставі платіжнього доручення №2613 від 13.11.2009 р.

5. В частині стягнення пені у розмірі 2191,5 грн. і індексу інфляції у розмірі 23,74 грн. у позові відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Воронцова Н.В.