Рішення № 7090550, 10.12.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

10.12.2009Справа №2-27/5005-2009 За позовом — ЗАТ “Краснодонський м'ясокомбінат”, м. Краснодон, Луганська область, вул.. 1 Мая, 3.

До відповідача - ТОВ "Джонаголд", м. Сімферополь, вул.. М. Залки, 17а

Про стягнення 33 827,55 грн.

Суддя Н.В.Воронцова

При секретарі Мірошниченко Н.О.

представники:

Від позивача – не з’явився.

Від відповідача – не з’явився.

Сутність спору:

Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача та просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 30 558,39 грн., штрафні санкції, передбачені договором №3290 від 31.08.2007 р. з перерахунком на момент постановлення рішення суду.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання за договором №3290 від 31.08.2007 р. щодо сплати поставленого товару. Всього було поставлено товару на загальну суму 30 558,39 грн. відповідно до наданих видаткових накладних. Однак відповідач постійно порушував умови оплати. Розмір пені складає 3269,16 грн.

Позивач в порядку ст.. 22 ГПК України заявою від 06.10.2009р. уточнив у бік збільшення позовні вимоги, та просить стягнути з відповідача борг у сумі 30 558,39 грн., штрафні санкції у розмірі 3953,79 грн., також просить стягнути судові витрати.

Суд прийняв до уваги уточнення позивача.

Позивач заявою від 13.10.2009р. уточнив позовні вимоги, та просить стягнути з відповідача борг у сумі 33 076,87 грн. ( з урахуванням індексу інфляції і 3% річних ), штрафні санкції - пеня у розмірі 5022,63 грн., також просить стягнути судові витрати.

Відповідач у відзиві на позов повідомив про те, що в супереч умовам договору №3290 від 31.08.2007 р. позивач поставляв товар без отримання заявок на поставку товару від відповідача. До того ж вказаний договір не містить предмету, специфікацій та доповнень до нього, у тексті договору відсутні посилання на те, що накладні є невід’ємною частиною даного договору. Також відповідач вказує на те, що позивач не представив жодної довіреності на отримання поставлених партій товару.

Позивач надіслав на адресу суду заперечення на відзив відповідача у якому повідомив, що товар було передано безпосередньо відповідачу про що свідчить печатка на накладних, по усним заявкам переданих представниками відповідача представникам позивача на суму 30 240,05 грн. Що стосується неотримання відповідачем претензії, то позивач отримував позовну заяву та ухвалу господарського суду по справі № 2-19/2455-2009 про стягнення вказаної заборгованості.

Також позивач заявою від 13.11.2009р. уточнив позовні вимоги, та просить стягнути з відповідача борг у сумі 33 076,87 грн., штрафні санкції у розмірі 5022,63 грн., також просить стягнути судові витрати.

Суд прийняв до уваги уточнення позивача.

Ухвалою ГС АР Крим від 10. – 25.11.2009 р. строк розгляду справи було продовжено за згодою сторін.

Позивач явку представника в судове засідання не забезпечив, телеграмою від 09.12.2009 р. просить справу розглянути без участі свого представника і наполягає на задоволенні позовних, які у телеграмі виклав наступним чином: основна сума боргу – 30240,05 грн., індекс інфляції у розмірі 20988,80 грн., 3% річних у розмірі 735,02 грн., пені у розмірі 5022,63 грн. Також просив стягнути з відповідача державне мито у розмірі 381 грн. і витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином.

Суд дійшов висновку, що не явка представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті і вона може бути розглянута за наявними у неї матеріалами, в порядку ст.. 75 ГПК України.

Справа слуханням відкладалася та оголошувалася перерва в порядку ст.. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд

встановив:

31.08.2007 р. між позивачем по справі ( Постачальник ) і відповідачем ( Покупець ) було укладено договір поставки №3290.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору постачальник зобов'язався поставити товар, відповідно до заявки ( замовленню ) покупця. Покупець зобов'язався прийняти цей товар і сплатити його на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.2 вказаного договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару і підписання уповноваженими представниками сторін товарної ( товарно – транспортної накладної ) або інших документів, що мають юридичну силу.

Відповідно до п. 1.3 вказаного договору асортимент, кількість, ціна товару можуть обумовлюватися у додатках ( специфікаціях ) до даного договору, які після належного оформлення ( підписи і проставлення печатки сторін ) є його невід’ємною частиною.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору постачальник здійснює поставку товару в пункт доставки відповідно до заявки ( замовлення ) покупця своїми транспортними засобами і за свій рахунок.

Заявка ( замовлення ) на парті товару оформлюється в письмовому вигляді і передається по факсу або через представника постачальника. Допускається передача письмової заявки засобами електронної пошти.

Відповідно до п. 5.1 вказаного договору загальна сума договору складає вартість товару, отриманого по всім накладним.

Відповідно до п. 5.3 вказаного договору ціна за товар визначається відповідно до підписаної сторонами специфікації.

Відповідно до п. 5.6 вказаного договору покупець поводить оплату за поставлений товар шляхом безготівкових розрахунків. Оплата товару здійснюється покупцем протягом 14 календарних днів. Днем здійснення платежу є дата списання коштів з поточного рахунку покупця.

Судом встановлено, що позивач поставив на користь відповідача товар на загальну суму 30 240,05 грн., що підтверджується наступними товарно - транспортними накладними № 0302817 від 03.02.2009 на суму 10 689,27 грн., № 1612798 від 16.12.2008р. на суму 5570,93грн., № 2312922 від 23.12.2008р. на суму 5721,01 грн., № 0912551 від 09.12.2008р. на суму 8258,84 грн.

Вказане підтверджується також наявними в матеріалах справи податковими накладними ( а.с. 28-33).

Однак сторонами не було представлено жодного доказу про наявність замовлень щодо поставки на підставі зазначеного договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь – якому разі узгодити предмет, ціну і строк договору. Якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору такий договір є неукладеним.

Дослідивши договір поставки №3290, суд встановив, що він не містить предмету, специфікацій та доповнень до нього не надано. У тексті вказаного договору відсутнє посилання, що накладні є невід’ємною частиною даного договору.

Враховуючи відсутність заявок, суд робить про те, що вищевказані товарно – транспортні накладні, надані позивачем, були видані не на підставі договору поставки №3290.

При таких обставинах, можна зробити висновок про те, що право відносини між сторонами виникли не на підставі договору поставки №3290, та внаслідок фактичної поставки товару на підставі вищевказаних видаткових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, та також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 1 ст.. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Таким чином постачання товару позивачем відповідачу на суму 30 240,05 грн. підтверджується вищевказаними видатковими накладними, які були підписані представниками сторін та завірені відповідними печатками.

Відповідно до ст.. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем суду не представлено належних і допустимих доказів того, що вказані видаткові накладні були підписані представниками з його боку, які не мали на це повноважень, а також те, що накладні завірені невідповідними печатками.

Таким чином, за відповідачем значиться заборгованість за поставлений товар у розмірі 30 240,05 грн.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 5022,63 грн. необхідно відмовити в зв’язку з наступним.

Відповідно до ст.. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст.. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст.. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Як вже вказувалося вище, правовідносини між сторонами виникли не на підставі договору поставки №3290, а внаслідок фактичної поставки товару на підставі вищевказаних видаткових накладних.

З огляду на те, що сторонами не було досягнуто згоди у відповідній письмовій формі щодо встановлення відповідальності у вигляді пені за невиконання або несвоєчасне виконання зобов’язання відповідача, застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати пені суд вважає неправомірним.

Відповідно до ст.. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції за період з січня по жовтень 2009 р. у розмірі 2098,80 грн. і 3% річних за вказаний період у розмірі 735,02 грн.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При таких обставинах, оскільки в товарно – транспортних накладних не вказано строк на протязі якого відповідач повинен був сплатити отриманий товар, саме в семиденний строк з дня отримання вимоги позивача відповідач повинен був сплатити вартість отриманого товару.

Ухвалою ГС АР Крим від 17.09.2009 р. судом було забовязано позивача, зокрема, представити докази направлення претензії вих.. №834 від 19.02.2009 р.

Вказані доказу суду позивач так представлені і не були.

Відповідно до п. 5 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо, зокрема, позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

При таких обставинах, суд дійшов висновку позовні вимоги в частині стягнення індексу інфляції у розмірі 2098,80 грн. і 3% річних у розмірі 735,02 грн. залишити без розгляду.

Позивач не позбавлений права звернутись до суду з позовом про стягнення індексу інфляції та 3 % річних.

При таких обставинах справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

У відповідності до ст.. 49 ГПК України судові витрати покласти на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.49, п. 5 ст. 81, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.           Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Джонаголд", м. Сімферополь, вул.. М. Залки, 17а, ( р/р 26004056710800 в АКІБ «УкрСіббанк», МФО 351005, ЗКПО 00443223 ) на користь закритого акціонерного товариства “Краснодонський м'ясокомбінат”, вул.. 1 Травня, 3, м. Краснодон, Луганська область (р/р 26003061. пл. ПДВ 2606100061 ВПБ Луганськ, МФО 304706, ЗКПО 00443223, ІНН № 004432212014) заборгованість у розмірі 30240,05 грн.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Джонаголд", м. Сімферополь, вул.. М. Залки, 17а, ( р/р 26004056710800 в АКІБ «УкрСіббанк», МФО 351005, ЗКПО 00443223 ) на користь закритого акціонерного товариства “Краснодонський м'ясокомбінат”, вул.. 1 Травня, 3, м. Краснодон, Луганська область (р/р 26003061. пл. ПДВ 2606100061 ВПБ Луганськ, МФО 304706, ЗКПО 00443223, ІНН № 004432212014) судові витрати по сплаті держмита у сумі 302,42 грн., а також витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у сумі 187,32 грн.

4. Позовні вимоги в частині стягнення індексу інфляції у розмірі 2098,80 грн. і 3% річних у розмірі 735,02 грн. залишити без розгляду.

5. В частині стягнення пені у розмірі 5022,63 грн. – відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Воронцова Н.В.