Рішення № 7090496, 16.12.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

16.12.2009Справа №2-2/5940-2009 За позовом - Державного підприємства „Дельта – лоцман” (54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27)

до відповідача - ТОВ "Тімпет Шіппінг" (98312, м.Керч, вул..Горького, 4, кв.16)

про стягнення 16030,48 дол. США

Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача : не з’явився.

Від відповідача : Новіков – директор, наказ у справі, Цатурян - предст, довіреність у справі.

Суть спору:

Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом до відповідача про стягнення заборгованості у сумі 14300,16 дол. США, пені у сумі 729,31 дол. США, штрафу у сумі 1011,01 дол. США, всього - 16030,48 дол. США.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між ДП «Дельта лоцман» та відповідачем було укладено договір від 20.11.2007 р. №86/П-07. На виконання умов договору позивач, на підставі заявок відповідача, надав відповідачу послуги з лоцманського проведення та регулювання руху суден у повному обсязі, що підтверджується лоцманськими квитанціями та квитанціями служби регулювання руху суден. Свої зобов’язання по оплаті у зазначений строк відповідач не здійснив, заборгованість з послуг лоцманського проведення та служби регулювання руху суден складає 14300,16 дол. США. За порушення строків виконання зобов’язання по своєчасній оплаті рахунків відповідачу нараховані пеня та штраф. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача із позовом до суду.

27 листопада 2009 року до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача. Також у своєму клопотання позивач просить суд у частині стягнення боргу у розмірі 14300,16 дол.США припинити провадження по справі у зв’язку з оплатою відповідачем вказаної суми. Позовні вимоги у частині стягнення пені та штрафу позивач підтримує.

1 грудня 2009 року до суду від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого ТОВ "Тімпет Шіппінг" просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, заявлених до ТОВ "Тімпет Шіппінг" як до неналежного відповідача, оскільки заборгованість виникла з вини банку.

У судовому засіданні, що відбулося 01.12.2009р, інтереси відповідача представляли Новіков – директор, наказ у справі, Цатурян - предст, довіреність у справі.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.12.2009р надав суду клопотання про залучення до участі у справі іншого відповідача, а саме: АКІБ «УкрСиббанк».

Представник позивача у судове засідання 01.12.2009р не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією із повідомленням.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши представлені докази, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 3 Кодексу торговельного мореплавства України держава здійснює регулювання торговельного мореплавства через Міністерство транспорту України та відповідні центральні органи державної виконавчої влади. Відповідно до цього Кодексу, інших актів чинного законодавства Міністерство транспорту України в межах своєї компетенції затверджує правила, інструкції та інші нормативні документи з питань торговельного мореплавства, що є обов'язковими для всіх юридичних та фізичних осіб.

Відповідно до статті 106 Кодексу торговельного мореплавства України із суден, що користуються послугами державних морських лоцманів, справляється лоцманський збір, порядок справляння і розмір якого встановлюється Міністерством транспорту України за погодженням з Міністерством економіки України.

Відповідно до статті 115 Кодексу торговельного мореплавства України із суден, що користуються послугами служби регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються Міністерством транспорту України за погодженням з Міністерством економіки України.

Наказом Міністерства транспорту України від 27.06.1996 № 214 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 374/1399 від 24.07.1996) затверджені збори і плати за послуги, що надаються суднами у морських торговельних портах України, в тому числі лоцманський збір та збір за користування послугами служби регулювання руху суден.

Між державним підприємством „Дельта-лоцман" та товариством з обмеженою відповідальністю " Тімпет Шіппінг" було укладено договір від 20.11.2007 р. №86/П-07, відповідно до п.1.1 якого підприємство - позивач зобов’язується за заявками агента надавати послуги з лінійного та портового лоцманського проведення, надавати послуги Служби регулювання руху суден, у зонах дії центрів і постів регулювання руху суден та надавати право проходження по Бузько – Дніпровсько – Лиманському, Херсонському морському каналам та глибоководному судновому ходу р. Дунай – Чорне море, а також надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном глибоководного суднового ходу, а агент зобов’язується прийняти та оплатити надані послуги. При цьому споживачем послуг підприємства являється „Судновласник" в розумінні ст. 20 Кодексу торговельного мореплавства України.

Судновласником у Кодексі торговельного мореплавства України визначається юридична або фізична особа, яка експлуатує судно від свого імені, незалежно від того, чи є вона власником судна, чи використовує на інших законних підставах. Власником судна є суб'єкт права власності або особа, яка здійснює відносно закріпленого за нею судна права, до яких застосовуються правила про право власності.

Стосовно заявлених у позовній заяві суден відповідач діяв як морський агент, що також зазначено у п.1.1 договору.

Відповідно до статей 116, 117 КТМ України морський агент діє як представник судновласника, який за договором морського агентування за винагороду зобов'язується надавати послуги в галузі торговельного мореплавства, виконує формальності та дії, пов'язані з прибуттям, перебуванням і відходом судна, в тому числі сплачує за розпорядженням судновласника і капітана судна суми, пов'язані з перебуванням судна в порту. Морський агент зобов'язаний добросовісно здійснювати свою діяльність відповідно до інтересів судновласника і звичайної практики морського агентування, діяти в межах своїх повноважень.

Відповідно до п. 2.1.1. вказаного Договору Позивач по справі взяв на себе зобов'язання за заявками відповідача у встановленому порядку, відповідно до діючих Правил плавання, Обов'язкових постанов, своєчасно і якісно виконувати лінійні і портові лоцманські проведення суден, надавати послуги СРРС у зонах дії ЦРРС/ПРРС та надавати право проходження по БДЛК, ХМК та ГСХ, а також надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном ГСХ.

Відповідно до п. 2.1.2. Договору, позивач зобов'язався надавати відповідачу рахунки для сплати зборів і платежів за користування зазначеними послугами, які оформлені на підставі встановлених цін і державних тарифів, розцінок позивача та вимог Договору.

Пунктом 2.2.3. Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний робити своєчасну оплату відповідно до умов цього Договору по суднах, що плавають під іноземним прапором - у ВКВ, а під прапором України - у національній валюті України, вказувати в банківських документах необхідну розшифровку платежу по кожному судну.

Відповідно до п.п. 2.2.4, 4.2.2. договору остаточний розрахунок здійснюється відповідачем на протязі 5 банківських днів з дня отримання рахунку за реквізитами, зазначеними у рахунку.

На підставі письмових заявок відповідача, в яких відповідач гарантував оплату згідно виставленого рахунку, 30.9.2008р державним підприємством „Дельта-лоцман" були надані товариству з обмеженою відповідальністю " Тімпет Шіппінг" послуги регіональної служби регулювання руху суден на загальну суму 14300,16 дол. США.

Фактичне надання позивачем відповідачу послуг в повному обсязі, підтверджується квитанціями СРРС та лоцманськими квитанціями, оформленими відповідно до вимог ст..101 Кодексу торгівельного мореплавства, в яких зазначено лоцмана, який здійснював проводку судна, назву судна, порту заходу/призначення, дати та часу прибуття/вибуття, назву агента, під агентуванням якого знаходилося судно.

На виконання п. 2.1.2. Договору позивачем було надано відповідачу рахунки на оплату наданих послуг, отримання яких підтверджується відмітками відповідача про отримання ним поштових відправлень.

Але відповідачем у порушення умов договору, оплата отриманих послуг проведена не була, в результаті чого на момент звернення позивача із позовом до суду за відповідачем виникла заборгованість, що підтверджується матеріалами справи та визнається сторонами.

Судом встановлено, що сума основного боргу у розмірі 14300,16 дол. США. була погашена відповідачем у листопаді 2009р, що підтверджується матеріалами справи. Погашення відповідачем заборгованості також визнається самим позивачем, у зв’язку із чим суд вважає, що у частині стягнення основного боргу у розмірі 14300,16 дол. США провадження у справі підлягає припиненню за п. 1-1 ст. 80 ГПК України у в’язку із відсутністю предмету спору.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивачем заявлені вимоги про стягнення пені у сумі 729,31 дол. США та штрафу у сумі 1011,01 дол. США, які підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Як вже зазначалося, зобов'язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимогам ЦК України. (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом строк.

Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.(ст..617 ЦК України).

Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст. 547 ЦК| України).

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 5.3. Договору в разі порушення взятих на себе за Договором зобов'язань відповідач за вимогою позивача несе перед останнім відповідальність у вигляд сплати пені у розмірі 0,1% несплаченої вартості послуг за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Більш того, відповідно до умов договору відповідач несе повну матеріальну відповідальність перед позивачем за повноту та своєчасність оплати наданих послуг по розрахунках як у національній валюті України, так і у ВКВ (п. 5.4. Договору).

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт належного виконання зобов’язань, а також наявність підстав, що звільнюють відповідача від відповідальності за неналежне виконання прийнятих на себе за договором від 20.11.2007 р. №86/П-07 зобов’язань.

Доводи відповідача, щодо того, що з вини банку зобов’язання перед позивачем не були виконані належним чином не підтверджуються матеріалами справи, оскільки не здійснення платежу банком – кореспондентом на підставі санкцій проти ISLAMIK REPABLIC OF IRAN SHIPPING LINES не являється підставою для звільнення відповідача від відповідальності у розумінні норм діючого законодавства.

Отже, позовні вимоги про стягнення пені у сумі 729,31 дол. США та штрафу у сумі 1011,01 дол. США обґрунтовані та підлягають задоволенню, оскільки розмір пені та штрафу, зобов’язання їх сплаті передбачені договором.

Щодо клопотання відповідача про залучення до участі у справі у якості другого відповідача АКІБ «УкрСиббанк», то вказане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки у АКІБ «УкрСиббанк» нема перед позивачем зобов’язань у рамках договору від 20.11.2007 р. №86/П-07, невиконання зобов’язань за яким стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Витрати по оплаті держмита, інформаційно-технічних послуг судового процесу відповідно до ст..49 ГПК України, відносяться на відповідача, тому що сума боргу у розмірі 14300,16 дол. США відповідачем була сплачена після звернення позивача із позовом до суду, що підтверджується матеріалами справи, оскільки позивач відповідно до штемпелю на позовній заяві з вернувся з позовом до суду 03.11.2009р..

У засіданні суду оголошувалась перерва на 16.12.2009р для підготовки рішення.

Рішення оголошене 16.12.2009р.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.49,75,77,п.1-1ст.80,ст..ст.82,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімпет Шіппінг" (98312, м.Керч, вул..Горького, 4, кв.16, ЄДРПОУ 34571911, р/р 26004301394093 в ПІБ м.керч, МФО 324548) на користь ДП „Дельта-лоцман”, (54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27, код ЄДРПОУ 25374003, р/р 26009901025088 (гривня), р/р 26009901025088/840 (дол.США) у МФ «ПУМБ», МФО 236126) 729,31 дол. США пені, 1011,01 дол. США штрафу, 160,30дол.США. держмита, 236,00грн витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3.          У частині стягнення 14300,16 дол. США боргу припинити провадження по справі у зв’язку з відсутністю предмету спору.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.