Рішення № 7090480, 03.12.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

03.12.2009Справа №2-7/5834-2009 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська Нива» (98245, Ленінський район, с. Завітне, вул. Коренкова, 26, ідентифікаційний код 35661859)

До відповідача: Суб’єкта підприємницької діяльності Харченко Людмили Федорівни (98100, м. Феодосія, вул. Дружби, 42, кв. 68, ідентифікаційний номер 2011103520)

Про стягнення 23119,30 грн.

Суддя І. І. Дворний

                                        представники:

Від позивача – Базилєва О. В., предст., дов. №25 від 06.11.2009 р.

Від відповідача – не з’явився.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримська Нива» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з Суб’єкта підприємницької діяльності Харченко Людмили Федорівни 23119,30 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушені умови укладеного між сторонами договору позики від 09.12.2008 р. та в обумовлений строк не повернута позика в повному обсязі, у зв’язку з чим заборгованість Суб’єкта підприємницької діяльності Харченко Людмили Федорівни перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримська Нива» складає 11000,00 грн., яку позивач просить стягнути в примусовому порядку. Крім того, ТОВ «Кримська Нива» також просить стягнути з відповідача штраф у сумі 10000,00 грн., пеню у розмірі 1875,86 грн. та 3% річних у розмірі 243,44 грн.

Відповідач у судове засідання не з’явився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

09.12.2008 р. р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримська Нива» (Позикодавець) та Суб’єктом підприємницької діяльності Харченко Людмилою Федорівною (Позичальник) був укладений договір грошової позики, пунктом 1.1 якого передбачено, що Позикодавець зобов’язується надати Позичальнику у власність грошові кошти в розмірі 51000,00 грн., а Позичальник зобов’язується повернути Позикодавцю таку саму суму грошових коштів.

Відповідно до пункту 2.1 Договору позика надається шляхом перерахування в безготівковому порядку на поточний рахунок Позичальника суми грошових коштів, визначеної в пункті 1.1 Договору.

Строк, на який надається позика Позичальнику, складає десять днів з моменту надходження грошових коштів на поточний рахунок позичальника (п. 2.2 Договору).

Згідно з пунктом 3.1 Договору після спливу строку, вказаного в пункті 2.2 Договору, Позичальник зобов’язаний повернути протягом одного дня суму отриманої позики.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору позивачем була надана Суб’єкту підприємницької діяльності Харченко Людмилі Федорівні позика в розмірі 51000,00 грн., про що свідчить наявне в матеріалах справи платіжне доручення №17 від 09.12.2008 р. та виписка з банківського рахунку (а. с. 9).

Частина позики в розмірі 40000,00 грн. була повернута відповідачем 19.12.2008 р., про що свідчать відповідні банківські виписки (а. с. 10).

Отже, неповернутою залишалася частина позики в сумі 11000,00 грн., що стало приводом для звернення до суду з цим позовом.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Відповідач не представив суду доказів повернення позики у сумі 11000,00 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Більш того, наявність заборгованості у вказаному розмірі підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 20.07.2009 р., підписаним обома сторонами та скріпленим їхніми печатями (а. с. 11).

При таких обставинах матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем своїх обов’язків за договором від 09.12.2008 р. в частині повного та своєчасного повернення позичених грошових коштів, через що вимоги позивача про примусове стягнення з Суб’єкта підприємницької діяльності Харченко Людмили Федорівни заборгованості у сумі 11000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

В пункті 4.2 Договору сторони обумовили, що у випадку порушення строку повернення отриманої позики (п. 3.1 Договору) Позичальник сплачує Позикодавцю штраф у розмірі 10000,00 грн., а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно повернутої позики за кожен день прострочення.

Проте, позивачем допущені певні помилки при здійсненні розрахунку пені.

Так, відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Отже, вказана норма права передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Таким чином, оскільки за умовами договору позика має бути повернута не пізніше 19.12.2008 р., періодом нарахування пені є 20.12.2008 р. – 20.06.2009 р.

Отже, стягненню з відповідача підлягає пеня у наступних рзмірах:

-          з 20.12.2008 р. до 14.06.2009 р. – 1280,22 грн. (11000,00 грн. х 24% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 дн. х 177 дн.);

-          з 15.06.2009 р. до 20.06.2009 р. – 39,78 грн. (11000,00 грн. х 22% : 365 дн. х 6 дн.).

Таким чином, загальна сума пені, яка підлягає стягненню з Суб’єкта підприємницької діяльності Харченко Людмили Федорівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська Нива», складає 1320,00 грн.

У той же час, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача в частині стягнення штрафу у розмірі 10 000,00 грн. на підставі пункту 4.2 Договору.

Так, як вже було вказано вище, вказаним пунктом передбачено стягнення штрафу у розмірі 10000,00 грн. за порушення строку повернення позики.

Проте, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як вже було вказано вище, згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Зміст вказаної правової норми встановлює, що штраф та пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності та не можуть стягуватися одночасно, оскільки, згідно ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те ж саме правопорушення.

Таким чином, одночасне стягнення штрафу та пені, які є одним видом юридичної відповідальності, неможливо, оскільки умови договору повинні відповідати вимог ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, звичаям ділового обороту, вимогам розумності та справедливості, подвійне стягнення одного виду юридичної відповідальності, чинним законодавством не передбачено.

Крім того, позивачем заявлена вимога також про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 243,44 грн.

Так, відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, статтею 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Враховуючи те, що позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача річних за період з 20.12.2008 р. до 15.09.2009 р. (270 днів), стягненню з Суб’єкта підприємницької діяльності Харченко Людмили Федорівни підлягають 3% річних у розмірі 244,11 грн. (11000,00 грн. х 3% : 365 дн. х 270 дн.).

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, при зверненні до суду позивачем були сплачені не в повному обсязі витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Так, постановою Кабінету Міністрів України №1258 від 21.12.2005 р. «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів» передбачено, що розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом господарських справ, складає 236,00 грн. У той же час, позивачем були сплачені витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118,00 грн., у звязку з чим недоплачена частина суми у розмірі 118,00 грн. підлягає стягненню з позивача в доход Державного бюджету.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності Харченко Людмили Федорівни (98100, м. Феодосія, вул. Дружби, 42, кв. 68, ідентифікаційний номер 2011103520) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська Нива» (98245, Ленінський район, с. Завітне, вул. Коренкова, 26, ідентифікаційний код 35661859) заборгованість у сумі 11000,00 грн., пеню в розмірі 1320,00 грн., 3% річних у сумі 244,11 грн., 125,64 грн. державного мита та 128,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська Нива» (98245, Ленінський район, с. Завітне, вул. Коренкова, 26, ідентифікаційний код 35661859) в доход Державного бюджету України (р/р 31218259700002, код платежу 22050000, в банку одержувача: Управління держказначейства в м. Сімферополі ГУ ДКУ в АРК, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ОКПО 34740405) 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.