Рішення № 7090467, 24.11.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

24.11.2009Справа №2-22/4309-2009 За позовом – Управління виробничо – технологічної комплектації ЗАТ «Кримкурортбуд», м. Сімферополь, вул. Декабристів, 14/28

до відповідача – ВАТ «Кримзалізобетон», м. Сімферополь, вул. Монтажна, 3

про стягнення 19820,39 грн.

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача – Шевцова А.А., представник, дов від 16.09.2009 року; Жимов О.В., представник. дов від 24.11.2009 року

від відповідача – Кутас А.В., представник, дов від 13.01.2009 року

Обставини справи:

Позивач - Управління виробничо – технологічної комплектації ЗАТ «Кримкурортбуд» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - ВАТ «Кримзалізобетон», просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 19820,39 грн., у тому числі: 16090,80 грн. основного боргу, 2208,27 грн. - пені та 1521,32 грн. – збитків від інфляції, мотивуючі позовні вимоги тим, що відповідач у порушення умов договору № 6/авто послуги від 08.08.2008 року. не здійснив належним чином та у повному обсязі оплату наданих позивачем послуг.

Відповідач заперечує проти позовних вимог з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, просить суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що позивачем не доведений факт як надання послуг з перевезення вантажів та виникнення зобов’язання у відповідача стосовно оплати таких послуг.

14.10.2009 року сторони заявили клопотання про продовження строку вирішення даного спору відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 14.10.2009 року строк вирішення даного спору продовжено за клопотанням сторін, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

встановив:

08.08.2008 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладений договір № 6/автопослуги на надання послуг вантажним автотранспортом, відповідно до п. 1.1. якого виконавець надає замовнику послуги з перевезення вантажів з використання автотранспорту, належного виконавцю.

Пунктами 2.1., 2.2 та 2.3. договору встановлено, що розрахунок за виконані перевезення здійснюються замовником шляхом перерахування суми на розрахунковий рахунок виконавця на підставі рахунку та акту виконаних робіт протягом п’яти банківських днів; при затримці перерахування платежів, відповідно до п. 2.1. даного договору, нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення по день фактичного перерахування суми заборгованості; підставою для виписки рахунку за виконану роботу автотранспорту служать путьові листи, завірені підписом та печаткою замовника.

Відповідно до п. 4.1. даний договір укладений на строк з 08.08.2008 року по 31.12.2008 року.

28.11.2008 року сторонами складений та підписаний акт виконаних робіт з надання авто послуг, а.с.12, на суму 11956,80 грн. та позивачем відповідачу виставлений рахунок № 200 від 28.11.2008 року, а.с. 11, на суму 11956,80 грн.

26.12.2008 року сторонами складений та підписаний у встановленому порядку акт виконаних робіт з надання авто послуг, вартість яких сторонами визначена – 10112,40 грн., а.с. 10.

31.12.2008 року на підставі складеного акту, позивачем виставлений відповідачу рахунок № 226, а.с. 9, на суму 10112,40 грн., який отриманий відповідачем.

Таким чином, позивачем відповідачу були надані послуги на загальну суму 22069,20 грн., вартість яких була оплачена відповідачем частково, на суму 5978,40 грн.. внаслідок чого неоплаченою залишилась заборгованість в сумі 16090,80 грн.

17.02.2009 року між сторонами був складений та підписаний акт звірки розрахунків, відповідно до якого сторони визначили наявність у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 16090,80 грн., а.с. 13.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями щодо оплати заборгованості у розмірі 16090,80 грн., а.с. 16-22.

Таким чином, сума основного боргу склала 16090,80 грн.

Також, суд підкреслює, що не приймає до уваги твердження відповідача про ненадання відповідних послуг та відсутність з його боку зобов’язання з оплати їх вартості враховуючи те, що між сторонами у встановленому порядку були підписані відповідні акти наданих послуг, а.с. 10,12.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі 16090,80 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2208,27 грн. - пені та 1521,32 грн. – збитків від інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, позивачем зроблений розрахунок пені за 340 днів, в той час, як на думку суду, з урахуванням положень п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, обґрунтованим буде розрахунок пені виходячи з періоду нарахування з 10.12.2008 року по 11.06.2009 року, тобто, за 183 дні.

Отже, виходячи з наведеного, розмір пені, який на думку суду є обґрунтованим складає 1935,58 грн.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, приймаючи до уваги розрахунок пені, зроблений судом.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 30 листопада 2009 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з ВАТ «Кримзалізобетон» (м. Сімферополь, вул. Монтажна, 3, рахунок № 26007000130963 в АКБ «ЧБРР» м. Сімферополь, МФО 384577, ЄДРПОУ 01267308, рахунок № 2600300146821 в філії ВАТ «Укрексімбанк», МФО 324786) на користь Управління виробничо – технологічної комплектації ЗАТ «Кримкурортбуд» (м. Сімферополь, вул. Декабристів, 14/28, рахунок № 26005047053701 в ВАТ «Сведбанк» м. Київ, МФО 300164, ЄДРПОУ 24510007) заборгованість в сумі 19547,70 грн., у тому числі: 16090,80 грн. основного боргу, 1935,58 грн. - пені та 1521,32 грн. – збитків від інфляції.

3.          Стягнути з ВАТ «Кримзалізобетон» (м. Сімферополь, вул. Монтажна, 3, рахунок № 26007000130963 в АКБ «ЧБРР» м. Сімферополь, МФО 384577, ЄДРПОУ 01267308, рахунок № 2600300146821 в філії ВАТ «Укрексімбанк», МФО 324786) на користь Управління виробничо – технологічної комплектації ЗАТ «Кримкурортбуд» (м. Сімферополь, вул. Декабристів, 14/28, рахунок № 26005047053701 в ВАТ «Сведбанк» м. Київ, МФО 300164, ЄДРПОУ 24510007) 195,47 грн. державного мита.

4.          Стягнути з ВАТ «Кримзалізобетон» (м. Сімферополь, вул. Монтажна, 3, рахунок № 26007000130963 в АКБ «ЧБРР» м. Сімферополь, МФО 384577, ЄДРПОУ 01267308, рахунок № 2600300146821 в філії ВАТ «Укрексімбанк», МФО 324786) на користь Управління виробничо – технологічної комплектації ЗАТ «Кримкурортбуд» (м. Сімферополь, вул. Декабристів, 14/28, рахунок № 26005047053701 в ВАТ «Сведбанк» м. Київ, МФО 300164, ЄДРПОУ 24510007) 308,20 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

5.          В задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 272,69 грн. відмовити.

6.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Калініченко А.А.