Рішення № 7090461, 08.12.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

08.12.2009Справа №2-24/2058.1-2009 За позовом Дочірнього підприємства Кримської Спілки риболовецьких колгоспів "Торговельно-промисловий комплекс "Море" (98307, АР Крим, м. Керч, вул. Новоселів, 2, ідентифікаційний код 04619245)

до відповідача Приватного підприємства "Кримська рибна компанія "Діскавері" (98330, АР Крим, м. Керч, вул. Ворошилова, 8, кв. 29)

Про застосування наслідків нікчемного правочину.

За зустрічним позовом Приватного підприємства “Кримська рибна компанія “Діскавері”(98330, АР Крим, м. Керч, вул. Ворошилова, 8, кв. 29)

до відповідача Дочірнього підприємства Кримської Спілки риболовецьких колгоспів "Торговельно-промисловий комплекс "Море"(98307, м. Керч, вул. Новоселів, 2)

Про визнання договору купівлі-продажу дійсним.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

                                        представники:

Від позивача (відповідача за зустрічним позовом) – Петрусенко І.М. – представник, довіреність у справі, паспорт ЕС 006861 від 01.03.1996р.

Від відповідача (позивача за зустрічним позовом) – Терещенко С.В. – представник, довіреність № б/н від 31.12.2009р., паспорт АР 052852 від 22.03.20.1997р.

Обставинисправи: Позивач - Дочірнє підприємство Кримської Спілки риболовецьких колгоспів "Торговельно-промисловий комплекс "Море", звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача - підприємства “Кримська рибна компанія “Діскавері” про застосування наслідків нікчемного правочину, а саме: договору купівлі - продажу цілісно-майнового комплексу № 1-04/08, укладеного 15 квітня 2008 року між сторонами шляхом припинення правовідносин між ними.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що предметом договору є продаж промислової Бази Позивача разом з земельною ділянкою у складі: контори- площею 167, 1 кв.м, складу –551,5 кв.м, котельної –9,52 кв.м., гараж-склад –183,9 кв.м., сторожка -10,8 кв.м., склад готової продукції –279,9 кв.м., склад будівельних матеріалів – 161,8 кв.м., склад ПММ –42,2 кв.м., уборная -10,99 кв.м., гараж -100,1 кв.м., склад тари –304,0 кв.м., склад РТІ –51,8 кв.м., сарай, огорожа, мощіння, земельна ділянка –7856 кв.м., по адресу м. Керч, вул. Новоселів, 2 . Вартість проданого майна згідно п. 3.1 договору складає 180 тис. грн. разом з ПДВ. Позивач вважає, що вказана письмова угода є нікчемною внаслідок її невідповідності вимогам ст. 657 Цивільного кодексу. На даний час Позивач займає вказані приміщення, тому змушений на підставі вимог ст. 16 Цивільного кодексу звернутися з позовом до ГС АРК.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 17 жовтня 2008 року позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження по справі суддею Господарського суду АР Крим Пєтуховою Н.С.

03 грудня 2008 року до Господарського суду АР Крим від Приватного підприємства "Кримська рибна компанія "Діскавері" надійшла зустрічна позовна заява, відповідно до якої позивач за зустрічним позовом просить суд визнати договір купівлі - продажу цілісного майнового комплексу № 1-04/08, укладеного 15 квітня 2008 року, дійсним.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 грудня 2008 року судом прийнято до сумісного розгляду з первісним позовом у межах справи № 2-8/9876-2008 зустрічну позовну заяву Приватного підприємства "Кримська рибна компанія "Діскавері" до первісного позивача Дочірнього підприємства Кримської Спілки риболовецьких колгоспів "Торговельно-промисловий комплекс "Море" про визнання дійсним договору купівлі - продажу цілісно-майнового комплексу № 1-04/08, укладеного 15 квітня 2008 року.

          Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що спірний договір відповідав волі сторін та майже виконаний, що підтверджується наявністю акту прийому-передачі спірного майна, підписаного сторонами 15.04.08 р., а також перерахуванням 05.02.08 р. ДП Кримської риболовецької спілки колгоспів “Торговельно-промисловий комплекс “Море” у якості передоплати грошової суми 50 тис. грн. платіжним дорученням № 506. Оскільки відповідач за зустрічним позовом ухилився від нотаріального посвідчення договору, належними правовими підставами зустрічного позову позивач вважає вимоги ст. 220 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 03 березня 2009 року провадження за первісним та за зустрічним позовами припинено.

17 березня 2009 року Приватне підприємство "Кримська рибна компанія "Діскавері" звернулось з апеляційною скаргою на зазначену ухвалу Господарського суду АР Крим до Севастопольського апеляційного господарського суду.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07 квітня 2009 року апеляційна скарга Приватного підприємства “Кримська рибна компанія “Діскавері” задоволена, ухвала Господарського суду АР Крим від 03 березня 2009 року скасована, справа № 2-9/9876-2008 передана на новий розгляд до Господарського суду АР Крим.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду АР Крим Тіткова С.Я. від 17.04.2009 справу № 2-9/9876-2008 передано судді Господарського суду АР Крим Колосовій Г.Г. з привласненням їй номеру № 2-24/2058.1-2009.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 21 квітня 2009 року справа № 2-24/2058.1-2009 прийнята до провадження суддею Господарського суду АР Крим Колосовою Г.Г. та призначена до розгляду у судовому засіданні.

21 жовтня 2009 року від позивача за первісним позовом - Дочірнього підприємства Кримської Спілки риболовецьких колгоспів "Торговельно-промисловий комплекс "Море" надійшли уточнення та пояснення до позовних вимог, відповідно до яких, посилаючись на норми чинного законодавства він обґрунтовує первісні позовні вимоги та просить суд визнати недійсним фіктивний договір № 1-04/08 від 15 квітня 2008 року купівлі - продажу нерухомого майна міжколгоспної бази матеріально-технічного постачання разом з земельною ділянкою, укладений між Дочірнім підприємством Кримської Спілки риболовецьких колгоспів "Торговельно-промисловий комплекс "Море" та Приватним підприємством "Кримська рибна компанія "Діскавері".

Ухвалою господарського суду АР Крим від 08.12.2009 р. суд відмовив у прийнятті заяви про зміну позовних вимог.

Відповідач за первісним позовом висловив свої заперечення проти позовних вимог Дочірнього підприємства Кримської Спілки риболовецьких колгоспів "Торговельно-промисловий комплекс "Море", у повному обсязі підтримав заявлені зустрічні позовні вимоги.

У судовому засіданні були досліджені оригінали документів, зокрема Договору купівлі-продажу цілісно-майнового комплексу № 1-04/08, укладеного 15 квітня 2008 року. Копія вказаного договору, засвідчена належним чином долучена до матеріалів справи.

Крім того, у судовому засіданні Приватним підприємством "Кримська рибна компанія "Діскавері" був наданий відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач за первісним позовом просить у задоволенні первісних позовних вимог відмовити, посилаючись на неможливість застосування до Договору купівлі-продажу цілісно-майнового комплексу № 1-04/08 правил нікчемності правочину, оскільки він укладений у відповідності до волевиявлення сторін, та фактично виконаний повністю.

У судовому засіданні представником позивача за зустрічним позовом було надане клопотання про виклик у судове засідання директора ПП "Кримська рибна компанія "Діскавері" та директора бази ПП "Кримська рибна компанія "Діскавері" з метою встановлення вичерпних обставин по справі в частині нотаріального посвідчення договору. Так, у судовому засіданні позивач за зустрічним позовом пояснив, що зазначені особи нададуть пояснення щодо встановлення факту виклику представника відповідача за зустрічним позовом до нотаріуса з метою нотаріального посвідчення договору.

Розглянувши клопотання позивача за зустрічним позовом, судом не вбачається підстав для його задоволення.

Так, ст. 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Причому обов’язковою умовою доказів є їх допустимість, під якою, згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України, розуміється, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд вважає, що у даному випадку доказами, що можуть підтвердити факт виклику представника відповідача за зустрічним позовом до нотаріусу з метою нотаріального посвідчення спірного договору, є письмове запрошення позивача за зустрічним позовом відправлене на адресу або переданого іншим шляхом відповідачу за зустрічним позовом, причому зі змісту зазначеного запрошення повинно вбачатися, що відповідач запрошується саме для нотаріального посвідчення спірного договору. Суд вважає, що усні пояснення керівника та директора бази підприємства позивача за зустрічним позовом не можуть вважатися належним доказами запрошення відповідача до нотаріального посвідчення договору та як слідство його ухилення від такого посвідчення. Крім того, відповідач за зустрічним позовом заперечує щодо його виклику позивачем до нотаріусу.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України. Строк розгляду справи був продовжений на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до позову позивач за первісним позовом посилається на те, що 15.04.2008 р. між ДП Кримської Спілки риболовецьких колгоспів "Торговельно-промисловий комплекс "Море" (Продавець) та ПП "Кримська рибна компанія "Діскавері" (Покупець) був укладений договір купівлі – продажу № 01-04/08 (а.с.17, том 1).

Відповідно до розділу 1 договору, його предметом є купівля – продаж Товару - Бази Продавця, яка складається з контори- площею 167, 1 кв.м, складу –551,5 кв.м, котельної –9,52 кв.м., гараж-склад –183,9 кв.м., сторожка -10,8 кв.м., склад готової продукції –279,9 кв.м., склад будівельних матеріалів –161,8 кв.м., склад ПММ –42,2 кв.м., уборная -10,99 кв.м., гараж -100, 1 кв.м., склад тари –304,0 кв.м., склад РТІ –51,8 кв.м., сарай, огорожа, мощіння, земельна ділянка –7856 кв.м., та знаходиться за адресою: м. Керч, вул. Новоселів, 2.

Відповідно до п. 2.1 договору Покупець покупає, а Продавець передає Товар у повної відповідності з дійсним договором.

Загальна вартість даного договору складає 180000,00 грн., у т.ч. ПДВ – 20 % (п. 3.1 Договору).

Оплата за Товар з дійсного договору буде виконуватися у формі безготівкових переводів Покупцем на рахунок Продавця, після реєстрації прав власності на Товар Продавця в органах БТІ, нотаріального посвідчення договору купівлі – продажу та отримання Покупцем всіх правовстановлюючих документів на Товар (п. 4.1 Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору, продавець зобов’язується передати товар Покупцеві по акту приймання – передачі бази не пізніше 20.04.2008 р. в м. Керчі. Майнові права на «Міжколгоспну базу», матеріально – технічного оснащення та збиту Кримської Спілки риболовецьких колгоспів переходять Покупцю після підписання акту приймання – передачі.

Строк дії договору – до повного виконання умов договору (п. 9.1 Договору).

У первісному позові позивач зазначає, що оскільки між сторонами не відбулось повного чи часткового виконання умов договору, а також те , що договір купівлі – продажу не посвідчений нотаріально та пройшов державну реєстрацію, тобто зазначена угода є недійсною, позивач за первісним позовом просить суд застосувати наслідки нікчемного правочину шляхом припинення правовідносин між сторонами правочину.

03 грудня 2008 року до Господарського суду АР Крим від Приватного підприємства "Кримська рибна компанія "Діскавері" надійшла зустрічна позовна заява, відповідно до якої позивач за зустрічним позовом просить суд визнати договір купівлі - продажу цілісного майнового комплексу № 1-04/08, укладеного 15 квітня 2008 року, дійсним.

Позовні вимоги в цій частині мотивовані тим, що відбулось часткове виконання сторонами договору купівлі – продажу умов договору. Так, позивачем за зустрічним позовом у якості передоплати за договором було сплачено 50000,00 грн., а відповідачем за зустрічним позовом, в свою чергу, за актом приймання – передачі був переданий предмет договору купівлі - продажу позивачу. Проте відповідач за зустрічним позовом ухиляється від нотаріального посвідчення спірного договору та взагалі не визнає факту укладення зазначеної угоди, а тому позивач за зустрічним позовом із посиланням на ст. 220 ЦК України просить суд визнати дійсним договір купівлі – продажу № 0104/08 від 15.04.2008 р.

Враховуючи, що обставини встановлені при розгляді зустрічного позову щодо встановлення факту часткового виконання умов спірного договору вплинуть на встановлення обставин за первісним позовом щодо наявності правовідносин між сторонами за спірним договором, суд вважає за доцільним спочатку розглянути та вирішити по суті зустрічні позовні вимоги.

Так, у зустрічний позовній заяві позивач посилається на те, що 15.04.2008 р. між ДП Кримської Спілки риболовецьких колгоспів "Торговельно-промисловий комплекс "Море" (Продавець) та ПП "Кримська рибна компанія "Діскавері" (Покупець) був укладений договір купівлі – продажу № 01-04/08.

Відповідно до умов договору та акту приймання – передачі від 20.04.2008 р., відповідач за зустрічним позовом передав, а позивач прийняв контору - площею 167, 1 кв.м, склад –551,5 кв.м, котельну –9,52 кв.м., гараж-склад –183,9 кв.м., сторожку -10,8 кв.м., склад готової продукції –279,9 кв.м., склад будівельних матеріалів –161,8 кв.м., склад ПММ –42,2 кв.м., уборная -10,99 кв.м., гараж -100, 1 кв.м., склад тари –304,0 кв.м., склад РТІ –51,8 кв.м., сарай, огорожа, мощіння, земельна ділянка –7856 кв.м. (а.с.33, том 1).

Також позивач зазначає, що платіжним дорученням № 506 від 05.02.2008 р. він перерахував відповідачу в рахунок передоплати за договором 50000,00 грн. (а.с.36, том 1)

Також позивач за зустрічним позовом зазначає, що він листами від 05.06.2008 р. за № 01-06/08, від 20.06.2008 р. № 5-06/08 звертався з пропозиціями узгодити дату та час нотаріального посвідчення договору купівлі – продажу, проте відповідачем зазначені листи залишені без відповіді.

Оскільки відповідач ухилився від нотаріального посвідчення договору, враховуючи, що сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, а також часткову сплату позивачем вартості об’єкту продажу та передачу майна покупцеві, позивач за зустрічним позовом вважає, що вказаний договір купівлі – продажу підлягає визнанню дійсним у судовому порядку на підставі ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що спірний договір від 15.04.2008 р. за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу нерухомого майна.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

У відповідності до частини 1 статі 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно зі статтею 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Судом встановлено, що сторонами не здійснено нотаріального посвідчення та державної реєстрації Договору.

Частиною 1 статті 220 Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Однак, відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Так, зокрема, частиною 2 статті 220 цього Кодексу передбачено, що, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Таким чином, для визнання Договору дійсним суду необхідно з’ясувати наявність досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов Договору, наявність повного або часткового виконання Договору та факт ухилення стороною від його нотаріального посвідчення.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 180 Господарського кодексу України істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Проаналізувавши текст Договору купівлі-продажу № 01-04/08 від 15.04.2008 р., судом встановлено, що сторонами узгоджено всі істотні умови, необхідні для даного виду договору, в ньому визначені предмет, ціна, строк його дії.

Щодо часткового його виконання, то судом встановлено наступне.

Так, у зустрічній позовній заяві позивач посилається на лист відповідача за зустрічним позовом від 01.02.2008 р., у якому відповідач зобов’язується до травня 2008 р укласти з позивачем договір купівлі – продажу майна та просить позивача сплатити суму 55000,00 грн. для погашення заборгованості по процентам за кредитом, яка у подальшому буде зарахована в рахунок передоплати за майно за договором купівлі – продажу (а.с.34, том 1).

У подальшому ПП “Кримська рибна компанія “Діскавері” листом від 01.02.2008 р. звернувся до ТОВ «Фірми Лінарт» з вимогою перерахувати в рахунок сплати заборгованості на користь відповідача за зустрічним позовом 55000,00 грн. у якості передоплати за покупку бази (а.с. 35, том 1).

Платіжним дорученням № 506 від 05.02.2008 р. ТОВ «Фірма Лінарт» перерахувало на користь відповідача за зустрічним позовом 50000,00 грн. (а.с.36, том 1).

Проте із зазначеного платіжного доручення вбачається, що сума 50000,00 грн. була сплачена згідно з призначенням платежу по договору доручення 36/Zпор – 07 -2 від 05.02.2008 р. без ПДВ.

Суд зазначає, що відповідно до вимог пункту 3.8 Постанови Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року N 22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Слід також зазначити, що договір купівлі – продажу був укладений між сторонами у квітні 2008 р., тоді як сплата зроблена у лютому 2008 р.

У судовому засіданні та у відзиві на позов відповідач за зустрічним позовом заперечував щодо здійснення позивачем передоплати за договором купівлі – продажу.

За приписами статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Позивач за зустрічним позовом не представив суду безперечних доказів здійснення ним передоплати за договором купівлі – продажу від 15.04.2008 р.

Щодо посилання позивача за зустрічним позовом на акт приймання – передачі майна від 20.04.2008 р. як на доказ виконання з боку відповідача умов договору щодо передачі майна позивачу, суд зазначає, що у матеріалах справи наявні акти опису активів відповідача за зустрічним позовом, на які розповсюджуваються право податкової застави, складених ДПІ у м. Керчі у липні та листопаді 2008 р., з яких вбачається, що станом на липень та листопад 2008 р., майно, перелік якого міститься у акті передачі від 20.04.2008 р., знаходиться у відповідача за зустрічним позовом.

Крім того, для визнання Договору дійсним суду необхідно з’ясувати наявність факту ухилення стороною від його нотаріального посвідчення.

Як на доказ ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору, позивач за зустрічним позовом посилається на листи від 05.06.2008 р., від 20.06.2008 р., якими, як стверджує позивач, він запропоновував узгодити дату та час нотаріального посвідчення договору.

Проте, з тексту зазначених листів вбачається, що позивач просив прибути відповідача на базу за адресою : м. Керч, вул.. Новосьолов, 2 для передання будівлі та приміщень та оформлення документів відповідно договору купівлі – продажу № 01-04/08 від 15.04.2008 р.

За такими обставинами суд не може прийняти до уваги у якості доказу зазначені листі позивача за зустрічним позовом як доказ сповіщення відповідача про нотаріальне посвідчення договору та як слідство ухилення відповідача від такого посвідчення. Крім того, позивачем за зустрічним позовом представлені докази відправлення на адресу відповідача лише листа від 05.06.2008 р.

Частина 2 статті 220 Цивільного кодексу України пов'язує визнання нікчемного правочину дійсним з обов'язковою наявністю всіх визначених статтею умов, а саме: узгодження сторонами всіх істотних умов договору, повне або часткове виконання договору, ухиляння однією із сторін від нотаріального посвідчення договору.

З матеріалів справи вбачається, що у даному випадку відсутні всі умови, з якими закон пов’язує можливість визнання угод дійсними.

Суд також зазначає, що відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Враховуюче викладене, у суду відсутні підстави, передбачені ст. 220 ЦК України, для визнання договору купівлі – продажу від 15.04.2008 р. дійсним, у зв’язку з чим суд відмовляє у задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства “Кримська рибна компанія “Діскавері” про визнання дійсним договору купівлі – продажу № 01-04/08 від 15.04.2008 р.

Як зазначалось, позивач за первісним позовом просить суд застосувати правові наслідки нікчемної угоди - договору купівлі – продажу № 01-04/08 від 15.04.2008 р. шляхом припинення правовідносин між сторонами договору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскільки договір від 15.04.2008 р. не був нотаріально посвідчений та не пройшов державну реєстрацію, він, в силу закону, є нікчемним, а оскільки між сторонам не відбулося часткового чи повного виконання його умов, тобто відсутня необхідність застосування двосторонньої реституції, позивач за первісним позовом просить на підставі ст. 16 ЦК України захистити свої інтереси шляхом припинення правовідносин між сторонами договору від 15.04.2008 р.

Розглянувши вимоги позивача за первісним позовом суд не вбачає підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

Так при розгляді зустрічного позову судом було встановлено, що договір купівлі – продажу від 15.04.2008 р. не був посвідчений нотаріально та не пройшов державну реєстрацію, а також те, що відповідач за первісним позовом не представив безперечних доказів виконанні умов договору щодо передачі майна та часткової сплати його вартості.

Частиною 1 статті 220 Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

У відповідності до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

З огляду на зазначене, сторони нікчемного правочину не зобов’язані виконувати його умови, одна сторона має право відхилити вимоги другої сторони щодо вчинення певних дій навіть тоді, коли він судом не визнаний недійсним.

Також, відповідно до частини 3 статті 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Виходячи з того, що Договір купівлі-продажу № 01-04/08 від 15.04.2008 р. нотаріально не посвідчений, у відповідності до частини 1 статті 220 Цивільного кодексу України він є нікчемним, а отже згідно частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України не покладає на сторін ніяких зобов’язань та не створює прав та обов'язків для сторін.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення правовідношення.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України, суд може припинити правовідношення лише в тому випадку, якщо воно реально існує станом на дату вирішення спору, внаслідок чого це правовідношення припиняється з моменту набрання рішенням законної сили.

Судом було встановлено, що на час звернення з позовом до суду правовідносин щодо договору купівлі – продажу від 15.04.2008 р. між сторонами не існувало в силу нікчемності правочину та недоведеності сторонами його часткового або повного його виконання.

На підставі викладеного суд відмовляє у задоволенні первісного позову про застосування наслідків нікчемного правочину, а саме: договору купівлі - продажу цілісно-майнового комплексу № 1-04/08, укладеного 15 квітня 2008 року шляхом припинення правовідносин між сторонами.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 11.12.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          У задоволенні первісного позову відмовити.

2.          У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.