Рішення № 7084241, 14.12.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

14.12.2009Справа №2-18/5929-2009 За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ» (вул. Генерала Наумова, 23-б, м. Київ, 03164)

До відповідача – Закритого акціонерного товариства «Продмаш» (вул. Євпаторійське шосе, 8, м. Сімферополь, 95006)

Про стягнення 7653,00 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – не з’явився.

Від відповідача – не з’явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ» (далі - позивач) звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Закритого акціонерного товариства «Продмаш» (далі – відповідач), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 7653,00 грн. заборгованості.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статті 526 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що позивач на замовлення відповідача надав послуги по міжнародному перевезенню вантажу, а саме: закаточної машини Б4-К3К-80А. 28.11.2008 року позивач виставив відповідачеві рахунок на суму 9253,44 грн., проте відповідач лише частково сплатив кошти за надані послуги у сумі 1600,00 грн. Остаточна сума залишена відповідачем без сплати, що і стало підставою для звернення позивача до суду.

Представник позивача у судове засідання двічі не з’явився. 11.12.2009 року на адресу суду від позивача надійшов лист, в якому позивач просить розглянути справу за відсутності свого представника за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача у судове засідання двічі не з’явився, причини нез’явлення суду не відомі. Про день та час слухання справи сповіщений належним чином.

Слухання справи відкладалося у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає за можливе розглянути справу у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними документами.

Розглянувши матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 208 Цивільного кодексу України передбачено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі

Згідно зі статтею 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі факсимільного зв’язку, 13.11.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ» та Закритим акціонерним товариством «Продмаш» було укладено транспортне замовлення, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ» надає Закритому акціонерному товариству «Продмаш» послуги по міжнародному перевезенню вантажу, а саме: закаточної машини Б4-К3К-80А за маршрутом м. Сімферополь – м. Слав’янськ-на-Кубані.

Тобто, виходячи з вимог частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, сторони фактично уклали між собою договір про надання послуг.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Судом встановлено, що закаточна машина була вивантажена у м. Слав’янськ-на-Кубані 26.11.2008 року, що підтверджується міжнародною транспортною накладною № 0016258, копія якої наявна у матеріалах справи (а.с. 5).

У транспортному замовленні від 13.11.2008 року вказано, що фрахтова сума по замовленню автопоїзду ВН 9438 ВХ для перевезення закоточної машини становить 1400,00 доларів США по курсу НБУ на день вивантаження.

26.11.2008 року позивач направив на адресу відповідача рахунок № 41228-К-080312 на суму 9253,44 грн., щодо оплати наданих послуг.

Оскільки даний рахунок не було сплачено відповідачем, то 03.06.2009 року позивач направив на адресу відповідача претензію про сплату суми боргу у розмірі 9253,44 грн.

Претензія про сплату суми боргу була направлена відповідачу 03.06.2009 року, що підтверджується фіскальним чеком № 1256 від 03.06.2009 року (а.с. 7).

08.06.2009 року відповідач надіслав на адресу позивача лист за № 207/01-05, в якому у продовж місяця зобов’язувався погасити заборгованість (а.с. 8).

Платіжним дорученням № 84 від 12.06.2009 року відповідач сплатив позивачеві 1600,00 грн.

Станом на 26.11.2008 року НБУ встановлено наступний офіційний курс долара США щодо гривні: 6,609 грн. за 1 долар США, що підтверджується розпорядженням, наявним у матеріалах справи.

За розрахунками суду, розмір коштів, які повинні бути сплачені за вищевказані послуги становить 9252,6 грн. (1400 доларів США х 6,609).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Сторонами не визначений строк виконання зобов’язання у частині здійснення оплати, який був би ними узгоджений.

Згідно з п. п. 1, 2 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, платіжним дорученням № 84 від 12.06.2009 року відповідач сплатив позивачеві кошти лише у сумі 1600,00 грн.

Відповідач не представив суду доказів оплати суми заборгованості у розмірі 7652,60 грн., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Закрите акціонерне товариство «Продмаш» (код ЄДРПОУ 32813078) є юридичною особою і станом на 13.11.2009 року значиться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, про що свідчить довідка Головного управління статистики в АР Крим № 05.3-8.1/3722 від 13.11.2009 року.

За вказаних обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, лише у сумі 7652,60 грн. У іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв’язку з відсутністю правових підстав.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82 – 84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Продмаш» (вул. Євпаторійське шосе, 8, м. Сімферополь, 95006; код ЄДПРОУ 32813078) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ» (вул. Генерала Наумова, 23-б, м. Київ, 03164, код ЄДРПОУ 14359271) заборгованість у сумі 7652,60 грн. 101,99 грн. державного мита та 235,99 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.          У іншій частині позову відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.