Постанова № 7090322, 02.12.2009, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2009 р.

11 год.40 хв.Справа № 2-а-12465/09/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Мельник О.О.,

за участю представників позивача Онищенко І.О., Дунаєва Д.В., Літвінової Т.В., Панаско Н.Н., представників відповідача Григірчик Н.І., Федченко В.В., Саніної Л.В., Кубатко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю"Петропласт"

до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції у Херсонській області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Петропласт" (м. Каховка Херсонської області) звернулось до адміністративного суду з позовом про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень Каховської об'єднаної державної податкової інспекції у Херсонській області №№ 0001041702/0, 0000782301/0 від 12.08.09, якими були визначенні податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 827609 грн. основного платежу та 722418 грн. 05 коп. штрафних санкцій за порушення п. п . 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5. 1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп.11.2.1 п. 11.2 ст. 11, пп. 8.7.1. п. 8.7 ст. 8, пп. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а також про визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 27629 грн. 93 коп. основного платежу та 55259 грн. 86 коп. штрафних санкцій за порушення п. 1. 2 ст. 1, п.п. "е" п.п. 4.2 9, п.п. 4.2.12, пп. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4, пп. 6.5.1, та 6.5.2 п. 6.5 ст. 6, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п.п "а" пп. 9.10.1 та п.п. "б" п.п. 9.10.1 п. 9.10 ст. 9, та п.п. 17.2 ст. 17 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб" та п. 4 Постанови КМУ від 26.12.2003 № 2035 "Про затвердження Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги". Позивач вважає податкові повідомлення - рішення незаконними та такими, що не відповідають дійсним обставинам господарських відносин, та суперечать нормам діючого законодавства. Позивач вказує на те, що висновок Каховської ОДПІ про удаваність договору комісії, укладеного позивачем з ТОВ "Промпрогрес-Д" №01/05/07 від 05.07.07, є необґрунтованим, оскільки зроблений тільки на тій підставі, що відносно зазначеного товариства в серпні 2008 року порушено справу про банкрутство, а постановою господарського суду від 14.08.08 підприємство визнано банкрутом. Позивач посилається про те, що зобов'язання за договором комісії були припиненні значно раніш (25.02.08), ніж була порушена справа про банкрутство. Договори про перевід боргу, які укладені позивачем з ПП ОСОБА_1., ПП ОСОБА_2., ПП ОСОБА_3 та додаткові угоди до них, Каховською ОДПІ також визнано нікчемними в акті перевірки тільки на підставі аналізу про доходи таких підприємців та довідок відносно того, що за юридичними адресами вказаних приватних підприємців відсутні виробничі потужності, складські приміщення, необхідні для виконання вказаних угод, та неможливістю вручити приватним підприємцям запити про надання документів. Ці ствердження відповідача про нікчемність угод є припущенням, так як відповідно до умов ст. 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються лише особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Норми Господарського кодексу України, які регулюють господарські відносини при здійсненні господарської діяльності, передбачають судовий порядок визнання нікчемності зобов'язань (ст. 207 ГК України). Твердження ОДПІ про нікчемність угод не містить конкретної підстави, якої товариство не додержалось, визначеної ст. 203 ЦК України. Угоди від імені ТОВ "Петропласт", від імені приватних підприємців, ТОВ "Промпрогрес-Д" підписані особами, уповноваженими на здійснення будь-яких дій, які стосуються прав та обов'язків зазначених суб'єктів підприємницької діяльності. Удавана угода (ст.235 ЦКУ) відноситься до категорії оспорюваних угод, таким чином до винесення відповідного рішення суду така угода визнається дійсною. ОДПІ має право подавати до суду позови про визнання недійсними угод, укладених підприємствами, установами, організаціями та громадянами. Визнаючи відповідні угоди недійсними без рішення суду, посадові особи Каховської ОДПІ фактично делегують повноваження правосуддя, нехтуючи приписами ст. 124 Конституції України про те, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Стаття 19 Конституції України вказує, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законом України "Про державну податкову службу в Україні" не передбачено делегування посадовим особам податкових інспекцій повноважень суду. Договори про переведення боргу № 06/02/08, 07/02/08, 05/02/08 від 25.02.08 позивач також вважає укладеними правомірно, вони є виконаними, оскільки позивач розрахувався з "новими боржниками" - ПП ОСОБА_3, ПП ОСОБА_1., ПП ОСОБА_2., що підтверджується угодами про зарахування зустрічних вимог від 05.02.2009, отже, реальне настання правових наслідків за угодами між позивачем та "новими боржниками" відбулося. Відомості щодо розмірів отриманих доходів від здійснення підприємницької діяльності фізичними особами - підприємцями, які є новими боржниками, на думку позивача, не впливає на бухгалтерський або податковий облік ТОВ "Петропласт". Доводи податкової інспекції про те, що приватні підприємці не розрахувалися перед ТОВ "Промпрогрес - Д", не підтверджено належними доказами, зустрічних перевірок податковою інспекцією не здійснено.

Також позивач заперечує правомірність висновку податкової інспекції в акті перевірки про заниження податку з доходів фізичних осіб при продажу автомобіля за зниженою ціною фізичній особі, що призвело до заниження податку з доходів у І кварталі 2009 р. на суму 27196,28 грн. Відповідно до пп. 4.2.9 "е" Закону "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889 до складу оподаткованого доходу у вигляді додаткового блага включаються суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті. Для визначення звичайної ціни, відповідно до пп. 1.21 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб" треба застосовувати приписи п.п. І. 20 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Для визначення звичайної ціни товару використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну (пп. 1.20.2 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств"). У разі коли на відповідному ринку товарів не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору (пп. 1.20.6 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств"№). Звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін (пп..1.20.1 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств"). Якщо товари (роботи, послуги) продаються з використанням конкурсу, аукціону, біржової пропозиції або пропозиції на організованому ринку цінних паперів, або коли продаж (відчуження) товарів здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною є ціна, отримана при такому продажі (п. 1.20.4 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств"). Жодною нормою цього пункту Закону не передбачено, що звичайна ціна застосовується на рівні собівартості активів або їх залишкової вартості на час продажу.

Ціна продажу автомобіля (10000 грн.) обумовлена тим, що у грудні 2008 р. автомобіль постраждав у ДТП, витрати на його відновлення складали 218690 грн. (підтверджено актами діагностики та калькуляцією ремонтних робіт, наданою підприємством "Авто-Плаза"), що значно перевищувало залишкову вартість пошкодженого автомобіля. Внаслідок того, що позивач не повіломляв органи ДАІ про дорожньо-транспортну пригоду, страхове відшкодування позивач за автомобіль не отримав. У зв'язку з тимчасовим обмеженням у фінансових ресурсах, власниками підприємства було прийняте рішення щодо продажу автомобіля через товарну біржу. Ціна, зазначена у біржовому договорі є звичайною ціною, тому підприємством не було здійснено продаж автомобіля зі знижкою, що перевищує звичайну знижку. Крім того, позивач вказує, що ДПАУ з цього приводу у листі від 17.04.09 №1729/5/17-0714, № 8201/7/17-0717 зазначає: "Якщо автомобіль, що продається, одночасно має дві оцінки (зазначену у біржовій угоді та експертну оцінку), то за базу для визначення об'єкта оподаткування у вигляді одержаної знижки (пп. 4.2.9 "е" и. 4.2 ст. 4 Закону) приймається звичайна ціна такого автомобіля, визначена експертом у відповідності до Закону України від 12.07.2001 № 2658-ІІІ "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні." Таким чином, для визначення об'єкту оподаткування на думку ДПАУ приймається у разі її наявності експертна оцінка, а не залишкова вартість об'єкта за даними бухгалтерського обліку.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, податкові повідомлення-рішення вважають такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України з мотивів, викладених у позові, просять задовольнити позов.

Каховська об'єднана державна податкова інспекція у Херсонській області (відповідач) в запереченні на позовну заяву просить відмовити в задоволенні позову як безпідставного. Вважає, що у відповідності до ст. 215 ЦК України, яка передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Господарським та Цивільним кодексами України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Враховуючи те, що договори переводу боргу не мають правових наслідків щодо погашення заборгованості "нових боржників" (приватних підприємців) перед "кредитором" (ТОВ "Промпрогрес-Д") та направленні на порушення публічного порядку є підстави вважати їх нікчемними. Договір комісії, укладений між ТОВ "Промпрогрес-Д" та ТОВ "Петропласт", має ознаки удаваного правочину. Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Внаслідок цього висновком перевірки є те, що номінальна угода є удаваною, а фактичною угодою є надання позивачу безповоротної фінансової допомоги. Правові наслідки номінальної угоди в податковому обліку не передбачали формування збільшення валового доходу. Правові наслідки фактичної угоди передбачають збільшення доходу особою, яка отримала таку безповоротну фінансову допомогу. Договір комісії з ТОВ "Промпрогрес-Д" за №01/05/07 від 07.05.2007, а також усі інші договори та угоди, укладені в подальшому ТОВ "Петропласт" для погашення виниклої кредиторської заборгованості, мають характер нікчемних угод. До вчинених ТОВ "Петропласт" договорів цілком правомірно застосовані норми Цивільного кодексу України. На засіданні постійної комісії по розгляду заперечень Каховської ОДПІ підприємством надані для перегляду акти звірки приватних підприємців з ТОВ "Промпрогрес-Д" з відсутньою заборгованістю по даним договорам. На прохання податкової інспекції надати копії усіх наявних документів стосовно питання, що порушені у акті для всебічного розгляду та прийнятій об'єктивною рішення, представниками ТОВ "Петропласт" відмовлено.

Дані декларацій про отримані доходи від підприємницької діяльності приватними підприємцями ПП ОСОБА_2., ПП ОСОБА_3., ПП ОСОБА_1. та дані зданих до ДПІ у м. Херсоні звітів платників єдиного податку з обсягом отриманих та задекларованих доходів підприємцями свідчить про відсутність у них можливості здійснити погашення заборгованості перед кредитором. Банкрутство ТОВ "Промпрогрес-Д" здійснювалось за статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка передбачає спрощену процедуру ліквідації підприємства у разі, якщо керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі неподання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника. На запит ДПІ у м. Херсоні щодо підтвердження взаємовідносин підприємців-фізичних осіб з ТОВ "Промпрогрес-Д" надійшли відповіді від ПП ОСОБА_2. та ПП ОСОБА_3., в яких зазначено, що вони не можуть надати вказану інформацію "оскільки немає будь-яких законних підстав, які б зобов'язували їх надати інформацію". Таким чином, є всі підстави вважати вищевказані правочини нікчемними.

Представники відповідача просять відмовити в задоволенні позову.

Розглянувшм матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

В липні 2009 року Каховською об'єднаною державною податковою інспекцією у Херсонській області проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Петропласт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.04.2008 по 31.03.2009. За результатами перевірки складено акт № 438/23-8/31947354 від 31.07.2009, в якому зазначено, що платником занижено розмір валових витрат на загальну суму 962642 грн., що призвело до заниження зобов'язань з податку на прибуток. З посиланням на акт попередньої перевірки, орган податкової служби вказав, що згідно з договором комісії, укладеним позивачем з ТОВ "Промпрогрес-Д" за №01/05/07 від 05.07.07, ТОВ "Петропласт" (комісіонер) зобов'язався за дорученням ТОВ "Промпрогрес-Д" (комітент) здійснити в інтересах останього від свого імені на платній основі купівлю за кордоном ПВХ смоли 1325 тн за ціною 1260 дол.США на загальну суму 1669500 дол. США. Умовами договору з додатковими угодами передбачено, що комітент здійснює частково предоплату в сумі 8294608 грн. та на підставі наданого комісіонером звіту про витрати здійснює повний розрахунок. В подальшому договір комісії був пролонгований до 07.05.08. На виконання умов даного договору протягом 22-25 травня 2007 року ТОВ "Промпрогрес-Д" перерахувало позивачу кошти в сумі 8294608, в т.ч. ПДВ 1382434,67 грн.

11.02.08 між сторонами укладено договір поставки позивачем товариству "Промпрогрес-Д" пагонажних виробів на суму 1531195,20 грн., цей договір виконаний. Частково розрахунки між сторонами здійсненні шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1531195 грн. 20 коп., що підтверджується угодою від 25.02.08. В угоді зазначено, що заборгованість ТОВ "Петропласт" перед ТОВ "Промпрогрес-Д" за договором комісії складає 6763412 грн. 80 коп. В лютому 2008 року позивач перевів зобовязання за боргом перед товариством "Промпрогрес-Д" в сумі 6763412,80 грн. на нових боржників - приватних підприємців ОСОБА_1. (на суму 2,5 млн. грн.), ОСОБА_2. (2,5 млн. грн.), ОСОБА_3. (1763412,8 грн.). Згідно умов договорів про переведення боргу, нові боржники повинні розрахуватись з кредитором ТОВ "Промпрогрес-Д" шляхом перерахування коштів в термін до 60 днів (до 25.04.08). Таким чином, станом на 01.03.08 позивач не мав заборгованості перед ТОВ "Промпрогрес-Д", частково вона була погашена зарахуванням зустрічних грошових вимог, частково шляхом переведення боргу на інших осіб.

05.08.08 господарським судом Дніпропетровської області порушено справу про визнання ТОВ "Промпрогрес-Д" банкрутом, 29.09.08 припинено ТОВ "Промпрогрес-Д" як юридичну особу, призначено ліквідкомісію. Доказів виключення даного підприємства з ЄДРПОУ суду не надано.

В подальшому позивачем укладались договори поставки товарів від 12.01.09 (з додатковими угодами), з яких вбачається, що позивач передає у власність ПП ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3. товари вартістю, яка відповідає розмірам переведених боргів, на загальну суму 6763412 грн. 80 коп. 05.02.09 позивачем та приватними підприємцями ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_1. були укладені угоди про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, які виникли за договорами поставки товару від 12.01.09 та договорами переведення боргу. Таким чином, позивач не має заборгованості перед приватними підприємцями, та останні перед позивачем.

В акті перевірки зазначено, що договір комісії є нікчемною угодою, оскільки вчинено з метою, яка свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. За висновком податкової інспекції, договір комісії, укладений між позивачем та ТОВ "Промпрогрес-Д" є удаваним правочином, відсутні докази реального настання правових наслідків за договором комісії. Фактичною ж угодою між сторонами є надання безповоротної фінансової допомоги. Сума безповоротної фінансової допомоги є доходом з інших джерел (пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"), і має бути включена до валового доходу.

Оскільки договір комісії фахівці ОДПІ визначи нікчемним, такий самий висновок про нікчемність угод викладено в акті перевірки відносно всіх інших договорів, які були укладені ТОВ "Петропласт" для погашення виниклої перед ТОВ "Промпрогрес-Д" кредиторської заборгованості. При цьому ДПІ обґрунтовує свої висновки тим, що приватні підприємці знаходились на спрощеній системі оподаткування, при виїзді на юридичні адреси приватних підприємців для вручення їм запитів для отримання копій документів та пояснень, їх не було вдома, неможливо було вручити їм запити. За місцем реєстрації приватних підприємців відсутні виробничі потужності та складські приміщення необхідні для виконання угод.

Як випливає зі змісту акта перевірки, висновок ОДПІ про порушення позивачем за правочином, укладеним з ТОВ "Промпрогрес-Д", частини першої ст. 203, ст. 215, частини першої ст. 216, ст. 228 ЦКУ було зроблено з огляду на те, що правочини, вчинені сторонами договору, не були спрямовані на настання реальних правових наслідків, вочевидь є такими, що укладені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а тому є нікчемними. Суд, беручи до уваги фактичні обставини справи та досліджені у судовому засіданні письмові документи, вважає вказаний висновок Каховської ОДПІ помилковим та безпідставним. Частина перша ст. 203 ЦКУ визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення. Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами договори не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Іншого відповідачем не доведено, хоча відповідно до ст. 71 КАСУ він як суб'єкт владних повноважень має довести суду правомірність свого рішення. В акті перевірки та наданих відповідачем матеріалах відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що укладаючи договір, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства. Наявність такого умислу не може бути підтверджено лише рішенням господарського суду про визнання підприємства однієї зі сторін договору банкрутом, оскільки це не свідчить про наявність протиправного умислу при укладенні угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності. Суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані у цій справі рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо нікчемності укладених договорів, його позиція про те, що ці договори очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, не підкріплена належними доказами та рішенням суду про визнання їх такими. Згідно з приписами ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Суд зазначає, що ТОВ "Петропласт" та ТОВ "Промпрогрес-Д" належним чином оформили договірні правовідносини, на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності.

Також суд зазначає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність договорів позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За таких обставин суд не може погодитися з висновком відповідача, викладеним у акті перевірки відносно нікчемності укладених спірних правочинів.

Відповідач також не довів ту обставину, що за договором комісії та договорами про переведення боргу, угодами про взаємозалік вимог, не відбулось реальне настання правових наслідків, при цьому відповідач ігнорує угоди про взаємозаліки, відсутність в бухгалтерському обліку заборгованості, хоч до порядку ведення бухгалтерського та податкового обліку претензій у ОДПІ немає. Той факт, що відповідач не перевірив стан розрахунків між "новими боржниками"-підприємцями та ТОВ "Промпрогрес Д", і невідомо, чи "нові боржники" розрахувалися з "Кредитором", ніяким чином не впливає на діяльність позивача, який не є учасником цих стосунків. Посилання ОДПІ на удаваність правочину, що вчинюється з метою приховання іншого правочину, який сторони насправді вчинили, також не знайшли своє підтвердження при розгляді справи. Відповідач не надав суду доказів того, що правочин укладений з метою приховати інший правочин. До того ж удавані правочини відносяться до категорії оспорюваних правочинів, для визнання недійсності яких необхідно подавати відповідний позову до суду. Законодавство допускає можливість визнання їх недійсними в судовому порядку за вимогою однієї зі сторін або іншої заінтересованої особи.

Відповідно до ст. 215 ЦКУ нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. Визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Основною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актом податкової перевірки, які б факти у цьому акті не були відображені. Довести нікчемність правочину податкова інспекція могла тільки у випадку викладення в акті перевірки норми закону, в якій чітко сказано, що правочин є нікчемним. Відобразивши в акті перевірки певні фактичні дані, не можна довести нікчемність правочину.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З огляду на викладене, суд також дійшов висновку, що на порушення наведених норм права та з перевищенням повноважень, передбачених ст. 10, 11 Закону України від 04.12.90 р. № 509 "Про державну податкову службу в Україні", в акті перевірки визначено нікчемними правочини, вчинені ТОВ "Петропласт". Висновки перевіряючих осіб ОДПІ, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень. Наявність лише фактів відсутності складських приміщень, виробничих потужностей у приватних підприємців не може бути достатнім доказом про нікчемність правочинів, тому такі факти мають використовуватись поряд з іншими ознаками нікчемності.

З урахуванням вищевикладених обставин суд вважає, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству. Отже, висновок ОДПІ про суперечність спірних угод інтересам держави та суспільства помилково ґрунтується на обставинах, які не мали правового значення для справи.

Крім того, суд приймає до уваги що угоди, визнані податковою інспекцією нікчемними, були укладені та виконані в іншому періоді, ніж той, що був предметом перевірки. Відносини позивача з ТОВ "Промпрогрес-Д" є припиненими станом на 01.03.2008 року, і не обліковувались в обліку позивача, тому даючи правову оцінку договору комісії та договором переведення боргу, виконані в попередньому періоді, який був предметом іншої перевірки, податкова інспекція вийшли за межі даної перевірки.

Повідомлення-рішення Каховської ОДПІ від 12 серпня 2009 року № 0000782301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 827609 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 722418 грн. 05 коп., не відповідає вимогам законодавства та є нечинним.

Що стосується позовних вимог про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ОДПІ № 0001041702/0 від 12.08.2009 про визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 27629 грн. 93 коп. основної суми та застосування 55259 грн. 86 коп., штрафних санкцій за порушення норм Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" суд дійшов до наступних висновків. В акті перевірки зазначено про те, що в січні 2009 року позивач продав автомобіль марки "Лексус" пов'язаній особі громадянці Самойленко Т.В. за заниженою ціною 10000 грн. Фактична ціна даного автомобіля за даними бухгалтерського обліку становила 191308 грн. 51 коп. (з ПДВ) . В порушення п.п. 4.2.9, 4.2.12 ст. 4, п. 8.1.1 ст. 8 та п. 17.2 ст. 17 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" підприємством не оподатковано суму знижки з фактичної ціни, тим самим ДПІ вказує на зниження позивачем податку з доходів фізичних осіб у 1 кварталі 2009 року на суму 27196 грн. 28 коп. Також було виявлено заниження податку з доходів фізичних осіб в сумі 28 грн. 65 коп. внаслідок надання соціальної льготи звільненим працівникам в порушення пп. 6.5.1 та пп. 6.5.2 п. 6.5 ст. 6 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб" та занижено податок на 405 грн. у 2008 році внаслідок не включення суму надмірно витрачених коштів, наданих на відрядження матеріально-відповідальним особам, в порушення пп. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4, пп. 9.10.1 п. 9.10 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" . Усього сума заниження ПДФО склала 27629 грн. 93 коп. Позивач оскаржує правомірність донарахування 27196 грн. 28 коп. податку.

У відповідності до положень п. "е" пп. 4.2.9 пункту 4 статті 4 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб" до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки). Якщо додаткові блага надаються у формах, відмінних від грошової, об'єкт оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 3.4 статті 3 цього Закону. Якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.

Відповідно до п. 8.1.1. ст.. 8 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб" податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а) для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент (п. 17.2 ст. 17 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб"). Податкова інспекція притягнула до відповідальності позивача, вважаючи його податковим агентом по відношенню до Самойленко Т.В.

Доводи відповідача про те, що сума знижки від звичайної ціни є об'єктом оподаткування, а тому юридична особа дарувальник такої знижки є податковим агентом і повинна утримати та сплатити до бюджету відповідну суму ПДФО, суд вважає такими, що не ґрунтуються на приписах Закону "Про податок з доходів фізичних осіб". Самойленко Т.В. не перебувала у трудових відносинах з позивачем, трудова угода не укладалась, заробітна плата їй не виплачувалась. Що таке "пов'язана" особа, і яким чином це поняття впливає на визначення податку з доходів фізичних осіб, відповідач не пояснив. Крім того, Закон "Про податок з доходів фізичних осіб" в ст. 12 "оподаткування операцій з продажу або обміну рухомого майна" передбачає, що якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи, то така особа вважається податковим агентом. Також передбачено, що податковим агентом може бути нотаріус, який посвідчує відповідний договір. В усіх інших випадках, застосовуються загальні правила. Так як позивач не є ні нотаріусом, ні посередником при продажу автомобіля, оскільки є безпосередньо продавцем, повині застосовуватись приписи пп. 4.2.9 пункту 4 статті 4, пп. 14.1 ст. 14 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб" про те, що такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням. Майно, подароване платнику податку, оподатковується за правилами, встановленими цим Законом для оподаткування спадщини та викладеними в ст. 13 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб". Згідно з п. 13.4 ст. 13 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб" дохід у вигляді вартості успадкованого майна у межах, що підлягає оподаткуванню, включається до складу загального річного доходу платника податку і відображається ним у річній податковій декларації. Подання податкової декларації та сплата податку із зазначеного доходу здійснюються згідно із законодавством. Особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину. КМ України в постанові від 21.01.2005 № 67 "Про реалізацію статті 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" вказує на те, що "Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає обкладенню податком з доходів фізичних осіб згідно із статтею 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", включається до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку з доходів фізичних осіб і відображається ним у річній декларації про майновий стан і доходи (податкова декларація). Подання податкової декларації та сплата податку із зазначеного доходу здійснюється згідно із законодавством".

Це означє, що дарувальник по відношенню до отримувача подарунка або додаткового блага податковим агентом не є і податок у джерела виплати подарунку утримувати не повиний. Таким чином, Самойленко Т.В. при отриманні в якості подарунка знижку на автомобіль повинна була включити вартість такої знижки до річної податкової декларації, яка подається до 1 квітня року, наступного за звітним, та самостійно сплатити задекларовану суму податку. За невиконання цих вимог несе відповідальність саме покупець автомобіля, а не позивач. З огляду на викладене, суд не розглядає питання правомірності визначення розміру такої знижки, на що посилається позивач.

Приймаючи до уваги відсутність заперечень позивача щодо інших порушень у визначенні податкового зобов'язання позивача з податку з доходів фізичних осіб, суд визнає податкове повідомлення-рішення № 0000782301/0 нечинним тільки в частині донарахування податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 27196 грн. 28 коп. та застосування штрафних санкцій в сумі 54392 грн. 56 коп.

Позивачу відшкодовуються судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп. з Держбюджету.

Керуючись ст. ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

1. Позов задовольнити частково. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Каховської об'єднаної державної податкової інспекції у Херсонській області від 12.08.09:

- № 0000782301/0 про визначення податкового зобов'язання товариству з обмеженою відповідальністю "Петропласт" по податку на прибуток в розмірі 827609 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 722418 грн.,

- № 0000782301/0 в частині донарахування податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 27196 грн. 28 коп. та застосування штрафних санкцій в сумі 54392 грн. 56 коп.

2. Відшкодувати товариству з обмеженою відповідальністю "Петропласт" з Державного бюджету 3 грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 09 грудня 2009 р..

Суддя Хом'якова В.В.