Ухвала суду № 70897326, 02.11.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/789/11

Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук І.М.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сторчака В. Ю. , Сапальової Т.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05.04.2011 року у справі за позовом споживчого товариства «Каріна»до Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2011 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось споживче товариство “Каріна” (далі –СТ “Каріна”) з позовом до Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції (далі – Крижопільська МДПІ) визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.01.2011р. №0000062350/0 та №0000052350/0.

Позовні вимоги заявник мотивував тим, що за результатами проведення перевірки Крижопільською МДПІ прийнято податкове повідомлення–рішення №0000062350/0 від 24.01.2011 року, яким було визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємства 43449,00 грн. та штрафні санкції 10862,00 грн.; податкове повідомлення–рішення №0000052350/0 від 24.01.2011 року, яким було визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість 34760,00 грн. та штрафні санкції 8694,00 грн.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 05.04.2011 року вказаний позов задовольнив повністю.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв’язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

У зв’язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 29.10.2010р. по 06.01.2011р. посадовими особами Крижопільської МДПІ була проведена планова виїзна перевірка СТ “Каріна”з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року.

За результатами перевірки працівниками Крижопільської МДПІ складено акт №77/23/32213213 від 12.01.2011р.

Відповідно до даного акту, перевіркою виявлено порушення СТ “Каріна” п.п. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про податкування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 43449,00 грн.

Також, виявлено порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в редакції чинній на момент проведення перевірки, в результаті чого занижено податок на додану вартість у період, що перевірявся, на загальну суму 34760,00 грн.

За результатами встановлених порушень Крижопільською МДПІ винесено податкові повідомлення-рішення № 0000062350/0 від 24.01.2011 року, яким було визначено суму податкового зобов’язання по податку на прибуток підприємства 43449,00 грн. та штрафні санкції 10862,00 грн. та №0000052350/0 від 24.01.2011 року, яким було визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість 34760,00 грн. та штрафні санкції 8694,00 грн.

Суд першої інстанції, при ухваленні оскаржуваної постанови та задовольняючи позов, виходив з того, що податкові повідомлення-рішення № 0000062350/0 та №0000052350/0 від 24.01.2011 року, винесені Крижопільською МДПІ з порушенням вимог законодавства, не розсудливо, упереджено та на підставі не обґрунтованих висновків про можливі порушення законодавства, а відтак підлягають скасуванню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Так, як досліджено з доводів апеляційної скарги, СТ "Каріна" включило до складу валових витрат вартість електроенергії, спожитої магазинами, що знаходяться за наступними адресами: с. Шарапанівка магазин №53,54, с. Голубече магазин № 3, с. Краснопірка магазин №6, с. Іллівка магазин №3, с. Соколівка магазин №23, с. Тернівка магазин № 28, с. Заболотне магазин №19, с. Крикливець та які надані в безоплатне користування ПП ОСОБА_2, не виставляючи при цьому рахунки ПП ОСОБА_2 на компенсацію спожитої вартості електроенергії;

Крім того, як стверджує апелянт, СТ "Каріна" включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість вартості електроенергії, спожитої магазинами, що знаходяться за наступними адресами: с. Шарапанівка магазин №53,54, с. Голубече магазин № 3, с. Краснопірка магазин №6, с. Іллівка магазин №3, с. Соколівка магазин №23, с. Тернівка магазин № 28, с. Заболотне магазин №19, с. Крикливець та які надані в безоплатне користування ПП ОСОБА_2, не виставляючи при цьому рахунки ПП ОСОБА_2 на компенсацію спожитої вартості електроенергії.

Зазначені порушення слугували підставою для зняття витрат за спожиту електроенергію, включених СТ "Каріна" до складу валових витрат та до складу податкового кредиту по податку на додану вартість.

Суд апеляційної інстанції ставиться критично до зазначених тверджень податкового органу, з огляду на слідуюче.

Як з’ясовано з матеріалів справи, 01.01.2004р. між СТ "Каріна" та ПП ОСОБА_2 укладено договір оренди (а.с. 18), відповідно до якого СТ "Каріна" передало ОСОБА_2 в безоплатне користування магазини, якими користується СТ "Каріна", що знаходяться за наступними адресами: с. Шарапанівка магазин №53,54, с. Голубече магазин № 3, с. Краснопірка магазин №6, с. Іллівка магазин №3, с. Соколівка магазин №23, с. Тернівка магазин № 28, с. Заболотне магазин №19, с. Крикливець.

Проте, під час судового розгляду не знайшов підтвердження факт передачі позивачем ПП ОСОБА_2 зазначених в даному договорі об`єктів нерухомості в оренду, а відтак останній не виставляв йому рахунки на компенсацію спожитої електроенергії, яку той не використовував.

Крім того, висновки скаржника - Крижопільської МДПІ щодо використання даних магазинів ПП ОСОБА_2 базуються лише на договорі оренди, водночас податковим органом не досліджено питання фактичного його виконання, тобто не досліджено акти прийому-передачі даних магазинів ПП ОСОБА_2

Також, матеріали справи містять докази, які свідчать, що ПП ОСОБА_2 не здійснював господарської діяльності в орендованих магазинах, зокрема це його свідоцтво про сплату єдиного податку від 01.04.2008р. (а.с. 191), від 01.01.2009р. (а.с. 189), від 01.01.2010р. (а.с. 190).

Відповідно до даних свідоцтв суб`єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_2 здійснює господарську діяльність лише в с. Тернівка.

В матеріалах справи також наявні податкові накладні, які підтверджують факт правомірного включення СТ "Каріна" до складу валових витрат та до складу податкового кредиту по податку на додану вартість, вартість спожитої електроенергії, що також є свідченням даної сплати.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в редакції чинній на момент проведення перевірки, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із п.п. 5.2.1 п. 5.2 даної статті Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в редакції чинній на момент проведення перевірки, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, в редакції чинній на момент проведення перевірки, визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно із п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в редакції чинній на момент проведення перевірки, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в редакції чинній на момент проведення перевірки, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в редакції чинній на момент проведення перевірки, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг)

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог СТ "Каріна", а відтак наявності правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду – без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05.04.2011 року без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Головуючий < Список > ОСОБА_1

Судді < Список > ОСОБА_3

< Список > ОСОБА_4