Ухвала суду № 70895197, 11.12.2017, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Шуляк Л.A.

Суддя-доповідач:Шевчук С.М.

УХВАЛА

іменем України

"11" грудня 2017 р. Справа № 806/208/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шевчук С.М.

суддів: Мацького Є.М.

Шидловського В.Б.,

за участю секретаря судового засідання Витрикузи В.П.,

сторін та їх представників:від позивача- пр. Зубрицька Н.В.; Забавська С.М.; від відповідача - Домарацька В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "21" вересня 2017 р. у справі за позовом Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21.09.2017року задоволено позов Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області №0001881401 від 27.12.2016 та №0001891401 від 27.12.2016.

Стягнуто з Головного управління ДФС у Житомирській області на користь Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради 74687 (сімдесят чотири тисячі шістсот вісімдесят сім) грн. 02 коп. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підтвердження доводів апеляційної скарги зазначає, що за період 2014 рік позивачем було отримано кошти в рахунок оплати заборгованості, що виникла станом на 01.01.2014 року в сумі 5562669 грн. та включено до складу доходів, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування. Разом з тим, у 2014 році підприємством було погашено заборгованість перед постачальниками, яка виникла станом на 01.01.2014 року в сумі 298698555 грн. та включено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, а саме до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг). Водночас, на думку відповідача, позивач не мав підстав для включення всієї суми погашеної заборгованості до складу витрат в силу п.138.4 ст.138 ПК України, оскільки вважає, що слід було порівняти доходи та витрати підприємства, визначити питому вагу доходів від сплачених боргів та включити до складу витрат лише 75,09% від вказаної суми, а саме 22429274 грн.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі висновків акту документальну планову виїзну перевірку від 09.12.2016 року №81/06-30-14-01/03344065 (а.с.19-43) відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення від 27.12.2016:

- №0001881401, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4526262 грн. (а.с.47);

- №0001891401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств та організацій на 452873 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями 362298 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 90575 грн. (а.с.49).

В ході обумовленої перевірки встановлено, що позивач в порушення пп.14.1.11 п.14.1 ст.14, п.135.1, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.4 ст.138, пп.140.4.2 п.140.4 ст.140, п.18 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами і доповненнями), ст.4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-ХІV (із змінами та доповненнями) занижено інші доходи на суму 66161грн та завищено витрати за 2014 рік у сумі 7 440 581грн., як наслідок занижено податок на прибуток в сумі 362298 грн. за 2014 рік та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток в сумі 4526262 грн. за І півріччя 2016року.

Згідно пп.140.4.2 п. 140.4 ст. 140 ПК України, фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу.

Відповідно до 18 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України за операціями, по яких дохід для цілей оподаткування податком на прибуток до 1 січня 2015 року визначався за датою надходження коштів на банківський рахунок або в касу платника податку, і станом на 1 січня 2015 року у платника податку була наявна дебіторська заборгованість за такими операціями, при розрахунку об'єкта оподаткування сума коштів, що надійшла на банківський рахунок або в касу платника податку після 1 січня 2015 року, збільшує фінансовий результат до оподаткування.

За операціями, по яких витрати для цілей оподаткування податком на прибуток до 1 січня 2015 року визначалися за датою перерахування коштів на банківський рахунок або в касу контрагента платника податку, і станом на 1 січня у платника податку була наявна кредиторська заборгованість за такими операціями, при розрахунку об'єкта оподаткування сума коштів, що була перерахована на банківський рахунок або в касу контрагента платника податку після 1 січня 2015 року, зменшує фінансовий результат до оподаткування.

Досліджуючи питання щодо заниження доходів позивача на суму 66161 грн, колегією суддів встановлено, що підставою для висновку стосовно заниження обумовлених доходів слугували висновки акту перевірки стосовно порушення пп.14.1.11 п.14.1 ст.14 та п. 135.1, п.п.135.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового Кодексу України внаслідок не віднесення до складу доходу вартості послуг придбаних позивачем у ТОВ "Технолізинг ЛТД" на підставі акту виконаних робіт від 31.07.2011року на суму 66161грн, як безнадійної заборгованості.

Підпункті 14.1.11 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України передбачає, що безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, що не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості;

в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією;

г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості;

ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Відповідно до п.135.1. ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

До інших доходів згідно до пп.135.5.4, п.135.5 ст. 135 ПК України включається вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

З наведених положень законодавства беззаперечно слідує, що заборгованість, яка має ознаки безнадійної заборгованості перелічені у підпункті 14.1.11 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України відноситься до складу доходів у звітному періоді набуття нею статусу безнадійної кредиторської заборгованості.

Однак, акт перевірки не містить жодних доводів за якою із перелічених у підпункті 14.1.11 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України правових ознак, відповідач дійшов висновку, що така заборгованість є безнадійною. Окрім того, акт перевірки не містить жодних доказів стосовно звітного періоду у якому настали такі правові ознаки.

Відтак, відповідач в порушення ч.2 ст. 71 КС України не довів належними у справі доказами обставин з приводу того, що зазначена ним сума заборгованості є безнадійною та виникла і підлягала включенню до доходу позивача саме у звітному періоді 2014року.

За наведених обставин, висновок відповідача про заниження доходів позивача на суму 66161грн. у 2014році не підтверджений жодними доказами у справі.

Досліджуючи доводи відповідача про завищення позивачем витрат за 2014 рік у сумі 7 440 581грн., то колегією суддів встановлено, що підставою для зазначених висновків слугували відомості акту перевірки про порушення позивачем положень ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 138.4 ст. 138 ПК України.

Суть обумовлених порушень як зазначає відповідач полягає в тому, що позивачу слід було віднести до витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування 2014 року не всю суму погашеної заборгованості 29 869 855 перед постачальниками, яка виникла станом на 01.01.2014року, а лише її частину розраховану (з урахуванням показника питомої ваги доходу), що дорівнює 22 429 274грн. На підтвердження зазначених висновків відповідач зазначає, що слід розрахувати питому вагу доходу від сплачених покупцями боргів, що виникли до 01.01.2014року в сумі 5 562 669грн до загального сальдо по рахунку 36 станом на 01.01.2014року за виключенням сальдо станом на 01.01.2014року, яке виникло до 01.014.2011року в сумі 7 407 547,86грн, що складає 75,09%.

З матеріалів справи вбачається, що за період 2014 рік позивачем було отримано кошти в рахунок оплати заборгованості, що виникла станом на 01.01.2014 року в сумі 5 562 669 грн. та включено до складу доходів, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування.

Разом з тим, у 2014 році підприємством було погашено заборгованість перед постачальниками, яка виникла станом на 01.01.2014 року в сумі 29 869 855 грн. та включено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, а саме до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг).

При цьому, як вказано в акті перевірки, для дослідження даного питання керівнику КП "Житомирводоканал" було надано запит від 10.11.2016 №108/6/06-30-14-01 щодо визначення суми Дт заборгованості по рахунку 36 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" станом на 01.01.2014 року та наявність в даній заборгованості сум заборгованості, які виникли станом до 01.04.2011 року.

КП "Житомирводоканал" надало відповідь на запит від 21.11.2016 №9/1727, в якій надано інформацію про стан заборгованості в розрізі фізичних осіб (населення) та юридичних осіб, зокрема Дт сальдо по рахунку 36 станом на 01.01.2014, яке виникло до 01.04.2011 року становило 9154126,14 грн., в тому числі по населенню - 8241079,99 грн., по юридичним особам - 913046,15грн., загальне сальдо станом на 01.01.2014 року становить 16561701 грн. Загальне сальдо по рахунку 36 станом на 01.01.2014 за виключенням сальдо станом на 01.01.2014 року, яке виникло до 01.04.2011 року, становить 7407574,86грн. (16561701-9154126,14).

Для порівняння доходів і витрат підприємства, відповідачем розраховано питому вагу доходів від сплачених боргів, які виникли до 01.01.2014 року в сумі 5 562 669 грн. до загального сальдо по рахунку 36 станом на 01.01.2014 року за виключенням сальдо станом на 01.01.2014 року, яке виникло до 01.04.2011 року в сумі 7407574,86 грн., що становило 75,09%.

Враховуючи зазначений показник питомої ваги, відповідач до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) включив не всю погашену заборгованість перед постачальниками, яка виникла станом на 01.01.2014 року в сумі 29 869 855 грн., а лише її частину (пропорційну встановленого показника), що дорівнює 22 429 274 грн. (29869855*75,09%).

З огляду на викладене, зроблено висновок про завищення КП "Житомирводоканал" витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування в сумі 7 440 581 грн.

Однак, зазначені висновки відповідача про необхідність формування витрат від обумовленого показника питомої ваги від сплачених покупцями боргів не відповідають приписам законодавства.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок формування витрат, передбачений пунктом 138.4. ст. 138 ПК України (на порушення якого вказує відповідач) передбачає, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Отож, даним пунктом встановлюється зв'язок визнання витрат, які включаються до собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг) із визнанням доходів, для отримання яких ці витрати здійснені; тобто у разі реалізації не усіх вироблених протягом звітного періоду товарів, а їх частини, витрати визнаються у сумі собівартості тих товарів (робіт, послуг), які реалізовано. Дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) визнається за принципом нарахування, тобто реалізованим вважається товар, переданий покупцю, незалежно від дати оплати.

Витрати визнаються за датою нарахування доходу, для отримання якого вони здійснені, крім окремих випадків, отримання цільового фінансування, яке, згідно із п. 137.2 статті 137 ПКУ, визнається доходом у ті періоди, коли здійснено витрати, пов'язані з виконанням умов такого цільового фінансування, або витрати визнаються після отримання фінансування і визнання його доходом.

Тобто в податкових розрахунках застосовується принцип нарахування та відповідності доходів і витрат аналогічно тому, як і в бухгалтерському обліку.

У статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999 р. визначено основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності. При цьому, принцип нарахування пов'язаний із принципом відповідності: принцип нарахування та відповідності доходів і витрат означає, що для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів.

Водночас, застосування такого методу для порівняння як визначення питомої ваги доходу від сплачених покупцями боргів, який було застосовано перевіряючим під час проведення перевірки, обумовленим пунктом на який вказує відповідач як на порушення не передбачено чинним законодавством.

Не передбачає зазначеного і ст 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", якою закріплено основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності (такі як обачність, автономність, послідовність...).

Відповідно до п.5 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727, факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В акті перевірки контролюючим органом не зроблено посилань на докази та первинні документи які б підтверджували доводи відповідача щодо завищення позивачем витрат (в основу розрахунків покладено лише дані довідки підприємства від 21.11.2016 №9/1727) та необхідності збільшення доходів позивача у зв'язку наявністю правових підстав для визнання заборгованості безнадійною.

Суд враховує, що державне регулювання цін на житлово-комунальні послуги до 01.01.2014 здійснювалось відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 № 1875-IV, Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" від 09.07.2010 № 2479-VI, Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 №1073, Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869.

Згідно із ст.31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи (пункт 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України. Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.

Органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво. У разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Видатки на відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із встановленням тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, фінансуються за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету.

Відповідно до ст.10 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" тарифи на комунальні послуги формуються суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання на суміжних ринках відповідно до порядків (методик), встановлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до цього Закону.

Станом на 01.01.2014 рівень відшкодування затвердженими тарифами фактичної собівартості комунальних послуг КП "Житомирводоканал" становив: водопостачання для населення - 48,2%, для комерційних споживачів - 69,5%, водовідведення для населення - 69,2%, для комерційних споживачів - 86,3% (а.с.176). Отже, різниця між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг відшкодовувалась позивачу з бюджету за рахунок субвенцій.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 (далі - П(С)БО15).

Пунктом 19 П(С)БО15 розділу "Визнання та класифікація доходу" визначено, що цільове фінансування для компенсації витрат (збитків), яких зазнало підприємство, та фінансування для надання підтримки підприємству без установлення умов його витрачання на виконання у майбутньому певних заходів визнаються дебіторською заборгованістю з одночасним визнанням доходу.

Тобто, відповідно до порядку формування доходу у бухгалтерському обліку підприємство зобов'язане включити до складу доходу у податковому періоді, у якому отримане таке цільове фінансування, суму отриманої субвенції з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці у тарифах та сформувати відповідний фінансовий результат. При цьому, як зазначалось, витрати визнаються після отримання фінансування і визнання його доходом.

Як вбачається із розрахунку, обсяг заборгованості за минулі роки з різниці в тарифах на послуги з водопостачання та водовідведення, що надані населенню КП "Житомирводоканал" станом на 01.01.2014 становив 29 359 698,13 грн. (а.с.189).

Водночас, при проведенні перевірки та здійсненні порівняння доходів та витрат підприємства, контролюючим органом взагалі не враховувались дані щодо розрахунків держави перед позивачем по різниці в тарифах на послуги з водопостачання та водовідведення. До уваги брались лише показники по рахунку 36 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" без врахування показників рахунку 377.2 "Розрахунки по дотації з різниці в тарифах" та 482.1 "Цільове фінансування дотації з різниці в тарифах".

Як вбачається із розрахунку проведеного позивачем (а.с.166), з урахуванням даних по розрахунках державою (шляхом надання субвенцій), ним віднесено на доходи 35432524,0 грн. та на витрати - 29869855,0 грн., чим спростовується твердження відповідача, що позивачем до витрат віднесено більше ніж отримано доходів.

Відповідно до пп.140.4.2 п.140.4 ст.140 Кодексу фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу.

Як вбачається із акту перевірки, при здійсненні перевірки повноти визначення різниць, які виникають у рядку 03 РІ Декларацій "Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України (+,-)" за період 01.01.2015 року по 30.06.2016 року встановлено їх завищення в сумі 9052524грн. Вказано, підприємством в порушення пп.140.4.2 п.140.4 ст.140 Кодексу було зменшено фінансовий результат до оподаткування на суму від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових звітних років: за 2015 рік - на суму 5493977грн., за І квартал 2016 року - на суму 4526262грн., за І півріччя 2016 року - на суму 4526262грн., оскільки відповідно до даних перевірки від'ємне значення за 2014 рік становить 0 грн., за 2015 рік - 30261947 грн.

Стосовно ж доводів апеляційної скарги , щодо порушення п.18 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення Податкового кодексу України, яке виразилось у тому, що підприємством було зменшено фінансовий результат на суму коштів, яка була перерахована на банківський рахунок або в касу контрагента платника податку після 01 січня 2015 року в сумі 585517 грн., а фактично необхідно було зменшити фінансовий результат на суму 1553232 грн., оскільки, розрахувавши питому вагу доходу від сплачених покупцями боргів, які виникли до 01.01.2014 року в сумі 385021 грн. до загального сальдо по рахунку 36 станом на 01.01.2014 року за виключенням сальдо станом на 01.01.2014 року, яке виникло до 01.04.2011 року в сумі 7407574,86 грн. даний показник становить 5,2%. Враховуючи даний показник питомої ваги, на думку контролюючого органу, підприємству необхідно було зменшити фінансовий результат на суму, що дорівнює 1553232 грн. (29869855*5,2%), що свідчить про заниження підприємством фінансового результату на 967715грн. (а.с.24 зворот-25 зворот), то колегією суддів враховано таке.

Відповідно до п.18 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення Податкового кодексу України за операціями, по яких дохід для цілей оподаткування податком на прибуток до 1 січня 2015 року визначався за датою надходження коштів на банківський рахунок або в касу платника податку, і станом на 1 січня 2015 року у платника податку була наявна дебіторська заборгованість за такими операціями, при розрахунку об'єкта оподаткування сума коштів, що надійшла на банківський рахунок або в касу платника податку після 1 січня 2015 року, збільшує фінансовий результат до оподаткування.

За операціями, по яких витрати для цілей оподаткування податком на прибуток до 1 січня 2015 року визначалися за датою перерахування коштів на банківський рахунок або в касу контрагента платника податку, і станом на 1 січня у платника податку була наявна кредиторська заборгованість за такими операціями, при розрахунку об'єкта оподаткування сума коштів, що була перерахована на банківський рахунок або в касу контрагента платника податку після 1 січня 2015 року, зменшує фінансовий результат до оподаткування.

З огляду на застосування контролюючим органом непередбаченого чинним законодавством методу із визначення питомої ваги, суд першої інстанції правомірного не погодився із проведеним розрахунком щодо визначення суми, на яку зменшено фінансовий результат підприємства.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що суд не може собою підміняти контролюючий орган та самостійно здійснити нарахування сум занижених зобов'язань у порядку визначеному законодавством за контролюючий орган, оскільки такі повноваження є дискреційними.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції проте, що порівняння витрат та доходу підприємства при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток було проведено контролюючим органом із застосуванням методу, не передбаченого чинним законодавством та без врахування усіх показників бухгалтерської звітності підприємства, що призвело до невірного відображення об'єкту оподаткування, а тому висновок контролюючого органу про заниження позивачем податку на прибуток в сумі 362298 грн. за 2014 рік та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток в сумі 4526262 грн. за І півріччя 2016 року не відповідає дійсним обставинам справи.

Враховуючи викладене, оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому підстав для скасування цього судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "21" вересня 2017 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.М. Шевчук

судді: Є.М. Мацький

В.Б. Шидловський