Ухвала суду № 70894130, 06.12.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа: № 825/964/17 Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

06 грудня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.,

секретаря Андрієнко Н.А.,

за участю:

представника позивача: Зілової Н.С.,

представника відповідача: Мусаханова В.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної служби України з безпеки на транспорті до Товариства з обмеженою відповідальністю «Земля і Воля» про стягнення плати за проїзд, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Земля і Воля» на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року, -

У с т а н о в и в :

Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) звернулася у суд із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Земля і Воля», у якому просила: стягнути із відповідача на її користь плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в сумі 121 421,07 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду - скасуванню із закриттям провадження у справі, з таких підстав.

Із матеріалів справи убачається, що за результатами проведеного габаритно-вагового контролю 11.12.2016 працівниками Управління Укртрансбезпеки у Одеській області складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю автомобіля марки МАЗ модель 6501 А8, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ТОВ «Земля і Воля». Довідкою зафіксовано на вантаження на осі автомобіля 7,56 т, 12,58 т, 12,90 т. Також складено акт № 0150084 від 11.12.2016 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, яким зафіксовано перенавантаження на здвоєну ось автомобіля, а саме замість 16,0 т максимально допустимого фактичне навантаження склало 25,48 т.

Окрім того, Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області було складено акт № 0150460 від 11.12.2016 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, яким зафіксоване порушення вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутність дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданого уповноваженими органами у разі перевезення вантажів з перевищенням вагових обмежень. Так, нормативно допустиме навантаження на здвоєну ось становить 16,0 т, а фактичне - 25,48 т.

На підставі актів № 0150084, № 0150460 від 11.12.2016 та довідки від 11.12.2016 Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області був проведений розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 11.12.2016, згідно з яким за перевищення нормативних параметрів ТОВ «Земля і Воля» нараховано до сплати 4378,69 євро.

Оскільки зазначена сплата за проїзд не оскаржена та не сплачена відповідачем у встановлені чинним законодавством строки, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що цей спір є публічно - правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За визначенням пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Як передбачено частиною третьою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно пункту 5 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Із аналізу наведених процесуальних норм випливає, що для віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду визначальними є його публічно-правових характер та суб'єктний склад спірних правовідносин.

При цьому, ч.4 ст.50 Кодексу адміністративного судочинства України, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Як зазначалося вище, позивач звернувся у суд із даним позовом, у якому просив стягнути із відповідача на його користь плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в сумі 121 421,07 грн., посилаючись на п. 26 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою КМУ №879 від 27.06.2007 року «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування», відповідно до якого кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що ані зазначеним Порядком, ані будь-якими іншими законами України, а також Конституцією України, не передбачено право Державної служби України з безпеки на транспорті на звернення із позовом до товариства про стягнення плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.

Таким чином, за суб'єктивним складом сторін та за сутністю спору справа про стягнення із товариства плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування не є адміністративною в розумінні КАС України.

При цьому, позивач, хоча і є суб'єктом владних повноважень, але у даних правовідносинах не здійснює владних управлінських функцій у відношенні відповідача (саме під час стягнення уже нарахованої плати).

Отже, питання стягнення із товариства плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування не може розглядатись та вирішуватись у порядку адміністративного судочинства. Такий спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відтак, спірні правовідносини не підпадають під дію пункту 5 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12.10.1978р. вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Таким чином, судом першої інстанції було неповно встановлено обставини справи та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав, передбачених частиною першою статті 203 КАС, із закриттям провадження у справі за пунктом 1 частини першої статті 157 КАС - справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд , -

У х в а л и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Земля і Воля» задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року скасувати.

Провадження в адміністративній справі за позовом Державної служби України з безпеки на транспорті до Товариства з обмеженою відповідальністю «Земля і Воля» про стягнення плати за проїзд закрити.

Роз'яснити позивачу, що він вправі звернутися з даними позовними вимогами до суду в порядку господарського судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Повний текст ухвали виготовлено 11 грудня 2017 року).