Постанова № 7087144, 11.12.2009, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2009 р. Справа № 21/113-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді ,

при секретарі Пироженко І.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Халабурдін С.В. (дов. № б/н від 23.03.2009р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Русин", м. Київ (вх. № 2637 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 28.07.09р. по справі № 21/113-09

за позовом Закритого акціонерного товариства "Русин", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Модерн - ХХІ", м. Харків

про стягнення 35311,83 грн. ,-

встановила:

У квітні 2009 року ЗАТ "Русин" (м. Київ) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Модерн - ХХІ" (м. Харків) про стягнення 35311,83 грн. основного боргу, посилаючись на передачу товару відповідачеві по накладним № 774 від 02.08.2006 р.; № 3512 від 27.12.2007 р.; № 3161 від 06.11.2007 р.; № 4979 від 01.12.2008 р. та несплату вартості отриманого товару відповідачем.

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.07.2009р. по справі № 21/113-09 (суддя Пелипенко Н.М.) позовні вимоги задоволені частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Модерн-XXI” на користь Закритого акціонерного товариства “Русин” 5939,30 грн. основного боргу, 59,39 грн. витрат з державного мита та 19,84 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні позовних вимог в сумі 29372,53 грн. відмовлено.

Позивач з даним рішення місцевого господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 28.07.2009р. по справі № 21/113-09 в частині відмови в задоволенні позовних про стягнення 20000,00 грн. скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Крім того, позивач просить здійснити суд апеляційної інстанції розподіл судових втрат по справі пропорційно задоволеним вимогам.

Відповідач у своєму відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржене позивачем рішення законним та обґрунтованим, прийнятим при повному та всебічному з’ясуванні обставин справи, без порушень норм чинного законодавства, в зв’язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення, оскільки товар за спірною накладною відповідач не отримував і обов’язок по сплаті його вартості у нього відсутній.

Заслухавши уповноваженого представника відповідача, який просив оскаржене рішення залишити без змін, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено господарським судом, позивач в обґрунтування своїх вимог по стягненню заборгованості послався на передачу відповідачу товару без укладення письмової угоди по видатковим накладним № 774 від 02.08.2006р. на суму 1681,92 грн., № 3512 від 27.12.2007р. на суму 35224,52 грн., № 3161 від 06.11.2007р. на суму 998,59 грн., № 4979 від 01.12.2008р. на суму 5939,30 грн., копії яких додані до позовної заяви (а.с. 16-19). Всього передано товару на суму 43844,33 грн.

На підтвердження отримання товару відповідачем за цими накладними позивач надав до матеріалів справи оригінали довіреностей серії ЯМЛ №201267 від 25.07.2006р., серії ЯНА № 860826/1103 від 27.11.2008р., серії ЯОС № 420334 від 25.12.2007р. (а.с. 77-79), що видані ТОВ “Модерн-XXI” на ім’я представника - Кириловського К.П.

Оцінивши заявлені позивачем вимоги про стягнення заборгованості та надані на їх підтвердження докази, господарський суд визначився, що товар за видатковими накладними № 774 від 02.08.2006р. на суму 1681,92 грн., № 3512 від 27.12.2007р. на суму 35224,52 грн. та № 3161 від 06.11.2007р. на суму 998,59 грн. відповідач не отримував, оскільки в цих документах відсутній підпис уповноваженої особи з боку ТОВ “Модерн-XXI” на отримання товару. За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що факт передачі товару за вказаними трьома накладними позивачем не підтверджений належними та допустимими доказами, як то передбачено статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, а тому позовні вимоги в частині стягнення вартості товару за цими накладними задоволенню не підлягають.

В процесі розгляду справи господарським судом також з’ясовано, що позивач передав відповідачеві товар по видатковій накладній № 4979 від 01.12.2008р. та згідно з рахунком-фактурою № 8621 від 01.12.2008р., а відповідач його отримав через свого представника за довіреністю серії ЯОС №420334 від 25.12.2007р., проте його вартість позивачеві не сплатив. Заборгованість відповідача перед позивачем складає 5939,30 грн.

Відповідно до пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічні положення містить стаття 526 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вказане, господарський суд визначився, що в порушення даних норм, відповідач свої зобов'язання по сплаті вартості отриманого товару виконав неналежним чином, що призвело до утворення заборгованості, яка підтверджується наданими до справи доказами і відповідачем не погашена, а тому дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості з відповідача в сумі 5939,30 грн.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Однак оскаржене рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 20000,00 грн. за видатковою накладною № 3512 від 27.12.2007р. на суму 35224,52 грн. зазначеним вище вимогам не відповідає, оскільки суд при його прийнятті не взяв до уваги обставини, суттєві для розгляду цього спору, що призвело до винесення неправомірного рішення в цій частині.

Приймаючи оскаржене рішення господарський суд не врахував, що видаткова накладна № 3512 від 27.12.2007р. на суму 35224,52 грн. була видана згідно із рахунком-фактурою № 6392 від 25.12.2007р., який вже оплачений відповідачем частково на суму 15224,52 грн., про що свідчать додані позивачем до позовної заяви платіжне доручення № 1349 від 26.08.2009р. та акт звірки розрахунків станом на 31.12.2008р. (а.с. 28-30). Даний акт звірки підписаний уповноваженими особами підприємств позивача та відповідача, скріплений їх печатками і містить відомості про проведення відповідачем 26.08.2009р. оплати рахунку № 6392 від 25.12.2007р. Відомості, що зафіксовані у вказаному акті звірки відповідачем не спростовані. Крім того, товар за накладною був переданий відповідачеві через його представника за довіреністю серії ЯОС № 420334 від 25.12.2007р., а тому заперечення відповідача про те, що товар за накладною № 3512 від 27.12.2007р. він не отримував є безпідставними.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач шляхом часткової оплати рахунку-фактури № 6392 від 25.12.2007р. в сумі 15224,52 грн. та підписанням акту звірки розрахунків, фактично підтвердив отримання ним товару за спірною видатковою накладною № 3512 від 27.12.2007р., а тому повинен сплатити вартість отриманого за нею товару у повному обсязі. Інших даних матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач дотримуючись свого обов’язку доводити свою позицію, належним чином документально обґрунтував правомірність своїх вимог до відповідача та довів суду апеляційної інстанції, що відповідачем, в порушення норм чинного законодавства оплата вартості товару згідно спірної видаткової накладної здійснена не в повному обсязі.

В силу положень пунктів 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. А згідно з пунктом 3 цієї ж статті зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Враховуючи часткову сплату відповідачем вартості товару в сумі 15224,52 грн., отриманого ним за видатковою накладною № 3512 від 27.12.2007р. на суму 35224,52 грн., колегія суддів вважає, що відповідач повинен сплатити позивачеві ще 20000,00 грн. За таких обставин, рішення господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення цієї суми не може бути залишеним в силі та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині слід задовольнити. При цьому, слід зазначити, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 2680,51 грн. (1681,92 грн. + 998,59 грн.) позивач не оспорює, а колегія суддів не вбачає відповідних правових підстав для їх задоволення, тому рішення в цій частині залишається без змін.

За загальним правилом, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного Кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

В зв’язку з порушенням зобов’язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2703,71 грн. пені, нарахування якої, на думку колегії суддів, цілком обґрунтовано визнано господарським судом неправомірним, оскільки письмова угода між сторонами не укладалась, а чинним законодавством розмір штрафних санкцій за порушення грошових зобов’язань для даного виду правовідносин не передбачений.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Скориставшись своїм правом та відповідними приписами чинного цивільного законодавства позивач у даній справі заявив вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 3605,00 грн. та 3 % річних 383,31 грн., в задоволенні яких цілком правильно відмовлено господарським судом, оскільки ці вимоги є необґрунтованими, адже вимога в порядку статті 530 Цивільного кодексу України позивачем на адресу відповідача не направлялась.

Рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 2703,71 грн., інфляційних в сумі 3605,00 грн. та 3 % річних в сумі 383,31 грн. позивачем не оскаржено, та на думку колегії суддів є законним та обґрунтованим, а тому залишається без змін.

Задовольняючи вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне здійснити розподіл судових витрат пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 509, 525, 526, 611 Цивільного кодексу України, статтями 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Русин" (м. Київ) задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 28.07.2009р. по справі № 21/113-09 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 20000,00 грн. скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Модерн-XXI” (м. Харків, вул. Весніна, 5, код 33478156, р/р 26008805809561 у Харківській філії АКБ СР” Укрсоцбанк”, МФО 351016) на користь Закритого акціонерного товариства “Русин” (03134, м. Київ, Святошинський р-н, вул. Миру, буд. 19, код 03767788, р/р 26009400022351 у Київській міській філії АКБ "Укрсоцбанк", МФО 322012) 20000,00 грн. основного боргу, 300,00 грн. витрат з державного мита та 98,16 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 2680,51 грн., пені в сумі 2703,71 грн., інфляційних в сумі 3605,00 грн. та 3 % річних в сумі 383,31 грн. залишити без змін.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в місячний термін.

Повний текст постанови підписано 11 грудня 2009 року.

Головуючий суддя

Судді