Постанова № 7087132, 10.12.2009, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2009 р. Справа № 42/247-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді ,

при секретарі Пироженко І.В.

за участю представників сторін:

позивач Сичова М.В.

відповідач - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м. Харків (вх. № 3310 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 06.10.09 р. по справі № 42/247-09

за позовом Приватної фірми "Орнатус", м. Харків

до ФО-П ОСОБА_3 м. Харків

про стягнення 87 719,15 грн.,-

встановила:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача на свою користь 87719,15 грн., в тому числі основної заборгованості - 41032,28 грн., 30% річних - 3305,07 грн., пені -2513,65 грн., 1% - 40211,63 грн., інфляційних втрат - 656,52 грн., а також судові витрати по справі. Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням з боку відповідача умов договору № ЗАА/2-08/16W від 31.12.2008р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.06.2009р. по справі № 05/75-09 (суддя Ольшанченко.В.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 30% річних у сумі 3305,07 грн., 2513,65 грн. пені, 1% за користування чужими грошовими коштами в сумі 40211,63 грн., інфляційні втрати в сумі 656,52 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 877,19 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

В частині стягнення основного боргу в розмірі 41032,28 грн. провадження у справі припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору, оскільки відповідачем в процесі розгляду справи було сплачено зазначену суму основного боргу.

Відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій не погоджується з рішенням суду у звязку з неповним зясуванням судом обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, вважає, що нарахування 1% процентів та 30 % річних зроблені всупереч вимогам діючого законодавства, вказує на тотожність пунктів 6.2, 7.2 спірного Договору та неможливість застосування одночасно норм статей 625 та 692 Цивільного кодексу України. Просить оскаржуване рішення в частині стягнення 30% річних в сумі 3305,07 грн. та 1% користування чужими коштами в сумі 40211,63 грн. скасувати та відмовити у задоволенні позову в цій частині.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів, викладених в апеляційній скарзі заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення. При цьому зазначає, що всі нараховані позивачем санкції зафіксовані в тексті договору та не суперечать основним принципам цивільного та господарського законодавства.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17 листопада 2009 року розгляд апеляційної скарги по даній справі відкладено та запропоновано відповідачу викласти письмово свою позицію по справі з урахуванням наданого позивачем відзиву та пояснень його представника під час судового засідання.

ФОП ОСОБА_3 додаткових письмових пояснень по справі не надав, в судовому засіданні представник відповідача просив скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення 1% за користування чужими коштами в сумі 40211,63 грн. та відмовити у задоволенні позову в цій частині. В іншій частині просив залишити рішення без змін.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши уповноважених представників сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як свідчать матеріали справи, та вірно встановлено судом першої інстанції, 31 грудня 2008 року між Приватною фірмою "Орнатус" та ФОП ОСОБА_3 укладено договір поставки № ЗАА/2-08/16W (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору позивач зобов'язався передати відповідачу товар, а відповідач, відповідно, зобов'язався прийняти товар та сплатити його на умовах, зазначених у даному Договорі.

На виконання умов договору позивачем відповідно до видаткових накладних за період з 09.04.2009р. по 22.04.2009р. був поставлений товар на загальну суму 41453,33 грн.

Відповідач, в порушення умов Договору, оплатив товар лише частково, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у сумі 41032,28 грн. Зазначена сума боргу була ним сплачена лише під час розгляду справи в суді першої інстанції, що підтверджується платіжним дорученням № 1088 від 31.08.2009р. про сплату на користь позивача заборгованості в сумі 41032,28 грн.

В звязку з чим суд першої інстанції враховуючи, що на момент розгляду справи відсутній предмет спору щодо стягнення основної суми заборгованості в розмірі 41032,28 грн., обґрунтовано припинив провадження у справі в цій частині на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

П. 3.3 Договору покупець (відповідач) зобовязався оплатити вартість товару протягом 14 календарних днів з моменту його поставки.

Пунктами 6.1, 6.2 Договору встановлено, що за прострочення оплати поставленого товару більш ніж на строк обумовлений в п.3.3, а саме чотирнадцять календарних днів з дня поставки, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику повну вартість товару, а також у відповідності до ст. 692 ЦК України сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами; процент на суму вартості несплаченого товару складає 1% за кожний день від цієї суми, за весь час прострочення.

П.7.2 Договору сторони передбачили, що у випадку прострочення оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу, та відповідно до ст.625 ЦК України Покупець повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 30% відсотків річних.

Даний Договір є підставою для виникнення у його сторін прав та обовязків, передбачених цим Договором.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

В силу ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи, що відповідач товар від позивача отримав, в установлений Договором строк не розрахувався, тому колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 30% річних в сумі 3305,07 грн., пені в розмірі 2513,65 грн. та інфляційних втрат в сумі 656,52 грн. передбачених п. 7.2 Договору, які виникли внаслідок неналежного виконання останнім договірних зобов'язань щодо оплати отриманого товару.

Рішення в зазначеній частині відповідачем не оскаржується.

Разом з тим, висновок судів про наявність підстав для стягнення з відповідача, крім передбачених договором 30 % річних у відповідності до ст. 625 ЦК України, ще й 1 % за користування чужими грошовими коштами згідно з приписами ст. 692 ЦК України, колегія суддів вважає таким, що зроблений без належного аналізу правової природи процентів, які сплачуються боржником за прострочення виконання грошового зобовязання.

Так, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже три проценти річних є платою за користування чужими грошовими коштами, правова природа яких, є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобовязань

Частиною 3 ст.692 ЦК України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Встановлені названою статтею проценти також є санкцією за прострочення виконання грошового зобов'язання, тому вони не можуть застосовуватись паралельно з застосуванням процентів, встановлених ст.625 ЦК України.

Таким чином, одночасне стягнення судом першої інстанції з відповідача встановлених договором 1% за користування чужими коштами та 30% річних, у відповідності до ст.625 ЦК України, є безпідставним.

Враховуючи викладене, висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення з відповідача 1% за користування чужими грошовими коштами в сумі 40211,63 грн. не ґрунтується на матеріальному законі, а тому оскаржуване рішення в цій частині підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову щодо стягнення з відповідача 1% в розмірі 40211,63 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст..526, 530, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м. Харків задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 06.10.2009р. по справі № 42/247-09 про стягнення 1% за користування чужими грошовими коштами в сумі 40211,63 грн. скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 40211,63 грн. відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Приватної фірми "Орнатус" (61125 м. Харків, вул.Малом'ясницька, 9/11, код 24136224) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,п/р НОМЕР_2 в 1-ій ХФ АКБ "Базис" МФО 351599) витрати по сплаті державного мита в сумі 402,11 грн. за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в місячний термін.

Повний текст постанови підписано 10 грудня 2009 року.

Головуючий суддя

Судді