Постанова № 7087129, 09.12.2009, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2009 р. Справа № 54/156-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді ,

при секретарі Пироженко І.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метеор-Україна», м. Київ (вх. № 3402 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 22 вересня 2009 року по справі № 54/156-09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метеор-Україна», м. Київ

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків

про стягнення 11939,47 грн., -

встановила:

У червні 2009 року ТОВ “Метеор-Україна” - позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача - ФОП ОСОБА_1 на свою користь заборгованість в сумі 8227,21 грн., яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 5788/07 від 01.01.2007року, а також 983,23 грн. пені, 331,75 грн. 3 % річних, 2397,55 грн. інфляційних у звязку із простроченням платежу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22 вересня 2009 року по справі № 54/156-09 (суддя Хачатрян В.С.) в позові відмовлено.

Позивач з даним рішенням господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області по справі № 54/156-09 від 22.09.2009 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з ФОП ОСОБА_1 заборгованість з урахуванням пені, інфляційних та річних, всього в сумі 11939,74 грн.

Відповідач письмових пояснень або заперечень по апеляційній скарзі не надав, в судове засідання 08.12.2009р. не зявився. Направлена на адресу відповідача (АДРЕСА_1, 61121) ухвала ХАГС про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення справи до розгляду повернулась на адресу суду разом із повідомленням про вручення з відміткою поштового органу: «За спливом строку зберігання».

04.12.2009р. на адресу Харківського апеляційного господарського суду від ТОВ «Метеор-Україна»(м. Київ) надійшло клопотання, в якому позивач просить розглянути справу 08.12.2009р. без участі його представника за наявними у ній матеріалами, в звязку з неможливістю приймати участь в даному судовому засіданні через відсутність у підприємства коштів на відрядження.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, позицію ТОВ «Метеор-Україна»(м. Київ) викладено в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у ній матеріалами.

Обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, позивач - ТОВ “Метеор-Україна” звертаючись до господарського суду з даним позовом послався на те, що у відповідності до умов укладеного між ним та відповідачем - ФОП ОСОБА_1 Договору поставки товару № 5788/07 від 01.01.2007р., він поставив відповідачу товар на загальну суму 9503,77 грн., про що свідчать податкові та видаткові накладні № 7069155/07 від 20.12.2007р., № 7069261/07 від 22.12.2007р., № 7069198/07 від 21.12.2007р., № 7069280/07 від 24.12.2007р., № 7069284/07 від 24.12.2007р., № 7069278/07 від 24.12.2007р., № 7069271/07 від 24.12.2007р., № 7069348/07 від 25.12.2007р., № 7069360/07 від 25.12.2007р., № 7069336/07 від 25.12.2007р., № 7069418/08 від 03.01.2008р., № 7069449/08 від 04.01.2008р., № 7069450/08 від 04.01.2008р., № 7069453/08 від 04.01.2008р., № 7069683/08 від 10.01.2008р., № 7069674/08 від 04.01.2008р., № 7069803/08 від 14.01.2008р., № 7069860/08 від 15.01.2008р., № 7069968/08 від 16.01.2008р., № 7069938/08 від 16.01.2008р., № 7070041/08 від 17.01.2008р., № 7069988/08 від 17.01.2008р., № 7070071/08 від 18.01.2008р., № 7070072/08 від 18.01.2008р., № 7070133/08 від 19.01.2008р., № 7070143/08 від 19.01.2008р. (том 1 аркуш справи 27-79). Однак відповідач в порушення взятого на себе зобовязання щодо своєчасної та у повному обсязі сплати грошових коштів за товар згідно пункту 4.3. вказаного Договору, сплатив позивачу лише 1276,56 грн., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у сумі 8227,21 грн.

Даючи правову оцінку цим позовним вимогам господарський суд визначився, що позивачем не доведений факт отримання відповідачем товару за вищевказаними накладними, оскільки з них не вбачається, що позивачем переданий товар конкретно відповідачеві; не вказано прізвище особи, котра отримала товар, а також не зазначено довіреності або інших доказів його одержання; не міститься номеру та дати договору відповідно до якого здійснювалась поставка (передача) товару.

Таким чином, в ході зясування обставин справи та при розгляді справи по суті, господарський суд не знайшов підстав для задоволення вимог позивача, а тому дійшов висновку про відмову в позові.

Але з такими висновками господарського суду не може погодитись колегія суддів апеляційної інстанції.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Проте, місцевий господарський суд всупереч вимогам статті 43 Господарського процесуального кодексу України, розглядаючи даний господарський спір по суті, не взяв до уваги обставини, суттєві для розгляду цього спору, а висновки, викладені в ньому, не узгоджуються з наявними у справі матеріалами та приписами норм чинного законодавства, що призвело до прийняття неправомірного рішення, адже сума боргу, пені та додаткових юридичних обовязків безпідставно залишилась відповідачем невідшкодованою.

Згідно з частинами 1, 3 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів враховує, що вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, субєктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також зясувати наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання. За загальним правилом, господарський суд оцінює кожний доказ окремо та всі докази в сукупності, що відображується в судовому рішенні. Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Із матеріалів справи вбачається, що 01 січня 2007 року між сторонами у справі укладено Договір поставки товару № 5788/07 (далі - Договір), який є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним, та за своєю правовою природою є договором поставки з елементами купівлі-продажу.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань. В силу частини 1 статті 193 цього ж Кодексу суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору… До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За загальним правилом, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 1.1. Договору обумовлено, що по даному Договору Постачальник (позивач) зобовязався передати товар у власність Покупця (відповідача), а останній в свою чергу зобовязався прийняти та своєчасно сплатити отриманий товар.

Пунктом 1.2. Договору встановлено, що найменування (асортимент), кількість, ціна та вартість товару вказуються в накладних, по яким здійснюється відпуск товару Покупцю (відповідачу). В вартість товару входить вартість доставки товару транспортом Постачальника (позивача) на склад Покупця за адресою, що вказана в Договорі.

Згідно з пунктом 1.3. Договору право власності за товар, що постачається, переходить до Покупця з моменту підписання ним видаткових накладних.

Розділом 2 Договору сторонами обумовлені умови та порядок поставки товару, зокрема: доставка товару здійснюється Постачальником у визначене місце або шляхом самовивозу товару Покупцем зі складу Постачальника; факт здійснення поставки підтверджується підписанням накладних про прийняття товару (пункт 2.1. Договору).

Відповідно до пункту 3.2. Договору підпис Покупця на накладній свідчить про прийняття товару фактично (по кількості та якості).

Таким чином, сторонами даним Договором було обумовлено, що перехід права власності на товар, поставлений на підставі цього Договору, здійснюється саме на підставі накладної.

Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затв. наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобовязань та фінансових результатів. А відповідно до статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення такої операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Разом з цим, згідно вказаної статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, факт проведення субєктом підприємницької діяльності господарських операцій, що стосуються виконання ним зобовязань, повинні підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

Між цим, приймаючи оскаржене рішення господарський суд не взяв до уваги, що відпуск цінностей фізичній особі не вимагає подання довіреностей у разі, якщо вона особисто одержує цінності від підприємства за наявності у неї паспорта або іншого документа, що засвідчує особу, та свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності.

Окрім цього, господарським судом при розгляді справи по суті не враховано, що наявні у справі накладні містять всю необхідну інформацію та реквізити щодо поставленого позивачем товару, оформлені належним чином та у відповідності до вимог статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, оскільки з них вбачається дата видачі цих документів, місце складання, назва документу, зміст та обсяги господарської операції, її одиниця виміру, а також підписи осіб, які брали участь у здійсненні цих операцій.

Дослідивши зміст наявних у справі видаткових та податкових накладних, що надані позивачем в обґрунтування вимог по стягненню заборгованості, колегія суддів вважає, що всі вони містять код клієнта (000005788), який в даному випадку є ідентичним номеру Договору, що укладений між сторонами у справі. Докази існування будь-яких інших договорів або угод на поставку товару в спірний період відповідачем в порушення обовязку доказування не надані і в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що поставка товару за всіма спірними накладними, відбувалась саме в рамках Договору поставки товару № 5788/07 від 01.01.2007р., який наданий позивачем в обґрунтування позовних вимог, а відповідач товар за цими накладними отримав, в звязку з чим у нього виникло зобов'язання перед позивачем щодо оплати його вартості. Однак відповідач здійснив оплату вартості отриманого товару лише частково в сумі 1276,56 грн., таким чином підтвердивши виконання позивачем своїх зобовязань за спірним Договором щодо поставки товару та їх прийняття покупцем, а тому повинен здійснити його повну оплату.

Більше того, при винесенні оскарженого рішення господарський суд не врахував, що з моменту проведення відповідачем часткової оплати товару ним не було зроблено будь-який дій щодо здійснення остаточного розрахунку з позивачем, а тому ТОВ “Метеор-Україна” звернулось до ФОП ОСОБА_1 з претензією № 78 від 14.03.2008р., в якій вимагало сплати заборгованості в сумі 8227,21 грн. Вказана вимога отримана ФОП ОСОБА_1 особисто, про що свідчить відповідна відмітка на копії претензії, однак залишена підприємцем без відповіді та будь-якого реагування.

В силу положень пункту 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні, встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, а відповідно до статті 525 цього ж Кодексу одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Оскільки станом на момент розгляду справи відповідач суму боргу у розмірі 8227,21 грн. позивачеві не сплатив та жодних доказів, які б спростували суму заявленого боргу чи підтверджували б сплату заборгованості, не представив, тому колегія суддів приходить до висновку, що право позивача є порушеним та підлягає відновленню шляхом стягнення з відповідача на його користь вартості отриманого за спірним Договором та накладними товару у повному обсязі в сумі 8227,21 грн.

Розділом 4 Договору сторонами врегульовано порядок оплати товару та порядок розрахунків між сторонами, а саме оплата вартості поставленого товару, незалежно від результатів реалізації товару, здійснюється відповідачем протягом пяти календарних днів з моменту отримання товару (пункт 4.3. Договору).

Згідно зі статтями 610, 611, частини 612 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 6.2. Договору Покупець (відповідач) несе відповідальність за прострочення оплати товару у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми поставленого та неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, оскільки відповідач оплату вартості отриманого товару у повному обсязі у встановлений пунктом 4.3. Договору строк позивачеві не здійснив, тому позивач скориставшись своїм правом, а також загальними засадами відповідальності учасників господарських відносин, в звязку з порушенням відповідачем грошових зобовязань, заявив вимоги про стягнення пені в сумі 983,23 грн.

Перевіривши правильність її нарахування, колегією суддів встановлено, що позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню, оскільки відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобовязання по сплаті вартості товару, а наданий позивачем розрахунок пені здійснений з урахуванням вимог статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” і заявлений в межах шестимісячного терміну.

В силу положень статті 599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобовязання виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обовязки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України. При цьому, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

З урахуванням зазначених норм колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 2397,55 грн. інфляційних втрат та 331,75 грн. 3 % річних правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки вони нараховані у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, однак відповідач у судові засідання, як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції не зявлявся, про причини своєї неявки суд не повідомляв, ніяких доказів своєї позиції по справі суду не надавав. Всі повідомлення судів про розгляд справи поверталися з відміткою поштового відділення: “зі спливом строку зберігання”. Однак при цьому, наданий позивачем до справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців свідчить про те, що станом на 15 червня 2009 року відповідач значиться в реєстрі за номером 20019151218 та зареєстрований за адресою (місце проживання): АДРЕСА_1, 61121, тобто за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві та на яку було направлено копії всіх ухвал господарського суду Харківської області та Харківського апеляційного господарського суду у даній справі. Вказана адреса також зазначена самим ФОП ОСОБА_1 у Договорі поставки товару № 5788/07 від 01.01.2007р.

З таких обставин, колегія суддів вважає, що ФОП ОСОБА_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 навмисно у такий спосіб ухиляється від виконання своїх договірних зобовязань за Договором поставки товару № 5788/07 від 01.01.2007р. та вищевказаними накладними. Однак господарський суд не дав цим обставинам належної правової оцінки, що призвело до порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому прийняте у справі рішення слід скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги з урахуванням вимог законності та справедливості слід задовольнити.

Дійшовши до висновку про скасування рішення господарського суду у даній справі та задоволення вимог позивача, колегія суддів вважає за необхідне покласти судові витрати, повязані із розглядом даної справи, на відповідача, оскільки саме з його вини даний господарський спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, частиною 1 статті 174, частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, частиною 3 статті 509, статтями 525, 526, 530, 599, 610, 611, 612, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтями 33, 43, 44, 49, статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду,-

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Метеор-Україна” (м. Київ) задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 22 вересня 2009 року по справі № 54/156-09 скасувати та прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (61101, АДРЕСА_2, ідент. код НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в АБ «Факторіал-Банк», МФО 351715) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Метеор-Україна” (фактична адреса: 02160, м. Київ, вул. Регенераторна, 4; поштова адреса: 03048, м. Київ, вул. Кадетський Гай, 6-а; код ЄДРПОУ 25589181, п/р № 26000102601101 в АКБ «Експобанк», МФО 322294) 8227,21 грн. основного боргу, 983,23 грн. пені, 2397,55 грн. інфляційних витрат, 331,75 грн. - 3% річних, 179,10 грн. державного мита по справі та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в місячний термін.

Повний текст постанови підписано 09 грудня 2009 року.

Головуючий суддя

Судді