Постанова № 7087128, 09.12.2009, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2009 р. Справа № 27/299-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді ,

при секретарі Чудновській І.І.

за участю представників сторін:

позивача - Велієва Т.О.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3353Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 07.10.09 р. по справі № 27/299-09

за позовом Комунального підприємства "Міський інформаційний центр", м. Харків

до ТОВ "Артліфт", м. Харків

про стягнення 38611,56 грн.

встановила:

У вересні 2009 р. позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 38611 грн. 56 коп., а саме: - заборгованість за поставлений товар за договором поставки № 572-КП від 23.09.2008 р. в сумі 13248,00 грн.; неустойку за неповну сплату вартості товару за договором поставки № 572-КП від 23.09.2008 р. в розмірі 24111 грн. 36 коп.; індекс інфляції в сумі 1015 грн. 37 коп.; 3% річних в розмірі 236 грн. 83 коп.; 386,56 грн. сплаченого держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.10.2009 р. по справі № 27/299-09 (суддя Мамалуй О.О.) позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за поставлений товар за договором поставки № 572-КП від 23.09.2008 р. в сумі 13248,00 грн.; неустойку за неповну сплату вартості товару за договором поставки № 572-КП від 23.09.2008 р. в розмірі 12055,68 грн.; індекс інфляції в сумі 1015,37 грн.; 3% річних в розмірі 236,83 грн.; 265,55 грн. сплаченого держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване тим, що відповідач свої зобов’язання щодо повної та своєчасної оплати не виконав, доказів сплати не надав. На підставі ст. 625 ЦК України та п. 6.3 договору нараховані інфляційні, річні. На підставі п. 3 ст. 83 ГПК України зменшений розмір неустойки.

Позивач з рішенням господарського суду в частині відмови в задоволенні позовної вимоги щодо стягнення неустойки у розмірі 24111,36 грн. не погоджується, вважає його необґрунтованим та незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовної вимоги щодо стягнення неустойки у розмірі 24111,36 грн. та прийняти нове рішення, яким апеляційну скаргу задовольнити. Стягнути з відповідача на користь позивача сплаченого держмита за подання апеляційної скарги.

У апеляційній скарзі позивач зазначив, що суд першої інстанції не обґрунтував застосування ч. 3 ст. 83 ГПК України щодо зменшення неустойки, оскільки умовами договору чітко визначені зобов’язання сторін та санкції за їх порушення.

Відповідач у призначене судове засідання не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини не прибуття суд не повідомив, відзив чи заперечення по скарзі не надав, не з’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду встановила, що між сторонами укладений договір поставки № 572-КП від 23.09.2008 р., згідно якого позивач зобов’язався передати у власність відповідача радіо термінали абонентські 3S, а відповідач зобов’язувався прийняти та оплатити поставлений товар.

Пунктом 2.3. договору поставки № 572-КП від 23.09.2008 р., відповідач зобов’язався здійснювати оплату за товар в безготівковій формі таким чином: за жовтень 2008 р. - лютий 2009 р. в розмірі щомісячної суми 6624,00 грн. не пізніше 10 числа місяця, за який вноситься плата.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 33120,00 грн., що підтверджується актом прийому-передачі від 29.09.2008 р. до договору поставки № 572-КП від 23.09.2008 р.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач порушив взяте на себе зобов’язання та не повністю сплатив вартість поставленого товару, а саме не доплатив позивачу вартість товару в розмірі 13248,00 грн.

Суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача заборгованість у сумі 13248 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 6.3. договору поставки № 572-КП від 23.09.2008 р. передбачено, що за порушення порядку внесення оплати за договором покупець сплачує постачальнику неустойку в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов’язання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як свідчать матеріали справи, зокрема договір поставки № 572-КП від 23.09.2008 р., передбачена договором неустойка є пенею.

Відповідно до ч.1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Отже, зазначеним законом визначений розмір санкцій за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, який не може бути змінений сторонами у договорі.

В зв’язку з чим, суд першої інстанції необґрунтовано не застосував зазначені норми діючого законодавства та безпідставно стягнув з відповідача 12055,68 грн., так як стягненню підлягала неустойка / пеня/ в сумі 1545,83 грн.

Згідно зі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В зв’язку з чим, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача індекс інфляції в сумі 1015,37 грн. та три відсотки річних в розмірі 236,83 грн.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду частково не відповідають нормам матеріального права, а мотиви позивача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 193,231 ГК України, ст.ст. 526, 549, 611, 625 ЦК України, ст.ст. 101-105 ГПК України судова колегія

постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від 07.10.2009 р. по справі № 27/299-09 в частині стягнення 12055 грн. 68 коп. неустойки скасувати та прийняти нове рішення в цієї частині.

Стягнути з ТОВ «Артліфт»(61050, м. Харків, вул. Примерівська, 4, кв. 6, р/р 260050230627 в ТОВ «БМ Банк», МФО 380913, код 34862001) на користь Комунального підприємства «Міський інформаційний центр»(61166, м. Харків, пр. Леніна, 38, оф. 618, р/р 2600030114375 в АКБ «Золоті ворота»м. Харків, МФО 351931, код 32135675) - 1515,83 грн. неустойки.

В іншій частині залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Головуючий суддя

Судді

Повний текст постанови підписаний 10.12.2009 р.