Постанова № 7087000, 10.12.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2009                                                                                           № 23/54

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Моторного О.А.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача Примачук І.М.                     

від відповідача           Мамаєнко О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Петрус-Алко"

на рішення Господарського суду м.Києва від 15.10.2009

у справі № 23/54 (суддя

за позовом                               ТОВ "Галичскло"

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Петрус-Алко"

про                                                   стягнення 249062,73 грн.

за зустрічним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна компанія „Петрус-Алко”

до           Товариства з обмеженою відповідальністю „Галичскло”

про           розірвання договору про переведення боргу ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ „Галичскло” звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ „ІК „Петрус-Алко” про стягнення заборгованості в розмірі 249062,73 грн. Відповідач в сою чергу звернувся до Господарського суду міста Києва з зустрічним позовом до позивача про розірвання договору про переведення боргу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2009 року основний позов було задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ „Інвестиційна компанія „Петрус-Алко” на користь ТОВ „Галичскло” борг в розмірі 249062,73 грн. В задоволенні зустрічного позову було відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач за первісним позовом звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій вказує, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить рішення скасувати повністю і прийняти нове, яким в задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити повністю.

Представник позивача за первісним позовом надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якій вказав, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

          Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне:

27.02.2006 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю „Петрус” був укладений договір № 7/02 поставки скляної продукції, відповідно до якого позивач зобов’язався виготовити та передати у власність Товариства з обмеженою відповідальністю „Петрус” скляну продукцію місткістю 0,5 літрів та 0,25 літрів, а останній – зобов’язався її прийняти та оплатити.

В період з 19.02.2007 року по 02.06.2007 року позивачем відповідно до видаткових накладних № РН-000032, № РН-000044, № РН-000046, № РН-000047, № РН-000048, № РН-000049, № РН-000055, № РН-000058, № РН-000061, № РН-000062, № РН-000065, № РН-000069, № РН-000076, № РН-000077, № РН-000079, № РН-000080, № РН-000081, № РН-000082, № РН-000101, № РН-000102 та № РН-000105 було передано ТОВ „Петрус” флакони ФГ250-28, флакони гвинтові ФГ500-28 та флакони гвинтові ФГ500-32 на суму 590526,37 грн.

ТОВ „Петрус” частково розрахувався за поставлену йому продукцію, проте загальна заборгованість його перед позивачем склала 249062,73 грн. Означена сума боргу була документально підтверджена і не заперечувалась ТОВ „Петрус Алко”.

21.09.2007 року між ТОВ „Галичскло”, ТОВ „Петрус” та ТОВ „Інвестиційна компанія “Петрус-Алко” був укладений договір про переведення боргу за договором поставки скляної продукції № 7/02 від 27.02.2006 року.

Відповідно до п 3.1 цієї угоди, відповідач зобов’язався виконати зобов’язання у розмірі 249062,73 грн. у термін, додатково визначений між позивачем і відповідачем.           

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач за первісним позовом заперечуючи проти задоволення первісного позову при розгляді справи в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі, мотивує це тим, що у нього не настав обов’язок на виконання зобов’язання про сплату коштів в сумі 249062,73 грн., оскільки умовами договору про переведення боргу від 21.09.2007 року, а саме п. 3.1 встановлено, що новий боржник зобов’язується виконати зобов’язання у вказаній сумі у термін, що додатково визначений між кредитором та новим боржником, а такого терміну сторонами не встановлювалося, вимоги кредитор, в межах норм чинного законодавства України, до нового боржника про сплату вказаного боргу не пред’являв.

Суд першої інстанції не погодився з такими запереченням відповідача та задовольнив первісний позов в повному обсязі, обґрунтовуючи таке рішення тим, що 21.07.2009 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача суми боргу. У матеріалах справи наявні документи, що підтверджують направлення копії позову на адресу відповідача, а отже враховуючи позовну заяву, суд встановив, що відповідач мав можливість протягом 7 днів, тобто – не пізніше 08.09.2009 року, виконати вимоги пункту 2 статті 230 Цивільного кодексу України та сплатити суму боргу на користь позивача.

Тобто, з аналізу вище наведеного, вбачається, що Господарський суд міста Києва вважає звернення позивача з позовом до суду – вимогою останнього до відповідача про сплату боргу саме в розумінні ст. 530 ЦК України.

Колегія суддів не погоджується з такими висновком суду першої інстанції, та вважає його хибним, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Якщо строк виконання боржником обов’язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.

Як зазначалося вище, договором сторони не передбачили строк виконання новим боржником зобов’язання перед кредитором, а було лише зазначено, що такий строк встановлюється сторонами додатково.

Як стверджує відповідач за первісним позовом та не заперечується позивачем, між сторонами не укладалося додаткових угод до даного договору, а також будь-яким іншим чином не обумовлювалися строки сплати ТОВ „ІК „Петрус-Алко” боргу на користь ТОВ „Галичскло”.

Крім того, позивачем також не заперечується той факт, що ним не направлялася вимога до відповідача про сплату боргу в розмірі 249062,73 грн.

Висновок суду першої інстанції про ототожнення дії по направленню вимоги до боржника та звернення з позовом до суду зроблений всупереч вимогам чинного законодавства та не знаходить свого підтвердження серед його норм, оскільки відповідно до ст.1 ГПК України, зокрема, підприємства, установи організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду згідно встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав.

Стаття 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В свою чергу направлення боржнику вимоги відповідно до вимог ст. 530 ЦК України, має на увазі встановлення для боржника строку протягом якого він має виконати зобов’язання, і лише після спливу якого, у разі не виконання вимоги кредитора, боржник буде вважатися таким, що прострочив виконання зобов’язання, а, відповідно, у кредитора виникає право на звернення до суду за захистом своїх уже порушених прав.

Таким чином, в розумінні ст. 530 ЦК України, у боржника доти не виникає зобов’язання по вчиненню дій направлених на сплату коштів, в розмір, обумовленому договором, доки кредитор не звернеться до нього з такою вимогою про сплату коштів.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивачем за первісним позовом не надано суду доказів направлення вимоги відповідачу та не надано доказів існування боргу останнього перед ТОВ „Галичскло”.

Отже, враховуючи все вище зазначене, позовні вимоги ТОВ „Галичскло” про стягнення боргу з ТОВ „ІК „Петрус-Алко” в розмірі 249062,73 грн. Не підлягають задоволенню.

Як зазначалося, відповідач звернувся до позивача із зустрічним позовом про розірвання договору переведення боргу.

Дані вимоги відповідача не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 206 Господарського кодексу України господарське зобов’язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених статтею 188 цього ж кодексу. Доказів виконання вимог статті 188 Господарського кодексу України відповідачем суду не надано.

Зустрічний позов вмотивований тим, що ТОВ „Петрус” не виконало свої зобов’язання за договором про переведення боргу та не надало ТОВ „Інвестиційна компанія „Петрус-Алко” (відповідач) документи, що підтверджують дійсність вимог позивача до первісного боржника. На думку відповідача, невиконання зобов’язання первісним боржником призвело до унеможливлення реалізації права нового боржника, визначеного статтею 522 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів в даному випадку погоджується з висновком суду про те, що неможливо погодитися з такими доводами відповідача, оскільки право висувати заперечення проти вимог кредитора у відповідача існує незалежно від наявності у нього документів, які є лише доказовою базою при судовому захисті порушених прав.

Відповідач не позбавлений права звернутись до суду для захисту своїх прав, у випадку, якщо останні будуть чи були раніше порушеними. У такому випадку відповідач мав і має можливість звернутись до суду з відповідним клопотанням про витребування необхідних доказів у кредитора чи первісного боржника.

Твердження відповідача про обов’язок первісного кредитора сплатити на користь нового кредитора грошові кошти у сумі 249062,73 грн. взагалі не підтверджено будь-якими доказами. Договір про переведення боргу від 21.09.2007 року не містить норми, яка б покладала на первісного боржника відповідний обов’язок.

Також неможливо погодитися з твердженням відповідача про те, що відсутність означених вище документів призведе до порушення приписів Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, оскільки первинним документом для відображення у фінансовій та податковій звітності для відповідача повинні бути договір про переведення боргу та відповідне платіжне доручення чи виписка з банківського рахунку, яка підтверджує виконання ним договору, а не документи первісного боржника.

Крім того, втрата інтересу відповідача до виконання своїх обов’язків за господарським договором не є підставою для розірвання цієї угоди.

Відповідно д ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути зміненим або розірваний за рішення суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Умовами договору про переведення боргу не визначено підстав для розірвання договору чи для односторонньої відмови від виконання зобов’язання якоюсь із сторін.

Таким чином, зустрічні позовні вимоги ТОВ „ІК „Петрус-Алко” про розірвання договору про переведення боргу також не підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг адвоката, перекладача, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна компанія „Петрус-Алко” підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2009 року у справі №23/54 підлягає зміні.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 49, ст. 101, п. 4 ст. 103, п. 1 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія „Петрус-Алко” задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2009 року у справі №23/54 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

”В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Галичскло” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна компанія „Петрус-Алко” про стягнення боргу в розмірі 249062,73 грн. – відмовити повністю”.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Галичскло” (65005, м. Одеса, вул.Головківська, 57/1, ідентифікаційний код 31588702) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна компанія „Петрус-Алко” (03115, м. Київ, Святошинський район, вул.Святошинська, 32, ідентифікаційний код 35057160) державне мито за подання апеляційної скарги до суду в розмірі 1245,50 грн.

          Видати накази. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

          Матеріали справи № 23/54 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді