Постанова № 7086992, 10.12.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2009                                                                                           № 53/349

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Новікова М.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Білоус А.І. (дов. №150 від 24.11.2009 р.)

від відповідача -не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Гарт-С"

на рішення Господарського суду м.Києва від 07.09.2009

у справі № 53/349 (суддя

за позовом                               ТОВ "ВФС LTD"

до                                                   ТОВ "Гарт-С"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 84557,17 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ВФС LTD” (далі за текстом – ТОВ „ВФС LTD”, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Гарт –С” (далі за текстом – ТОВ „Гарт –С”, відповідач) про стягнення заборгованості за Договором поставки №25 від 18.12.2007 р. в розмірі 44599,29 грн., в тому числі 40996,31 грн. – основного боргу, 3602,98 грн. – пені та повернення товару в натурі, що дорівнює грошовому еквіваленту в розмірі 39957,88 грн.

          17.08.2009 р. ухвалою Господарського суду міста Києва було прийнято заяву позивача про зміну позовних вимог, відповідно до яких позивач просить стягнути з відповідача у справі заборгованість в розмірі 80954,19 грн. – основного боргу, 5551,43 грн. – пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2009 р. у справі №53/349 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Гарт-С” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ВФС LTD” 80954,19 грн. основного боргу, 5551,43 грн. пені, 947,57 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю “Гарт-С” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2009 р. у справі №53/349 та прийняти нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ВФС LTD” на суму 48468,56 грн.

Підставою для скасування рішення суду відповідач зазначив порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому, апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до п.6.1.1 договору поставки №25 від 18.12.2007 р. оплата здійснюється покупцем за фактом реалізації товару кожні 14 днів, отже зобов’язання щодо оплати за поставлений товар виникає лише після факту реалізації. Звіти по реалізації товару є підтвердженням факту реалізації товару. Сума нереалізованого товару складає 32485,63 грн., яка не підлягає оплаті, оскільки ще не настав строк виконання зобов’язання щодо оплати відповідно до умов Договору, при цьому відповідно до Звітів по реалізації станом 28.06.2009 р. сума реалізованого товару складає 48468,56 грн., що підлягає оплаті відповідачем.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 24.11.2009 р. представник ТОВ „ВФС LTD” надав відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 09.12.2009 р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2009 р. у справі №53/349 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 09.12.2009 р. представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2009 р. у справі №53/349 – без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 09.12.2009 р. оголошено перерву до 10.12.2009 р.

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції 10.12.2009 р. не з’явився. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

18.12.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “ВФС LTD”, як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю „ГАРТ-С”, як покупцем, було укладено господарський договір поставки №25 (далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов’язується у зумовлені цим Договором строки передати товар у власність покупця, а покупець – прийняти товар і сплатити за нього грошову суму на умовах та в порядку, визначених цим Договором (п.1.1 Договору).

          Відповідно до п.6.1.1 Договору оплата здійснюється покупцем за фактом реалізації товару кожні 30 днів.

          У підтвердження факту реалізації, суми і дати оплати, покупець зобов’язаний кожні чотирнадцять календарних днів надавати постачальнику звіт по реалізації (п.6.1.2 Договору).

          Згідно Протоколу розбіжностей до Договору №25 від 18.12.2007 р., підписаного та скріпленого печатками сторін, пункт 6.1.1 Договору змінено та викладено у наступній редакції: „Оплата здійснюється покупцем за фактом реалізації товару кожні 14 днів.”

          На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних: №1408 від 19.08.2008 р., №1409 від 19.08.2008 р., №1647 від 30.09.2008 р., №1648 від 30.09.2008 р., №1798 від 22.10.2008 р. та генеральною довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей від 01.10.2007 р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач на вимогу п. 6.1.2 Договору надавав позивачу звіти по реалізації товару до липня 2009 р.

При дослідженні звітів колегією суддів встановлено, що відповідач частково реалізував продукцію, але не розрахувався з позивачем належним чином за поставлений та реалізований товар.

25.11.2009 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення, відповідно до яких відповідач вважає, що заборгованість за реалізований товар, що підлягає оплаті складає 48468,56 грн.

Відповідно до наданого позивачем 07.12.2009 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду акту звірки взаєморозрахунків заборгованості за реалізований товар станом на 03.08.2009 р. між ТОВ „ВФС LTD” та ТОВ „Гарт-С”, згідно звітів по реалізації за договором поставки №25 від 18.12.2007 р., заборгованість відповідача на користь позивача складає 48946,30 грн.

Дослідивши надані докази, колегією суддів встановлено, що заборгованість ТОВ „Гарт-С” перед ТОВ „ВФС LTD” за реалізований товар станом на 03.08.2009 р. становить 48946,30 грн.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії Акту взаєморозрахунків, підписаного та скріпленого печатками сторін, станом на 31.01.2009 р. зобов’язання ТОВ „ВФС LTD” за послуги згідно акта виконаних робіт ОУ-5166 від 31.12.2008 р. (копія міститься в матеріалах справи) складає суму 5659,99 грн., а зобов’язання ТОВ „Гарт-С” за товар, поставлений згідно договору купівлі-продажу станом на 31.01.2009 р. становить 86614,18 грн. (копія акту міститься в матеріалах справи). Після проведення взаємозаліку, зобов’язання ТОВ „Гарт-С” перед ТОВ „ВФС LTD” по оплаті за поставлений товар складає в сумі 80954,19 грн. з урахуванням ПДВ.

          Статтею 601 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що позивач у справі зарахував зустрічні вимоги в розмірі 5659,99 грн. у відповідності до Договору поставки, акту здачі-приймання робіт та чинного законодавства України.

          Відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків станом на 06.04.2009 р., підписаного та скріпленого печатками сторін у відповідача знаходиться товар на суму 80954,19 грн.

          31.03.2009 р. позивач звернувся до відповідача з претензію №1 (отримана відповідачем 03.04.2009 р. вх.№82) та просив повернути заборгованість в розмірі 43155,44 грн., оскільки саме на суму 43155,44 грн. відповідач надав позивачу звіти про реалізацію товару.

          Відповідач відповіді на претензію №1 від 31.03.2009 р. не надав, заборгованість за поставлений товар не погасив.

          04.07.2009 р. позивач повторно звернувся до відповідача з претензією №3 (отримана відповідачем 07.07.2008 р. вх.№57) з вимогою погасити заборгованість в розмірі 42585,09 грн. Заборгованість в розмірі 42585,09 грн. нарахована позивачем на підставі наданих відповідачем звітів про реалізацію товару.

          Як вбачається з матеріалів справи відповідач з липня 2009 р. перестав надавати позивачу звіти про реалізований товар (останній звіт наданий відповідачем за період з 22.06.2009 р. по 28.06.2009 р.).

          16.07.2009 р. позивач надіслав відповідачу лист №100, в якому вимагає від відповідача перерахувати всю суму боргу за реалізований товар та повернути до 05.08.2009 р. нереалізований товар, отриманий за Договором поставки №25 від 18.12.2009 р.

          На підтвердження направлення вказаного листа позивачем надано суду копію повідомлення про вручення поштового відправлення від 16.07.2009 р.

          Однак відповідач відповіді на лист №100 не надав, за поставлений товар не розрахувався та не повернув залишок нереалізованого товару.          

          З огляду на викладене, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 80954,19 грн., що також підтверджується актом звірки розрахунків станом на 06.04.2009 р. та довідкою позивача №91 від 03.07.2009 р. про стан заборгованості відповідача, підписаною директором та головним бухгалтером ТОВ „ВФС LTD”.

          В досудовому порядку відповідачем погашення заборгованості не здійснено. Доказів сплати відповідачем зазначеної суми боргу суду не надано.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Виходячи зі змісту статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідні положення встановлені також в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

В силу статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Колегією суддів встановлено, що відповідачем, в порушення п.6.1.2 Договору не надавались постачальнику звіти по реалізації з липня 2009 р., не повернуто позивачу поставлений та нереалізований товар, не здійснено оплату за поставлений товар в сумі 80954,19 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар за договором поставки №25 від 18.12.2007 р. в розмірі 80954,19 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу.

Враховуючи визначений розмір позовних вимог, позивачем надано до позовної заяви розрахунок пені в розмірі 5551,43 грн., за період з 24.11.2008 р. по 05.07.2009 р.

Колегія суддів не погоджується з розрахунком пені, наданим позивачем, на підставі якого місцевим господарським судом було задоволено вимоги щодо стягнення пені в розмірі 5551,43 грн., оскільки невірно визначено період, за яким підлягає нарахування пені.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до розрахунку, зробленого колегією суддів, з урахуванням заявленої позивачем суми боргу за реалізований товар в розмірі 44259,88 грн., відповідно до заяви про зміну позовних вимог, наданої позивачем 17.08.2009 р. суду першої інстанції, розмір пені складає 3989,55 грн., за період з 08.12.2008 р. по 07.06.2009 р. та підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, однак судом не вірно встановлений розмір пені, тому рішення Господарського суду підлягає скасуванню в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Гарт–С” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ВФС LTD” пені в сумі 1561,88 грн, з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в позові щодо цієї суми.

Судові витрати по сплаті державного мита за подання позовної заяви, витрати по сплаті на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог, у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Гарт-С” задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2009 р. у справі №53/349 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Гарт –С” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ВФС LTD” пені в сумі 1561,88 грн., виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

„Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Гарт–С”(01601, м. Київ, пл. Спортивна, 3; ідентифікаційний код 24654657 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ВФС LTD” (01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 4/6, корп. В, кв. 1303; ідентифікаційний код 23737944) 80954 (вісімдесят тисяч дев’ятсот п’ятдесят чотири) грн. 19 коп. основного боргу, пеню в сумі 3989 (три тисячі дев’ятсот вісімдесят дев’ять) грн. 55 коп., 849 (вісімсот сорок дев’ять) грн. 44 коп. витрат по сплаті державного мита за звернення з позовною заявою, 306 (триста шість) грн. 86 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.”

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВФС LTD” (01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 4/6, корп. В, кв. 1303; ідентифікаційний код 23737944) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Гарт–С”(01601, м. Київ, пл. Спортивна, 3; ідентифікаційний код 24654657 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 7 (сім) грн. 80 коп.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №53/349 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

14.12.09 (відправлено)