Постанова № 7086969, 09.12.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2009                                                                                           № 13/303

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Смірнової Л.Г.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Резниченко О.В. (довіреність № И-106/1 від 14.09.2009 р.)

від відповідача - Ліщук К.В. (довіреність № б/н від 01.09.2009 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарт-С"

на рішення Господарського суду м.Києва від 14.10.2009

у справі № 13/303 (суддя

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегра"

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарт-С"

про                                                   стягнення заборгованості 40547,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтегра” звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарт-С” про стягнення 35085,81 грн. основного боргу, 3641,66 грн. пені, 1350,81 грн. інфляційних втрат, 468,96 грн. 3 % річних.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.10.2009 р. у справі № 13/303 позовні вимоги задоволено повністю.

Рішення мотивоване тим, що відповідач не виконав зобов’язання, покладені на нього договором поставки № 09/11 від 12.11.2007 р., суму боргу в розмірі 35085,81 грн. не сплатив, у зв’язку з чим з останнього підлягає стягненню 35085,81 грн. основного боргу, 3641,66 грн. пені, 1350,81 грн. інфляційних втрат та 468,96 грн. 3 % річних.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення, яке б ґрунтувалось на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Скаргу мотивовано тим, що згідно п. 6.1.1. Договору № 09/11 від 12.11.2007 р. оплата здійснюється через 30 днів від факту реалізації, але не менш ніж кожні чотирнадцять днів. В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт реалізації відповідачем товару, поставленого позивачем. Крім того, скаржник наголошує на тому, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, розглянувши справу за відсутності його представника.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду – скасуванню, з наступних підстав.

12.11.2007 р. між сторонами укладено договір поставки № 09/11 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов’язався поставити, а відповідач зобов’язався прийняти й оплатити товар на умовах, визначених цим Договором.

В силу п. 1.3 Договору предметом поставки є визначені родовими ознаками вироби з найменуванням, зазначеним у Специфікації (Додаток № 1), які є власністю Постачальника.

Відповідно до п. 2.1 Договору поставка товарів у межах населенного пункту (місто Київ) здійснюється зі складу постачальника (позивача) транспортом позивача згідно Правил ІНКОТЕРМС-2000 на умовах DDP (назва місця призначення вказується Покупцем у замовленні).

Згідно п. 5.3 Договору ціна товару, яка входить у партію поставки, остаточно узгоджується та вказується Сторонами у Специфікації та видатково-прибутковій накладній на поставку партії Товару. Зміна остаточно узгодженої ціни в односторонньому порядку не допускається.

Пунктом 6.1.1. Договору встановлено, що оплата поставленого товару здійснюється відповідачем через 30 днів після його реалізації, але не менш ніж кожні 14 днів.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання умов Договору позивачем було передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 224890,62 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними (копії залучені до матеріалів справи).

Проте, як зазначено судом першої інстанції, вартість отриманого товару відповідачем оплачена частково, перераховано на рахунок позивача лише 165994,08 грн. та повернуто залишки товару 04.02.2009 р. на суму 23810,73 грн.

Місцевим господарським судом також встановлено, що станом на день розгляду спору заборгованість відповідача становить 35085,81 грн., що підтверджується двосторонньо підписаним актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.05.2009 р.

Отже, місцевий господарський суд, встановив, що вказана заборгованість відповідачем оплачена не була, тому з останнього підлягає стягненню 35085,51 грн. заборгованості, 3641,66 грн. пені, 1350,81 грн. інфляційних втрат та 468,96 грн. 3 % річних.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступні обставини.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Господарський суд м. Києва не врахував той факт, що згідно п. 6.1.1. Договору оплата поставленого товару здійснюється відповідачем через 30 днів після його реалізації, але не менш ніж кожні 14 днів.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт реалізації поставленного позивачем товару. Такі докази не були надані і на вимогу суду апеляційної інстанції. Отже, колегія суддів, проаналізувавши п. 6.1.1. Договору, дійшла висновку про те, що строк виконання відповідачем зобов’язання щодо оплати поставленої продукції не настав, а у позивача відсутнє право вимагати оплати боргу, оскільки відповідач зобов’язаний провести розрахунки з позивачем за результатами реалізації поставленої продукції.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що посилання суду першої інстанції на акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.05.2009 р., як на доказ наявності у відповідача заборгованості в розмірі 35085,81 грн. є необґрунтованим, враховуючи ту обставину, що акт звірки взаєморозрахунків є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо.

Отже, колегія суддів не погоджується із висновком місцевого господарського суду про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 35085,81 грн.

Оскільки відсутні підстави для стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 35085,81 грн., то і підстави для стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних відсутні.

Висновки відповідача з приводу того, що суд першої інстанції неправомірно розглянув справу без його участі спростовуються наступним.

Згідно п. 3.5.1. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75, ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства всім учасникам процесу з повідомленням про вручення. Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи. Факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом з неотриманою ухвалою та конвертом оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення та залучення до справи.

В матеріалах справи міститься повідомлення про вручення 03.09.2009 р. уповноваженому представнику відповідача ухвали Господарського суду м. Києва від 28.08.2009 р. про порушення провадження у справі та призначення розгляду справи на 22.09.2009 р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.09.2009 р. розгляд справи був відкладений на 14.10.2009 р.

Подане відповідачем 13.10.2009 р. клопотання про відкладення розгляду справи обґрунтовано відхилене судом першої інстанції у зв’язку з тим, що відповідач не надав доказів на підтвердження обставин, вказаних у клопотанні від 13.10.2009 р.

Отже, відповідач був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач обгрунтував апеляційну скаргу належним чином, тому колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 14.10.2009 р. підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким в позові відмовити повністю.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Гарт-С” задовольнити.

Рішення Господарського суду м. Києва від 14.10.2009 р. у справі № 13/303 скасувати повністю.

В позові відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтегра (юридична адреса: 49107, м. Дніпропетровськ, вул. Шинна, 18, фактична адреса: 49054, м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, 91, р/р 2600830077803 в КБ „Кредит-Дніпро” м. Дніпропетровськ, МФО 305749 код ЄДРПОУ 25014765), а у випадку відсутності коштів, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарт – С” (юридична адреса: 01601, м. Київ, пл. Спортивна, 3, фактична адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Кірова, буд. 90, р/р 26001010557100 у філії ЗАТ „Донгорбанк”, м. Маріуполь, МФО 335786, код ЄДРПОУ 24654657) 202 (двісті дві) грн. 74 коп. витрат по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

Справу № 13/303 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

14.12.09 (відправлено)