Постанова № 7086956, 07.12.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2009                                                                                           № 8/280

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Коротун О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - не з’явився;

від відповідача - Случак О.О. – представник за дов. б/н від 04.08.2009;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма „Т.М.М.”

на рішення Господарського суду м.Києва від 17.09.2009

у справі № 8/280 (суддя

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю „Вірма-Електросвіт”

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма „Т.М.М.”

про                                                   стягнення 88778,30 грн.

Суть рішення і апеляційної скарги:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Вірма-Електросвіт” (далі – позивач) у червні 2009 звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма „Т.М.М.” (далі – відповідач) про стягнення 88778,30 грн., з яких 66982,84 грн. – основного боргу, 1442,42 грн. – 3% річних, 11524,71 грн. – пені, та 8828,33 грн. – інфляційних нарахувань. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.

Позов, зокрема, обґрунтовано тим, що позивач на виконання умов усного договору купівлі-продажу кабельно-проводникової та електросвітлотехнічної продукції поставив відповідачу товар на загальну суму 93877,55 грн., а відповідач за поставлений товар розрахувався лише частково у сумі 26894,71 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.09.2009 у справі №8/280 позов задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма „Т.М.М.” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Вірма-Електросвіт” 66982,84 грн. основного боргу, 952,44 грн. трьох відсотків річних, 6430,35 грн. збитків від інфляції, 743,66 грн. державного мита та 261,77 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач листами №12/01-юр від 13.01.2009 та №236/040 від 07.04.2009 визнав свою заборгованість перед позивачем у сумі 66982,84 грн., доказів погашення такої заборгованості суду не надав.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма „Т.М.М.” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17.09.2009 у справі №8/280 і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.           

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції прийняте рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, та неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2009 у справі №8/280 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма „Т.М.М.” прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 18.11.2009.

В судовому засіданні 18.11.209 на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 07.12.2009.

02.12.2009 представником відповідача через загальний відділ Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про долучення до матеріалів справи документів, яким суду було надано довідку про те, що Леус В.Й. працює в Товаристві з обмеженою відповідальністю Фірма „Т.М.М.”.

В судове засідання 07.12.2009 з’явився представник відповідача.

Представник позивача в судове засідання 07.12.2009 не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить розписка про оголошення перерви, яка містить в матеріалах справи.

Представник відповідача проти розгляду справи за відсутності позивача не заперечував.

Враховуючи наведене, Київський апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу у даній справі за відсутності представника позивача, повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання. Жодних заяв, клопотань про відкладення розгляду справи не надав.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.12.2009 підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторони, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі усної домовленості між сторонами, позивачем був поставлений на адресу відповідача товар, що підтверджується видатковими накладними № РНв-0000002 від 27.06.2008р. на суму 306,00 грн., № РНв-0000003 від 01.07.2008р. на суму 15829,25 грн., № РНв-0000006 від 04.07.2008р. на суму 4 432,92 грн., № РНв-0000007 від 04.07.2008р. на суму 3360,00 грн., № РНв-0000016 від 17.07.2008р. на суму 5749,02 грн., № РНв-0000020 від 17.07.2008р. на суму 128,72 грн., № РНв-0000021 від 17.07.2008р. на суму 2668,80 грн., № РНв-0000022 від 17.07.2008р. на суму 1 652,95 грн., № РНв-0000035 від 11.08.2008р. на суму 1748,70 грн., № РНв-0000041 від 22.08.2008р. на суму 3259,99 грн., № РНв-0000042 від 22.08.2008р. на суму 400,00 грн., № РНв-0000045 від 27.08.2008р. на суму 26316,00 грн., № РНв-0000053 від 29.08.2008р. на суму 6914,42 грн., № РНв-0000093 від 30.09.2008р. на суму 20918,00 грн. (а.с. 11-36).

До звернення позивача до суду з позовом відповідачем було здійснено часткову оплату за поставлений товар в сумі 26894,71 грн., що не заперечується сторонами.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. 205 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та відповідачем існували правовідносини, а саме відносини купівлі-продажу товару.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Зазначений перелік договорів купівлі-продажу, до яких встановлено обов’язкову умову – укладення у письмовій формі, є вичерпний.

Київським апеляційним господарським судом встановлено, що до договорів купівлі-продажу товару, а саме кабельно-проводникової та електросвітлотехнічної продукції, чинним законодавством України не передбачено обов’язкової письмової форми.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою (вх. №1067/12 від 10.12.2008 (а.с. 5)) погасити заборгованість за поставлений товар у сумі 66982,84 грн.

Відповідач листом №12/01-юр (а.с. 6) визнав вимоги позивача та зазначив, що ним вживаються невідкладні заходи щодо задоволення вимог позивача та недопущення затримки в оплаті за договірними зобов’язаннями.

Матеріали справи не містять доказів погашення визнаної відповідачем заборгованості, факт непогашення даної заборгованості не заперечується сторонами.

Листом №18 від 27.03.2009 позивач повідомив відповідача, що у разі не погашення останнім заборгованості у сумі 66982,84 грн. позивачем буде подано до суду позовну заяву про стягнення з відповідача боргу, пені та інфляційних нарахувань.

Відповідач листом № 236/040 від 07.04.2009 (а.с. 8) запропонував позивачу наступний графік погашення заборгованості: 24.04.2009р. – 8372,85 грн., 22.05.2009р. – 8372,85 грн., 19.06.2009р. – 8372,85 грн., 24.07.2009р. – 8372,85 грн., 21.08.2009р. – 8372,85 грн., 25.09.2009р. – 8372,85 грн., 23.10.2009р. – 8372,85 грн., 20.11.2009р. – 8372,89 грн., загалом на суму 66982,84 грн. Даний графік містить напис про його погодження.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними, зокрема, у визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Погодження зазначеного графіку представниками сторін не заперечувалося, більш того лист № 236/040 від 07.04.2009 було надано суду самим позивачем.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про відмову, корегування даного графіку позивачем.

Тобто, між сторонами було досягнуто згоди щодо сум, порядку та строків погашення заборгованості.

Згідно з вимогами статті 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України) та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов не допускається.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості – 24.06.2009р.

Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що на дату звернення позивача до суду з позовною заявою відповідач, відповідно до графіку погашення заборгованості, погодженого сторонами, мав погасити 25118,55 грн. (24.04.2009р. –8372,85 грн., 22.05.2009р. –8372,85 грн., 19.06.2009р. – 8372,85 грн.), а отже позивач на момент звернення з позовом до суду першої інстанції мав право вимагати від відповідача погашення заборгованості лише у сумі 25118,55 грн.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно абз. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу в розмірі 25118,55 грн.

З огляду на викладене, рішення господарського суду міста Києва від 17.09.2009 у справі №8/280 підлягає частковій зміні, зокрема, в частині стягнення з відповідача основного боргу.

Київський апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, щодо відмови в задоволенні позову з підстав того, що відсутні підписи довірених осіб відповідача (на видаткових накладних №РНв-0000022 від 17.07.2008 (а.с. 24) та №РНв-0000035 від 11.08.2008 (а.с. 26)), з огляду на той факт, що як вже зазначалося відповідачем листами від 13.01.2009 №12/01-юр та від 07.04.2009 №236/040 визнано заборгованість перед позивачем в сумі 66982,84 грн., в яку входить і заборгованість за поставлений позивачем товар по зазначеним видатковим накладним. Крім того, зазначені видаткові накладні мають підписи посадових осіб відповідача, більш того відповідачем надано суду довідку від 02.12.2009 №534-вк, що Леус В.Й., який отримав товар по видатковій накладній №РНв-0000035 від 11.08.2008 та розписався на цій накладній про таке отримання, працює у Товаристві з обмеженою відповідальністю фірмі “Т.М.М.”.

Згідно ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1442,42 грн. трьох відсотків річних, 11524,71 грн. пені та 8828,33 грн. інфляційних нарахувань.

Ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Київським апеляційним господарським судом здійснено перерахунок сум 3% річних та інфляційних нарахувань, з урахуванням суми заборгованості відповідача (25118,55 грн.), заявленого позивачем періоду нарахування (до 19.06.2009), та за результатами перерахунку встановлено, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3% річних у сумі 57,81 грн. та інфляційні нарахування у сумі 226,06.

Зокрема, в редакції розрахунку суду апеляційної інстанції розмір 3% річних складає: за період з 25.04.2009 по 22.05.2009 - 19,27 грн. (28 днів * 8372,85 грн.); за період з 23.05.2009 по 19.06.2009 - 38,54 грн. ( 28 днів * 16745,70 грн.). Всього 57,81 грн.

В редакції розрахунку суду апеляційної інстанції підлягають стягненню інфляційні нарахування: за період з 25.04.2009 по 22.05.2009 - 41,86 грн. (8372,85 грн. * 100,5 - 8372,85 грн.); за період з 23.05.2009 по 19.06.2009 - 184,20 грн. (16745,70 грн. * 101,1 - 16745,70 грн.). Всього 226,06 грн.

Враховуючи викладене, рішення господарського суду міста Києва від 17.09.2009 у справі №8/280 підлягає також частковій зміні, в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань.

Виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання (ст. 546 ЦК України).

Згідно із ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до статті 548 ЦК України, зазначено, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Ч. 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Київський апеляційний господарський суду погоджується з висновком суду першої інстанції що правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, у вигляді пені, не був вчинений сторонами у письмовій формі, у зв’язку з чим господарський суд міста Києва правомірно відмовив позивачу у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 11524,71 грн. Тому в цій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

За таких обставин рішення господарського суду міста Києва від 17.09.2009 підлягає частковій зміні, в порядку п. 1, 2 ч. 1 ст. 104 та п. 4 ч. 1 ст. 103 ГПК України, а апеляційна скарга – частковому задоволенню.

Судові витрати на підставі статей 44, 49 ГПК України покладаються на позивача та відповідача (пропорційно задоволених вимог).

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма „Т.М.М.” задовольнити частково.

2. Змінити пункт 2 резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 17.09.2009 у справі № 8/280, виклавши його в наступній редакції: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма “Т.М.М.” (03146, м.Київ, вул. Чаадаєва, 2-б; код ЄДРПОУ 14073675, р/р 260019800772 в ВАТ “ТММ-Банк”, МФО 300896) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірма - Електросвіт" (03143, м.Київ, вул. Заболотного, 15; код ЄДРПОУ 35911101, р/р 2600193916 в ВАТ “Райффайзенбанк “Аваль”, МФО 380805) 25118,55 грн. (двадцять п’ять тисяч сто вісімнадцять грн. 55 коп.) основного боргу, 57,81 грн. (п’ятдесят сім грн. 81 коп.) 3% річних, 226,06грн. (двісті двадцять шість грн. 06 коп.) інфляційних нарахувань, 254,02 грн. (двісті п’ятдесят чотири грн. 02 коп.) державного мита та 89,42 грн. (вісімдесят дев’ять грн. 42 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті рішення господарського суду міста Києва від 17.09.2009 у справі № 8/280 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма “Т.М.М.” (03146, м.Київ, вул. Чаадаєва, 2-б; код ЄДРПОУ 14073675, р/р 260019800772 в ВАТ “ТММ-Банк”, МФО 300896) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірма - Електросвіт" (03143, м.Київ, вул. Заболотного, 15; код ЄДРПОУ 35911101, р/р 2600193916 в ВАТ “Райффайзенбанк “Аваль”, МФО 380805) 106,39 грн. (сто шість грн. 39 коп.) державного мита за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 8/280 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.

Головуючий суддя                                                                      

Судді