Постанова № 7086954, 16.11.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2009                                                                                           № 30/269

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Корсака В.А.

суддів:           Авдєєва П.В.

          Коршун Н.М.

За участю представників:

від позивача -Шепелєв О.А. (за довір.),

від відповідача -Корнійко В.В. (за довір.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Голосіївської районної у місті Києві ради

на рішення Господарського суду м.Києва від 08.07.2009

у справі № 30/269 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю “Теба Ко ЛТД”

до                                                   Голосіївської районної у місті Києві ради

про                                                   визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

В червні 2009 р. позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності за позивачем на нежиле приміщення загальною площею 38,70 кв. м., що розташовано за адресою м. Київ, вул. Саксаганського, 36.

Рішенням Господарського суду м. Києва 08.07.2009 р. у справі №30/269 позов задоволено.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, оскаржив його до суду апеляційної інстанції з мотиву порушення та неправильного застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі відповідач просить оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове, яким в позові відмовити.

Апелянт вважає, що господарський суд дійшов помилкових висновків щодо обґрунтованості позовних вимог та не правомірно застосував до спірних правовідносин сторін положення ч.4 ст.778 ЦК України, якою встановлено, що у разі створення нової речі за згодою наймодавця, наймач стає співвласником, частка в майні відповідає частці його витрат, понесених на поліпшення речі. В обґрунтування власної позиції відповідач зазначає, що до спірних відносин сторін мають застосовуватися норми спеціального Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та положення договору оренди, який було укладено між сторонами, з огляду на те, що спірний об’єкт належить до комунальної власності. Оскільки вказані акти не передбачають переходу права власності орендованого майна до наймача навіть у разі здійснення поліпшення орендованої речі, то на думку відповідача, позовні вимоги про визнання за останнім права власності на об’єкт заявлено безпідставно.

Учасники спору були належним чином повідомлені про час та місце судових засідань (про що свідчать наявні в матеріалах поштові повідомлення про вручення ухвали суду про порушення провадження у справі). Позивач, наданими йому процесуальними правами щодо прийняття участі в судовому засіданні від 16.11.2009 не скористався, повноважного представника не направив. Позивач направив телеграму, в якій просив розгляд справи відкласти в зв’язку із хворобою свого представника.

Судова колегія, заслухавши думку представника відповідача, приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника позивача, який у відповідності до положень ст.28 ГПК України не обмежений був у своїх процесуальних правах забезпечити явку в судове засідання, уповноваживши на представництво своїх інтересів іншого представника, або представляти інтереси від імені товариства безпосередньо керівником. Колегія також зважає на те, що в судовому засіданні від 19.10.2009 присутнім представником позивача були надані пояснення з приводу спору та поданої відповідачем апеляційної скарги.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, спірні правовідносини сторін виникли на підставі укладеного між Державним комунальним підприємством житлового господарства Старокиївського району м. Києва (Орендодавець) та ТОВ “Теба Ко ЛТД”(Орендар), на підставі розпорядження Старокиївської районної державної адміністрації м. Києва від 17.02.97 № 479, договору № 3263 оренди приміщення арки від 21.11.1997, за адресою. м. Київ, вул.Саксаганського, 36 , площею 40 кв. м. під магазин.

Надалі строк дії вказаного договору оренди згідно рішень Голосіївської районної у м. Києві ради № 10/02 від 26.12.02, № 44/06 від 02.03.06, неодноразово продовжувався.

Під час розгляду спору господарським судом було встановлено, що позивачем за власний рахунок було здійснено реконструкцію орендованого приміщення арки по вул.Саксаганського, 36, загальні витрати на поліпшення якого склали 157 380,74 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов про визнання права власності позивача на спірний об’єкт, дійшов наступних висновків. Внаслідок будівельних робіт по забудові арки за адресою м. Київ вул. Саксаганського, 36 спірне приміщення набуло принципово нових якісних характеристик, а тому є новоствореним об’єктом в розумінні ч.4 ст.778 ЦК України. З огляду на наявність відповідного погодження проекту на проведення реконструкції приміщення арки, наданому Державним комунальним підприємством житлового господарства Старокиївського районі м. Києва, позивач, здійснивши реконструкцію цього нерухомого майна став власником цього новоствореного майна на підставі закону.

Дослідивши обставини справи та зібрані докази, судова колегія не може погодитися із такими висновками господарського суду, вважає їх помилковими з наступних підстав.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Під час розгляду спору господарським судом встановлено, що спірний об’єкт - приміщення арки по вул.Саксаганського, 36, належить до комунальної форми власності.

Відповідно до п. 2 ст. 327 ЦК України, управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Закон України „Про оренду державного і комунального майна” є спеціальним законом, який згідно положень ст.1 регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Враховуючи приналежність вказаного об’єкту до комунальної власності, колегія приходить до висновку, що для регулювання спірних відносин сторін підлягають застосуванню положення спеціального Закону, яким в даному випадку є Закон України „Про оренду державного і комунального майна”.

Частиною 2 ст.27 Закону України „Про оренду державного і комунального майна” встановлено, що орендар вправі залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди. Якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.

          Як вбачається зі змісту укладеного між сторонами договору оренди № 3263 від 21.11.1997, сторонами в п.4.3. договору були передбачені особливі умови здійснення переобладнання орендованого приміщення. Зокрема, сторонами було погоджено, що орендар не має права без дозволу орендодавця переобладнувати орен доване приміщення, зводити на території нові будинки, прибудови, надбудови, тощо.

Роботи по переобладнанню та відновленню приміщення можуть провадитись тільки за погодженою з орендодавцем проектно-кошторисною документацією. Витрати, понесені орендарем при цьому, компенсації не підлягають. При припиненні дії договору оренди вартість поліпшень орендованого майна, здійснені за рахунок орендаря, якщо вони не можуть бути відокремлені від орендного майна без заподіяння йому шкоди, залишаються у власності орендодавця..

Дане положення п.4.3. договору оренди № 3263 від 21.11.1997 є чинним, зміни до нього сторонами не вносилися, в судовому порядку вказаний пункт недійсним не визнавався. В матеріалах справи також відсутні докази того, що власником спірного об’єкту приймалися відповідні рішення про передачу права власності на вказане приміщення позивачу.

Враховуючи вищевикладене, колегія не приймає до уваги доводи позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин сторін положень ч.4 ст.778 ЦК України, з огляду на те, що спірний об’єкт належить до комунальної власності, а порядок здійснення поліпшень орендованого об’єкту та правові наслідки проведення переобладнання/реконструкції встановлені спеціальним Законом України та безпосередньо договором оренди, укладеним між сторонами.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що надаючи дозвіл на передачу спірного об’єкту позивачу в строкову оренду, Старокиївською районною державною адміністрацією м. Києва в п. 4 розпорядження № 479 “Про орендне користування нежитловими приміщеннями” від 17.02.97 було визначено, що орендар повинен виконати вимоги пожежної частини та санепідемстанції, а також провести ремонт приміщення власними силами та за рахунок своїх коштів.

Матеріали справи свідчать про те, що вимоги п. 4 вказаного розпорядження були повною мірою виконані позивачем силами власних коштів. За вказаних обставин власник майна, надаючи дозвіл позивачу на оренду спірного об’єкту, поклав на останнього зобов’язання провести відповідні переобладнання та ремонт приміщення власними силами, обумовивши, що такі дії будуть проводитися лише за рахунок коштів позивача, і не передбачаючи можливість їх відшкодування чи набуття права власності позивачем як наймачем, що здійснив значні поліпшення орендованого об’єкту.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія приходить до висновку про помилковість висновків господарського суду та необґрунтованість заявленого позову про визнання права власності позивача на спірний об’єкт.

Оскільки в п. 4 розпорядження №479 Старокиївської районної державної адміністрації м. Києва, а також сторонами під час укладення договору оренди № 3263 від 21.11.1997 в п.4.3. було встановлено, що витрати, понесені орендарем у разі переобладнення/реконструкції приміщення, не підлягають відшкодуванню, а вартість поліпшень у разі неможливості їх виокремлення – залишаються у власності орендодавця, колегія вважає безпідставними позовні вимоги про визнання права власності ТОВ “Теба Ко ЛТД” на нежиле приміщення загальною площею 38,70 кв. м., що розташовано за адресою м. Київ, вул. Саксаганського, 36, в задоволенні яких слід відмовити.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем в обгрунтування заявлених доводів не надано належних доказів, висновків до, яких дійшов суд апеляційної інстанції під час розгляду спору, а також доводів відповідача не спростовано, а враховуючи встановлені колегією обставини справи, колегія приходить до висновку про обгрунтованість поданої апеляційної скарги, та визнає її такою, що підлягає задоволенню. Рішення Господарського суду м. Києва від 08.07.2009 р. у справі №30/269 підлягає скасуванню, в позові слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Голосіївської районної у місті Києві ради задовольнити.

2.          Рішення Господарського суду м. Києва від 08.07.2009 р. у справі №30/269 скасувати.

          В позові відмовити.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Теба Ко ЛТД”(м. Київ, вул. Коцюбинського 20, код ЄДРПОУ 14296062) на користь Голосіївської районної у місті Києві ради (03150 м. Київ, вул. Червоноармійська 98) 42,50 грн. - державного мита за подання апеляції. Видати наказ.

          Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

3.          Матеріали справи №30/269 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набуває чинності з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця.

Головуючий суддя                                                                      Корсак В.А.

Судді                                                                                          Авдєєв П.В.

                                                                                          Коршун Н.М.