Постанова № 7086951, 07.12.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2009                                                                                           № 32/432

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Коротун О.М.

суддів:           Кропивної Л.В.

          Поляк О.І.

при секретарі:           Кірієнко А.Л.

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Київський завод гумових та латексних виробів"

на рішення Господарського суду м.Києва від 16.09.2009

у справі № 32/432 (суддя Хрипун О.О.)

за позовом                               ТОВ "Компанія "Лізинговий дім"

до                                                   ВАТ "Київський завод гумових та латексних виробів"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення заборгованості у розмірі 14882,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “Лізинговий дім” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відкритого акціонерного товариства “Київський завод гумових та латексних виробів” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Лізинговий дім” суми боргу за лізинговими платежами у розмірі 13 722,39 грн., 235,64 грн. інфляційних втрат, 103,39 грн. - 3% річних, 820,79 грн. пені, а також судових витрат.

Рішенням господарського суду м. Києва у справі № 32/432 від 16.09.2009р. позов товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Лізинговий дім” задоволено, стягнуто з відкритого акціонерного товариства “Київський завод гумових та латексних виробів” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Лізинговий дім” 13 722,39 грн. основного боргу, 820,79 грн. пені, 103,39 грн. 3% річних, 235,64 грн. інфляційних втрат, 148,18 грн. державного мита та 116,82 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду першої інстанції мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо сплати лізингових платежів. Також місцевий господарський суд, керуючись п. 9.2 договору № 277/0107 оперативного лізингу (оренди) від 11.01.2007р., ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 549, 625 Цивільного кодексу України, визнав правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Відкрите акціонерне товариство “Київський завод гумових та латексних виробів”, не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду м. Києва у справі № 32/432 від 16.09.2009р. скасувати та припинити провадження у справі.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що оспорюване рішення прийняте з порушенням норм процесуального права, оскільки місцевий господарський суд, незважаючи на неявку представника відповідача, в порушення п. 1. ч. 1 ст. 77 ГПК України, розглянув справу без участі його представника, чим порушив закріплені в статтях 42, 43 ГПК України, конституційні принципи рівності всіх учасників судового процесу перед законом та судом і змагальності, а також позбавив відповідача, обумовленого статтею 22 ГПК України права заперечувати проти доводів позивача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду у справі № 32/432 від 04.11.2009р. прийнято апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Київський завод гумових та латексних виробів” до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд апеляційної скарги призначено на 25.11.2009р.

У зв’язку з неявкою в судове засідання представника позивача, Київський апеляційний господарський суд, ухвалою від 25.11.2009р. відкладав розгляд апеляційної скарги на 07.12.2009р.

07.12.2009р. в судове засідання апеляційної інстанції представник відповідача не з’явився, хоча у відповідності до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України № 75 від 10.12.2002р., сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги. Про що, зокрема, свідчить відповідний штамп апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2009р. про порушення апеляційного провадження та призначення її розгляду на 25.11.2009р., та ухвали Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2009р. про відкладення розгляду апеляційної скарги на 07.12.2009р.

Про належне повідомлення сторін свідчать також наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення №№ 09657529, 09657561 від 09.11.2009р.

Таким чином, сторони були належним чином повідомлені про дату розгляду апеляційної скарги.

Враховуючи зазначене вище, та оскільки явка сторін обов’язковою не визнавалася, Київський апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Київський завод гумових та латексних виробів” на рішення господарського суду м. Києва у справі № 32/432 від 16.09.2009р. за відсутності представника відповідача.

Розглянувши апеляційну скаргу, наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів встановила:

11.01.2007р. між товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія “Лізинговий дім” (надалі –лізингодавець) та відкритим акціонерним товариством “Київський завод гумових та латексних виробів” (надалі –лізингоодержувач) укладено договір № 277/0107 оперативного лізингу (оренди) (надалі –Договір), у відповідності до умов якого лізингодавець передав лізингоодержувачу в платне користування на умовах оперативного лізингу майно, змішувач типу ЗЛ-400-15у, а лізингоодержувач зобов’язався прийняти майно та своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі.

Згідно п. 4.3 Договору розміри, спосіб, форма і строки внесення лізингових платежів та умови їх перегляду визначаються у графіку платежів, викладеному у додатку № 3 до цього Договору, який з моменту підписання обома сторонами стає його невід’ємною частиною.

З наявного в матеріалах справи акту прийому-передачі транспортного засобу від 05.02.2007р. вбачається, що на виконання умов Договору, лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв змішувач типу ЗЛ-400-15у, вартість якого становить 172 800,00 грн.

Пунктом 1 додаткової угоди від 13.10.2008р. до Договору, сторони погодили вважати діючим додаток № 3/2 від 13.10.2008р. до Договору та визначили графік платежів, зокрема:

СумаПДВЗагальна сума

лізингові платежі15 січня 2009р.2 081,52416,302 497,82

лізингові платежі15 лютого 2009р.2 066,38413,282 479,66

лізингові платежі15 березня 2009р.2 051,25410,252 461,50

лізингові платежі15 квітня 2009р.2 036,11407,222 443,33

лізингові платежі15 травня 2009р.1 604,31320,861 925,17

лізингові платежі15 червня 2009р.1 595,76319,151 914,91

Однак, в порушення умов Договору, відповідачем порушено строк сплати лізингових платежів за січень –червень 2009 року. Станом на день прийняття оспорюваного рішення, заборгованість відповідача перед позивачем за період з 15 січня по 26 червня 2009 року становить 13 722,39 грн.

Задовольняючи позов товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Лізинговий дім” місцевий господарський суд визнав промірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 13 722,39 грн. основного боргу, 820,79 грн. пені, 103,39 грн. –3% річних та 235,64 грн. інфляційних втрат.

З даним висновком суду колегія суддів погоджується, проте вважає, що рішення господарського суду м. Києва підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 129 Конституції України гарантована рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та віднесено до основних засад судочинства в Україні. Принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом також закріплений у ст. 42 ГПК України.

Реалізацію даного принципу чинним законодавством України покладено саме на суд. Так, згідно зі ст. 2 Закону України “Про судоустрій України” завдання суду полягає у забезпеченні захисту гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, а розділ XI ГПК України встановлює чітку процедуру вирішення господарських спорів у першій інстанції, неухильне дотримання якої забезпечує відправлення правосуддя при вирішенні господарських спорів на засадах, визначених у ст. 129 Конституції України.

Відповідно до ст. 64 ГПК України, прийнявши позовну заяву, суддя не пізніше п'яти днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні.

Інструкція з діловодства в господарських судах України, затверджена наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. N 75 (надалі –Інструкція) встановлює єдину систему організації діловодства, порядок роботи з процесуальними та іншими документами і носить обов'язковий характер при веденні діловодства в системі господарських судів України відповідно до особливостей структури, з врахуванням штатної чисельності та технічного забезпечення конкретного господарського суду. Розділом 3 цієї Інструкції встановлений порядок проходження судових документів та формування справ. Так, пунктом 3.5.1 Інструкції передбачено, що ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення. Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи. Факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке також разом з неотриманою ухвалою та конвертом оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення та залучення до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, всупереч наведеним вище положенням, в матеріалах справи відсутні поштові повідомлення про вручення сторонам ухвали господарського суду м. Києва від 17.08.2009р. про порушення провадження у справі № 32/432 і призначення її до розгляду на 18.09.2009р., у зв’язку з чим неможливо встановити ні факту відправки такої ухвали відповідачу, ні належності та своєчасності здійснення такої відправки.

Таким чином, оскільки в матеріалах справи передбачені п. 3.5.1 Інструкції докази направлення копії ухвали про порушення провадження у справі № 32/432 від 17.08.2009р. відповідачу відсутні, колегія суддів приходить до висновку, що місцевим господарським судом вимог ст. 64 ГПК України не дотримано.

Господарський суд м. Києва, ухвалою від 02.09.2009р. відкладав судове засідання на 16.09.2009р., у зв’язку з тим, що заплановане судове засідання, призначене на 18.09.2009р. не відбудеться, та зобов’язував сторін виконати вимоги ухвали про порушення провадження у справі, якою зобов’язував відповідача надати наступні документи: довідку про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств, установ та організацій України на дату прийняття цієї ухвали (оригінал для огляду, належним чином засвідчені копії –до матеріалів справи); відомості про найменування і номери рахунків в банківських установах, з яких підлягають стягненню судові витрати в разі задоволення позову; письмовий відзив на позов із зазначенням доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини, та нормативно-правового обґрунтування своїх заперечень; документи, що підтверджують заперечення проти позову (оригінали для огляду, належним чином засвідчені копії –до матеріалів справи).

16.09.2009р. в судове засідання господарського суду представник відповідача не з’явився.

Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України суд відкладає розгляд справи у разі нез’явлення представників сторін у судове засідання.

Суд першої інстанції залишив поза увагою відсутність представника відповідача у судовому засіданні 16.09.2009р., не вжив заходів для встановлення причин нез’явлення його до суду та розглянув справу з ухваленням рішення за відсутності зазначеного представника.

Оскільки сам суд, призначаючи справу для розгляду, витребував у відповідача ряд документів, то наведені дії суду є необґрунтованими та містять ознаки непослідовності.

З огляду на зазначене вище, враховуючи те, що в матеріалах справи належних доказів, які б свідчили про повідомлення відповідача у обумовленому чинним законодавством про час і місце судового засідання відсутні, колегія суддів приходить до висновку, що приймаючи оспорюване рішення без участі представника відповідача, місцевий господарський суд порушив, закріплені в статтях 42, 43 ГПК України, конституційні принципи рівності всіх учасників судового процесу перед законом та судом і змагальності, а також позбавив відповідача, обумовленого статтею 22 ГПК України, права знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, та користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду, у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, а тому, з огляду на зазначене вище, колегія суддів приходить до висновку, що оспорюване рішення підлягає скасуванню як таке, що прийняте з порушенням норм процесуального права.

Щодо позовних вимог ТОВ “Компанія “Лізинговий дім” про стягнення з ВАТ “Київський завод гумових та латексних виробів” суми боргу за лізинговими платежами у розмірі 13 722,39 грн., 235,64 грн. інфляційних втрат, 103,39 грн. - 3% річних та 820,79 грн. пені, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

У відповідності до п.п. 2 п. 6.2 Договору відповідач взяв на себе зобов’язання своєчасно та у повному обсязі за погодженим з позивачем графіком виплачувати лізингові платежі відповідно до умов Договору.

Як зазначалось вище, додатком № 3/2 від 13.10.2008р. до Договору, сторони визначили графік внесення відповідачем лізингових платежів.

Проте, в порушення взятих на себе договірних зобов’язань, відповідачем порушено строк сплати лізингових платежів. Заборгованість відповідача перед позивачем становить 13 722,39 грн.

Враховуючи те, що матеріалами справи доведений факт передання позивачем відповідачу в платне користування на умовах оперативного лізингу майна, і станом на день розгляду справи, доказів, які б свідчили про погашення відповідачем своєї заборгованості за лізинговими платежами за січень –серпень 2009 року у розмірі 13 722,39 грн. не надано, колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 13 722,39 грн. основного боргу.

          Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 820,79 грн. пені, 103,39 грн. 3% річних та 235,64 грн. збитків від інфляції, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 217 Господарського кодексу України встановлено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до п. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 9.2 Договору лізингоодержувач несе відповідальність за порушення термінів сплати лізингових платежів –пені в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу за кожен день протермінування, незалежно від терміну тривання порушення.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань також врегульовано Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996р. (далі - Закон № 543), згідно з пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

На підставі викладеного, враховуючи встановлення Законом № 543 граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені, колегія суддів, перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок пені, вважає його правомірним, а тому приходить до висновку, що позов позивача в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 820,79 грн. є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню у обумовленому ним розмірі.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, враховуючи те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, колегія суддів прийшла до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача 235,64 грн. інфляційних втрат та 103,39 грн. 3% річних.

З огляду на зазначене вище, Київський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 13 722,39 грн. основного боргу, 820,79 грн. пені, 103,39 грн. 3% річних, а також 235,64 грн. інфляційних втрат.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101 –105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Київський завод гумових та латексних виробів” на рішення господарського суду м. Києва у справі № 32/432 від 16.09.2009р. задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду м. Києва у справі № 32/432 від 16.09.2009р. скасувати.

3. Позов товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Лізинговий дім” задовольнити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Київський завод гумових та латексних виробів” (03022, м. Київ, вул. Амурська, 6, п/р 26003005945701 в АКБ ТАС-Коммерцбанк в Печерському відділенні, м. Київ, МФО 300164, код ЄДРПОУ 00149593), а у випадку відсутності коштів з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Лізинговий дім” (79057, м. Львів, вул. Коновальця, 103/605, п/р 260060134500 в Першій ЛФ АТ “Кредобанк”, МФО 300164, код ЄДРПОУ 31730064) 13 722 (тринадцять тисяч сімсот двадцять дві) грн. 39 коп. основного боргу, 820 (вісімсот двадцять) грн. 79 коп. пені, 103 (сто три) грн. 39 коп. 3% річних, 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 64 коп. інфляційних втрат, 148 (сто сорок вісім) грн. 18 коп. державного мита та 116 (сто шістнадцять) грн. 82 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду м. Києва.

5. Повернути до господарського суду м. Києва матеріали справи № 34/432.

Головуючий суддя                                                                      Коротун О.М.

Судді                                                                                          Кропивна Л.В.

                                                                                          Поляк О.І.

14.12.09 (відправлено)