Постанова № 7086940, 08.12.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2009                                                                                           № 34/134

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Студенця В.І.

суддів:           Баранця О.М.

          Гольцової Л.А.

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Тодор М.М.,

від відповідача – не з’явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Український промисловий банк"

на рішення Господарського суду м.Києва від 15.04.2009

у справі № 34/134 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом                               ЗАТ "Страхова компанія "Страхові традиції-Життя"

до                                                   ТОВ "Український промисловий банк"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 320712,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2009 року закрите акціонерне товариство “Страхова компанія “Страхові традиції – Життя” звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” про зобов’язання відповідача повернути позивачу суму вкладу в розмірі 300000,00 грн. та сплатити пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у сумі 20712,32 грн.

Позивач 08.04.2009 року уточнив та збільшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача банківський вклад у сумі 300000,00 грн., пеню за несвоєчасне виконання зобов’язання з повернення вкладу в сумі 9863,01 грн., інфляційні втрати за час прострочення виконання відповідачем своїх зобов’язань у сумі 25348,91 грн. та нараховані на вклад відсотки у сумі 7323,6 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 15.04.2009 року позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» на користь закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Страхові традиції –Життя» 300000,00 грн. боргу, 7323,60 грн. відсотків, 9468,49 грн. пені, 19800,00 грн. інфляційних втрат, а також 1712,67 грн. витрат по сплаті державного мита та 115,94 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 15.04.2009 року у справі № 34/134 та залишити позов без розгляду.

Апеляційна скарга мотивована наступними доводами.

Скаржником в апеляційній скарзі зазначається про те, що останній не погоджується із рішенням місцевого господарського суду з огляду на порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору та неправомірного задоволення вимог позивача. Відповідно до ст. 58 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов’язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Згідно ст. 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність» позовні вимоги позивача про стягнення пені та інфляційних витрат пред'явлені під час дії мораторію, тому є безпідставними.

Постанова про призначення тимчасової адміністрації в Промінвестбанку є нормативно-правовим актом, який прямо чи побічно забороняють чи обмежують можливість виконання сторонами своїх зобов’язань за договором, а не актом індивідуальної дії як було зазначено судом першої інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського від 23.07.2009 року відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” в задоволенні клопотання про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги та у прийнятті апеляційної скарги.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою товариство з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” подало касаційну скаргу.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.10.2009 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” задоволено, ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2009 року у справі № 34/134 скасовано та направлено справу на розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2009 року апеляційну товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 34/134. Розгляд справи призначено на 17.11.2009 року.

          В судовому засіданні 17.11.2009 року оголошено перерву до 08.12.2009 року.          Розпорядженням від 08.12.2009 року голови Київського апеляційного господарського суду у зв’язку з перебуванням судді Зеленіна В.О., на лікарняному, розгляд апеляційної скарги у справі № 34/134 доручено колегії суддів у складі: Студенця В.І. – головуючий суддя, суддів Баранця О.М., Гольцової Л.А.

В судове засідання 08.12.2009 року представник відповідача не з’явився.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача враховуючи, що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між закритим акціонерним товариством “Страхова компанія “Страхові традиції – Життя” та товариством з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” 26.09.2008 року укладено договір банківського вкладу в національній валюті № 216/Ю-08 (депозитна лінія з незнижувальним залишком) (далі – Депозитний договір), відповідно умов якого Банк відкриває Вкладнику вкладний (депозитний) рахунок 2652001303023 (далі – Рахунок) в товаристві з обмеженою відповідальністю “Укрпромбанк”, код банку 321228 (пункт 1.1).

Також умовами Депозитного договору передбачено, що Вкладник перераховує грошові кошти у безготівковій формі на Рахунок, а Банк приймає грошові кошти Вкладника в сумі 800100 грн. (пункт 1.2).

Як вбачається з платіжного доручення № 600 від 26.09.2008 року, на виконання умов Депозитного договору, позивач перерахував на рахунок відповідача кошти в розмірі 800100,00 грн.

Відповідно до пункту 1.3 Депозитного договору Банк зобов'язується повернути суму Вкладу 26.10.2009 року. Банк використовує кошти Вкладника на власний розсуд протягом строку дії цього Договору (пункт 2.5 Депозитного договору).

Пунктом 2.8 Депозитного договору передбачено право Вкладника частково зменшувати Вклад за умови збереження на Рахунку суми незнижуваного залишку, зазначеного в пункті 3.2.3, шляхом надання Банку письмового повідомлення, підписаного керівником та скріпленого печаткою не пізніше, як за 3 (три) робочих (банківських) дні до дати повернення Вкладу (пункт 2.8 Депозитного договору).

Разом з тим, пунктом 3.2.3 Депозитного договору встановлено, що Вкладник зобов’язаний виконувати умови зберігання на Рахунку, вказаному в пункті 1.1, незнижуваного залишку коштів у сумі 100,00 грн. на весь строк дії Договору.

Відповідно до пункту 3.2.6 Депозитного договору у разі виникнення необхідності дострокового повернення Вкладу письмово звернутися до Банку з пропозицією повного або часткового повернення Вкладу не пізніше, як за 3 (три) робочих (банківських) дні до дати повернення Вкладу або його частини.

Згідно з пунктом 3.1.2 Депозитного договору Банк зобов’язаний повернути Вкладнику Вклад та виплатити проценти згідно з умовами Договору. Вклад та нараховані проценти перераховуються Банком в безготівковій формі на поточний рахунок Вкладника за реквізитами, вказаними в розділі 7 Депозитного Договору. Якщо днем повернення Вкладу є вихідний, святковий (неробочий) день, то грошові кошти та нараховані проценти за Вкладом перераховуються на поточний рахунок Вкладника, вказаний у розділі 7 Депозитного Договору, на наступний робочий день.

Таким чином, як вбачається з платіжного доручення № 93016_9Т03 від 29.09.2008 року та виписки з особового рахунку за 29.09.2008 року відповідач на вимогу позивача повернув частину вкладу шляхом перерахування позивачу коштів у розмірі 500000,00 грн. На Рахунку позивача станом з 29.09.2008 року обліковується сума вкладу у розмірі 300100,00 грн.

Як випливає з матеріалів справи позивач керуючись положеннями пунктів 2.8, 3.2.3, 3.2.6 Депозитного договору 10.10.2008 року звернувся до відповідача з листом № 199 у якому просив 14.10.2008 повернути частково суму депозиту в розмірі 300000,00 грн. згідно умов Депозитного договору.

У відповідь на зазначений лист відповідач направив позивачу лист № 17466 від 14.10.2008 року, у якому повідомив, що не може виконати прохання позивача щодо дострокового повернення частини вкладу, оскільки відповідно до пункту 2.5 постанови Правління Національного банку України № 319 від 11.10.2008 року банки повинні виконувати свої зобов’язання за всіма типами договорів із залучення коштів лише у разі настання строку завершення зобов’язань, незалежно від категорії контрагентів. Тому, зважаючи на ситуацію, що склалася на фінансовому ринку, відповідач зазначив, що дострокове часткове або повне повернення вкладів не допускається, всі вклади, розміщені в позивача будуть повернені своєчасно в терміни, вказані в Договорах.

05.11.2008 позивач повторно звернувся до відповідача з листом № 227 з проханням виконати попередню свою вимогу з повернення суми депозиту. На зазначений лист відповідача позивач листом № 19718 від 18.11.2008 року запропонував закритому акціонерному товариству „Страхові традиції – Життя” підвищити процентну ставку за Депозитним договором, при цьому не виконавши вимоги останнього щодо повернення депозиту.

Компанія 15.12.2008 року направила Банку лист-претензію № 316, у якому зазначила, що останнім до цього часу не виконана вимога позивача про повернення депозиту.

Також листом № 23693 від 30.12.2008 року відповідач повідомив позивача про те, що оскільки Національним банком України заборонено дострокове повернення депозитів, то поверне позивачу його вклад після спливу строку на який цей вклад було розміщено.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

          Згідно частин 1, 2 ст. 1060 Цивільного кодексу України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

          Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а невитребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором банківського вкладу (частини 1, 6 ст. 1061 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 1074 Цивільного кодексу України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу (ч. 3 ст. 1058 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що постановою Правління Національного банку України № 19/БТ від 20.01.2009 “Про призначення в ТОВ “Укрпромбанк” тимчасової адміністрації” у відповідача призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік з 21.01.2009 до 21.01.2010 та з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 21.01.2009 до 21.07.2009 року.

В статті 13 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" вказано, що порядок виконання операцій із застосуванням платіжних інструментів, у тому числі обмеження щодо цих операцій, визначаються законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Зупинення виконання банком майнових зобов'язань під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів означає, що з метою відновлення власної платоспроможності банк тимчасово, на строк, встановлений Національним банком України, припиняє розраховуватися за власними боргами, за рахунок чого акумулює кошти та власне майно, запобігаючи у такий спосіб подальшому банкрутству і ліквідації.

За змістом ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність", метою вжиття мораторію не є паралізація діяльності банку та підприємств, чиї рахунки він обслуговує, оскільки це не сприятиме відновленню його діяльності. Під дію мораторію потрапляють такі зобов'язання банку, як, наприклад, повернення залучених коштів та відсотків (депозит) строк виконання яких настав до 21.01.2009 року.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Я вже було зазначено, позивач керуючись положеннями пунктів 2.8, 3.2.3, 3.2.6 Депозитного договору 10.10.2008 року звернувся до відповідача з листом № 199 у якому просив відповідача 14.10.2008 повернути частково суму депозиту в розмірі 300000,00 грн. згідно умов Депозитного договору. Тобто з огляду на викладене, строк виконання зобов’язання настав до 21.01.2009 року, а тому рішення суду першої інстанції в частині стягнення 300000,00 (триста тисяч) грн. боргу підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про стягнення відсотків нарахованих на банківський вклад в розмірі 7323,60 грн., то останні підлягають стягненню за період нарахований з 21.01.2003 року в розмірі 6548,75 грн.

Згідно умов п. 2.4 Депозитного договору сплата процентів здійснюється з 01 по 05 число кожного місяця, наступного за звітним.

Тому, строк сплати відповідачем відсотків на вклад за період з 01.01.2009 року по 31.01.2009 року в сумі 3440,87 грн. та за період з 01.02.2009 року по 28.02.2009 року в сумі 3107,88 грн. настає відповідно 05.02.2009 року та 05.03.2009 року

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 230 Господарського кодексу України передбачає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 58 Закону України „Про банки і банківську діяльність” банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Як вже зазначалось вище, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 85 Закону України „Про банки і банківську діяльність” протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Отже, законодавець заборонив застосовувати фінансові санкції у вигляді пені та штрафів до банків тільки на період дії запровадженого Національним банком України мораторію на задоволення вимог кредиторів. Відповідно суд першої інстанції обґрунтовано стягнув на користь позивача пеню в розмірі 9468,49 грн. за період з 17.10.2008 року до 20.01.2009 року, 19800,00 грн. інфляційних втрат за листопад 2008 року – січень 2009 року.

Відповідно до пункту 4.1 Депозитного договору в разі порушення Банком умов та строків платежів, передбачених пунктами 1.3, 2.4, 3.1.2 Депозитного договору, Банк сплачує Вкладнику пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України від суми не перерахованих своєчасно процентів та/або Вкладу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 58 Закону України “Про банки і банківську діяльність” передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Тому, суд першої інстанції керуючись вищезазначеним правомірно здійснив перерахунок інфляційних втрат з урахуванням рекомендацій викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р “Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції у розгляді судових справ”.

Отже, за наведених обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що задоволенню підлягає пеня у сумі 9468,49 грн. та 19800 грн. інфляційних втрат.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 15.04.2009 року у справі № 34/134 змінити та викласти в наступній редакції.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 19357325) на користь закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Страхові традиції – Життя» (04080, м. Київ, вул. В. Хвойдо, 15/15, ідентифікаційний код 32960968, п/р № 26502010041770 в ВАТ „Укрексімбанк”, МФО 322313) 6548 (шість тисяч п’ятсот сорок вісім три) грн. 75 коп. відсотків, 9468 (дев’ять тисяч чотириста шістдесят вісім) грн. 49 коп. пені, 19800 (дев’ятнадцять тисяч вісімсот) грн. інфляційних втрат, а також 358 (триста п’ятдесят вісім) грн. 29 коп. витрат по сплаті державного мита та 12 (дванадцять) грн. 34 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У решті позову відмовити.

2. Стягнути з закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Страхові традиції – Життя» (04080, м. Київ, вул. В. Хвойдо, 15/15, ідентифікаційний код 32960968, п/р № 26502010041770 в ВАТ „Укрексімбанк”, МФО 322313) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» , м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 19357325) 1530 грн. 44 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

3. Видачу наказу доручити господарському суду м. Києва.

4. Справу №34/134 повернути до господарського суду міста Києва.

5. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя                                                                      Студенець В.І.

Судді                                                                                          Баранець О.М.

                                                                                          Гольцова Л.А.

14.12.09 (відправлено)