Постанова № 7086926, 08.12.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2009                                                                                           № 11/430

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Сотнікова С.В.

суддів:           Дзюбка П.О.

          Пантелієнка В.О.

при секретарі:           Остапі В.В.

За участю представників:

від позивача - Богуш А.В. (дов. від 07.12.2009р.);

від відповідача - Кошкіна І.В. (дов. № 1240 від 30.12.2008р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Київметробуд"

на рішення Господарського суду м.Києва від 16.10.2009

у справі № 11/430 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом                               ВАТ "Автоводсервіс"

до                                                   ВАТ "Київметробуд"

про                                                   стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2009 р. у справі № 11/430 позов задоволено частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Київметробуд” на користь Відкритого акціонерного товариства “Автоводсервіс” основний борг у розмірі 1511880,62 грн., пеню у розмірі 205003,34 грн., інфляційні втрати у розмірі 164576,06 грн., державне мито у розмірі 18814,60 грн. та 217,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, порушення і неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

На думку апелянта, судом першої інстанції невірно встановлений розмір основного боргу, а як наслідок і розмір інфляційних втрат та пені, оскільки розрахунок проведений не у відповідності до умов договору № 2 від 26.12.2007р. Також, відповідачем в апеляційній скарзі вказується, що акти здачі-прийняття робіт є підробленими, оскільки підписані не уповноваженим представником підприємства, акт звірки взаєморозрахунків не відноситься до укладеного між сторонами договору та підписаний не головним бухгалтером підприємства, а невідомою особою. Крім того, на думку скаржника, судом першої інстанції не взято до уваги, що відповідач замовляв послуги у позивача на виконання довгострокового договору № 19/001 на будівництво Куренівсько-Червоноармійської лінії від станції “Либідська” до станції “Виставковий центр” від 10.08.2004р. відповідно до умов якого відповідач є генеральним підрядником, а розрахунки за виконані роботи здійснюються за рахунок міського та державного бюджетів, зазначивши про необхідність залучення до участі у справі Київську міську державну адміністрацію (розпорядник бюджетних коштів) та КП “Київський метрополітен” (замовник) в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору. В обґрунтування порушення судом першої інстанції норм матеріального права відповідач послався на те, що стягнення пені, інфляційних, які є збитками від інфляції, суперечить ст. 230 Господарського кодексу України, згідно якої, якщо за невиконання зобов’язання встановлено штрафні санкції (неустойка штраф пеня), то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Також апелянт зазначає на відсутність його вини у неналежному виконанні зобов’язання за договором та надвеликий розмір штрафних санкцій, оскільки порушення зобов’язання сталось внаслідок непереборної сили – відсутність коштів в бюджеті, кризи в економіці, страйків і тому згідно ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України відповідач звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання.

В судовому засіданні представник позивача заперечив доводи та вимоги апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції – без змін, зазначивши, що виконання позивачем своїх зобов’язань за договором підтверджується товарно-транспортними накладними, актами виконаних робіт, подорожніми листами, талонами замовника.

Колегія суддів, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.12.2007р. між Відкритим акціонерним товариством “Автоводсервіс” (перевізник) та Автобазою Відкритого акціонерного товариства “Київметробуд”, що виступала від імені Відкритого акціонерного товариства “Київметробуд” на підставі Положення та довіреності (замовник)було укладено Договір № 2 на перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі – Договір № 2 від 26.12.2007р.).

Предметом зазначеного Договору є надання транспортних послуг при будівництві нових та реконструкції старих станцій метрополітену м. Києва (п. 1.1).

Згідно п. 2 Договору № 2 від 26.12.2007р. перевізник зобов’язується надавати самосвальну техніку в необхідній замовнику кількості, забезпечуючи безперебійне вивезення не менше 15 тис. куб.м. ґрунту в місяць за машредерським виміром, тягачі з полуприцепами грузопідйомністю 20 тон та довжиною не менше 12 метрів, для перевезення збірного залізобетону та металоконструкцій, виділяти транспорт згідно належним чином оформленого замовлення замовника.

Відповідно до п. 3 Договору № 2 від 26.12.2007р. замовник зобов’язаний подавати замовлення перевізнику на місяць за 5 діб до початку робіт, із зазначенням його ваги, адреси навантаження і вивантаження, відстані перевезень, забезпечити щоденне оформлення товарно-транспортних накладних і інших документів на одержання, перевезення та здачу вантажів, своєчасно проводити розрахунки за надані перевізником транспортні послуги.

У п. 8.1 Договору № 2 від 26.12.2007р. сторони погодили, що цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2008р.

Додатком № 7 до Договору № 2 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 26.12.2007р. сторони продовжили термін дії договору до 31.12.2009р.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Статтею 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 3 зазначеної статті встановлено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч. 1 ст. 914 ЦК України перевізник і власник (володілець) вантажу в разі необхідності здійснення систематичних перевезень можуть укласти довгостроковий договір.

Згідно ч. 2 вказаної статті Кодексу за довгостроковим договором перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а власник (володілець) вантажу - передавати для перевезення вантаж у встановленому обсязі. У довгостроковому договорі перевезення вантажу встановлюються обсяг, строки та інші умови надання транспортних засобів і передання вантажу для перевезення, порядок розрахунків, а також інші умови перевезення.

На виконання умов Договору № 2 від 26.12.2007р. позивачем виконано роботи по перевезенню вантажів на замовлення відповідача, що підтверджується товарно-транспортними накладними, подорожніми листами, Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), талонами замовника (додаток 1-16 до справи № 11/430).

Колегією суддів не приймаються до уваги доводи апелянта про те, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) є підробленими та підписані не уповноваженою особою, оскільки зазначені первинні документи підписані представником відповідача, затверджені начальником Автобази ВАТ “Київметробуд”, підписи скріплені печаткою підприємства. Доказів на підтвердження підробки документів, як то звернення із заявою про скоєння злочину до правоохоронних органів, постанови про порушення кримінальної справи, вирок у кримінальній справі, відповідачем не надано.

Що ж до доводів апелянта про те, що розрахунок заборгованості проведений не у відповідності до умов Договору № 2 від 26.12.2007р., колегія суддів вважає їх безпідставними та зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.2 Договору № 2 від 26.12.2007р. плата за надані транспортні послуги нараховується по договірним тарифам за фактично виконану роботу, оформлену відповідною шляховою, товарно-транспортною документацією та актами виконаних робіт.

У додатку № 4 до Договору № 2 від 26.12.2007р. сторони домовились встановити з 1 квітня 2008 року вартість роботи тягача з полуприцепом у зміну у сумі 1450,02 грн., включаючи ПДВ; встановити з 1 квітня 2008 року вартість вивезення 1 кубічного метра ґрунту по будівельним майданчикам № 106 та № 108 на Куренівсько-Червоноармійській лінії метрополітену складає 52 грн., включаючи ПДВ.

Згідно Акта № ОУ-0002371 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.08.2008р. у серпні 2008 року позивачем були надані авто послуги по перевезенню грунту із під щита майданчика СМУ-6 у кількості 118 кілець – 4401,5 метрів кубічних загальною вартістю 228878,00 грн. з ПДВ, тобто за ціною, що погоджена сторонами у додатку № 4 до Договору № 2 від 26.12.2007р. (52 грн. * 4401,5 мі).

Згідно Акта № ОУ-0002379 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.08.2008р. позивачем були проведені такі роботи: автоперевезення залізобетонних виробів в кількості 116 машино/змін загальною вартістю 168202,32 грн. з ПДВ, тобто за ціною, що погоджена сторонами у додатку № 4 до Договору № 2 від 26.12.2007р. (1450,02 грн. * 116).

Згідно Акта № ОУ-0002522 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2008р. позивачем були проведені такі роботи: автоперевезення вантажу по тунельному загону № 4 у кількості 123 машино/змін загальною вартістю 178352,46 грн., тобто за ціною, що погоджена сторонами у додатку № 4 до Договору № 2 від 26.12.2007р. (1450,02 грн. * 123).

Згідно Акта № ОУ-0002523 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2008р. позивачем були проведені такі роботи: автоперевезення вантажу на дільниці 108 СМУ-3 у кількості 44 машино/змін загальною вартістю 63800,88 грн., тобто за ціною, що погоджена сторонами у додатку № 4 до Договору № 2 від 26.12.2007р. (1450,02 грн. * 44).

Згідно Акта № ОУ-0002524 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2008р. позивачем були проведені такі роботи: автоперевезення залізобетонних виробів у кількості 117 машино/змін загальною вартістю 169652,34 грн., тобто за ціною, що погоджена сторонами у додатку № 4 до Договору № 2 від 26.12.2007р. (1450,02 грн. * 117).

Згідно Акта № ОУ-0002526 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2008р. позивачем були проведені такі роботи: автоперевезення грунту із-під щита дільниці 106 СМУ-6 у кількості 160 кілець – 5947,2 метрів кубічних загальною вартістю 309254,40 грн. з ПДВ, тобто за ціною, що погоджена сторонами у додатку № 4 до Договору № 2 від 26.12.2007р. (52 грн. * 5947,2 мі).

Згідно Акта № ОУ-0002538 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2008р. позивачем були проведені такі роботи: автоперевезення грунту із-під щита дільниці 106 СМУ-3 у кількості 176 кілець – 6541,92 метрів кубічних загальною вартістю 340179,84 грн. з ПДВ, тобто за ціною, що погоджена сторонами у додатку № 4 до Договору № 2 від 26.12.2007р. (52 грн. * 6541,92 мі).

Згідно Акта № ОУ-0002590 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2008р. позивачем були проведені такі роботи: автоперевезення грунту із-під щита дільниці 106 СМУ-6 у кількості 1877,1 метрів кубічних загальною вартістю 97609,20 грн. з ПДВ, тобто за ціною, що погоджена сторонами у додатку № 4 до Договору № 2 від 26.12.2007р. (52 грн. * 1877,1 мі).

Згідно Акта № ОУ-0002539 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2008р. позивачем були проведені такі роботи: автоперевезення залізобетонних виробів у кількості 47 машино/змін загальною вартістю 68150,94 грн., тобто за ціною, що погоджена сторонами у додатку № 4 до Договору № 2 від 26.12.2007р. (1450,02 грн. * 47).

Згідно Акта № ОУ-0002619 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2008р. позивачем були проведені такі роботи: автоперевезення вантажу на дільниці 108 СМУ-3 у кількості 29 машино/змін загальною вартістю 42050,58 грн., тобто за ціною, що погоджена сторонами у додатку № 4 до Договору № 2 від 26.12.2007р. (1450,02 грн. * 29).

Згідно Акта № ОУ-0002620 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2008р. позивачем були проведені такі роботи: автоперевезення вантажу по тунельному загону № 4 у кількості 121 машино/змін загальною вартістю 175452,42 грн., тобто за ціною, що погоджена сторонами у додатку № 4 до Договору № 2 від 26.12.2007р. (1450,02 грн. * 121).

Згідно Акта № ОУ-0002673 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.12.2008р. позивачем були проведені такі роботи: автоперевезення грунту із-під щита дільниці 106 СМУ-3 у кількості 1077,93 метрів кубічних загальною вартістю 56052,36 грн. з ПДВ, тобто за ціною, що погоджена сторонами у додатку № 4 до Договору № 2 від 26.12.2007р. (52 грн. * 1077,93 мі).

Згідно Акта № ОУ-0002674 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.12.2008р. позивачем були проведені такі роботи: автоперевезення грунту із виробітки станції метро “Театральна” (СМУ-6) об’ємом 900 метрів кубічних загальною вартістю 46800 грн. з ПДВ, тобто за ціною, що погоджена сторонами у додатку № 4 до Договору № 2 від 26.12.2007р. (52 грн. * 900 мі).

Згідно Акта № ОУ-0002679 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 24.12.2008р. позивачем були проведені такі роботи: автоперевезення вантажу по тунельному загону № 4 у кількості 12 машино/змін загальною вартістю 17400,24 грн., тобто за ціною, що погоджена сторонами у додатку № 4 до Договору № 2 від 26.12.2007р. (1450,02 грн. * 12).

Згідно Акта № ОУ-0002680 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 24.12.2008р. позивачем були проведені такі роботи: автоперевезення вантажу на дільниці 108 СМУ-3 у кількості 25 машино/змін загальною вартістю 36250,50 грн., тобто за ціною, що погоджена сторонами у додатку № 4 до Договору № 2 від 26.12.2007р. (1450,02 грн. * 25).

Відповідачем оплачено прийняті послуги частково на суму 486205,90 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума боргу відповідача за надані послуги з перевезення вантажу згідно вказаних вище актів виконаних робіт складає 1511880,62 грн.

Згідно з частинами 2, 3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Частиною 7 зазначеної статті Господарського кодексу України встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України, встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання. Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов’язань.

Статтею 617 Цивільного кодексу України, визначено, що особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання свої обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно п. 4.2 Договору № 2 від 26.12.2007р. плата за надані транспортні послуги нараховується по договірним тарифам за фактично виконану роботу, оформлену відповідною шляховою, товарно-транспортною документацією та актами виконаних робіт.

Відповідно до п. 4.4 Договору № 2 від 26.12.2007р. остаточні розрахунки за місяць здійснюються не пізніше 26 числа місяця, наступного за звітним.

У зв’язку з частковою оплатою відповідачем отриманих послуг позивач звертався до відповідача з претензіями № 130 від 10.02.2008 та № 148 від 16.03.2009 про сплату заборгованості.

На дату звернення позивача до суду з позовом, відповідачем обов’язок щодо оплати наданих послуг з перевезення вантажу згідно актів виконаних робіт в повному обсязі не виконано, доказів на підтвердження їх оплати, ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції, відповідачем не надано.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1511880,62 грн. основної заборгованості за Договором № 2 від 26.12.2007р.

Колегією суддів не приймаються до уваги доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі про те, що відповідач замовляв послуги у позивача на виконання довгострокового договору № 19/001 на будівництво Куренівсько-Червоноармійської лінії від станції “Либідська” до станції “Виставковий центр” від 10.08.2004р. відповідно до умов якого відповідач є генеральним підрядником, а розрахунки за виконані роботи здійснюються за рахунок міського та державного бюджетів, оскільки у Договорі № 2 від 26.12.2007р. відсутні умови, які б ставили в залежність настання строку виконання зобов’язання з оплати послуг від надходження коштів з відповідного бюджету, крім того у ньому відсутнє посилання на договір № 19/001 від 10.08.2004р.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно з п. 4.7 Договору за несвоєчасну сплату послуг замовник сплачує пеню в розмірі 1% від суми несплати за кожен день затримки.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи наведенні вище норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язання з оплати послуг відповідно до п. 4.7 Договору, ст. 611 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, відповідач зобов’язаний сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню, розмір якої становить 205003,34 грн.

Крім того, вірним є висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 164576,06 грн. інфляційних та 26951,08 грн. 3% річних, оскільки, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції, розглянувши по суті позовні вимоги про стягнення трьох відсотків річних в сумі 26951,08 грн., помилково, в порушення норм процесуального права, а саме статей 4, 84 Господарського процесуального кодексу України, не зазначив в резолютивній частині оскаржуваного рішення про їх задоволення.

У відповідності з статтею 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом. При цьому у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду.

За таких обставин, апеляційна колегія вважає, що рішення місцевого господарського суду підлягає зміні шляхом доповнення резолютивної частини про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача трьох відсотків річних від суми основного боргу в сумі 26951,08 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що оскаржуване судове рішення підлягає зміні в частині задоволених позовних вимог, то підлягає зміні і розподіл судових витрат, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 19084,11 грн. витрат по оплаті державного мита та 220,79 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за розгляд справи в суді першої інстанції.

Згідно ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апелянтом не надано беззаперечних доказів на підтвердження тих доводів, на які він посилається в апеляційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2009р. у даній справі відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято з правильним застосуванням норм матеріального, проте з порушенням норм процесуального права, що визнається підставою для його зміни.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 – 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Київметробуд” залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2009р. у справі № 11/430 змінити.

3. Викласти пункт другий резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2009р. у справі № 11/430 у наступній редакції:

“Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Київметробуд” (01601, м. Київ, вул. Прорізна, 8-Б, ідентифікаційний код 01387432, з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження)на користь Відкритого акціонерного товариства “Автоводсервіс” (01103, м. Київ, Залізничне шосе, 45, ідентифікаційний код 16306563, р/р 260050390200 в АБ “Брокбізнесбанк” м. Києва, МФО 300249) основний борг у розмірі 1511880 (один мільйон п’ятсот одинадцять тисяч вісімсот вісімдесят) грн. 62 коп., пеню у розмірі 205003 (двісті п’ять тисяч три) грн. 34 коп., інфляційні втрати у розмірі 164576 (сто шістдесят чотири тисячі п’ятсот сімдесят шість) грн. 06 коп., три відсотки річних у розмірі 26951 (двадцять шість тисяч дев’ятсот п’ятдесят одна) грн. 08 коп., державне мито у розмірі 19084 (дев’ятнадцять тисяч вісімдесят чотири) грн. 11 коп. та 220 (двісті двадцять) грн. 79 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”.

4. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2009р. у справі № 11/430 залишити без змін. 5. Матеріали справи № 11/430 повернути Господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      Сотніков С.В.

Судді                                                                                          Дзюбко П.О.

                                                                                          Пантелієнко В.О.