Постанова № 7086918, 08.12.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2009                                                                                           № 25/150

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Євсікова О.О.

суддів:           Борисенко І.В.

          Шипка В.В.

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерне страхове товариство "Вексель"

на рішення Господарського суду м.Києва від 16.07.2009

у справі № 25/150 (суддя Морозов С.М.)

за позовом                               ТОВ "Х плюс Х Україна"

до                                                   Акціонерне страхове товариство "Вексель"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 105568,35 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Х плюс Х Україна” (далі – позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Закритого страхового товариства „Вексель” (далі – відповідач) про стягнення страхового відшкодування в сумі 98.338,50 грн. та пені в сумі 7.229,85 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо–транспортної пригоди, а відповідачем не виконане зобов’язання з оплати страхового відшкодування згідно з договором добровільного страхування.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2009 р. у справі № 25/150 (далі – Рішення суду) позов задоволено частково, стягнуто з Акціонерного товариства „Акціонерне страхове товариство „Вексель” (ідентифікаційний код: 20031391, адреса: 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 57/3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Х плюс Х Україна” (ідентифікаційний код 34614436, адреса: 01024 м. Київ, вул. Лютеранська, 21/12,офіс 1, р/р 2600315417 в ВАТ „Райффайзен банк „Аваль”, м. Київ, МФО 300445) 98.338,50 (дев’яносто вісім тисяч триста тридцять вісім гривень 50 копійок) грн. та судові витрати в розмірі 1.274,01 (одна тисяча двісті сімдесят чотири гривні 01 копійка).

В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Рішення суду скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Скаржник стверджує, що:

- оскаржуване рішення винесено 16.07.2009 р. за відсутності представника відповідача, оскільки представник АСТ «Вексель» не зміг з'явитись у судове засідання 16.07.2009 р. у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні;

- місцевим судом не було досліджено підстави правомірності управління застрахованим автомобілем Шкода, д.н. АА 2534 ЕХ, водієм Медвідєм М.І. Зокрема, судом не було досліджено подорожній лист, виданий водію на час керування автомобілем.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2009 р. прийнято до розгляду апеляційну скаргу Акціонерного товариства „Акціонерне страхове товариство „Вексель” і порушено апеляційне провадження у справі № 25/150, розгляд апеляційної скарги призначено на 24.11.2009 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2009 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 08.12.2009 р.

Представник скаржника у судовому засіданні 08.12.2009 р. підтримав вимоги апеляційної скарги та просив Рішення суду скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні 08.12.2009 р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржуване Рішення суду як таке, що прийняте з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як підтверджено матеріалами справи, 28 грудня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 202-8292/08 ЛЦСП добровільного страхування наземних транспортних засобів (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, далі по тексту – Договір страхування).

Об’єктом договору страхування є транспортний засіб позивача – автомобіль Skoda Octavia, державний номер АА2534ЕХ.

Відповідно до п. 4 Договору страхування відповідач забезпечує страховий захист вказаного в Договорі страхування транспортного засобу в тому числі від незаконного заволодіння – навмисного з будь-якою метою протиправного вилучення застрахованого ТЗ у власника чи користувача всупереч їх волі.

Відповідний страховий випадок настав 06.09.2008 р., а саме відбулося викрадення невідомими особами застрахованого ТЗ.

Позивач 08.09.2008 р. направив відповідачеві повідомлення про настання вказаного страхового випадку, яке отримане відповідачем 08.09.2008 за вх. № 17.

За фактом незаконного заволодіння транспортним засобом 08.09.2008 р. було порушено кримінальну справу № 140-2281.

В подальшому 06.11.2008 р. слідство у кримінальній справі зупинено, що підтверджується довідко Залізничного районного відділу Львівського міського управління ГУ МВС України у Львівській області від 07.11.1008 р. № 16/14-315 СВ. (копія – в матеріалах справи).

Позивач 25.01.2009 р. подав відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування, яка прийнята відповідачем 25.02.2009 р.

Згідно зі ст. 979 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до пп. 10.1 Договору страхування рішення про виплату страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхової виплати у випадку викрадення приймається відповідачем не пізніше 30-ти календарних днів з моменту отримання всіх необхідних документів, зазначених у п. 8.1.5 Договору, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків.

Відповідно до п. 10.1.1 Договору страхування якщо на день подання документів попереднє слідство у справі не закінчено або не припинено – прийняття рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування затримується до закінчення або припинення слідства, але не більше ніж на 90 календарних днів від дня надання позивачем останнього з документів, зазначених у розділі 8 цього договору.

Відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції не заперечувалось того факту, що позивачем були надані йому всі необхідні документи для виплати страхового відшкодування, що додатково підтверджується його листом № 3021у від 15.04.2009 р.

Разом з тим, в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що місцевим судом не було досліджено підстави правомірності управління застрахованим автомобілем Шкода, д.н. АА 2534 ЕХ, водієм Медвідєм М.І. Зокрема, судом не було досліджено подорожній лист, виданий водію на час керування автомобілем.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2009 р. було ухвалено витребувати від позивача книгу реєстрації подорожніх листів (оригінал – для огляду, належним чином засвідчену копію – до матеріалів справи), в якій був зареєстрований подорожній лист, виданий водію Медвідю М.І. на автомобіль Шкода Октавія д. н. АА 2534 ЕХ на 06.09.2008 р. (в разі відсутності – надати відповідні письмові пояснення); надати копію всього пакету документів, що надавались відповідачеві за страховим випадком, з доказами вручення (відправлення) на виконання вимог Договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № 202-8292/28 ЛЦСП від 28.12.2007 р.

На виконання ухвали Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2009 р. позивач надав письмові пояснення та додаткові докази, на підставі яких колегією суддів встановлено наступне.

Відповідно до підпункту 2 пункту 8.1.5 Договору страхування, укладеного між позивачем та відповідачем, при настанні страхового випадку Страхувальник зобов'язаний надати документи на підтвердження того, що водій застрахованого ТЗ мав право керування ним (довіреність, подорожній лист, наказ про закріплення водія за ТЗ).

Тобто, як вбачається зі змісту вказаного договору, ним обумовлено надання хоча б одного із наведених документів (на підтвердження того, що водій застрахованого ТЗ мав право керування ним), а не усіх одразу, оскільки за правовою суттю кожний з наведених документів може самостійно підтверджувати правомірність керування автомобілем конкретною визначеною в такому документі особою. Принаймні, будь-яких додаткових умов чи обмежень Договір страхування в цій частині не містить.

Апеляційним судом також встановлено, що разом з усіма документами, надання яких при настанні страхового випадку передбачене Договором страхування, відповідачу було надано наказ № 27/1 від 01.02.2008 р., яким викрадений автомобіль закріплювався за водієм Медвідь М.І.

Згаданий наказ видавався водієві ще до постановки автомобіля на облік в органах ДАІ (такий наказ вимагається органами ДАІ для видачі реєстраційного свідоцтва та державних номерних знаків).

В подальшому, після проходження державної реєстрації транспортного засобу, позивачем було видано наказ №20080208-1 від 08.02.2008 р., яким викрадений автомобіль закріплювався за водієм Медвідь М.І. та в якому вже вказано реєстраційний номер автомобіля.

Що стосується подорожнього листа, наявність якого, як встановлено колегією суддів, не є обов'язковою умовою для здійснення страхового відшкодування, якщо існує наказ про закріплення автомобіля за водієм, то відповідачу було повідомлено, що подорожній лист було втрачено разом з автомобілем. На підтвердження цього відповідачу було надано копію журналу реєстрації шляхових листів, де за серією АБД № 257114 вказується подорожній лист, виданий водієві Медвідю М.І. 29.08.2008 р. Наведені обставини підтверджує працівник позивача Марченко А.В., на якого покладено ведення такого журналу, у своїх поясненнях від 04.12.2009 р. (належним чином засвідчені копію журналу та пояснень позивачем долучено до матеріалів справи).

Переглядаючи рішення по суті, колегія суддів відзначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про дату надання позивачем останнього із документів, зазначених у розділі 8 Договору страхування, тому встановити точну дату закінчення 90-денного строку, на який максимально може затримуватися вирішення відповідачем питання про сплату страхового відшкодування судом не виявляється за можливе.

Згідно із частиною другою ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем 02.04.2009 р. була направлена відповідачу претензія про виплату страхового відшкодування, що підтверджується поштовою квитанцією та описом вкладення.

Листом від 15.0.2009 р. № 3021 відповідач повідомив позивача про те, що АСТ „Вексель” прийняло рішення про проведення розслідування з метою з’ясування причин та обставин настання страхового випадку, а відтак – про відстрочку прийняття рішення про здійснення виплати страхового відшкодування (або про відмову від здійснення виплати) на термін проведення розслідування, але в будь-якому разі не більше 6 місяців.

Разом з тим відповідачем не надано будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження того, що ним витребовувались від позивача саме подорожній лист на викрадений ТЗ або відповідні пояснення щодо його відсутності (при проведенні страховиком розслідування страхового випадку).

Листом від 09.06.2009 р. № 4540 відповідач повідомив позивача про те, що АСТ „Вексель” прийняло рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування, оскільки позивачем не надано документ, який підтверджує право керування водієм Медвідєм М.І. автомобілем Skoda Octavia, д.р.н. АА2534ЕХ, на момент настання страхового випадку (подорожній лист).

Проте, виходячи з наведених вище умов Договору страхування та фактичних обставин справи, колегія суддів вважає такі аргументи відповідача безпідставними. Крім того колегія бере до уваги і те, що відповідачем на надано будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження того, що ним було направлено (вручено) позивачеві лист від 09.06.2009 р. № 4540.

Зважаючи на факт зупинення розслідування кримінальної справи та на той факт, що з часу подання заяви про виплату страхового відшкодування із документами вже минуло багато часу (більше ніж передбачений п. 10.1.1 Договору страхування 90-денний термін), зважаючи на вимоги частини 2 ст. 530 ЦК України та подання позивачем претензії, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про невиконання відповідачем зобов’язання за Договором страхування щодо виплати страхового відшкодування по випадку викрадення автомобіля Skoda Octavia, державний номер АА2534ЕХ.

Пунктом 10.4.3 Договору страхування передбачено, що при повній загибелі застрахованого ТЗ виплата страхового відшкодування здійснюється в розмірі страхової суми за вирахуванням франшизи.

Зважаючи на встановлений п. 3.9 договору страхування розмір страхової суми –109.265,00 грн., та франшизи, розмір страхового відшкодування по факту викрадення застрахованого ТЗ - автомобіля Skoda Octavia, державний номер АА2534ЕХ, складає 98.338,50 грн. (109265,00 грн. страхова сума – 10.926,5 грн. (франшиза -10%) = 98.338,5 грн.).

На час розгляду справи судом першої інстанції зазначена вище сума страхового відшкодування позивачу за договором страхування відповідачем не перерахована, в результаті чого у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 13.1 Договору страхування за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань за цим договором сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов’язання за кожен день прострочки але не більше 10% суми боргу.

Зважаючи на те, що строк виконання зобов’язання відповідачем пов’язаний із наданням останнього із документів, визначених розділом 8 Договору страхування, який виходячи із матеріалів справи суду встановити неможливо, позовні вимоги про стягнення пені не підлягають задоволенню через недоведеність позивачем підстав для її застосування.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню лише в частині стягнення суми страхового відшкодування.

Судові витрати позивача пропорційно сумі задоволених вимог у розмірі 1.274,01 грн. (983,38 грн. державного мита та 290,63 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Колегією суддів також відхиляються посилання скаржника як на підставу для скасування рішення на те, що останнє винесено 16.07.2009 р. за відсутності представника відповідача, оскільки представник АСТ «Вексель» не зміг з'явитись у судове засідання 16.07.2009 р. у зв'язку з зайнятістю на іншому судовому засіданні, виходячи з наступного.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2009 р. порушено провадження у справі 25/150, розгляд справи призначено на 18.06.2009 р.

У судове засідання 18.06.2009 р. від відповідача заявився представник – Пуха О.В., який під розписку (а.с. 54) було повідомлений про день наступного судового розгляду справи – 16.07.2009 р., однак, як зазначалось вище, у дане судове засідання представники відповідача не з’явились.

Колегія суддів враховує, що в судове засідання 16.07.2009 р. відповідач не з’явився, однак докази, наявні в матеріалах справи, були достатніми для прийняття рішення у справі. Відомостей щодо повної оплати суми, заявленої до стягнення позивачем, місцевому суду (як в подальшому і апеляційному суду) станом на час прийняття рішення у справі не надано.

Статтею 28 ГПК України передбачено, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Колегія суддів вважає, що відповідач (АТ „Акціонерне страхове товариство „Вексель”) під час розгляду справи в суді першої інстанції не скористався своїм правом бути присутнім при розгляді справи.

За висновком колегії суддів, причини неявки відповідача до суду обґрунтовано визнані місцевим судом неповажними. Відповідачем у справі є підприємство (АТ „Акціонерне страхове товариство „Вексель”), а не конкретний представник; ГПК України передбачено ведення справи через представника, що дозволяє направити в судове засідання іншу уповноважену особу, в т.ч. і директора.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість рішення суду першої інстанції розглядати справу за відсутності представника відповідача за первісним позовом.

Таким чином, Господарським судом міста Києва обґрунтовано відповідно до ст. 75 ГПК України прийнято рішення у справі 16.07.2009 р. за відсутності представника відповідача за первісним позовом.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Всі інші доводи та заперечення сторін, надані на їх підтвердження докази колегією суддів до уваги не беруться на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для справи з урахуванням заявлених позовних вимог та визначених законодавством підстав для їх задоволення.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва у справі № 25/150 від 16.07.2009 р. прийнято з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для розгляду спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, понесені скаржником при поданні апеляційної скарги зі сплати державного мита, не відшкодовуються та покладаються на апелянта.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 75, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства „Акціонерне страхове товариство „Вексель” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва у справі № 25/150 від 16.07.2009 р. – без змін.

2. Матеріали справи № 25/150 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя                                                                      Євсіков О.О.

Судді                                                                                          Борисенко І.В.

                                                                                          Шипко В.В.