Постанова № 7086733, 10.12.2009, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2009 року Справа № 17/168-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.

при секретарі: Стуковенковій О.В.

за участю представників, які були присутні у судовому засіданні 08.12.2009 року:

позивача: Смірнов А.А.- предст., дов. від 20.03.2009 року

відповідача: Острін Д.А.- керівник

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунального житлово-експлуатаційного підприємства №23 (м. Дніпропетровськ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2009р. у справі №17/168-09

за позовом: комунального житлово-експлуатаційного підприємства №23 (м. Дніпропетровськ)

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Телевідеосервіс" (м. Дніпропетровськ)

про: стягнення 6127,25 грн. заборгованості, що виникла у результаті несвоєчасної сплати витрат на утримання будинку та прибудинкової території і 188,29 грн. пені

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2009 року (підписано 09.10.2009р.) по справі №17/168-09 (суддя Суховаров А.В.) відмовлено в задоволенні позову комунального житлово-експлуатаційного підприємства №23 (м. Дніпропетровськ) до товариства з обмеженою відповідальністю "Телевідеосервіс" (м. Дніпропетровськ) про стягнення 6127 грн. 25 коп. заборгованості, що виникла у результаті несвоєчасної сплати витрат на утримання будинку та прибудинкової території і 188,29 грн. пені за договором від 01.01.2007р. №66 про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території.

Позивач – комунальне житлово-експлуатаційне підприємство №23 (м. Дніпропетровськ) –вважає рішенням суду таким, що прийнято з порушенням норм матеріального права та подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2009 року по справі №17/168-09 та задовольнити позовні вимоги. Господарським судом було зроблено висновок про ненадання позивачем доказів про обсяг фактично наданих послуг, понесених витрат на утримання будинку №91 по пр. Правди, який на думку скаржника є необґрунтованим, оскільки відповідно до Методичних рекомендацій щодо участі суб’єктів підприємницької діяльності у розрахунках за утримання будинку, прибудинкової території, затверджених наказом Держбуду України від 05.09.2001 №176, розрахунок вартості послуг з утримання будинків та прибудинкових територій проводиться житлово-комунальними підприємствами в цілому по підприємству по всьому житловому фонду за встановленою формулою. Участь відповідача у загальних витратах позивача по будинку визначена розрахунками експлуатаційних витрат, що змінювались щоквартально. Судом не прийнято до уваги рахунки, розрахунки експлуатаційних платежів, які виставлялись відповідачу за період з 01.01.2007р. по 01.04.2009р. Прибирання прибудинкової території будинку підтверджується табелями обліку робочого часу роботи двірника і розрахунками її заробітної плати. Постійне профілактичне обслуговування внутрішньобудинкових систем тепловодопостачання, водовідведення, зливової каналізації, проведення поточного ремонту, утримання виробничих майстерень підтверджується нарядами, табелями робочого часу ремонтної бригади КЖЕП №23 і розрахунками витрат матеріалів. Факт підготовки внутрішньобудинкової системи опалення, проведення їх гідравлічних випробувань, промивки, ревізії підтверджується паспортами готовності до опалювального сезону та доданими до них актами. Є також докази виконання робіт з поновлення номерного знаку, робіт з обслуговування димовентиляційних каналів, надання послуг з дератизації та дезинсекції підвалів. Скаржник вважає, що ним надані всі докази виконання робіт за договором.

Відповідач –товариство з обмеженою відповідальністю "Телевідеосервіс" (м. Дніпропетровськ) відзив на апеляційну скаргу не надав, представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що рішення є законним і обґрунтованим, оскільки позивач не виконував будь-яких робіт за договором і не має право на відшкодування їх вартості.

У судовому засіданні була оголошена перерва до 15.40 10 грудня 2009 року.

Вислухавши представників сторін, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що 01.01.2007 року між сторонами у справі був укладений договір № 66 про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, згідно якого комунальне житлово-експлуатаційне підприємство № 23 (позивач) забезпечує обслуговування, експлуатацію, ремонт та утримання прибудинкової території будівлі, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Правди, 91, а співвласник (відповідач), якому належить на праві власності не житлове приміщення площею 284,8 кв.м., що використовується ним під магазин, бере участь у витратах позивача на виконання зазначених робіт пропорційно до займаної ним площі у зазначеній будівлі. (розділ 1 Договору).

Сторонами було узгоджено, що строк дії угоди, становить один рік, до 01.01.08 р., а у разі відсутності заяви однієї із сторін про його припинення або зміну, продовжується на той самий термін і на тих самих умовах (п.п. 5.1, 5.5 Договору).

За умовами п. 2.1.2 вказаного договору позивач взяв на себе зобов’язання щоквартально, до 20 числа місяця, слідую чого за звітним кварталом, надавати відповідачу розрахунок експлуатаційних витрат та рахунок, а відповідач, згідно приписів п. 2.2.3 цього ж договору, прийняв на себе зобов’язання по внесенню плати на рахунок КЖЕП № 23 не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом, відповідно до наданого рахунка.

Сторони передбачили (п. 4.2 Договору), що в зв’язку з несвоєчасним внесенням плати нараховується пеня із розрахунку 1% облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до наданих позивачем до позовної заяви розрахунків, відповідач за період з 01.01.2007 р. по 01.08.2009 р. розрахунки за договором не провів та його заборгованість відповідно до рахунків склала 6127 грн. 75 коп. Крім того, позивач нарахував відповідачу пеню за період з 16.03.09р. по 01.08.09р., яка складає 188 грн. 29 коп.

Відмовляючи у задоволенні позову суд зазначив, що „з документів, які додані до матеріалів справи, не вбачається жодного доказу в підтвердження належного виконання чи/або будь-якого надання послуг по утриманню будівлі та прибудинкової території. Приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 цього Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми 6127 грн. 75 коп. заборгованості з оплати витрат на утримання будинку та прибудинкової території та 188 грн. 29 коп. пені є необґрунтованими, не підтвердженими належними доказами та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі”.

З такими доводами суду не можна погодитися, виходячи із наступного: відносини що виникли між сторонами є господарськими зобов’язаннями, і згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності з положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, цивільні (господарські) зобов’язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов’язання, а ст. 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений сторонами договір є договором, який має ознаки договору про надання послуг, договору про спільну діяльність та інших видів господарських договорів.

Укладення даного договору є обов’язковим для сторін в силу рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 20.11.2007 року №3763 „Про затвердження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій для житлово-експлуатаційних підприємств комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська, підпорядкованих управлінню житлового господарства міської ради”, відповідно до п.8 якого суб’єкти підприємницької діяльності, що орендують нежитлові приміщення у житлових будинках або ними такі приміщення належать на праві власності, крім орендної плати за комунальні послуги за встановленими тарифами беруть участь у загальних для всього житлового будинку експлуатаційних витратах пропорційно загальній площі відповідно до типового переліку послуг (а.с. 62).

Укладеним договором передбачений обов’язок відповідача вносити плату на рахунок КЖЕП №23 згідно виданого рахунку. До матеріалів справи позивачем були надані щоквартальні розрахунки експлуатаційних платежів, а також інші документи по суті спору. На час розгляду справи відповідач доказів оплати грошових коштів ні місцевому господарському суду, ні апеляційному господарському суду не надав.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач в односторонньому порядку фактично відмовився від виконання зобов’язань по сплаті експлуатаційних витрат, що суперечить вимогам ст.ст. 173, 193, 286 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України.

За таких обставин вимоги позивача в частині стягнення заборгованості по цим витратам підлягали задоволенню судом з урахуванням доданих до апеляційної скарги документів. Відсутність цих документів у суду не могло бути підставою для відмови в позові, оскільки ці документи слід було витребувати у позивача.

Позивач також просив стягнути з відповідача пеню за порушення умов договору в частині своєчасної оплати. Сума пені обчислена позивачем відповідно до норм чинного законодавства та умов договору і підлягає стягненню з відповідача.

Відповідач заперечував проти позову, мотивуючи це тим, що позивач взагалі не надавав жодних послуг, передбачених договором. З такими запереченнями погодитися не можна в силу наступного: відповідно до Методичних рекомендацій щодо участі суб’єктів підприємницької діяльності у розрахунках за утримання будинку, прибудинкової території, затверджених наказом Держбуду України №176 від 05.09.2001 року розрахунок вартості послуг з утримання будинків та прибудинкових територій проводиться житлово-комунальними підприємствами в цілому по підприємству по всьому житловому фонду за встановленою формулою. Отже, надані послуги не визначаються по окремому будинку (у даному випадку по будинку по пр. Правди, 91), а в цілому по району, який обслуговується позивачем, тому відповідач не може заперечувати проти позову ненаданням послуг саме йому.

Крім того, зазначеними вище нормативними актами встановлюються не об’єм послуг одній особі, а тарифи, тобто обов’язкові платежі. Ці тарифі підлягають обов’язковій сплаті за наявності договору.

Якщо відповідач не погоджується з відповідними тарифами, а також вважає, що послуги йому не надаються або договір укладений безпідставно, він має право ставити питання про розірвання договору, або подання позову у порядку, встановленому ст.906 ЦК України.

При прийнятті судового рішення суд не врахував, що позивачем стягується не вартість наданих послуг саме відповідачу у справі, а тариф, встановлений і затверджений у встановленому законом порядку, що призвело до прийняття неправомірного рішення.

За таких обставин Дніпропетровський апеляційний господарський суд вважає, що рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню у повному обсязі.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу комунального житлово-експлуатаційного підприємства №23 (м. Дніпропетровськ) задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2009 року у справі №17/168-09 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Телевідеосервіс" (49040 м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя-1, буд. 2, кв. 155, код ЄДРПОУ 31105770) на користь комунального житлово-експлуатаційного підприємства №23 (49087 м. Дніпропетровськ, вул. Калинова, буд. 83, код ЄДРПОУ 32495305) 6127 грн. 75 коп. заборгованості, 188 грн. 29 коп. пені за прострочення виконань зобов’язань, 153 грн. витрат по сплаті державного мита (у тому числі за перегляд судового рішення в апеляційному порядку) і 315 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зобов’язати господарський суд Дніпропетровської області видати наказ відповідно до вимог ст.ст.116, 117 ГПК України.

Головуючий: О.С.Євстигнеєв

Судді: Л.О.Лотоцька

Р.М.Бахмат