Рішення № 7086682, 15.12.2009, Господарський суд Чернігівської області

15.12.09

Україна

Господарський суд Чернігівської області

м.Чернігів,пр.Миру,20                                                                                 Тел.67-28-47

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

10 грудня 2009р.                                                                                          справа №14/151

За позовом:          Товариство з обмеженою відповідальністю "Берліо-Інтер-Кард",

вул. Окружна,4-б, оф.203, м. Київ, 03680

Відповідач:          Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма СІТ-С", юридична адреса: пр-т Миру, 27/39, м. Чернігів, поштова адреса: вул.Комсомольська,31/57, м. Чернігів,

Предмет спору: про стягнення 48444грн.25коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН

Від позивача: Златін С.В. представник, довіреність №б/н від 28.08.09р.

Від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 40547,04грн. згідно договору №08-45 від 17.03.08р. за отримані нафтопродукти по електронним картам ”Berlio Card” в мережі ”Berlio Card”, пені в сумі 6679,69грн. та 3% річних в сумі 566,54грн. за період з 11.04.09р. по 28.09.09р., індекс інфляції в сумі 650,98грн. за період травень-червень 2009року.

Від позивача 12.11.09р. надійшли додаткові пояснення, в яких зазначив, що вчинив всі необхідні та від нього залежні дії направлені на отримання відповідачем у відповідності до п.3.1 та п.3.5 договору №08-45 від 17.03.08р. виписок з особового рахунку та актів приймання-передачі за період з листопада по грудень 2008р., направивши їх цінним листом з описом вкладення на адресу відповідача, вказану ним у договорі №08-45 від 17.03.08р. та не повинен нести негативні наслідки відмови відповідача отримувати у відділенні зв’язку поштову кореспонденцію, відправником якої є позивач, що строк оплати відповідачем наданих послуг настав 25.03.09р., тобто після спливу двох банківських днів з моменту надходження листів позивача від 19.03.09р. Окрім того, у поясненні позивач посилається на направлення на адреси відповідача вказані у договорі №08-45 від 17.03.08р. копії позовної заяви з доданими до неї документами, що підтверджується фіскальними чеками відділення зв’язку від 20.09.09р. №2251 та №2252, описами вкладення у цінний лист, оригінали яких додавались до позовної заяви та знаходяться в матеріалах справи.

У відзиві на позов від 11.11.09р. відповідач вимоги позивача не визнав та зазначив, що не отримував від позивача жодних позовних заяв та інших документів, що у господарському суді Чернігівської області вже розглядалася справа за позовом ТОВ „Берліо-Інтер-Кард” до ТОВ „Фірма СІТ-С” про стягнення заборгованості за поставлені нафтопродукти на суму 47109,74грн. і 15.07.09р. Київський апеляційний господарський суд виніс постанову по справі, у якій задовольнив апеляційну скаргу ТОВ “Фірма СІТ-С”, скасував рішення господарського суду Чернігівської області та в позові ТОВ „Берліо-Інтер-Кард” відмовив повністю. Відповідач вважає, що розгляд справи за тими ж самими обставинами, які вже розглядалися у судах раніше та по яких вже прийнято остаточне рішення суперечить принципам правосуддя. У поданих запереченнях на позов відповідач вказує на те, що відповідно до договору №08-45 від 17.03.08р. позивач повинен надсилати відповідачу акти приймання-виконаних робіт, на підставі яких відповідач повинен був розраховуватися за надані послуги, що відповідач не отримав акти прийому-передачі робіт від 31.11.08р. на суму 61015,78грн., від 31.12.08р. на суму 16712,96грн., а тому був не в змозі порівняти викладені в них суми заборгованості з фактичними сумами використаних послуг. Відповідач стверджує, що при звірянні розрахунків та фактично наданих послуг з ТОВ „Берліо-Інтер-Кард” ТОВ „Фірма СІТ-С” прийшло до висновку, що ним було отримано послуг на суму 305854,84грн. згідно підписаних та узгоджених з обох сторін актами приймання-передачі робіт від 31.03.08р. на суму 5130,08грн., від 30.04.2008р. на суму 22748.21грн.; від 31.05.2008р. на суму 28395,40грн., від 30.06.2008р. на суму 43155,76грн.; від 31.07.2008р. на суму 48570,76грн.; від 31.08.08р. на суму 41548,62грн.; від 31.10.2008р. на суму 23310,53грн., від 30.09.2008р. на суму 55713,78грн., що інших послуг з придбання нафтопродуктів позивач відповідачу не здійснював, так як позивач ні на перших судових засіданнях ні тепер не надав жодних документів підтверджуючих факт надання послуг. Відповідач вважає, що документами, які підтверджують фактичне надання послуг від однієї сторони до іншої є підписані обома сторонами –видаткові накладні, чеки, прибуткові накладні, акти прийому-передачі товарів або послуг, а такі документи сторонами не складалися та не підписувалися, що виставлений ТОВ „СІТ-С” борг за надані послуги на суму 40547,04грн. є безпідставним, що позивач не довів обставин виникнення боргу на суму 40547,04грн

Представником відповідача в судовому засіданні 12.11.09р. була подана заява про відшкодування судових витрат, в якій просив у разі відмови у позові покласти на позивача наступні судові витрати на користь ТОВ „Фірми СІТ-С”: послуги адвоката по справі №14/151 у сумі 8000грн. згідно договору, витрати на інформаційно-технічне забезпечення. Вказана заява відповідача прийнята судом до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні 01.12.09р. надав письмові пояснення, стосовно отримання від відповідача грошових сум за період з 16.01.09р. по 04.03.09р., відносно повернення карток відповідачем і їх блокування, відносно місцезнаходження АЗС, відносно порядку виконання позивачем умов договору №08-45 від 17.03.08р.

Згідно ухвали від 01.12.2009р. суд задовольнив усне клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи для ознайомлення з документами поданими представниками позивача в судовому засіданні 01.12.2009р. та для підготовки відзиву, а розгляд справи був відкладений на 10.12.2009р. об 11год.00хв., про що присутнім в судовому засіданні представникам відповідача: директору Недригайлову В.М. та адвокату Добрянському Д.В. було повідомлено.

Ухвала суду від 01.12.09р. про відкладення розгляду справи та поштове повідомлення направлені на адресу відповідача повернулися до суду з відміткою підприємства зв’язку за закінченням терміну зберігання.

До початку судового засідання від відповідача 10.12.09р. о 8год.00хв. до суду надійшла підписана директором ТОВ „Фірма „Сіт-С” Недригайловим В.М. заява від 09.12.09р., в якій просить перенести розгляд справи у зв’язку з хворобою.

Представник позивача заперечував проти заяви відповідача про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що у відповідача є представник, який міг з’явитися в судове засідання.

Відповідно до ст.28 Господарського процесуального кодексу України представниками сторін в господарському суді можуть бути керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами. Під іншими особами слід розуміти представників, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Таким чином, із змісту даної статті вбачається, що представником юридичної особи може бути як її керівник, так і інший представник.

Суд згідно ухвали від 01.12.09р. не визнавав явку керівників позивача та відповідача обов’язковою.

Як свідчать матеріали справи, директором ТОВ «Фірма СІТ-С»Недригайловим В.М. визначено уповноваженого представника відповідача –адвоката Добрянського Д.В., якому була видана відповідна довіреність від імені відповідача за №16 від 17.11.09р., та який приймав участь в судовому засіданні по даній справі.

Враховуючи вище наведене, приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що відповідачем не було подано суду доказів неможливості явки в судове засідання повноважного представника, суд не задовольняє заяву відповідача про відкладення розгляду справи.

Не з’явлення повноважного представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті. Рішення приймається за наявними у справі матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані матеріали, вислухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

17.03.2008 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 08-45. Відповідно до пунктів 1.1.-1.3. договору, Компанія (позивач по справі) від свого імені, за дорученням і за рахунок Клієнта (відповідача) за винагороду придбає в торгових точках нафтопродукти, інші товари і послуги для забезпечення обслуговування автотранспортних засобів Клієнта на території України по електронним картам, одержаним від Компанії. Компанія від свого імені, за дорученням і за рахунок Клієнта, за винагороду придбає в торгових точках нафтопродукти і послуги по заправці нафтопродуктами, послуги автосервісу і послуги дорожнього сервісу (послуги) для забезпечення обслуговування транспортних засобів Клієнта за межами митної території України по електронним картам, одержаних від Компанії. Клієнт одержує нафтопродукти, товари і послуги в торгових точках, які входять в торгово-сервісну мережу „Berlio Card” на території України, а також послуги в торгових точках, які входять в торгово-сервісну мережу „Berlio Card” за межами митної території України у відповідності з умовами даного договору.

Окрім того, відповідно до п.1.4. договору Компанія надає Клієнтам послуги, які включають: організацію технологічного процесу відпуску товарів і послуг Клієнту в торгових точках, які входять в мережу „Berlio Card”; організацію процесу обробки та обліку кількості одержаних Клієнтом в торгових точках мережі „Berlio Card” товарів і послуг; кодування карточок, їх персоналізацію, видачу, заміну та вилучення; надання Клієнту інформації о виробничих операціях, а також документів бухгалтерського і податкового обліку.

У п.1.5 договору сторони обумовили, що Компанія не здійснює ніяких дій, пов’язаних з переходом прав власності на товари від володільців товарів до Компанії. Власником товарів залишається володілець торгової точки до моменту їх відпуску Клієнту.

Пунктом 2.1. Договору сторони передбачили, що електронні карти видаються Клієнту не пізніше двох робочих днів після надходження на розрахунковий рахунок Компанії грошових коштів згідно рахунку-фактури. Для одержання електронних карт представник Клієнта повинен мати при собі ксерокопію свідоцтва платника ПДВ чи документа, який підтверджує, що Клієнт не є платником ПДВ, довіреність на одержання електронної карти, паспорт чи інший документ який посвідчує особу.

На виконання п. 2.1. Договору, позивач видав відповідачу, як Клієнту по даному Договору, електронні платіжні картки для забезпечення обслуговування автотранспорту відповідача.

Факт видачі електронних платіжних карток підтверджується актом передачі-приймання обладнання від 17.03.2008 року по договору № 08-45, підписаного сторонами та скріпленого печатками, згідно якого поставка обладнання включає в себе передачу карток платіжних електронних „Berlio Card” в кількості 6 шт., ціною 40 грн., загальною вартістю 240грн., а саме карти: 8100 00214, 8100 00215, 8100 00216, 8100 00217, 8100 00218, 8100 00219.

Окрім того, як свідчить зміст двостороннього акта передачі-приймання обладнання від 17.03.2008р. позивачем повідомлені відповідачу коди по кожній переданій електронній картці.

У п.4.3 договору сторони встановили, що у випадку втрати картки відповідач невідкладно по телефонам, вказаним в договорі, а потім письмовою заявою зобов’язаний повідомити позивача.

Відповідач на день розгляду справи в суді не надав доказів повернення позивачу електронних карточок: 8100 00214, 8100 00215, 8100 00216, 8100 00217, 8100 00218, 8100 00219. Матеріали справи також не містять доказів втрати відповідачем перелічених карток.

Відповідно до п.3.1 та п.3.2 договору, відповідач кожного тижня перераховує на рахунок позивача суму авансу в розмірі, який визначається ним самостійно, або погашає заборгованість перед позивачем після отримання щотижневої виписки із особового рахунку на протязі 2 банківських днів з моменту отримання виписок. Виписка з особового рахунку надається шляхом використання факсимільного зв’язку або через Інтернет. Вартість отриманих відповідачем товарів і послуг по електронній картці списується компанією на підставі отриманих від торгових точок інформації по операціях відповідача по картці із суми оплат клієнта, внесених на рахунок компанії.

У п.3.5 договору сторони обумовили, що компанія і клієнт щомісячно проводять звірку взаєморозрахунків з підписанням відповідного акту. При відсутності протягом 5 робочих днів з моменту одержання акту письмової заяви Клієнта із зазначенням підстав неможливості підписання акта чи заперечень по акту, послуги Компанії по договору вважаються прийнятими Клієнтом в повному обсязі, вказаному в акті без яких-небудь заперечень.

Згідно п.3.6 договору, розмір комісійної винагороди компанії за надані у відповідності з даним договором послуги на митній території України становить 10грн. в місяць, в т.ч. ПДВ.

Пунктом 3.7. договору сторони встановили, що на кожного клієнта заводиться особистий рахунок, в якому фіксуються об’єми отриманих від клієнта грошових коштів, об’єми отриманих клієнтом товарів і послуг, розміри комісійної винагороди компанії. Компанія несе відповідальність за інформацію, яка зазначається в особистому рахунку клієнта. Показники особистого рахунку є підставою для визначення та проведення фінансових взаєморозрахунків між Клієнтом і Компанією.

Відповідно до умов Договору № 08-45 від 17.03.08р., сторонами були підписані акти приймання-передачі робіт від 31.03.2008р. на суму 5130 грн. 08 коп.; від 30.04.2008р. на суму 22748 грн. 21 коп.; від 31.05.2008р. на суму 28395 грн. 40 коп., від 30.06.2008р. на суму 43155 грн. 76 коп.; від 31.07.2008р. на суму 48570 грн. 76 коп.; від 31.08.08р. на суму 41548 грн. 62 коп.; від 30.09.2008р. на суму 55713 грн. 78 коп., від 31.10.2008р. на суму 23310 грн. 53 коп. та акти приймання-передачі робіт (надання послуг) № ОУ-0000075 від 31.03.2008р. на суму 10грн., № ОУ-0000087 від 30.04.2008р. на суму 10грн., №ОУ-0000132 від 31.05.2008р. на суму 10грн., № ОУ-0000143 від 30.06.2008р. на суму 10грн., № ОУ-0000221 від 31.07.2008р. на суму 10грн., № ОУ-0000273 від 31.08.2008р. на суму 10грн., № ОУ-0000339 від 30.09.2008р. на суму 10грн., № ОУ-0000385 від 31.10.2008р. на суму 10грн., а всього на загальну суму 268653грн.14коп.

Акти приймання-передачі робіт від 30.11.2008 року на суму 61015 грн. 78 коп., від 31.12.2008 року на суму 16712 грн. 96 коп., а також акти приймання-передачі робіт (надання послуг) № ОУ-0000422 від 30.11.2008р. на суму 10грн., № ОУ-0000435 від 31.12.2008р. на суму 10грн., а всього на загальну суму 77748грн.74коп. зі сторони відповідача не були підписані.

Згідно п.5.1 договору відповідач має право одержати оригінал виписки з особового рахунку та інші необхідні документи в офісі позивача самостійно. Стан особового рахунку Клієнта (відповідача по справі) формується на підставі фактично одержаної від торгових точок інформації про одержання товарів і послуг, а також платежів Клієнта, які поступили на рахунок Компанії (позивача по справі).

На виконання умов договору позивачем сформована довідка по особовому рахунку відповідача о реалізації за період з 01.11.08р. по 30.11.08р. та за період з 01.12.08р. по 31.12.08р. в розрізі по кожній електронній карточці відповідача, із визначенням центру, об’єкту, дати і часу заправки, типу палива, його кількості і вартості, суми. Окрім того, в довідці позивачем відображається список проведених відповідачем платежів (номер і дата документа, сума) за відповідний період формування довідки.

Так, згідно довідки за період з 01.11.08р. по 30.11.08р. відповідачу реалізовано дизельного пального на суму 61015,78грн., а згідно довідки за період з 01.12.08р. по 31.12.08р. відповідачу реалізовано дизельного пального на суму 16712,96грн.

В поясненні від 30.11.09р. позивачем наведено перелік центрів та об’єктів, які мають відношення до реалізації відповідачу у період листопад-грудень 2008р. по карткам одержаним згідно акту від 17.03.2008р. дизельного пального, а саме 8000- центр ТОВ «Ойл Карт Центр»АЗС мають номери 8000-ХХ (ТМ »), 8110 - центр ТОВ «Алмакс-Авто»АЗС мають номери 8110-ХХ (ТМ «Алмакс-Авто»), 8100 - центр ТОВ «Берліо-Інтер-Кард», 8100-05 - АЗС ТОВ «Перун Плюс»(ТМ «ОККО), 8100-06 - АЗС ТОВ «Авіоком»(ТМ «Авіоком»), 8100-09 - АЗС ПП «Фірма «Крез»(ТМ «Тиса»), 8100-11 –«Славнафта»(ТМ «УкрТатНафта»), 8100-24 - АЗС ТОВ «Паралель-М Лтд»(ТМ «Гефест»).

Позивачем в підтвердження формування даних по особовому рахунку відповідача за спірний період листопад-грудень 2008р., на підставі фактично одержаної від торгових точок інформації про одержання товарів і послуг надані до матеріалів справи: довідка про реалізацію клієнтів центру №8100 на об’єктах ценру №8000 ТОВ «Ойл Карт Центр»за період з 01.11.2008р. по 30.11.2008р. (по електронним карткам відповідача 810000219, 810000217, 810000218, 810000216, 810000214); довідка про реалізацію клієнтів центру №8100 на об’єктах центру №8000 ТОВ «Ойл Карт Центр»за період з 30.11.2008р. по 01.12.2008р. (по електронній картці відповідача 810000214); довідка про реалізацію клієнтів центру №8100 на об’єктах центру №8000 ТОВ «Ойл Карт Центр»за період з 01.12.2008р. по 31.12.2008р. (по електронним карткам відповідача 810000215, 810000217, 810000219); довідка про реалізацію клієнтів центру №8110 на об’єкті №1 «АЗК №1 Піт-Стоп»ТОВ «Алмакс-Авто»за період з 29.11.2008р. по 01.12.2008р. (по електронній картці відповідача 810000219); довідка про реалізацію клієнтів центру №8100 ТОВ «Берліо-Інтер-Кард»об’єкт №5 «Окко-Копти (ТЗ) за період з 01.11.2008р. по 30.11.2008р. (по електронним карткам відповідача 810000219, 810000218, 810000215, 810000217, 810000214, 810000216); довідка про реалізацію клієнтів центру №8100 ТОВ «Берліо-Інтер-Кард»об’єкт №5 «Окко-Копти (ТЗ) за період з 01.12.2008р. по 31.12.2008р. (по електронним карткам відповідача 810000218, 810000214, 810000215); довідка про реалізацію клієнтів центру №8100 ТОВ «Берліо-Інтер-Кард»об’єкт №9 «АЗС «Тиса»за період з 01.11.2008р. по 30.11.2008р. (по електронній картці відповідача 810000219); довідка про реалізацію клієнтів центру №8100 ТОВ «Берліо-Інтер-Кард»об’єкт №11 «Слав нафта-Супино»(ТЗ, GSM) за період з 01.11.2008р. по 30.11.2008р. (по електронним карткам відповідача 810000214, 810000216, 810000217, 810000218); довідка про реалізацію клієнтів центру №8100 ТОВ «Берліо-Інтер-Кард»об’єкт №11 «Слав нафта-Супино»(ТЗ, GSM) за період з 01.12.2008р. по 31.12.2008р. (по електронним карткам відповідача 810000214, 810000216).

Окрім того, позивачем в підтвердження відпуску дизельного пального по електронним карткам відповідача надано: чек від 30.11.08р. по карточці –810000215; чек від 28.11.08р. по карточці –810000218; чек від 20.11.08р. по карточці –810000217; чек від 16.11.08р. по карточці –810000214; чек від 16.11.08р. по карточці –810000216; чек від 11.12.08р. по карточці –810000214; чек від 10.12.08р. по карточці –810000216; спецвідомость АЗС №1 від 17.11.08р.

У поданому поясненні позивач повідомив, що у зв’язку з неодержанням платежів від відповідача з 00:00 13.12.2008р. картки відповідача були заблоковані по всій мережі АЗС „Berlio Card”.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України, та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. При цьому, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності зі статті 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як зазначається в частині першій статі 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Так, відповідачем не подано беззаперечних доказів у розумінні ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України, які б спростовували твердження та вимоги позивача про наявність заборгованості відповідача по оплаті товару та послуг одержаних по договору № 08-45 від 17.03.08р., також не подано доказів не використання відповідачем електронних карток одержаних по акту від 17.03.08р. для заправки дизельним пальним за період з 01.11.08р. по 31.12.08р. Перебування на ремонті певного автомобіля не унеможливлює використання відповідачем електронних карток за призначенням за період з 01.11.08р. по 31.12.08р. Окрім того, відповідачем не подано суду доказів, які б спростовували наявність боргу та підтверджували заперечення відповідача проти позову.

Згідно з абз.2 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов’язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З матеріалів справи вбачається, що акти приймання-передачі робіт від 30.11.2008 року і від 31.12.2008 року та виписки з особових рахунків відповідача за зазначений період були направлені позивачем відповідачу 19.03.2009р. на поштову адресу та адресу державної реєстрації, що підтверджується фіскальними чеками № 0376 і № 0377 та описами вкладень в цінний лист.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АГ №748612 - товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма СІТ-С»зареєстровано в державному реєстрі за адресою м. Чернігів, проспект Миру, 27/39, ідентифікаційний код 24554430.

Згідно Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 12.12.2007р. №1149 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 19.12.2007р. за №1383/14650, нормативні строки пересилання простої кореспонденції операторами поштового зв’язку (без урахування вихідних днів об’єктів поштового зв’язку) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Київ, Сімферополь та Севастополь) становить чотири дні з урахуванням подання поштового відправлення до пересилання в об’єкті поштового зв’язку.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що строк оплати відповідачем наданих позивачем послуг настав 25.03.09р., тобто після спливу двох банківських днів (п.3.1. договору) з моменту надходження листів позивача від 19.03.09р., у яких були виписки з особового рахунку відповідача, на адреси відповідача –ТОВ «Фірма СІТ-С».

У постанові Київського апеляційного господарського суду від 15.07.09р. по справі №12/63 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Берліо-Інтер-Кард” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма СІТ-С” про стягнення заборгованості 47109,74грн. вказано, що оскільки обов’язок відповідача погасити заборгованість перед позивачем виникає після спливу 2 банківських днів з моменту отримання щотижневих виписок із особового рахунку, або ж, з урахуванням вимог ст.530 ЦК України та п. 3.5 Договору, після підписання відповідного акту та звернення позивача з грошовою вимогою, та враховуючи те, що акти приймання-передачі робіт від 30.11.2008 року і 31.12.2008 року та виписки з особового рахунку за листопад та грудень 2008 року були направлені позивачем відповідачу лише 19.03.2009 року (після звернення з позовом до суду), то право позивача на момент звернення останнього з позовом до суду з вимогою про погашення заборгованості не було порушено, і, в свою чергу, у відповідача не виник обов’язок погасити таку заборгованість. Окрім того, у вказаній постанові від 15.07.09р. по справі №12/63 колегія суддів констатує відсутність у позивача підстав для подання позову.

Як вбачається із змісту постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.07.09р. по справі №12/63 відсутнє рішення суду, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими сторонами (ТОВ Берліо-Інтер-Кард” до ТОВ „Фірма СІТ-С”), про той же предмет і з тих же підстав, оскільки як вказано в постанові у позивача були відсутні підстави для подання позову. За таких обставин, суд не приймає до уваги твердження відповідача, що розгляд даної справи господарським судом Чернігівської області суперечить принципам правосуддя.

Згідно змісту ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання , враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за період березень-грудень 2008р. по договору №08-45 від 17.03.08р. отримав нафтопродуктів, послуг на загальну суму 346401,88грн., в той же час відповідач частково розрахувався за одержані товари та послуги, сплативши 305854грн. 84коп., що підтверджується копіями платіжних доручень доданих позивачем до матеріалів справи та реєстром банківських оплат наданих відповідачем до матеріалів справи. Аналіз проведених відповідачем оплат свідчить про те, що акти виконаних робіт та наданих послуг за період з березня 2008р. по жовтень 2008р. оплачені відповідачем в повному обсязі, та частково оплачений акт приймання-передачі виконаних робіт за листопад 2008р. Відповідно заборгованість відповідача становить 40547грн. 04коп.

Враховуючи вище викладене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 40547,04грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача проти позову до уваги судом не приймаються і спростовуються матеріалами справи .

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Позивач просить стягнути з відповідача 6679,69грн. пені. за період з 11.04.09р. по 28.09.09р.

Пунктами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов’язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

          Пунктом 6.4. Договору передбачено, що у випадку несвоєчасного проведення розрахунків Клієнт зобов’язується сплатити Компанії пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки. Пеня нараховується з 11 дня місяця, який слідує за місяцем підписання Акту.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Оскільки, відповідачем допущено прострочка виконання взятих на себе зобов’язань щодо оплати отриманого товару та наданих послуг, але приймаючи до уваги, що позивачем не було враховано, що нарахування пені припиняється через шість місяців з моменту настання строку виконання зобов’язання (26.03.09р.), а тому суд доходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 4171,35грн. за період з 11.04.09р. по 26.09.09р. В решті нарахування пені вимоги задоволенню не підлягають у зв’язку з їх необґрунтованістю.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 566,54грн. за період з 11.04.09р. по 28.09.09р., індекс інфляції в сумі 560,98грн. за період травень-червень 2009року.

          Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши подані позивачем розрахунки, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення індексу інфляції та 3% річних обґрунтовані і підлягають задоволенню в повній сумі.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов’язання не виконав, за одержані товари та надані послуги своєчасно в повній сумі не розрахувався, суд з урахуванням вищевикладеного доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення боргу в сумі 40547,04грн., пені в сумі 4171,35грн., 3% річних в сумі 566,54грн., індексу інфляції у сумі 650,98грн. В решті позову відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача та відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 459,36грн. витрат по сплаті держмита та 233,78грн. за інформаційно–технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним вимогам.

У поданій суду заяві відповідач просив у разі відмови у позові покласти на позивача наступні судові витрати на користь ТОВ „Фірми СІТ-С”: послуги адвоката по справі №14/151 у сумі 8000грн. згідно договору, витрати на інформаційно-технічне забезпечення.

Заява відповідача про відшкодування судових витрат у розмірі 8000,00грн. за послуги адвоката та витрат на інформаційно-технічне забезпечення задоволенню не підлягають з огляду на те, що суд не відмовив позивачу у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 546, 549, 625, 626, 627, 629, 901 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма СІТ-С" (юридична адреса: пр-т Миру, 27/39, м. Чернігів, фактична (поштова адреса): вул. Комсомольська, 31/57, м. Чернігів, р/р 26009935062060 в ЧОФАКБ „Укрсоцбанк” м. Чернігів, МФО 353014, ідентифікаційний код 24554430) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Берліо-Інтер-Кард" (юридична адреса: вул. Р.Окіпної, 2, оф. 424, м. Київ, фактична(поштова) адреса: вул. Окружна, 4 Б, оф. 203, м. Київ, р/р 26007024890 в ВАТ „Банк „Український Капітал” м. Київ, МФО 320371, ідентифікаційний код 32377766) 40547 грн. 04коп. боргу, 4171грн.35коп. пені, 566грн.54коп. три проценти річних, 650грн98коп. суму індексу інфляції, 459грн.36коп. державного мита та 233грн. 78коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набранням судовим рішення законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя Н.Ю.Книш

Рішення підписано 15.12.2009р.

Суддя Н.Ю.Книш