Рішення № 7086474, 30.11.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2009 р. Справа № 45/307-09

вх. № 8442/5-45

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Лущан М.В., директор, Фуркаленко Є.Л., доручення від 10.08.2009 року

відповідача - не з’явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "ВКФ"Промтехнологія", м.Дніпропетровськ

до ТОВ "Машгідропривод", м. Харків

про стягнення 27366,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 27366,08 грн. мотивуючи тим, що на підставі видаткових накладних № ПТ-0000925 від 15.09.2008 року та № ПТ-0001094 від 24.11.2008 року позивачем здійснена відповідачу позадоговірна поставка продукції виробничо-технічного призначення, яка оплачена відповідачем лише частково. Також до стягнення заявлено державне мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати пов’язані з розглядом справи.

Ухвалою суду від 19 жовтня 2009 року про порушення провадження у справі № 45/307-09 розгляд справи було призначено на 11 листопада 2009 року о 10:30 год.

В судове засідання 11 листопада 2009 року сторони не з’явились, витребувані судом докази по справі не надали, про причини неявки суду не повідомили. На адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи мотивоване відрядженням представника відповідача в м. Мелітополь з доданим до нього посвідченням про відрядження.

Суд, розглянувши вищевказане клопотання відповідача, визнав його таким, що підлягає задоволенню, у зв’язку з чим, та враховуючи необхідність надання сторонами витребуваних та додаткових доказів, розгляд справи 11 листопада 2009 року було відкладено на 30 листопада 2009 року на 11:10.

Представники позивача в судовому засіданні 30 листопада 2009 року повністю підтримують позовні вимоги, надали до матеріалів справи додаткові докази, які залучено судом до справи.

          Відповідач в судове засідання 30 листопада 2009 року не з’явився, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, що ухвалою суду від 11 листопада 2009 року сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх нез’явлення в засідання суду, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами. .

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників позивача господарським судом встановлено, що за видатковими накладними № ПТ-0000925 від 15 вересня 2008 року та № ТП-0001094 від 24 листопада 2008 року позивачем на адресу відповідача було поставлено товар на загальну суму 48166,08 гривень. Товар було одержано відповідачем за дорученнями серія ЯОС № 468524 від 15.09.08 р. та № 493 від 24.11.08 р.

          Згідно ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

          Відповідно до ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов’язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною, що передбачено в ч. 1 ст. 642 ЦК України.

          Підтвердженням укладання договору між позивачем та відповідачем є видаткові накладні, виписані позивачем, що містять найменування товару, його кількість і ціну, а також реквізити позивача (оферта), та довіреності, що були виписані відповідачем своїм представникам на отримання саме того товару і в тій кількості, що були визначені позивачем в видаткових накладних, а також містять реквізити відповідача (акцепт).

          Відповідач частково сплатив вартість поставленого товару, перерахувавши на поточний рахунок позивача 20800 гривень.

За таких обставин, відповідачем залишилася несплачена вартість товару в сумі 27366,08 гривень, що підтверджено матеріалами справи.

          Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України. Названі норми передбачають, що господарські зобов’язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно статті 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем були надані суду докази звернення до відповідача 07.08.2009 року з вимогою про сплату боргу в розмірі 27366,08 гривень. Така вимога була отримана відповідачем 11.08.2009 року, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення, проте протягом семиденного строку відповідач не виконав свого обов’язку.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене та те, що сума заборгованості відповідачем не сплачена, відповідач не надав на вимогу суду докази виконання своїх зобов’язань, та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 273,66 гривень, та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, ч.1 ст. 626, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ТОВ "Машгідропривод", 61035, м. Харків, вул. Каштанова, 14 (в тому числі з п/р 2600730120672 в АКБ "Золоті ворота" у м. Харкові, МФО 351931, код ЗКПО 34953135) на користь ТОВ "ВКФ "Промтехнологія", 49022, м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, 6 (п/р 26003218321100 у ДОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 305653, код ЗКПО 34682574) 27366,08 грн. боргу, 273,66 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення по справі № 45/307-09 підписано 30 листопада 2009 року