Рішення № 7086446, 25.11.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2009 р. Справа № 47/47-09

вх. № 6076/5-47

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Круговий Д.С. за довіреністю № 5 від 25.08.2009 р., Маслов Л.К. - доручення від 25.08.09року №4.

відповідача - Медведчеков В.В.-доручення від 21.08.09року №215/02.

розглянувши справу за позовом ПП "А.Дельвантеез", м. Полтава

до АТ "Металіст-БМК" м. Харків

про стягнення 399058,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство "А.Дельвантеез" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Акціонерного товариства "Металіст - БМК" 351498,83 грн. основного боргу, 32178,73 грн. пені, 4145,12 грн. річних, 11235,52 грн. інфляційних витрат, які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов"язань на підставі договору будівельного підряду №28/11 від 14.11.2008р. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого держмита у розмірі 3990,60грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 315,00грн.

Позивач 14.10.2009р. надав суду заяву про часткову зміну позовних вимог в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача основної заборгованості у розмірі 66498,83грн., пені у розмірі 32178,73грн., 3% річних у річних у розмірі 4145,12грн., інфляційних у розмірі 11235,52грн., штрафу у розмірі 61647,04грн. та судовові витрати, яка судом прийнята до розгляду та долучена до матеріалів справи.

04.11.2009р. позивач надав через канцелярію господарського суду заяву про збільшення позовних вимог в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму основної заборгованості у розмірі 163999,93грн., пені у розмірі 32178,73грн., 3% річних у розмірі 4145,12грн., інфляційних у розмірі 11235,52грн., штрафу у розмірі 61647,04грн. та судові витрати, яка судом прийнята та долучена до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні надав заяву про відмову позовних вимог в частині стягнення штрафу у розмірі 34013,02 грн., яка прийнята та долучена судом до матеріалів справи.

Враховуючи, що згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та продовжує розгляд справи з урахуванням цих змін.

Окрім того, представником позивача надані письмові пояснення, щодо відзиву на позовну заяву, яке прийнято та долучено судом до матеріалів справи.

Також від представника позивача через канцелярію господарського суду Харківської області 23.11.09 року надійшло клопотання про залучення додаткових документів, а саме копій платіжних доручень: №1017 від 12.11.09 р., №1001 від 05.11.09 р., копія листа від 13.11.09 р. №328 від 13.11.09 р. та копії виписок банку, яке задоволено, документи долучені судом до матеріалів справи.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просить в частині стягнення з відповідача суми боргу за актом виконаних робіт за жовтень 2009 року від 14.10.2009 року за договором №28/11 від 14.11.2008 року у розмірі 120501,10 грн. - відмовити. Також, в частині стягнення з відповідача суми основного боргу просить провадження по справі припинити, у зв"язку з добровільним погашенням боргу, у зв"язку з добровільною сплатою. Окрім того, відповідач просить зменьшити розмір штрафних санкцій втричі та застосувати до позовних вимог позивача в частині стягнення штрафу за договором будівельного підряду №12/07 від 05.11.07 р. та №02/08 від 25.01.09 р. у розмірі 34013,02 позовну давність та відмовити в цій частині в позові.

          Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 14.11.2008р. було укладено договір будівельного підряду №28/11 на виконання будівельно - монтажних робіт.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1. підрядник (далі по тексту позивач) зобов"язується на власний ризик на замовлення замовника (далі по тексту відповідач) виконати та здати в установлений строк будівельно-монтажні роботи на об"єкті відповідача відповідно "Технічного завдання до договору на улаштування покрівлі", а відповідач зобов"язується передати позивачу будівельний майданчик, прийняти закінчені будівельні роботи та прийняти їх.

Згідно п.2.1. договору договірна вартість робіт, доручених до виконання позивачу, визначається кошторисом (додаток №2 за догором, який є невід"ємною частиною договору на підставі затвердженого відповідачем технічного завдання.

Згідно п.2.2 договору - договірна ціна є твердою і становить 557290,00 грн. із неї сума ПДВ 20% становить 92881,67 грн.

Відповідно до п.2.5. договору відповідач до 17.11.08 року перераховує позивачу в розмірі 30000,00 грн

Згідно п.2.6 договору фінансування робіт та розрахнки між сторонами здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача у відповідності до графіку фінансування робіт (додаток №4) та (або) на підставі актів виконаних робіт. Перерахування коштів за виконані роботи здійснюється протягом трьох банківських днів після підписання сторонами актів виконаних робіт. Залік авансу здійснюється при розрахунку відповідачем за останній об"єкт.

Відповідно до ч.1 ст.846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

          Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконував умови договору, а саме виконав роботи на загальну суму 120501,10 грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт за січень, березень 2009 року акти №1,2 , та довідками про вартість виконаних підрядних робіт за той же період.

          Судом встановлено, що відповідач прийняв дані роботи, що підтверджується відсутністю заперечень з боку відповідача, підписом та печаткою відповідача.

Відповідач частково розрахувався за виконані роботи в сумі 23000,00 грн.

          Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як свідчать матеріали справи, після порушення провадження у справі відповідач частково сплатив спірну заборгованість в сумі 23000,00 грн., про що зазначив в своїх уточненнях від 04.11.09 року позивач, в підтвердження надав копії виписок по особовому рахунку.

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 163999,93 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь пеню 32178,73 грн., інфляційні витрати в сумі 11235,52 грн., 3% річних 4145,12 грн. та штрафу - 27634,02 грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зважаючи на вищевикладене, перевіривши нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат та розглянувши відмові позивача від штрафу в частині 34013,02 грн., суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені 32178,73 грн., інфляційні витрати в сумі 11235,52 грн., 3% річних 4145,12 грн. та штрафу - 27634,02 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 2391,93 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 315,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 626, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю у сумі 239193,32 грн. 2. Стягнути з Акціонерного товариства "Металіст - БМК" (61124, м. Харків, пр-т Гагаріна,165, корп. 2, кв.67 код ЄДРПОУ 30653953, рах.№2600101300563 в ХФ "Укрпромпромбанк", м.Харків, МФО 350686) на користь Приватного підприємства "А.Дельвантеез" (36029, м. Полтава, вул.Жовтнева,66 оф. 409, код ЄДРПОУ 13946109, рах.№26005277 ві АБ "Полтава-банк" м. Полтава, МФО 331489) суму основної заборговангості у сумі 163999,93 грн. сума основного боргу, пені 32178,73 грн., інфляційні витрати в сумі 11235,52 грн., 3% річних 4145,12 грн. та штрафу - 27634,02 грн. та судові витрати у сумі: 2391,93 грн. держмита та 315,00 грн. витрат на інформайційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення підписано 25.11.09року.