Рішення № 7086376, 11.12.2009, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"11" грудня 2009 р. справа № 5020-12/238 За позовом Корпорації «Хімагробуд»

до Відкритого акціонерного товариства «Севастопольське автотранспортне підприємство 14369»

про визнання права власності,

Суддя І.А. Харченко

Представники сторін:

позивач - Колягін Віталій Володимирович - представник, довіреність б/н від 28.05.2009;

відповідач - Вергун Іван Петрович - представник, довіреність № 41 від 11.09.2009.

Суть спору:

Корпорація «Хімагробуд»звернулась до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Севастопольське автотранспортне підприємство 14369»про визнання права власності на об’єкт нерухомості.

Позивач, посилаючись на приписи статті 392 Цивільного кодексу України та статті 37 Закону України «Про іпотеку», обґрунтовує позовні вимоги невиконанням відповідачем договірних зобов’язань по поверненню позики і ухиленням відповідача від передачі у власність позивача нерухомого майна, що передбачено договором іпотеки.

Відповідач позовні вимоги визнає в повному обсязі, про що надав суду заяву про визнання позову (а.с.45).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2009 між Відкритим акціонерним товариством «Севастопольське автотранспортне підприємство 14369»(Позичальник) та Корпорацією «Хімагробуд»(Позикодавець) був укладений Договір позики (поворотної фінансової допомоги) №2-поз/2009 (далі –Договір позики) –(а.с. 33-34).

Відповідно до пункту 1 Договору позики, Позикодавець надає Позичальнику грошову позику (поворотну фінансову допомогу) у розмірі 120000,00 грн.

При цьому, сторони також домовились, про те, що позика вважається фактично переданою від позикодавця на користь позичальника в момент фактичного перерахування позики на поточний рахунок позичальника (абзац третій пункту 1 Договору позики).

Сторони в пункті 2 Договору позики встановили, що, позичальник зобов’язується повернути Позикодавцю надані у позику грошові кошти протягом 10 днів з моменту фактичного перерахування позики на поточний рахунок Позичальника.

Також, сторони домовилися про відповідальность позичальника у випадку прострочення повернення позики позикодавцю.

Зокрема, згідно з абзацом другим пункту 2 Договору позики, у випадку прострочення повернення позики Позичальник повертає позику з урахуванням індексу інфляції і трьох процентів річних та сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення повернення позики за умови невиконання Позичальником зобов’язань по договору іпотеки в частині передачі предмету іпотеки Позикодавцю при зверненні на нього стягнення.

В пункті 3 Договору позики сторони домовились про укладення договору іпотеки в забезпечення виконання зобов’язань по поверненню позики, по якому Позикодавець набуває право на звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку неповернення Позичальником позики у встановлений строк.

21.10.2009 між Корпорацією «Хімагробуд»(Іпотекодержатель) та Відкритим акціонерним товариством «Севастопольське автотранспортне підприємство 14369»(Іпотекодавець) був укладений договір іпотеки нерухомого майна по вул. Паршина, 6/9 в місті Севастополі №02-іп/2009 (далі –Договір іпотеки) –(а.с. 8-11).

Пунктом 1.1 розділу 1 Договору іпотеки сторони передбачили, що іпотекодержатель має право у разі порушення іпотекодавцем свої обов’язків за Основним договором (за Договором позики (поворотної фінансової допомоги) №2-поз/2009 від 01.10.2009, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Севастопольське автотранспортне підприємство 14369» (Позичальником) та Корпорацією «Хімагробуд»(Позикодавецем) одержати задоволення своїх вимог за Основним договором за рахунок передбаченого в розділі 3 цього Договору (Договору іпотеки) майна, яке передається в іпотеку за цим Договором, переважно перед іншими кредиторами Іпотекодавця.

Згідно з пунктом 2.2 розділу 2 Договору іпотеки розмір зобов’язання, що забезпечується іпотекою відповідно до цього договору, складає суму позики за Основним договором –120000,00 грн.

Відповідно до розділу 3 Договору іпотеки, предметом іпотеки є склад-навіс літера «Г»у складі автозаправочної станції, який знаходиться за адресою: м. Севастополь, вул. Паршина, буд. 6/9 та право власності на який зареєстроване за Відкритим акціонерним товариством «Севастопольське автотранспортне підприємство 14369»у Комунальному підприємстві «Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об’єктів нерухомого майна».

Сторони узгодили, що вартість предмета іпотеки складає 120000,00 грн., що відповідає ринкової вартості майна згідно Оцінки, проведеної незалежним оцінювачем (пункт 3.4 розділу 3 Договора іпотекі).

Згідно з умовами пункту 5.1 Договору іпотеки Іпотекодержатель набуває права задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у випадках, коли:

- Іпотекодавець у строк, визначений у пункті 2.3 цього договору (а саме: не пізніше 10 днів з моменту фактичного перерахування позики на поточний рахунок Позичальника) не повернув суму позики у повному обсязі з врахуванням можливої неустойки (пені);

- Іпотекодавець допустив порушення обов'язків, встановлених цим договором.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється Іпотекодержателем відповідно до застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя згідно пунктів 5.2-5.4 цього Договору.

За умовами пункту 5.2 Договору іпотекі сторони дійшли згоди вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Також, пунктом 5.3 Договору позики, сторони домовилися, про те, що задоволення вимог Іпотекодержателя здійснюється шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов’язань по Основному договору у порядку, встановленому статтею 37 Закону України “Про іпотеку”.

Правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є відповідне застереження у цьому іпотечному договорі. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність з моменту настання випадків, згідно яких Іпотекодержатель набуває права задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (пункт 5.3 Договору позики).

          Відповідно до пункту 6.1 Договору іпотеки, договір підлягає нотаріальному посвідченню в порядку, визначеному законодавством протягом двох днів з моменту підписання цього договору. Витрати по нотаріальному посвідченню договору покладають на Іпотекодавця. При ухиленні Іпотекодавця від нотаріального посвідчення договору, Іпотекодержатель в порядку статті 220 Цивільного кодексу України має право звернутись до суду про визнання цього договору дійсним.

          Рішенням господарського суду міста Севастополя від 02.11.2009, яке набрало законної сили 16.11.2009, визнано дійсним договір іпотеки 02-іп/2009, укладений 21.10.2009 між Відкритим акціонерним товариством „Севастопольське автотранспортне підприємство 14369” та Корпорацією „Хімагробуд” в забезпечення повернення займу, що в силу статті 35 Господарського процесуального кодексу України є фактом, який не потребує доведення при вирішення інших спорів.

          На виконання умов пункту 3.8 Договору іпотеки іпотекодавець (відповідач) передав іпотекодержателю (позивачу) в іпотеку предмет іпотеки (а саме: нерухоме майно –склад-навіс літера «Г»у складі автозаправочної станції, яке розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Паршина, буд. 6/9) та оригінали правовстановлюючих документів на предмет іпотеки, що підтверджує наданий суду позивачем акт приймання-передачі від 21.10.2009 (а.с. 12).

          Позивач, на виконання договору позики, платіжним дорученням №454 від 10.11.2009 перерахував на поточний рахунок відповідачу (Відкритому акціонерному товариству «Севастопольське автотранспортне підприємство 14369») 120000,00 грн. (а.с. 35).

Відповідно до акта звірення від 11.12.2009 позика не погашена і позивач набув права звернути стягнення на предмет іпотеки згідно розділу 5 Договору іпотеки (а.с.44).

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 392 Цивільного Кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 37 Закону України “Про іпотеку” від 05.06.2003 №898-IV (далі - Закон України “Про іпотеку”) встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Право іншої особи з вищим пріоритетом щодо строкового користування нерухомим майном, набутим у власність іпотекодержателем, зберігає чинність відповідно до умов договору, яким обумовлено таке користування. Права та вимоги третіх осіб на предмет іпотеки, набутий у власність іпотекодержателем, які мають нижчий пріоритет, ніж вимога іпотекодержателя, втрачають чинність.

Як вибачається з договору іпотеки, сторони передбачили у ньому застереження щодо порядку звернення стягнення на предмет іпотеки і його передачі у випадку неповернення позичальником позики у встановлений договором строк (розділ 5 Договору позики).

Суд встановив, що відбулося часткове виконання умов Договору іпотеки.

Проте відповідач не передав у власність позивача об’єкт нерухомого майна, який є предметом договору іпотеки №02-іп/2009 від 21.10.2009.

За приписами статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.

Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими.

Аналогічні положення про право власності містяться в главі 14 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07.2004 №1952-IV (далі - Закон України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”) речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини, щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

Відповідно до статті 19 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, зокрема, є рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрало законної сили.

На підставі викладеного суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача суд, в порядку частини другої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на нього судові витрати (а саме, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення), понесені позивачем.

Керуючись статтями 49, 82–85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати право власності на об’єкт нерухомого майна: склад-навіс (літера «Г») у складі автозаправочної станції, розташований за адресою: м. Севастополь, вул. Паршина, буд. 6/9 за Корпорацією “Хімагробуд” (99001, м. Севастополь, вул. Надєждінців, б. 1/5, кв. 22, ідентифікаційний код 31763351, п/р 26005301408846 в ВТБ банк, МФО 384997).

3.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Севастопольське автотранспортне підприємство 14369” (99012, м. Севастополь, вул. Паршина, б. 6, ідентифікаційний код 03117524, п/р 26003054800832 в Приватбанк, МФО 324935) на користь Корпорації “Хімагробуд” (99001, м. Севастополь, вул. Надєждінців, б. 1/5, кв. 22, ідентифікаційний код 31763351, п/р 26005301408846 в ВТБ банк, МФО 384997) витрати по оплаті державного мита у сумі 85,00 грн. (вісімдесят п’ять грн. 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.А. Харченко

Рішення оформлено відповідно

до вимог сатті 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 14.12.2009.