Рішення № 7084813, 10.12.2009, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "10" грудня 2009 р. Справа № 18/1739

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Аліпова М.В., довіреність №79 від 29.12.2008р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянув справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Запорізька кондитерська фабрика" (м.Запоріжжя)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дольче-продукт" (м.Житомир)

про стягнення 86 582,26грн.,

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 86582,26грн. боргу за поставлену продукцію, з яких: 59062,60грн. основного боргу, 23928,01грн. інфляційних та 3591,65грн. 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. На виконання вимог ухвали господарського суду від 25.11.2009р. надав оригінали документів - для огляду в судовому засіданні, довідку територіального органу Державного казначейства України про зарахування державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в дохід бюджету, довідку про те, що станом на 09.12.2009р. сума основного боргу не змінилась та складає59062,60грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Ухвала господарського суду від 25.11.2009р., направлена на адресу відповідача: 10001 м.Житомир, вул.Кооперативна, 6 (зазначену у позовній заяві у витягу з ЄДРПОУ станом на 09.12.2009р.), повернута з відміткою відділу зв'язку "вибули".

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. У даному випадку позивач у позовній заяві вказав адресу: 10001 м.Житомир, вул.Кооперативна, 6. У витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 09.12.2009р. (а.с.40-42) вказана адреса відповідача: 10001 м.Житомир, вул.Кооперативна, 6, на цю адресу господарським судом направлялось поштове відправлення. Інші адреси господарському суду не повідомлялися.

Відповідно до ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2007р. між ВАТ "Запорізька кондитерська фабрика" (Постачальник, позивач) та ТОВ "Дольче-продукт" (Покупець, відповідач) укладено Договір №93 (а.с.8-9), за умовами якого постачальник зобов'язався передати, а покупець прийняти та своєчасно оплатити кондитерські вироби на умовах даного договору (п.1.1).

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Додатковою угодою №1 до договору сторони погодили пункт 2.9 в наступній редакції:

"Оплата вартості товару здійснюється покупцем на підставі видаткової накладної, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з моменту поставки товару".

На виконання умов даного договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 68713,40грн., що підтверджується видатковими накладними №100019, №201641 від 05.10.2007р., №100209, №201755 від 24.10.2007р. та довіреностями на отримання матеріальних цінностей серії ЯНЦ №320685 від 08.10.2007р., серії ЯОН №581269 від 24.10.2007р. (а.с.16-21).

Відповідач свої зобов'язання по оплаті товару виконав частково на суму 9650,80грн.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість за отримані нафтопродукти в сумі 59062,60грн., яка на час розгляду справи не змінилась, що вбачається з довідки позивача станом на 09.12.2009р.

Згідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Як передбачено ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст.229 ГК України та ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 59062,60грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить господарський суд на підставі ст.625 ЦК України стягнути з відповідача за прострочення грошового зобов’язання 3591,65грн. 3% річних та 23928,01грн. інфляційних.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд, здійснивши перерахунок вказаних сум (а.с.6-7), вважає, що річні та інфляційні нараховані позивачем обґрунтовано та з урахуванням приписів Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції" та відповідно до Рекомендації Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р. щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, тому задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3591,65грн. 3% річних та 23928,01грн. інфляційних.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів сплати заборгованості та заперечень проти позову не надав, розрахунок інфляційних та річних не спростував.

Згідно з вимогами ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню на суму 86582,26грн., з яких: 59062,60грн. основного боргу, 3591,65грн. 3% річних та 23928,01грн. інфляційних.

Витрати, пов'язані з оплатою державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

На підставі ст.ст.193, 229 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 612, 610, 625, 692, 712 ЦК України, керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дольче-продукт" (10001, м.Житомир, вул.Кооперативна, 6, код ЄДРПОУ 31133750)

на користь Відкритого акціонерного товариства "Запорізька кондитерська фабрика" (69063, м.Запоріжжя, вул.Артема, 7, код ЄДРПОУ 00382094):

- 59062,60грн. основного боргу;

- 3591,65грн. 3% річних ;

- 23928,01грн. інфляційних;

- 865,82грн. витрат по сплаті державного мита;

- 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати 3прим.:

-------------------------------

1 - в справу

2,3 - сторонам