Рішення № 7084808, 10.12.2009, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "10" грудня 2009 р. Справа № 18/1740

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Недашківська Д.В., довіреність №210 від 02.07.2009р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Андрушівський маслосирзавод"(м.Андрушівка)

до Приватного підприємства "Молочні традиції" (м.Житомир)

про стягнення 86885,29грн. (згідно заяви про уточнення позовних вимог від 10.12.2009р., а.с.27)

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 87166,07грн., з яких: 84999,99грн. основного боргу, 1925,41грн. пені та 240,67грн. 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві; надав заяву від 10.12.2009р. (а.с.27), в якій уточнив розмір суми пені та 3% річних, та просить стягнути з відповідача суму основного боргу, 1644,63грн. - пені та 240,67грн. - 3% річних .

Враховуючи передбачене ст.22 ГПК України право позивача на зменшення розміру позовних вимог, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, приймається господарським судом та ухвалюється вважати заявленим до розгляду спір про стягнення з відповідача 86885,29грн.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить реєстр господарського суду Житомирської області на відправку рекомендованої кореспонденції від 26.11.2009р. (а.с.31).

Відповідно до ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

ВСТАНОВИВ:

12 серпня 2009р. між ТОВ "Андрушівський маслосирзавод" (постачальник, позивач) та Приватним підприємством "Молочні традиції" (дистриб'ютор, відповідач) укладено Договір дистриб'юції №12/08-5 (а.с.8-13), за умовами якого постачальник зобов'язався передати дистриб'ютору у встановлений строк продукцію, а саме сир твердий, масло та спреди (товар) в асортименті, а дистриб'ютор отримати та оплатити партії товару на умовах, визначених цим договором (п.1.1).

Пунктом 4.7 Договору сторони встановили, що розрахунки за кожну одержану партію товару здійснюються дистриб'ютором, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, у термін не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту передачі товару.

На виконання умов даного договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 94972,06грн., що підтверджується видатковими накладними №45783, №45781 від 28.08.2009р., №46295А, 46294А від 11.09.2009р. та довіреностями на отримання матеріальних цінностей №19 від 21.08.2009р., №25 від 11.09.2009р. (а.с.14-19).

Відповідач свої зобов'язання по оплаті товару виконав частково на суму 9972,07грн.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань за останнім утворилась заборгованість за отриманий товар в сумі 84999,99грн., яка на час розгляду справи не змінилась.

В матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків станом на день розгляду справи, підписаний повноважними представниками та скріплений печатками сторін (а.с.28), з якого вбачається, що відповідач визнав наявність у нього боргу перед позивачем в сумі 84999,99грн.

Згідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст.229 ГК України та ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 84999,99грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач на підставі п.6.5 договору просить суд стягнути з відповідача пеню, яка згідно уточненого розрахунку позивача становить 1644,63грн. (а.с.27).

Як свідчить зміст розділу 6 договору "Відповідальність сторін" сторони передбачили, що за порушення термінів оплати за товар, передбачений п.4.7 договору, дистриб'ютор зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши розрахунок пені (а.с.27), суд вважає його правильним, оскільки пеня у розмірі 1644,63грн. нарахована з урахуванням приписів п.6 ст.232 Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне погашення грошових зобов'язань".

Також позивач просить господарський суд на підставі ст.625 ЦК України стягнути з відповідача за прострочення грошового зобов’язання 240,67грн. 3% річних.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд, здійснивши перерахунок вказаних сум (а.с.27), вважає, що річні нараховані позивачем обґрунтовано, тому задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 240,67грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів сплати заборгованості та заперечень проти позову не надав, розрахунок пені та річних не спростував. Наявність заборгованості в сумі 84999,99грн. не заперечується відповідачем, що вбачається із акту звірки розрахунків, підписаним представниками та скріплений печатками обох сторін (а.с.28).

Згідно з вимогами ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню на суму 86885,29грн., з яких: 84999,99грн. основного боргу, 1644,63грн. пені та 240,67грн. 3% річних .

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

На підставі ст.ст.193, 229 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 612, 610, 625, ЦК України, керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Молочні традиції" (10004, м.Житомир, проспект Миру, 25, кв.187, код ЄДРПОУ 36489630)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Андрушівський маслосирзавод" (13400, м.Андрушівка, вул.Лисенка,10, код ЄДРПОУ 30873067):

- 84999,99грн. основного боргу;

- 1644,63грн. пені;

- 342,14грн. 3% річних;

- 868,85грн. витрат по сплаті державного мита;

- 235,24грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Соловей Л.А.

Віддруковано 3прим.:

------------------------------

1 - до справи

2,3 - сторонам