Рішення № 7084807, 04.12.2009, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "04" грудня 2009 р. Справа № 15/1492

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін

від позивача: ГищенкоО.М. - представника за довіреністю від 01.09.2009р.,

від відповідача: Сукач В.М. - керівник, (був присутній в судових засіданнях 24.11.2009р.,

01.12.2009р.),

Янчевська О.В. - представник за довіреністю від 24.11.2009р.(була

присутня в судовому засіданні 01.12.2009р),

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вассма" (м.Київ)

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Степ" (с.Криве Попільнянський район Житомирська область)

про стягнення 34 805,79 грн.

В судових засіданнях, у відповідності з ст. 77 ГПК України, оголошувались перерви з 24.11.2009р. по 01.12.2009р., з 01.12.2009р. по 04.12.2009р.

Позивачем пред'явлено позов по стягнення з відповідача 34805,79 грн., із яких 24200,00грн. основного боргу, 10103,17грн. курсової різниці, 115,42грн. - 3 % річних, 387,20грн. інфляційних.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином під розписку (а.с.55).

В судовому засіданні 01.12.2009р. представник відповідача проти позову заперечив. Посилався на те, що при отриманні від позивача препарату "Дефенс V", сторонами було погоджено, що оплата за отриманий препарат буде здійснена лише за умови позитивного результату його застосування, оскільки препарат був експериментальним. Вказує на те, що оскільки отриманий від позивача препарат не подіяв, про що свідчить акт обстеження посівів від 23.10.2008р. та акт обстеження посівів від 18.11.2008р., складений за участі представника ТОВ ТД"Васма", то вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості препарату є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, по видатковій накладній від 01.09.2008р. №77/84 (а.с.15) та на підставі довіреності серія ЯКН № 500148 від 01.09.2008р., виданої Сукачу В.М. (а.с.16), Приватне сільськогосподарське підприємство "Степ" (відповідач у справі) отримало від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Вассма" товар (препарат "Дефенс V") на загальну суму 24200,00грн.

Згідно ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно- правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Так, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Вассма" та Приватним сільськогосподарським підприємством "Степ" виникло майново-господарське зобов'язання в силу якого відповідач повинен оплатити отриманий товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України та ст. 509 ЦК України.

За своєю природою правовідносини, які склалися між сторонами є правовідносинами купівлі-продажу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з видаткової накладної № 77/84 від 01.09.2008р., сторони погодили, що продаж товару здійснюється на умовах передоплати. Однак строк здійснення попередньої оплати за отриманий товар сторонами погоджено не було.

Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлено обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 ЦК України.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 4 ст. 538 ЦК України передбачено, що якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, не зважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

25.07.2009р. позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу про оплату отриманого по видатковій накладній № 77/84 від 01.09.2008р. товару в сумі 24200,00грн. (а.с. 17-18), яку останнім було отримано 30.07.2009р. Факт отримання 30.07.2009р. ПСП"Степ" зазначеної вимоги підтверджується повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції (а.с. 21).

Таким чином, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідач мав виконати зобов'язання щодо проведення оплати за отриманий по видатковій накладній № 77/84 від 01.09.2008р. товар, в строк до 06.08.2009р.

Проте, відповідач відповіді на вимогу позивача не надіслав, розрахунки за отриманий товар не провів.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

На час розгляду справи, відповідач доказів проведення розрахунків з позивачем за отриманий по видатковій накладній № 77/84 від 01.09.2008р. товар не надав.

Представник відповідача в судовому засіданні 01.12.2009р. та у відзиві на позовну заяву посилався на те, що отриманий від позивача препарат був експериментальним. В зв'язку з цим, при отриманні від позивача препарату "Дефенс V", сторонами було погоджено, що оплата за отриманий препарат буде здійснена лише за умови позитивного результату його застосування. Проте, внесений у присутності менеджера ТОВ "ТД "Вассма" Волошинського С.В. на полі №7 площею 130га, яке належить ПСП "Степ", препарат "Дефенс V" не подіяв. В ході обстеження поля №7 площею 130га., на якому було внесено препарат для прискорення розкладу органічних решток, встановлено, що препарат "Дефенс V" на рештки соломи не подіяв, про що свідчить акт обстеження посівів від 23.10.2008р. та складений за участі представника ТОВ ТД"Васма" акт обстеження посівів від 18.11.2008р.

Частинами 1,2 ст. 673 ЦК України передбачено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

Оскільки, в даному випадку, товар передавався відповідачу за видатковою накладною, без укладення окремого договору, письмові докази погодження сторонами умов щодо якості товару відсутні. Проте, матеріалами справи стверджується, що позивачем було передано відповідачу товар – препарат "Дефенс V" і відповідач прийняв цей препарат без будь-яких зауважень.

Заперечення відповідача щодо відсутності підстав для проведення оплати за товар у зв'язку з тим, що переданий позивачем препарат "Дефенс V" при внесенні його у ґрунт не подіяв, господарським судом до уваги не приймаються враховуючи наступне.

Відповідачем представлено акти обстеження посівів від 23.10.2008р. та від 18.11.2008р. (а.с.52,53), з яких вбачається, що при обстеженні поля №7, площею 130 га. ПСП "Степ", де вносився препарат для прискорення розкладу рослинних решток "Дефенс V", було встановлено, що препарат "Дефенс V" не подіяв.

Проте, у представлених відповідачем актах, відсутні будь-які посилання на те, що препарат "Дефенс V" не подіяв з причин того, що був неналежної якості.

В матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про дотримання відповідачем технології внесення препарату "Дефенс V" в ґрунт, необхідного температурного режиму та вологості ґрунту при його застосуванні, як того вимагають умови використання препарату.

Крім того, слід зазначити, що після складання акту обстеження посівів 18.11.2008р., відповідач не звертався до позивача з претензією щодо якості препарату в порядку, встановленому законодавством, оскільки в матеріалах справи такі докази відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 678 ЦК України, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни, безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк, відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Також, слід зазначити про відсутність будь-якого документального підтвердження щодо експериментального характеру препарату та погодження сторонами умов оплати препарату тільки в результаті його позитивної дії.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 24200,00грн. основної заборгованості є правомірними.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 387,20грн. інфляційних нарахувань, 115,42грн. - 3% річних та 10103,17грн. курсової різниці.

Розглядаючи питання про правомірність звернення позивача з вимогами про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань, 3% річних та курсової різниці, господарський суд враховує таке.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку позивача (а.с.6), розмір 3% річних нарахований за період з 07.08.2009р. по 03.10.2009р. на суму 24200,00грн. та становить 115,42грн.

Господарський суд перевіривши розрахунок позивача встановив, що обґрунтованим є нарахування 3% річних за визначений позивачем період в сумі 115,36грн. (24200,00грн.(сума заборгованості) х 3% х 58(кількість прострочених днів) : 365 (кількість днів у 2009р.) = 115,36грн.)

Таким чином, задоволенню підлягають вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 115,36грн. В частині стягнення 0,06грн. - 3%річних у позові необхідно відмовити.

Позивач просить також стягнути з відповідача 387,20грн. інфляційних нарахувань у відповідності до представленого розрахунку (а.с.7).

Згідно проведеного судом розрахунку, розмір інфляційних нарахувань за періоди з серпня 2009р. по вересень 2009р. на суму заборгованості становить 144,81грн. (24200,00грн. (сума заборгованості) х 100,5984 (сукупний індекс інфляції за серпень-вересень 2009р.) : 100% - 24200,00грн. (сума заборгованості) = 144,81грн.)

З огляду на викладене, обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 144,81грн. Позовні вимоги в частині стягнення 242,39грн. інфляційних нарахувань задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача курсової різниці в сумі 10103,17грн. господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Чинне законодавство визначає, що грошове зобов'язання має бути виконане в національній валюті України – гривні. Це правило кореспондує положенням ст. 99 Конституції України, відповідно до якої грошовою одиницею України є гривня, а також ст.3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", якою встановлено, що гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів. Платіжні документи для здійснення платежів на території України також мають бути визначені в гривнях.

Поняття курсова різниця визначено у Порядку відображення в обліку операцій в іноземній валюті, затвердженого наказом Державного казначейства України від 24.07.2001 р. №126 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.08.2001р. за №670/5861, відповідно до якого курсова різниця – різниця, яка є наслідком відображення однакової кількості одиниць іноземної валюти в національну валюту України при різних валютних курсах.

Відповідно до частини 1 статті 524 ЦК України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Разом з тим, частина 2 статті 524 ЦК України визначає, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Така дія визначається сторонами зобов’язання за обопільною згодою та на власний ризик, а отже валютні коливання та зміна суми грошового зобов’язання, в даному випадку, є не мірою відповідальності сторін, а узгодженою умовою їх діяльності.

В обґрунтування позовних вимог про стягнення з відповідача 10103,17грн., позивач посилається на положення ч. 1 ст. 632 ЦК України якою передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін; у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки, тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Водночас, ч.ч. 2, 3 наведеної норми встановлено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у виняткових випадках і на умовах, встановлених договором або законом; зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Частиною 3 статті 691 ЦК України передбачено: якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Наведене положення щодо визначення ціни товару застосовується, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язань. Так, договір купівлі-продажу може містити умову про зміну ціни товару, в залежності від зміни показників, які впливають на його вартість. При цьому, спосіб перегляду ціни встановлюється договором.

Тобто, спосіб перегляду ціни товару, за таким показником як курс долара США (співвідношення іноземної валюти - долара США до національної валюти - гривні), можливий, однак, лише у разі, якщо такий спосіб перегляду ціни був передбачений умовами укладеного договору.

У даному випадку, позивачем, всупереч ст.ст. 33,34 ГПК України, не було надано доказів укладення між сторонами окремого договору в якому б були погоджені вищезазначену умови.

Так, як вбачається з матеріалів справи, товар відповідачем було отримано від позивача по видатковій накладній № 77/84 від 01.09.2008р. При цьому, у видатковій накладній №77/84 від 01.09.2008р. вартість товару виражена у національній валюті, жодних посилань на залежність ціни переданого товару від курсу долара США, як від показника, що зумовлює вартість товару, у накладній також не зазначено.

Отже, зобов'язання оплатити вартість отриманого товару від відповідача виникло у національній валюті.

Враховуючи зазначене, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача курсової різниці в сумі 10103,17грн. є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Позивач, також, просить стягнути з відповідача 2000,00грн. витрат на послуги адвоката.

З цього приводу слід зазначити таке.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру", а згідно зі ст.12 цього Закону оплата праці адвоката здійснюється на підставі письмової угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.

Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката, позивач долучив до матеріалів справи договір про надання правової допомоги №01/3-ДПГ від 18.09.2009р., укладений між ТОВ "ТД"Вассма" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Незалежна юридична компанія"(а.с.22-24), акт прийому-передачі документів (матеріалів) від 01.09.2009р. (а.с.25), акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги, Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльності гр. Бонтлаба Василя Васильовича №3280, видане 24.04.2008р. (а.с.27), платіжне доручення №3333 від 10.09.2009р. про сплату позивачем ТОВ "Незалежна юридична компанія" гонорару в сумі 2000,00грн., згідно договору №01/3-ДПГ від 18.09.2009р. (а.с.30).

Як вбачається з п. 2.6 договору про надання правової допомоги №01/3-ДПГ від 01.09.2009р., для виконання передбачених договором зобов’язань призначено працівника - адвоката Бонтлаба Василя Васильовича, що діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3280 від 24.04.2008р. та посвідчення адвоката.

Бонтлаб В.В. є працівником ТОВ "Незалежна юридична компанія", згідно з наказом №5 від 08.01.2008р. по особовому складу (а.с. 28).

ТОВ "ТД "Вассма" 01.09.2009р. видано довіреність адвокату Бонтлабу В.В. на представництво інтересів товариства, в тому числі, в господарському суді Житомирської області з приводу стягнення з ПСП "Степ" заборгованості та нарахованих штрафних санкцій (а.с.31).

Умовами договору про надання правової допомоги №01/3-ДПГ від 01.09.2009р. передбачено, також, представництво інтересів ТОВ "ТД "Вассма" адвокатом Бонтлабом В.В. у господарському суді Житомирської області під час розгляду справи.

В засіданнях господарського суду під час розгляду даної справи інтереси ТОВ "ТД "Вассма" представляв Грищенко О.М. на підставі, виданої керівником позивача довіреності (а.с.37).

З наявного в матеріалах справи посвідчення (а.с.57) вбачається, що Грищенко О.М., є адвокатом і має Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №3888. Крім того, Грищенко О.М. є керівником ТОВ "Незалежна юридична компанія" (а.с.29).

За таких обставин, господарський суд вважає, що позивач правомірно ставить питання про покладення на відповідача витрат, пов’язаних з наданням послуг адвоката, оскільки підготовку матеріалів позовної заяви, проведення нарахування штрафних санкцій та представництво інтересів ТОВ "ТД "Вассма" здійснювалось саме адвокатами.

Відповідно до ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову – на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 24200,00грн. основного боргу; 115,36 грн. - 3 % річних; 144,81 грн. інфляційних, - 1405,52грн. витрат на послуги адвоката; 244,60 грн. державного мита; 165,85 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову суд відмовляє.

На підставі ст.ст. 11, 509, 525, 526, ч. 2 ст. 530, ч. 2 ст. 625, 655, ч.ч. 1,2 ст. 673, ч. 1 ст. 678, ч. 1 ст. 693ЦК України, ст. 174, ч. 1 ст. 175, ч. 1 ст. 193 ГК України та керуючись ст.ст. 49, 82 –85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути Приватного сільськогосподарського підприємства "Степ" (13522, Житомирська область, Попільнянський район, с. Криве, вул. Паркова, 1 ідентифікаційний код 32614476)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вассма" (04201, м. Київ, пр. Мінський, 4, ідентифікаційний код 33937992)

- 24200 грн. основного боргу;

- 115,36 грн. - 3 % річних;

- 144,81 грн. інфляційних;

- 1405,52 грн. витрат на послуги адвоката;

- 244,60 грн. державного мита;

- 165,85 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

4. Повернути з державного бюджету 1,94грн. державного мита, сплаченого згідно з платіжним дорученням №3179 від 01.09.2009р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Кравець С.Г.

Дата підписання рішення:"15" грудня 2009р.

Віддрукувати:

1 - до справи,

2,3 - сторонам