Рішення № 7084191, 08.12.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

08.12.2009Справа №2-18/5482-2009 За позовом – Закритого акціонерного товариства «Луганський м’ясокомбінат», м. Луганськ (вул. Лутугінська, 119, м. Луганськ, 91020)

До відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Джонаголд», м. Сімферополь (вул. Мате Залки, 17А, м. Сімферополь, 95053)

Про стягнення 19447,21 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – не з’явився.

Від відповідача – Міндіч М.Ол. – представник, дов. від 12.01.2009 року.

СУТЬ СПОРУ: Закрите акціонерне товариство «Луганський м’ясокомбінат», м. Луганськ (далі - позивач) звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Джонаголд», м. Сімферополь (далі – відповідач), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 19447,21 грн., з яких 18220,35 грн. – сума основного боргу, 1079,02 грн. – сума пені, 147,84 грн. – сума 3% річних.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 525, 526, 625 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 13.05.2009р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки № 15/563. Згідно з умовами Договору, позивач зобов'язався поставити товар, а відповідач у визначений строк здійснити оплату за поставлений товар. На виконання умов Договору, позивач поставив товар на загальну суму 26121,91 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними. Відповідач повернув частину отриманого товару на суму 901,63 грн., а також здійснив лише часткову оплату за товар на суму 7000,00 грн. Таким чином, за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 18220,35 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду.

29.10.2009р. до судового засідання від відповідача надійшло клопотання про відкладання розгляду справи, у зв’язку з неможливістю забезпечити явку представника. Суд вважав можливим задовольнити дане клопотання та відкласти розгляд даної справи.

17.11.2009 року представник відповідача у судове засідання знову не з явився, про дата та час судового засідання був сповіщений належним чином.

Представник позивача теж у судове засідання 17.11.2009 року не з явився, направив до суду поштою додаткові документи по справі та клопотання про розгляд справи по суті за відсутністю представника позивача.

Суд відклав розгляд справи, визнавши явку сторін у судове засідання обов’язковою.

08.12.2009 року представник позивача у судове засідання не з явився, направив на адресу суду документи та клопотання розглянути дану справу за відсутністю його представника.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача на підставі матеріалів справи.

Вивчивши матеріали справи, норми діючого законодавства України, пояснення представника відповідача, суд

В С Т А Н О В И В:

13.05.2009 року між ЗАТ «Луганський м’ясокомбінат» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Джонаголд» укладено договір поставки № 15/563.

Відповідно до пункту 1.1 договору, позивач – постачальник - зобов’язується поставити товар згідно Замовлення покупця, а відповідач - покупець – прийняти і оплатити товар на умовах і у порядку, визначеному цим договором.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

У виконання умов договору від 13.05.2009 року позивач поставив відповідачу товар, а саме – м ясні та ковбасні вироби за наступними товарно – транспортними накладними:

№ 207154 від 20.05.2009 р. на суму 8939, 20 грн.,

№ 317101 від 31.05.2009 року на суму 3571, 73 грн.

№ 077074 від 07.06.2009 року на суму 5016, 23 грн.,

№ 217140 від 21.06.2009 року на суму 4966, 24 грн.,

№ 287146 від 28.06.2009 року на суму 3628, 51 грн. на загальну суму 26121, 91 грн.

У подальшому на підставі Накладних № Джо-002679 від 01.06.2009 року, № Джо-002750 від 22.06.2009 року , № Джо-002775 від 29.06.2009 року відповідач повернув позивачу частину отриманого товару на суму 901, 63 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору, враховуючи протокол розбіжностей, сторони передбачили, що отримання товару за кількістю та якістю виконується покупцем у пункті доставки, про що свідчить підпис приймальника та штамп підприємства, на підставі документів, вказаних у п. п. 2.4 та 3.2 договору.

Такі пункти договору – 2.4 та 3.2 - свідчать, що з кожною поставкою товару постачальник надає(якщо такі документи є обов’язковими для конкретної партії товару):

-          накладну (товарно – транспортну накладну);

-           податкову накладну;

-          Санітарно – епідеміологічне висновок;

-           Сертифікат якості товару;

-          Ветеринарне свідоцтво;

-          Сертифікат відповідності.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом уповноваженої особи у графі «прийняв» на товарно - транспортних накладних та печаткою ТОВ «Джонаголд».

Відповідно до п. 5.6 договору, також узгодженого між сторонами у Протоколі розбіжностей до договору № 15/563 від 13.05.2009 року, покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом безрахункових розрахунків. Оплата товару здійснюється покупцем протягом 30 (тридцяти) календарних днів з м о м е н т у о т р и м а н н я товару.

Відповідач частково сплатив заборгованість за отриманий товар у розмірі 7000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4506 від 14.08.2009 року).

У зв’язку із тим, що відповідач у встановлений строк у повному обсязі так і не розрахувався із позивачем за поставлений товар, ЗАТ «Луганський м’ясокомбінат» звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 18220, 35 грн.

У ході розгляду справи відповідач так і не представив суду доказів оплати повної суми заборгованості, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

За вказаних обставин позовні вимоги у частині стягнення суми боргу у розмірі 18220,28 грн. (29121,91 грн. – 901,63 грн. – 7000,00 грн.) обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

У своїй позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача також пеню у сумі 1079, 02 грн.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Поняття пені передбачено у ст. 549 ЦК України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Відповідно до ст. 258 ЦК України, позовна давність у один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчинюється у письмовій формі.

У Пунктом 6.5 договору, яким сторони доповнили договір поставки на підставі підписаного протоколу Розбіжностей (а/с 19), передбачено, в випадку порушення покупцем строку і умов оплати товару, викладених у п. 5.6 дійсного договору, покупець зобов’язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, за кожний день прострочення від суми боргу.

Відповідно до п. 5.6 договору, також узгодженого між сторонами у Протоколі розбіжностей до договору № 15/563 від 13.05.2009 року, покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом безготівкових розрахунків. Оплата товару здійснюється покупцем протягом 30 (тридцяти) календарних днів з м о м е н т у о т р и м а н н я товару.

Приймаючи до уваги, що відповідач не здійснив розрахунки з позивачем за поставлений товар у строки, передбачені пунктом 5.6 договору, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у сумі 1079,02 грн. обґрунтовані частково та підлягають задоволенню тільки на суму 1034, 67 грн. Суд звертає увагу позивача, що в своєму розрахунку пені позивач не врахував ту обставину, що облікова ставка НБУ змінилася з 12.08.2009 року та складає 10,25%, але розрахунок позивача був зроблений в цілому, виходячи з облікової ставки НБУ 12 % - 0,06.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У своєму позові позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 147,84 грн. Як встановлено судом у своєму рішенні, відповідач допустив прострочку платежу за отриманий товар, тобто допустив прострочку виконання грошового зобов’язання; інший розмір процентів договором не встановлений, тому на підставі ст. 625 Цивільного Кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних у розмірі 147, 84 грн.

Суд не погоджується з доводами відповідача, викладеними у його відзиві на позовну заяву, стосовно того, що у видаткових накладних, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, не вказано у якості підстави поставки договір № 15/563 від 13.05.2009року, тому, на думку відповідача, відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення 3% річних та пені, у зв’язку з наступним:

У судовому засіданні судом досліджені такі товарно - транспортні накладні (а/с 7-12):

№ 207154 від 20.05.2009 р. на суму 8939, 20 грн.,

№ 317101 від 31.05.2009 року на суму 3571, 73 грн.

№ 077074 від 07.06.2009 року на суму 5016, 23 грн.,

№ 217140 від 21.06.2009 року на суму 4966, 24 грн.

№ 287146 від 28.06.2009 року, в яких у к о ж н і й ТТН є посилка саме на Договір № 15/563 від 13.05.2009 року.

Крім того, суд не погоджується з доводами відповідача про те, що так як відсутні заявки на партії товару згідно п.2.2 договору, то мова повинна йти про позадоговірну поставку товару, при цьому суд звертає увагу на п.4.8 цього ж договору, яким передбачено, що у випадку, якщо кількість поставленого товару перевищує вказане у заявці, покупець в п р а в і відмовитися від прийому такої кількості товару.

Виходячи з аналогії, суд вважає, що якщо не було заявки на партію товару, то відповідач мав повне право н е о т р и м у в а т и такий товар від позивача. В іншому випадку, якщо відповідач такий товар вже фактично добровільно отримав без будь-яких заперечень, то він повинен діяти вже у межах умов договору поставки, в тому числі, і у частині дотримання строків оплати вартості такого отриманого товару.

Таким чином, посилання відповідача на позадоговірну поставку товару від позивача, суд визнає надуманими й такими, що не звільняють відповідача від цивільної відповідальності, адже такі посилання суперечать загальним засадам цивільного і господарського законодавства.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи, нормами діючого законодавства України та підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 18220, 28 грн., 1034, 67 грн. пені та 3% річних у сумі 147,84 грн.

Судові витрати розподіляються між сторонами відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені судом у судовому засіданні 08.12.2009 року.

Повний текст рішення підписаний суддею 14.12.2009 року.

На підставі вищевикладеного та керуючись 525, 526, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. - ст. 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Джонаголд», м. Сімферополь (вул. Мате Залки, 17А, м. Сімферополь, 95053, ОКПО 34700645) на користь Закритого акціонерного товариства «Луганський м’ясокомбінат», м. Луганськ (вул. Лутугінська, 119, м. Луганськ, 91020, ОКПО 05507034) 18220, 28 грн. заборгованості, 1034, 67 грн. пені, 3% річних у розмірі 147, 84 грн., держмито у розмірі 194,03 грн. та 235,46 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після вступу рішення у законну силу.

3.          В інший частині позову відмовити.

4.          Повернути Закритому акціонерному товариству «Луганський м’ясокомбінат», м. Луганськ (вул. Лутугінська, 119, м. Луганськ, 91020, ОКПО 05507034) з Державного бюджету України (р/р 31115095700002 МФО 824026 ЗКПО 34740405 ГУ ДКУ в Автономній Республіці Крим м. Сімферополь код платежу 22090200) суму зайве сплаченого державного мита у розмірі 0,01 грн.

Видати наказ після вступу рішення у законну силу.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.