Постанова № 7082540, 09.12.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

09.12.09Справа №2а-11219/09/1/0170 м. Сімферополь Окружний адміністративний суд Автономної РеспублікиКрим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Дубініній А.В., за участю

представника позивача - Марченко Т.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Закритого акціонерного товариства "Бахчисарайський хлібозавод"

до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим

про визнання недійсним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулося з адміністративним позовом Закрите акціонерне товариство "Бахчисарайський хлібозавод" до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим про визнання недійсним та скасування рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок його податкового боргу № 37/24/32323024 від 04.09.2009 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.09.09 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.10.09 року відкрито провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.10.09 року закінчено підготовче провадження та справу призначеного до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала та пояснила, що рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок його податкового боргу прийнято у той час, як сума податкового зобов’язання позивача є непогодженою, оскільки оскаржується позивачем у судовому порядку.

Представник позивача пояснила, що 24.04.2009 року ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим були винесені податкові повідомлення-рішення № 00002523/1 про нарахування податку на додану вартість в сумі 86578,00 гривень, та фінансових санкцій в сумі 48420,00 гривень; № 00002323/1 про нарахування податку на прибуток підприємств у розмірі 394106,00 гривень та фінансові санкції у розмірі 197053,00 гривень, які були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, про судове оскарження податкових повідомлень-рішень позивач повідомив податкові органи, проте відповідачем були направлені перша та друга податкові вимоги, а потім і оскаржуване рішення.

Представник позивача, посилаючись на ч. 5 п.п. 5.2.4 п. 5.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зазначила, що при зверненні платника податків до суду з позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов’язання вважається неузгодженим до розгляду справи по суті та прийняття відповідного рішення.

У судове засідання представник відповідача не з'явився, повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи, пояснень у справі, клопотання про розгляд справи за його відсутністю не надіслав,

Приймаючи до уваги, що представник відповідача являється суб’єктом владних повноважень та його неявка не перешкоджає розглядові справи по суті, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу за відсутністю представника відповідача, повідомленого належним чином, на підставі наявних у справі доказів.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб’єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб’єктами господарювання.

Судом встановлено, що Закрите акціонерне товариство "Бахчисарайський хлібозавод" є юридичною особою, зареєстрованою Бахчисарайською районною державною адміністрацією АР Крим 13.01.2003 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 570726, довідкою Відділу статистики у Бахчисарайському районі в АРК з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 056232.

Таким чином, судом встановлено, що Закрите акціонерне товариство "Бахчисарайський хлібозавод" є суб’єктом господарювання, юридичною особою, платником податків та зобов’язане виконувати обов’язки, покладені на нього законами у зв’язку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до підпункту 2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”№ 2191-ІІІ від 21.12.2000 року податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов’язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб’єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються суб’єктами владних повноважень.

Таким чином, судом встановлено, що ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим є суб’єктом владних повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі”означає, що суб’єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень”означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов’язків, встановлених законами.

“У спосіб”означає, що суб'єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Таким чином, перевіряючи законність та обґрунтованість дій відповідача щодо нарахування штрафних санкцій позивачу, суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання недійсним та скасування рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок його податкового боргу № 37/24/32323024 від 04.09.2009 року ДПІ в Бахчисарайському районі, яка являється суб’єктом владних повноважень, суд зобов’язаний перевірити, чи здійснені такі дії на підставі закону, чи прийнято рішення по справі безсторонньо, обґрунтовано та добросовісно.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.2,3 ч.1 ст.9 Закону України “Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року N 1251-XII платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов’язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Обов`язок контролюючого органу самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків встановлюється п.п.4.2.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у тому числі у випадку «б» зазначеного пункту : коли дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до п.6.1 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III (далі – Закон № 2181-III ) у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Судом встановлено, що 19.03.2009 року ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим за результатами акту перевірки № 61/23/32323024 від 12.03.2009 року відповідно до п.п. «б» п.п.4.2.2 статті 4, п.п. 17.1.3. п.17.1 статті 17 Закону № 2181-III , було складено та надіслано податкові повідомлення-рішення № 00002323/0 в якому зазначено, що ЗАТ "Бахчисарайський хлібозавод" визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 394106,00 гривень та фінансові санкції у розмірі 197053,00 гривень; № 00002523/0 в якому зазначено, що ЗАТ "Бахчисарайський хлібозавод" визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість в сумі 86578,00 гривень, та фінансових санкцій в сумі 48420,00 гривень.

Порядок апеляційного узгодження податкового зобов'язання, передбачений діючим законодавством, а саме, згідно з п.п. 5.2.1. п.5.2 статті 5 Закону № 2181-III податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

За п.п. 5.2.2. п. 5.2 статті 5 Закону № 2181-III у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

Аналогічне правило також передбачено Положенням про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України N 29 від 11.12.1996 року.

Судом встановлено, що у зв’язку з незгодою з сумою податкового зобов’язання, визначеною в вищевказаних податкових повідомленнях – рішеннях вони були оскаржені позивачем до ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим та залишені без змін рішеннями від 15.04.2009 року № 730/10/23 та № 729/10/23, а скарги позивача залишені без задоволення.

24.04.2009 року відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення № № 00002523/1, № 00002323/1 аналогічного змісту.

За п.п. 5.1. п. 5 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України N 29 від 11.12.1996 року у разі коли орган державної податкової служби надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до органу державної податкової служби вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до органу державної податкової служби вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

Податкові повідомлення – рішення від 24.04.2009 року № № 00002523/1, № 00002323/1 були оскаржені позивачем до ДПА в АРК та рішенням про результати розгляду повторної скарги від 15.06.2009 року № 1517/10/25-023, скарга позивача залишена без розгляду.

Судом встановлено, що підставами залишення повторної скарги позивача без розгляду стало порушення ЗАТ "Бахчисарайський хлібозавод" встановленого десятиденного строку подачі скарг – рішення ДПІ у Бахчисарайському районі АРК від 15.04.2009 року № 730/10/23 та № 729/10/23, згідно поштового повідомлення про вручення одержано позивачем 17.04.2009 року, повторна скарга на податкові повідомлення – рішення від 24.04.2009 року № № 00002523/1, № 00002323/1 була подана (здана у поштове відділення) лише 21.05.2009 року (згідно відбитків штампів поштового зв’язку на конвертах відправника).

Заява, подана із дотриманням строків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, зупиняє виконання платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні, на строк від дня подання такої заяви до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума податкового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою. (п.п. 5.2.3. п. 5.2 статті 5 Закону № 2181-III )

Відповідно до пункту 5.2.4. п. 5.2 статті 5 Закону № 2181-III процедура адміністративного оскарження закінчується: останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі коли така заява не була подана у зазначений строк;

днем отримання платником податків рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги, викладеної у заяві;

днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків.

Відповідно до підпункту 6.2.1. пункту 6.2 ст. 6 Закону № 2181-III у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до підпункту 6.2.3. пункту 6.2 ст.6 Закону № 2181-III податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Отже, судом встановлено, що відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» інформація про виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк зазначається у першій податковій вимозі, у другій податковій вимозі може значиться повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Судом встановлено, що 03.07.2009 року ДПІ у Бахчисарайському районі АРК в була складена перша податкова вимога № 1/236 на суму податкового боргу ЗАТ "Бахчисарайський хлібозавод" за податком на прибуток приватних підприємств в сумі 590809,53 гривень, з податку на додану вартість в сумі 130930,96 гривень, всього в сумі 721740,49 гривень, у якій зазначено, що починаючи з 03.07.2009 року на активи позивача розповсюджується право податкової застави.

Судом встановлено, що 04.08.2009 року ДПІ у Бахчисарайському районі АРК була складена друга податкова вимога № 2/258, в якій було вказано, що сума податкового боргу ЗАТ "Бахчисарайський хлібозавод" за податком на прибуток приватних підприємств в сумі 590809,53 гривень, з податку на додану вартість в сумі 130930,96 гривень, всього в сумі 721740,49 гривень.

Відповідно до п. 8.1. статті 8 Закону № 2181-III з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

Право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.

Також, суд зазначає, що ДПІ у Бахчисарайському районі АРК прийнято рішення № 37/24/32323024 від 14.09.2009 року про стягнення коштів і продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу а також тих активів право власності на які виникає у майбутньому. Рішення прийнято на підставні п.п 10.1.1. Закону № 2181-III - у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків. Стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги. Стягнення безготівкових коштів здійснюється шляхом надіслання банку (банкам), обслуговуючому платника податків, платіжної вимоги на суму податкового боргу або його частини, а при стягненні готівкових коштів - у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Продаж інших активів здійснюється на підставі рішення податкового органу, підписаного його керівником та скріпленого гербовою печаткою податкового органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним податковим органом

Такий Порядок стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі затверджено Постановою Кабінету Міністрів України N 538 від 15.04.2002 року

Пунктом 1.17 статті 1 цього Закону дається тлумачення терміну податкової застави - спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає в силу закону. У силу податкової застави орган стягнення має право в разі невиконання забезпеченого податковою заставою податкового зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами у порядку, встановленому законом. Пріоритет заставодержателя на задоволення вимог із заставленого майна встановлюється відповідно до закону.

Отже, суд приходить до висновку, що при виникненні податкової застави, податкові органи, як органи стягнення користуються певними правами, що додатково надані ним цим способом забезпечення податкового зобов’язання –заставою.

Спірне рішення є рішенням про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу, яке прийняте в порядку пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Закону № 2181-III .

Отже, податковий орган реалізує свої повноваження щодо визначення суми податкового зобов'язання платника податку шляхом направлення останньому податкових вимог та здійснення за платника податків заходів щодо залучення додаткових джерел погашення податкового боргу в разі непогашення цього боргу самим платником податків у встановлений Законом України від 21.12.2000 № 2181-III строк. Зазначені дії податкового органу є обов'язковими в усіх випадках при невиконанні платником податків своїх зобов'язань по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), встановлених податковим законодавством.

У той же час, судом встановлено, що позивачем у судовому порядку оскаржено як податкові повідомлення – рішення ДПІ у Бахчисарайському районі АРК від 24.04.2009 року № № 00002523/1, № 00002323/1 так і податкові вимоги № 1/236, № 2/258, про що ЗАТ "Бахчисарайський хлібозавод" повідомлено ДПІ у Бахчисарайському районі АР Кримшляхом направлення заяв про судове оскарження від 17.06.2009 року.

Проте суд не погоджується з представником позивача, що здійснення судового оскарження у даному випадку має наслідком надання податковим повідомленням рішенням статусу неузгоджених та зазначає наступне.

Відповідно до приписів підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону № 2181-III при зверненні платника податків до суду із позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті і прийняття відповідного рішення.

У той же час податковий борг - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання. Таким чином, податковий борг виникає, зокрема, у разі не сплати у встановлений строк податкового зобов'язання, узгодженого в адміністративному порядку.

Днем узгодження податкового зобов'язання платника податків у разі апеляційного оскарження такого податкового зобов'язання є день закінчення процедури адміністративного оскарження (частина п'ята пункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону № 2181-III ).

Водночас відповідно до підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181-III у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Якщо ж сума узгодженого платником податків податкового зобов'язання не сплачена у встановлений строк, вона визнається сумою податкового боргу платника податків (підпункт 5.4.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 2181-III) .

Виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний із несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання протягом установленого строку. Для випадків апеляційного порядку узгодження сум податкового зобов'язання строк сплати визначається пунктом 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181-III і становить десять днів.

Зазначений строк переривається у разі звернення платника податків до суду із позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу згідно з підпунктом 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону № 2181-III. При цьому податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті.

Однак у разі несвоєчасного звернення платником податку до суду (поза межами строку сплати узгодженого в апеляційному порядку податкового зобов'язання, але в межах строків давності, як це передбачено підпунктом 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону № 2181-III) несплачене податкове зобов'язання, процедура апеляційного оскарження якого була завершеною, перетворюється на податковий борг платника податків у силу прямого припису пункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону № 2181-III .

При цьому порядок погашення податкового боргу регулюється нормами статей 6 - 15 Закону № 2181-III. Ці норми не передбачають зупинення процедур погашення, у тому числі примусового стягнення податкового боргу в разі оскарження платником податків до суду раніше узгодженої суми податкового зобов'язання.

Виходячи з наведеного, оскарження платником податків до суду суми податкового зобов'язання, узгодженого в апеляційному порядку, поза межами строку сплати такого податкового зобов'язання не надає відповідному податковому зобов'язанню статусу неузгодженого. Відтак, зазначена сума залишається податковим боргом платника податків. Разом із тим, у разі позитивного вирішення справи на користь платника податків відповідні податкові повідомлення та вимоги вважаються відкликаними на підставі пункту "в" підпункту 6.4.1 пункту 6.4 статті 6 Закону № 2181-III . Сплачені (стягнуті) на погашення такого податкового боргу суми можуть за відповідних обставин набути статус надмірно сплачених і підлягають поверненню платникові податків у порядку, визначеному пунктами 15.3, 15.4 Закону № 2181-III .

Аналогічна позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України «Щодо сплати суб'єктом малого підприємництва податків з доходів, отриманих від видів підприємницької діяльності, які не зазначено у свідоцтві про сплату єдиного податку, за загальним способом оподаткування» N 1275/10/13-09 від 28.09.2009 року.

Враховуючи викладене, суд вважає, що рішення ДПІ у Бахчисарайському районі АРК № 37/24/32323024 від 14.09.2009 року про стягнення коштів і продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу а також тих активів право власності на які виникає у майбутньому прийнято відповідно до закону, обґрунтовано та у межах наданих владних повноважень, оскільки позивачем пропущений строк судового оскарження, а сума, визначена податковими повідомленнями-рішеннями від 24.04.2009 року № № 00002523/1, № 00002323/1 стала податковим боргом.

Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, повно і всебічно оцінивши обставини по справі суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог Закритого акціонерного товариства "Бахчисарайський хлібозавод"та відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судовим рішенням позивачеві відмовлено у задоволенні позову повністю, сплачений ним судовий збір не повертається.

У судовому засіданні, яке відбулось 09.12.2009 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 14.12.2009 року постанова складена повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Відмовити у задоволенні адміністративного позову Закритого акціонерного товариства "Бахчисарайський хлібозавод" повністю.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя                                                   Трещова О.Р.