Рішення № 70824993, 07.12.2017, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Коновалова В.А.

Справа № 433/841/17

Провадження № 22ц/782/847/17

РІШЕННЯ

Іменем України

07 грудня 2017 року м. Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого – Коновалової В.А.,

суддів: Коротенка Є.В., Луганської В.М.,

за участю секретаря Подрябінкіна Я.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Троїцького районного суду Луганської області від 12 жовтня 2017 року

за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, третя особа Управління соціального захисту населення Троїцької районної державної адміністрації, про стягнення аліментів,

в с т а н о в и л а:

У травні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення аліментів, в обґрунтування якого вказала, що вона є пенсіонером за віком, отримує пенсію в сумі 1490,97 грн. щомісячно, інших доходів крім пенсії не має, за станом здоров’я потребує постійного догляду, має намір влаштуватися до будинку-інтернату. Її діти ОСОБА_4, ОСОБА_2 матеріальну допомогу їй не надають.

ОСОБА_3 просила суд стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_2аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі у розмірі 150 грн. з кожного щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду до зміни матеріального та сімейного стану сторін.

Рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 12 жовтня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволені в повному обсязі. Суд стягнув з ОСОБА_4, ОСОБА_2на користь ОСОБА_3аліменти на її утримання у сумі по 150 грн. щомісячно з кожного, починаючи з 12 травня 2017 року і до зміни матеріального та сімейного стану сторін. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з’ясування обставин справи, що мають значення для справи, не дослідження і ненадання правової оцінки доказам у справі, порушенням судом норм процесуального та матеріального права.

Позивач, відповідач ОСОБА_4, представник Управління соціального захисту населення Троїцької районної державної адміністрації всудове засідання не з’явилися, про час і місце повідомлені належним чином і в установленому законом порядку.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала, просила рішення Троїцького районного суду Луганської області від 12 жовтня 2017 року скасувати в частині стягнення з неї аліментів та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_2 дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В ч. 1 статті 303 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Із апеляційної скарги та пояснень відповідача ОСОБА_2під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції вбачається, що рішення суду оскаржується тільки в частині стягнення аліментів з неї, відповідачем ОСОБА_4рішення суду не оскаржується, тому рішення суду в частині стягнення аліментів з ОСОБА_4не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції згідно положень ч. 1 ст. 303 ЦПК України та п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку” № 12 від 24.10.2008 року, згідно яких у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Ухвалюючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що ним були встановленні факти про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є дітьми ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про народження від 05 березня 1967 року серії V-УР № 0615431 та копією повторного свідоцтва про народження серії І-ЕД №378418 від 11 травня 2017 року.

ОСОБА_3 проживає та зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, та має склад сім’ї: син - ОСОБА_4, онука – ОСОБА_5 та правнука – ОСОБА_6, що підтверджується довідкою №521 від 10 травня 2017 року, виданою Покровською сільською радою Троїцького району Луганської області.

ОСОБА_3 потребує постійного догляду за станом зору, про що свідчить довідка від 11 травня 2017 року та копія медичної карти особи, яка влаштовується до інтернату.

Тому, зважаючи на ці обставини, враховуючи, що відповідачі мають нерегулярний, мінливий дохід, інших дітей позивач не має і не була позбавлена батьківських прав відносно відповідачів, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини по справі в оскаржуваній частині, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Необхідність матеріальної допомоги визначається залежно від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід, тощо.

Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції не звернув уваги, що сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов’язку надання їм утримання. Стан непрацездатності батьків має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу.

Відповідно до ст. 205 Сімейного кодексу України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

У порушення вимог ст. ст. 212-215 ЦПК України та виходячи з підстав позову, суд першої інстанції не з'ясував усіх дійсних обставин справи, що мають визначальне значення для правильного вирішення справи, зокрема, не з’ясував матеріальний стан позивача, тобто чи отримує позивач субсидію, чи належить позивачу на праві приватної власності земельна частка (пай), чи укладався договір оренди земельної частки (пая) та чи отримувалась орендна плата, не з’ясував матеріальний і сімейний стан відповідача ОСОБА_7.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 є матір’ю ОСОБА_4 та ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про народження від 05 березня 1967 року серії V-УР № 0615431 та копією повторного свідоцтва про народження серії І-ЕД №378418 від 11 травня 2017 року.

Звертаючись до суду із позовом про стягнення аліментів, позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на вкрай нужденне матеріальне становище, оскільки отримує пенсію за віком у розмірі 1490,97 грн., інших доходів не має. За нею ніхто не доглядає, майже втратила зір, хоче влаштуватися до будинку-інтернату.

Згідно довідки Білокуракинського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 12 травня 2017 року ОСОБА_3 перебуває на обліку в управлінні, отримує пенсію по інвалідності 2 група загальне захворювання з 14.07.1980 року довічно, з 01 травня 2017 року розмір пенсії складає 1490 грн. 97 коп.

У 2017 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність встановлено: з 1 січня 2017 року - 1247 гривень, з 1 травня - 1312 гривень, з 1 грудня - 1373 гривні (ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2017 рік»).

Отже, встановлений з 01 травня 2017 рокурозмір пенсії ОСОБА_3 більше ніж встановлений Законом України «Про Державний бюджет на 2017 рік» розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

В судовому засіданні судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_3 належить земельна частка (пай) площею 10,8039 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЛГ № 040944 від 19.05.2004 року, зареєстрованого 29.05.2014 року за № 010441800129 по Покровській сільській раді. Дані обставини підтверджуються державним актом, листом Покровської сільської ради Троїцького району Луганської області від 01.12.2017 року та листом відділу Держгеокадастру у Троїцькому районі Луганській області від 05.12.2017 року.

Між ОСОБА_3 та СФГ «Агротранс» укладено договір оренди землі строком на 10 років, який зареєстрований 19.06.2012 року за № 442540002625.

Згідно листа Головного управління ДФС у Луганській області від 05.12.2017 року ОСОБА_3 за період з 2016 року по 2017 рік (остання наявна інформація за 3 квартал 2017 року) отримала дохід від здачі в оренду земельної частки (паю) в наступному розмірі: 1 кв. 2017 року – 6211,18 грн., сума податку 1118,01 грн.; 2 кв. 2017 року - 6211,18 грн., сума податку 1118,01 грн.; 3 кв. 2017 року 4893,24 грн., сума податку 880,78 грн.

Зазначені вище обставини свідчать про те, що розмір доходу ОСОБА_3 складається із пенсії, розмір якої 01 травня 2017 року становить 1490 грн. 97 коп., отриманого доходу від здачі в оренду земельної частки (паю) у зазначеному вище розмірі.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне врахувати обставини щодо призначення ОСОБА_3 житлової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг.

Так, згідно рішення комісіїУправління соціального захисту населення Троїцької РДА від 09 листопада 2017 року ОСОБА_3 призначено житлову субсидію з жовтня 2017 року по квітень 2018 року включно. За жовтень 2017 року розмір субсидії складає 433,41 грн., з листопада по березень становить в сумі 1117,09 грн. щомісячно.

В розрахунку субсидії зазначено, що середньомісячній дохід ОСОБА_3 становить 3145,36 грн., який складається із пенсії і отриманого доходу від здачі в оренду земельної частки (паю).

Позивачем не зважаючи на вимоги ст. 60 ЦПК України про те, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, не надано суду доказів на підтвердження обставин того, що позивач потребує матеріальної допомоги, отримуваний дохід (пенсія, субсидія, дохід від здачі в оренду земельної частки (паю)) не забезпечує її потреб на харчування, лікування, суд же згідно ст. 11 ЦПК України розглядає цивільні права в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Судом першої інстанції під час розгляду справи також не були з’ясовані обставини стосовно матеріального та сімейного стану відповідача ОСОБА_2.

Так, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про склад сім’ї відповідача ОСОБА_2, її матеріальне становище, отримувані доходи.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що до складу сім’ї ОСОБА_2 входять: ОСОБА_8 – чоловік, ОСОБА_9 – донька, ці обставини підтверджуються довідкою про склад сім’ї, виданої виконавчим комітетом Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області № 249 від 06.11.2017 року.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 перебуває на обліку в Троїцькому відділі Білокуракинського ОУПФУ, отримує пенсію за віком як матір інваліда з дитинства, розмір якої з 01 червня 2017 року складає 1167,33 грн. (а.с. 118).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області від 06.11.2017 року ОСОБА_10 з 30.01.2017 року і по теперішній час не працює. Дані обставини також підтверджуються копією трудової книжки ОСОБА_10. В Троїцькому центрі зайнятості ОСОБА_10 як шукаючий роботу не зареєстрований, що підтверджується довідкою Троїцького районного центру зайнятості від 23.11.2017 року.

Згідно довідки до акту огляду МСЄК серія 10 АА № 754696 ОСОБА_9 є інвалідом першої групи «А» з дитинства, життєдіяльність різко обмежена, потребує постійного стороннього догляду, нагляду.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_9 отримує державну соціальну допомогу, розмір якої з 01 червня 2017 року становить 2695 грн. 40 коп., що підтверджується довідкою Управління соціального захисту населення Троїцької РДА від 23.11.2017 року (а.с117).

Зазначені вище обставини свідчать про те, що на утриманні відповідачки ОСОБА_2 перебуває чоловік, який не працює, донька інвалід з дитинства першої групи, життєдіяльність якої різко обмежена та яка потребує постійного стороннього догляду, нагляду та доходи відповідачки не дають можливості надавати матеріальну допомогу позивачці.

За таких обставин, у суду першої інстанції не було правових підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3аліментів на її утримання у сумі 150 грн. щомісячно.

Проаналізувавши зазначені вище обставини по справі у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що рішення суду в оскаржуваній частині слід скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Частина 4 статті 88 ЦПК України передбачає, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави.

Оскільки позивачка є інвалідом 2 групи, предметом позову є стягнення аліментів, та на підставі п. 3,9 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору тому судові витрати, понесені відповідачем ОСОБА_2 за подачу апеляційної скарги в сумі 704 грн. необхідно повернути з Державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 303, 309, 319 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Троїцького районного суду Луганської області від 12 жовтня 2017 року в оскаржуваній частині щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3аліментів на її утримання у сумі 150 грн. щомісячно скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері відмовити за необґрунтованістю.

Зобов’язати Державну казначейську службу України у Луганській області повернути ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, судовий збір в сумі 704 грн., сплачений 13 листопада 2017 року згідно квитанції № 17 за наступними реквізитами:отримувач коштів: УК у м.Сєвєродонецьку/Апеляційний суд Луганської області/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37944909, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Луганській області, код банку отримувача (МФО): 804013, рахунок отримувача: 31211206780080, код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Рішення суду набирає законної сили негайно після його проголошення, але може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після його проголошення у касаційному порядку.

Головуючий

Судді: