Ухвала суду № 70824459, 06.12.2017, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Баронін Д.Б.

Доповідач - Коновалова В.А.

Справа № 428/8195/17

Провадження № 22ц/782/821/17

УХВАЛА

Іменем України

06 грудня 2017 року м. Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Коротенка Є.В., Луганської В.М.,

за участю секретаря Подрябінкіна Я.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області цивільну справу

за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ"

на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 жовтня 2017 року

за позовом ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в обґрунтування якого вказала, що 20 січня 1997 року вона була прийнята на підприємство відповідача на посаду інженера першої категорії відділу головного архітектора, з 05 березня 2013 року переведена провідним інженером бюро обслідування і паспортизації будівель і споруд відділу головного будівника, а 30 березня 2017 року була звільнена наказом № 0109-КП (ув) від 29 березня 2017 року за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України у зв'язку з виходом на пенсію. Проте відповідачем не були виплачені грошові кошти належні до виплати на день звільнення.

26 квітня 2017 року позивачка звернулася з письмовою заявою до відповідача з вимогою про виплату всіх належних за розрахунком при звільненні грошових сум і надання довідки по заборгованості за період з січня 2017 року по 30 березня 2017 року.

Листом від 16 травня 2017 року № 1428 відповідачем підтверджено про затримку проведення розрахунку при звільненні у зв'язку з тяжким фінансовим положенням підприємства та повідомлено про загальну суму заборгованості по заробітній платі на момент звільнення в розмірі 9926,23 грн.

Судовим наказом Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 24 липня 2017 року стягнуто з відповідача на користь позивачки заборгованість по заробітній платі в сумі 9926,23 грн.

На час звернення до суду остаточний розрахунок при звільненні з позивачкою не проведено.

Позивачка просила суд стягнути з приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ" на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з березня 2017 року по день прийняття рішення з розрахунку середньоденної заробітної плати 250, 13 грн.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 жовтня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненнізадоволено. Суд стягнув з приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ" на користь ОСОБА_2 суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31 березня 2017 року по 19 жовтня 2017 року, визначену без утримання податків й інших обов'язкових платежів, в сумі 33870,62 грн. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі приватне акціонерне товариство "Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ" просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, на помилковість встановлення обставин, які не були доведеними, порушення судом норм матеріального права.

Позивач в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнала.

Представник приватного акціонерного товариства«Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ» в судове засідання не з'явився, про час і місце повідомлений належним чином і в установленому законом порядку, надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю часу для отримання науково-правового висновку Торгово-промислової платати України, яке колегія суддів визнала таким, що не підлягає задоволенню.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Звертаючись із клопотанням про відкладення розгляду справи представником відповідача не зазначено поважних причин неподання до суду першої інстанції доказів, тобто що перешкоджало відповідачу отримати науково-консультативний висновок як з часу звільнення позивача, так і під час розгляду справи в суді першої інстанції, розгляд якої був розпочатий в серпні 2017 року, так і не надано доказів.

Крім того, підстави відкладення розгляду справи в суді апеляційної інстанції передбачені статтею 305 ЦПК України, яка не містить підстав для відкладення розгляду справи, які зазначені у клопотанні представника відповідача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В ч. 1 статті 303 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що ним були встановленні факти про те, що ОСОБА_2 звільнена з приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ» 30 березня 2017 року за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України у зв'язку з виходом на пенсію за віком на підставі наказу № 0109-КП (ув) від 29 березня 2017 року, що підтверджується копією трудової книжки серія НОМЕР_1, виданої на ім'я ОСОБА_2 від 13 серпня 1972 року, та копією виписки з наказу приватного акціонерного товариства«Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ» № 0109-КП (ув) від 29 березня 2017 року.

Приватне акціонерне товариство «Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ» має перед позивачкою заборгованість з виплати заробітної плати в сумі 9926,23 грн., що підтверджується копією листа приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ» № 1428 від 16 травня 2017 року.

Судовим наказом Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29 вересня 2017 року стягнуто з приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» на користь ОСОБА_2 суму заборгованості по заробітній платі в розмірі 9926,23 грн.

На день розгляду справи в суді заборгованість по заробітній платі позивачу не виплачена, при цьому позивачка у день звільнення працювала (перебувала на роботі), що не заперечувалося під час розгляду справи представником відповідача.

Також суд виходив з того, що сертифікат № 4978 від 02.09.2015 року Торгово-промислової палати України засвідчує лише форс-мажорні обставини про неможливість ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ» виконати зобов'язання з оплати за поставлений природний газ за договором поставки природного газу № 06/09-1984 від 22.12.2009 року та у ньому не містяться обставини непереборної сили для ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ» під час здійснення господарської діяльності та дотримання законодавства щодо справляння і сплати податків та обов'язкових платежів, виплати заробітної плати, тому він не може вважатися доказом підтвердження дії обставини непереборної сили як підстави для звільнення відповідача щодо невиплати позивачу заробітної плати при звільненні.

Тому суд першої інстанції з урахуванням викладених обставин дійшов висновку, що на підтвердження відсутності вини ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ» в затримці розрахунку при звільненні позивача, відповідачем належних та допустимих доказів суду надано не було, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (з 31 березня 2017 року по 19 жовтня 2017 року).

Вказані обставини та висновки суду першої інстанції підтверджуються матеріалами справи та відповідають вимогам закону, зазначеному в тексті оскаржуваного рішення.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не взяті до уваги докази відповідача щодо відсутності його вини з приводу затримки розрахунку при звільненні, за якими виконання ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» зобов'язання, передбаченого ст. 116 КЗпП України, унеможливлено дією форм-мажорних обставин, зокрема: актами тероризму та військовими діями на території Луганської області не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Із системного аналізу вказаної норми права вбачається, що законодавець пов'язує право працівника на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у разі наявності складу порушення, а саме: порушення власником строку розрахунку при звільненні та його вини в затримці розрахунку при звільненні.

В пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року зазначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Верховним Судом України у постанові від 25 травня 2016 року за № 6-948цс16, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів висловлена правова позиція, яка полягає у тому, що з огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин з приводу відшкодування майнової та моральної шкоди, положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці правовідносини. Вимоги щодо виплати компенсації у зв'язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, тобто свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, а також відшкодування моральної шкоди, що регулюється главою 82 ЦК України, застосуванню підлягають положення цивільного законодавства.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили як надзвичайної або невідворотної за даних умов події. Отже, непереборною силою є надзвичайна або невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, визначено Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 2 вересня 2014 року, за змістом ч. 1 ст. 1 якого періодом проведення антитерористичної операції є час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Згідно ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна загроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.

Порядок, підстави та строк видачі Сертифікатів про настання форс-мажорних обставин встановлений Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 № 44(5).

Вказаний Регламент Торгово-промислової палати є спеціальною нормою, яка регулює відповідні правовідносини, а тому учасники таких правовідносин повинні дотримуватись вимог, викладених у Регламенті Торгово-промислової палати.

Відповідно до п 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, податковим та/чи іншим зобов'язанням, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що протягом терміну дії Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, є сертифікат Торгово-промислової палати України, який видається по конкретному договору, контракту, податковим та/чи іншим зобов'язанням, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Доводи апеляційної скарги про помилкове зазначення судом, що сертифікат про форс-мажорні обставини № 4978 від 02.09.2015 року засвідчує лише форс-мажорні обставини щодо виконання зобов'язань відповідача за договором поставки природного газу, адже це не применшує їх вплив виконання всіх обов'язків передбачених чинним законодавством у тому числі щодо своєчасної виплати заробітної плати є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Так, відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції був наданий сертифікат № 4978 (вих. № 2856/05.0-4 від 02.09.2015) Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Відповідно до вказаного сертифікату № 4978, Торгово-промисловою палатою України засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): акти тероризму, військові дії на території Луганської області приватному акціонерному товариству «Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ», місцезнаходження якого: вул. Пивоварова, буд. 5, м. Сєвєродонецьк, обл. Луганська, 93403, Україна; код ЄДРПОУ: 33270581, щодо зобов'язань з оплати за поставлений постачальником природний газ за договором поставки природного газу № 06/09-1984 від 22.12.2009 року, укладеного з Дочірньою компанією «Газ України», Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», які унеможливили їх виконання. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання - 16 квітня 2014 року та дата закінчення - тривають, дату встановити неможливо.

Отже слід зазначити, що сертифікат № 4978 стосується зобов'язаньз оплати за поставлений постачальником природний газ за конкретним договором поставки природного газу № 06/09-1984 від 22.12.2009 року, тобто стосується конкретного зобов'язання, в ньому відсутні будь-які посилання на вплив форс-мажорних обставин щодо неможливості приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ» виплачувати заробітну плату працівникам, в тому числі позивачу.

Як зазначалося вище, сертифікат Торгово-промислової палати України, видається по конкретному договору, контракту, податковим та/чи іншим зобов'язанням, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) (п. 6,2 Регламенту).

Однак, у сертифікаті № 4978 Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини не містяться обставини непереборної сили для приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ»під час здійснення господарської діяльності та дотримання законодавства щодо справляння і сплати податків та обов'язкових платежів, виплати заробітної плати, тому він не може вважатися доказом підтвердження дії обставини непереборної сили як підстави для звільнення відповідача щодо невиплати позивачу заробітної плати при звільненні.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що сертифікат засвідчує лише форс-мажорні обставини про неможливість приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ»виконання зобов'язань з оплати за поставлений постачальником природний газ за договором поставки природного газу № 06/09-1984 від 22.12.2009 року, а не трудових правовідносин між ОСОБА_2 та приватним акціонерним товариством «Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ» і такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи, а також узгоджується з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Наведені в апеляційній скарзі доводи про те, що затримка виплати заробітної плати позивачу при звільненні сталася не з вини товариства, а є слідством форс-мажорних обставин, а саме проведення антитерористичної операції на території Луганської області, неналежним постачанням електричної енергії, потреб в електричній енергії, аналогічні за змістом заперечень на позовну заяву, яким суд першої інстанції дав належну оцінку та фактично зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновком суду щодо їх оцінки.

Зазначення в апеляційній скарзі про те, що неможливість своєчасно виплачувати заробітну плату при звільненні ОСОБА_2 виникла в результаті обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини), а саме з квітня 2014 року робота підприємства була зупинена повністю і на теперішній час підприємство продовжує простоювати у зв'язку з загрозою терористичних актів, військових дій не відповідає матеріалам справи.

Як вбачається із табелю обліку робочого часу, наданого відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивачем як в січні 2017 року, так і лютому 2017 року відпрацьовано 151,8 годин. В березні 2017 року позивачем відпрацьовано 119 годин, та 48,2 години зазначено як простой. Дані обставини підтверджуються повідомленнями (табулеграмами) щодо нарахованої заробітної плати, за вказаний вище період.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивач пояснила, що в 2015 та по жовтень 2016 року вона працювала та заробітна плата виплачувалася своєчасно. Затримка у виплаті заробітної плати почалася з листопада 2016 року. В січні-березні 2017 року вона виконувала свої трудові обов'язки.

Судом встановлено, що заборгованість з виплати заробітній плати в сумі 9926,23 грн., яка стягнута з приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ» на користь ОСОБА_2 судовим наказом Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29 вересня 2017 року, не виплачена.

Належних та допустимих доказів на підтвердження обставин простою на приватному акціонерному товаристві «Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ»відповідачем суду надано не було.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності його вини у затримці розрахунку при звільненні позивача.

За таких обставин, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись, ст.ст. 303, 308, 319 ЦПК України, ст.ст. 253,617 ЦК України, ст. ст. 116,117 КЗпП України, Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції",Законом України «Про торгово-промислові палати в Україні», колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ" відхилити.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 жовтня 2017 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після її проголошення у касаційному порядку.

Головуючий

Судді: