Постанова № 70820604, 05.12.2017, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2017справа № 913/1248/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,за участю представників сторін: від позивача: від відповідача-1: від відповідача-2: ОСОБА_4, довіреність №295 від 13.01.2017р. ОСОБА_5, довіреність №5300 від 01.11.2017р. не зявився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, м.Київ в особі Регіональної філії «Донецька залізниця», м.Лиман Донецької областіна рішення господарського суду Луганської області від11.05.2017р. (повний текст підписано 16.05.2017р.)у справі№ 913/1248/16 (суддя Шеліхіна Р.М.), судді Корнієнко В.В., Старкова Г.М.)за позовомКомунального підприємства Теплосервіс Станично Луганського району, смт.Станиця Луганська Луганської області до1.Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, м.Київ 2. Державного підприємства Донецька залізниця, м.Донецьк простягнення 279225,89грн.

В С Т А Н О В И В :

Комунальне підприємство Теплосервіс Станично Луганського району, смт.Станиця Луганська Луганської області, позивач, звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача-1, Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, м.Київ та до відповідача-2, Державного підприємства Донецька залізниця, м.Донецьк (з урахуванням ухвали господарського суду Луганської області від 01.12.2016р. про заміну первісного відповідача на належного та залучення до участі у справі другого відповідача) про стягнення 279225,89грн., які складаються з заборгованості у розмірі 100671,18грн. за договором постачання теплової енергії №Д/ШЧ-13-122827/НЮ від 26.12.2012р., пені в розмірі 101761,68грн., 3% річних у розмірі 8363,97грн. та інфляційних у розмірі 68429,06грн.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) подавалися заяви про зміну розміру позовних вимог. Остаточно позивач просив стягнути з відповідачів 114849,94грн., які складаються з боргу в сумі 18312,76грн., пені в сумі 49776,26грн., 3% річних у сумі 4091,20грн. та інфляційних у сумі 42669,72грн. Уточнення були прийняті судом, вподальшому розглядалися зменшені позовні вимоги.

Рішенням господарського суду Луганської області від 11.05.2017р. (повний текст підписано 16.05.2017р.) у справі №913/1248/16 позовні вимоги до відповідача-1 - Публічного акціонерного товариства Українська залізниця - задоволені частково, стягнуто з останнього на користь позивача борг за спожиту теплову енергію в сумі 18312,75грн., пеню у сумі 2216,67грн., інфляційні в сумі 4133,81грн. та 3% річних у сумі 909,37грн. У решті вимог до відповідача-1 відмовлено. У позові до відповідача-2 Державного підприємства Донецька залізниця - відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване порушенням відповідачем-1 умов договору №Д/ШЧ-13-122827/НЮ від 26.12.2012р., а також наявністю недоліків у розрахунках позивача щодо стягуваних 3% річних та інфляційних. Водночас, у задоволенні вимог про стягнення пені судом було частково відмовлено з огляду на застосування наслідків спливу строку позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем-1.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Публічне акціонерне товариство Українська залізниця в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача-1 суми боргу.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення за наслідками неповного зясування обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права.

Так, апелянт зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом не враховано наступне: Державне підприємство Донецька залізниця як юридичну особу ще не припинено; між відповідачем-1 та відповідачем-2 відсутній передавальний акт, який би підтверджував перехід від відповідача-2 всіх прав, активів, зобовязань та боргів у статутний капітал відповідача-1. Зазначене, на переконання скаржника, свідчить про те, що Публічне акціонерне товариство Українська залізниця не є правонаступником Державного підприємства Донецька залізниця і, відповідно, не є належним відповідачем у справі.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.07.2017р. (головуючий Зубченко І.В., судді Марченко О.А., Чернота Л.Ф.) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд справи на 12.09.2017р.

Від Комунального підприємства Теплосервіс Станично Луганського району на електронну адресу суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу, які судовою колегією розглянуті та долучені до матеріалів справи.

У звязку із перебуванням у відпустці судді члена колегії Марченко О.А. на дату слухання справи, на підставі розпорядження керівника апарату суду, в результаті автоматичної зміни було сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий Зубченко І.В., судді Попков Д.О., Чернота Л.Ф.

Відповідно до п.9-2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011р. Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й визначений ст.102 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги.

Представник Публічного акціонерного товариства Українська залізниця у судовому засіданні 12.09.2017р. підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені. Разом з тим, підтвердив ту обставину, що відповідач-1 фактично займає приміщення, до якого постачалася теплова енергія згідно договору №Д/ШЧ-13-122827/НЮ від 26.12.2012р., а також підтвердив факт користування наданими послугами у спірний період.

Представник Комунального підприємства Теплосервіс Станично Луганського району у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив рішення господарського суду залишити без змін.

Представник Державного підприємства Донецька залізниця в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, своїми правами, передбаченими ст.22 ГПК України, не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не надав. Про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи.

З метою усунення суперечностей у доводах та доказах сторін, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про необхідність відкладення судового засідання апеляційної інстанції в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, на 07.11.2017р.

У звязку із перебуванням у відпустці судді члена колегії Попкова Д.О. на дату слухання справи, на підставі розпорядження керівника апарату суду, в результаті автоматичної зміни було сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий Зубченко І.В., судді Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.

Представник позивача в судовому засіданні 07.11.2017р. проти вимог апеляційної скарги заперечив, рішення господарського суду просив залишити без змін. Представники відповідачів у судове засідання не зявилися, про наявність поважних причин неявки суд не повідомили, належне повідомлення сторін про час та місце судового засідання підтверджено матеріалами справи.

Заслухавши представників позивача, з метою повного та всебічного дослідження обставин справи в їх сукупності, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про необхідність відкладення судового засідання на 05.12.2017р.

У судовому засіданні 05.12.2017р. представники позивача та відповідача-1 підтримали позиції, викладені в попередніх судових засіданнях. Представник відповідача-2 втретє не зявився в судове засідання, про наявність поважних причин неявки суд не повідомив.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що явка представника Державного підприємства Донецька залізниця не була визнана судом обовязковою, приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача-2 про час та місце судового засідання, відсутність посилань останнього на необхідність надання доказів чи пояснень по справі, з огляду на розумність строків розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника Державного підприємства Донецька залізниця за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заперечення на неї, заслухавши представників позивача та відповідача-1, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

26.12.2012р. між Державним підприємством "Донецька залізниця" (далі споживач) в особі начальника Новокіндрашівської дистанції сигналізації та звязку та Комунальним підприємством Теплосервіс Станично-Луганського району (далі підприємство, постачальник) укладено договір постачання теплової енергії №Д/ШЧ-13-122827/НЮ (далі договір).

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов'язується поставити споживачу (ДКПП 40.30.1 - послуги з постачання теплової енергії, належної якості, в обємах, визначених цим договором (додаток №1), до межі балансової та експлуатаційної належності, а споживач зобовязується прийняти і оплатити поставлену теплову енергію у повному обсязі, згідно із встановленими відповідно до діючого законодавства тарифами, у строки, передбачені договором.

Порядок здійснення розрахунків узгоджений сторонами в розділі 3 договору. Так, згідно з п.3.1 розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться шляхом оплати споживачем предявлених підприємством рахунків, які направляються споживачу по пошті або вручаються під підпис.

Споживач здійснює оплату за поставлену теплову енергію у пятиденний строк з дня отримання рахунку, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок підприємства (п.3.3).

Розрахунковим періодом, як зазначено у п.3.4 договору, є календарний місяць, за який проведено нарахування плати за спожиту теплову енергію.

У платіжних дорученнях підприємство зобовязане зазначати реквізити договору та призначення платежу. За наявності заборгованості у споживача підприємство зараховує кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за теплову енергію, спожиту в минулі періоди за даним договором, незалежно від зазначеного у платіжному дорученні призначення платежу (п.3.5).

Права та обовязки сторін унормовані розділом 5 договору. Зокрема, обовязку споживача своєчасно та в повному обсязі проводити оплату за спожиту теплову енергію, згідно з виставленими рахунками, у пятиденний строк з дня їх отримання (п.5.1.1, 5.1.3) кореспондується право підприємства своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлену теплову енергію (п.5.4.1).

Відповідно до п.6.3 споживач несе відповідальність за порушення строків виконання зобовязання щодо оплати спожитої теплової енергії стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Договір набирає чинності з 01.12.2012р. і діє до 01.12.2015р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо жодна зі сторін не заявить про бажання розірвати договір не менш ніж за 15 діб до дати закінчення строку його дії. Відповідно до ст.631 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) умови договору розповсюджуються на відносини між сторонами, які виникли з 01.12.2012р. Припинення дії договору не звільняє споживача від зобовязань повної оплати спожитої теплової енергії (п.10.1, 10.3).

Договір підписаний з обох сторін, підписи скріплені печатками підприємств.

Додатковою угодою №232 від 24.09.2015р. до договору №Д/ШЧ-13-122827/НЮ від 26.12.2012р. сторони домовились припинити договір у частині поставки теплової енергії з 15.10.2015р. у звязку з невиконанням договірних зобовязань споживачем згідно п.5.4.5, несплати за спожиту теплову енергії в період 2014р.-2015р., а в частині фінансових зобовязань договір діє до фактичного виконання.

Неналежне виконання споживачем умов договору постачання теплової енергії №Д/ШЧ-13-122827/НЮ від 26.12.2012р. стало підставою звернення Комунального підприємства Теплосервіс Станично Луганського району з відповідним позовом до суду за захистом порушеного права. Предметом позову є стягнення: боргу за поставлену теплову енергію та абонентську плату за період лютого 2015р. в сумі 18312,76грн. по рахунку від 15.08.2016р. №246-Т на суму 10056,25грн. і по рахунку від 01.03.2015р. №237 на суму 8256,50грн., усього на суму 18312,76грн.; інфляційних у сумі 42669,72грн. з листопада 2014р. по жовтень 2016р.; 3% річних у сумі 4091,20грн. за період з 01.01.2015р. по 31.10.2016р.; пені в сумі 49776,26грн. за період з 01.01.2015р. по 31.10.2016р.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором енергопостачання. Відповідно до ч.1, 2 ст.275 Господарського кодексу України (далі ГК України) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі енергія) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Частинами 6, 7 ст.276 ГК України унормовано, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом.

За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.6 ст.19 Закону України Про теплопостачання споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Сторонами договору постачання теплової енергії від 26.12.12 №Д/ШЧ-13-122827/НЮ погоджено визначення вартості послуг за договором та порядок розрахунків. Так, встановлено, що споживач зобовязаний оплатити вартість поставленої теплової енергії в пятиденний строк з дня отримання рахунку (п.п.3.3-3.5, 5.1.3 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив споживачу теплову енергію і нарахував абонплату за період лютого 2015р. на суму 18312,75грн., що підтверджено рахунком №246-Т від 15.08.2016р. на суму 10056,25грн. і рахунком №237 від 01.03.2015р. на суму 8256,50грн.

Виносячи оскаржуване рішення, господарський суд дійшов висновку, що відповідальність перед Комунальним підприємством Теплосервіс Станично Луганського району за невиконання умов договору №Д/ШЧ-13-122827/НЮ від 26.12.2012р. має нести Публічне акціонерне товариство Українська залізниця. Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду погоджується з зазначеним висновком з огляду на наступне.

Як зазначалося раніше, договір постачання теплової енергії №Д/ШЧ-13-122827/НЮ від 26.12.2012р. був укладений між Державним підприємством "Донецька залізниця" в особі начальника Новокіндрашівської дистанції сигналізації та звязку та Комунальним підприємством Теплосервіс Станично-Луганського району.

На підставі аналізу матеріалів справи, суд апеляційної інстанції зауважує, що структурний підрозділ Ново-Кіндрашівська дистанція сигналізації та звязку входить до складу регіональної філії Донецька залізниця Публічного акціонерного товариства Укрзалізниця і виконував обовязки споживача за вказаним договором в частині оплати за поставлену теплову енергію до 30.03.2016р., а в частині обліку кредиторської заборгованості перед позивачем - до 31.10.2016р. На підтвердження зазначених обставин матеріали справи містять банківські документи про часткову оплату теплової енергії в 2016р. відповідачем-1 (виписки з банківського рахунку позивача від 30.03.2016р. та від 29.04.2016р.) та документи фінансово-економічної звітності структурного підрозділу Ново-Кіндрашівська дистанція сигналізації та звязку регіональної філії Донецька залізниця Публічного акціонерного товариства Укрзалізниця з підписами матеріально-відповідальних осіб підприємства відповідача-1, які свідчать, що кредиторська заборгованість на користь позивача враховувалась у бухгалтерському обліку структурного підрозділу Ново-Кіндрашівська дистанція сигналізації та звязку протягом 2015р.-2016р. на підставі розподільчого балансу від 01.12.2015р.

Разом з тим, до матеріалів справи долучені відповідь структурного підрозділу Ново-Кіндрашівська дистанція сигналізації та звязку регіональної філії Донецька залізниця Публічного акціонерного товариства Укрзалізниця на претензію №49-21/04 від 29.04.2016р. та акти звірення взаємних розрахунків, які свідчать про наявність зобовязань саме відповідача-1 за договором №Д/ШЧ-13-122827/НЮ від 26.12.2012р.

Крім того, у судовому засіданні 12.09.2017р. представник відповідача-1 підтвердив факт займання приміщення, до якого постачалася теплова енергія згідно договору №Д/ШЧ-13-122827/НЮ від 26.12.2012р., а також підтвердив факт користування наданими послугами у спірний період.

За таких обставин, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів оплати відповідачем-1 саме рахунків, по яких заявлено до стягнення борг, приймаючи до уваги граничний строк оплати рахунків (рахунку №237 від 01.03.2015р. 06.03.2015р.; рахунку №246-Т від 15.08.2016р. 20.08.2016р.) судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з Публічного акціонерного товариства Українська залізниця на користь Комунального підприємства Теплосервіс Станично Луганського району боргу за договором №Д/ШЧ-13-122827/НЮ від 26.12.2012р. за період лютого 2015р. у сумі 18312,75грн. (помилка позивача на одну копійку).

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач-1 зазначає, що Публічне акціонерне товариство Українська залізниця не є правонаступником Державного підприємства Донецька залізниця і, відповідно, не є належним відповідачем по справі. Проте, судова колегія зазначає, що дослідження питання правонаступництва не впливає на наявність грошового зобовязання за договором №Д/ШЧ-13-122827/НЮ від 26.12.2012р. з огляду на доведеність факту споживання у спірний період.

Крім основного боргу з посиланням на приписи ст.625 ЦК України позивачем нараховані та предявлені до стягнення 3% річних у сумі 4091,20грн. за період з 01.01.2015р. по 31.10.2016р. та інфляційні в сумі 42669,72грн. з листопада 2014р. по жовтень 2016р.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, враховуючи факт прострочення виконання грошового зобовязання, господарський суд Луганської області дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для нарахування 3% річних та інфляційних.

Відповідно до п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань», індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Перевіривши розрахунок інфляційних, здійснений судом першої інстанції, судова колегія зазначає, що визначений в ньому період нарахування не відповідає наведеним вище вимогам. З огляду на викладене, зробивши власний розрахунок інфляційних з урахуванням граничного строку оплати, судова колегія зазначає про правомірність стягнення з Публічного акціонерного товариства Українська залізниця інфляційних у загальному розмірі 2971,68грн., зокрема: інфляційних у сумі 2504,02грн., нарахованих за період квітень 2015р. жовтень 2016р. по рахунку №237 від 01.03.2015р. на суму 8256,50грн.; інфляційних у сумі 467,66грн., нарахованих за період вересень 2016р. жовтень 2016р. по рахунку №246-Т від 15.08.2016р. на суму 10056,25грн.

За наслідками перевірки розрахунку 3% річних, здійсненого господарським судом Луганської області, судова колегія дійшла висновку про наявність у ньому арифметичної помилки. Так, стягненню з Публічного акціонерного товариства Українська залізниця на користь Комунального підприємства Теплосервіс Станично Луганського району підлягають 3% річних у розмірі 469,35грн., зокрема: 3% річних у розмірі 410,00грн., нараховані за період з 07.03.2015р. по 31.10.2016р. по рахунку №237 від 01.03.2015р. на суму 8256,50грн.; 3% річних у розмірі 59,35грн., нараховані за період з 21.08.2016р. по 31.10.2016р. по рахунку №246-Т від 15.08.2016р. на суму 10056,25грн.

Інша частина позовних вимог не підлягає задоволенню, як було вірно зазначено місцевим господарським судом, у звязку з відсутністю у матеріалах справи доказів щодо вручення рахунків і дати часткової оплати рахунків по тепловій енергії у вказаному позивачем періоді. Розрахунки цих вимог, додані позивачем до справи, не підтверджені документально. Тобто, відсутні докази порушення відповідачем-1 строків оплати грошових зобовязань за спірним договором, які вказує в своєму розрахунку позивач.

Крім 3% річних та інфляційних позивачем нараховано та предявлено до стягнення пеню в сумі 49776,26грн. за період з 01.01.2015р. по 31.10.2016р.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Відповідно до п.6.3 споживач несе відповідальність за порушення строків виконання зобовязання щодо оплати спожитої теплової енергії стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем-1 під час розгляду справи в суді першої інстанції заявлено клопотання щодо застосування строків позовної давності до нарахування пені.

Згідно зі ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За приписами частини 1 статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частина п'ятою статті 261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Отже, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Частиною третьою статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

З наведеного вбачається, що позивач має право на стягнення пені з моменту настання прострочення виконання зобовязання відповідачем, але не більше ніж за півроку.

Даною нормою передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Правова природа пені є такою, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.11.2013р. у справі №6-116цс13).

Пунктом 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.054.2013р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» передбачено, якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка, пеня підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобовязання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

У зв'язку з наведеним, встановивши, що строк оплати рахунку №237 від 01.03.2015р. на суму 8256,50грн. згідно з умовами договору №Д/ШЧ-13-122827/НЮ від 26.12.2012р. закінчився 06.03.2015р. і про порушення свого права позивач, як постачальник за договором, дізнався 07.03.2015р., враховуючи те, що нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано, приймаючи до уваги, що з позовом до суду позивач звернувся 15.11.2016р. (згідно з відміткою канцелярії господарського суду Луганської області на першому аркуші позовної заяви), судова колегія зазначає про помилковість висновку суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача-1 пені у розмірі 1502,68грн., нарахованої по рахунку №237 від 01.03.2015р. на суму 8256,50грн., через пропуск позивачем річного строку позовної давності (у той час як позивачем не наведено, а судом не встановлено поважних причин пропуску позовної давності).

Разом з тим, враховуючи, що нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано, її нарахування здійснюється за кожен день прострочення виконання зобовязання, відповідно позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню, за яким нараховується пеня, окремо; беручи до уваги визначений законодавством строк спеціальної позовної давності до вимог про стягнення пені тривалістю в один рік, а також те, що з позовом до суду позивач звернувся 15.11.2016р., апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що стягненню з відповідача-1 на користь позивача підлягає пеня у розмірі 724,05грн., нарахована по рахунку №246-Т від 15.08.2016р. на суму 10056,25грн. за період з 21.08.2016р. по 31.10.2016р..

Інша частина позовних вимог Комунального підприємства Теплосервіс Станично Луганського району не підлягає задоволенню у звязку з пропуском позивачем строків спеціальної позовної давності для стягнення неустойки та враховуючи викладені вище висновки судової колегії щодо виставлення рахунків на оплату вартості теплової енергії.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України рішення господарського суду Луганської області від 11.05.2017р. (повний текст підписано 16.05.2017р.) у справі №913/1248/16 ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 ГПК України, але підлягає зміні в частині розміру стягнутих інфляційних, 3% та пені зі здійсненням нового розподілу судового збору відповідно до статті 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог (з урахуванням ставок судового збору та розміру остаточно визначених позовних вимог).

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору при зверненні з апеляційною скаргою підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, м.Київ в особі Регіональної філії «Донецька залізниця», м.Лиман Донецької області на рішення господарського суду Луганської області від 11.05.2017р. (повний текст підписано 16.05.2017р.) у справі №913/1248/16 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Луганської області від 11.05.2017р. (повний текст підписано 16.05.2017р.) у справі №913/1248/16 змінити.

Абзац другий резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

«Стягнути з Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м.Київ, вул.Тверська, б.5; код ЄДРПОУ 40075815) на користь Комунального підприємства Теплосервіс Станично-Луганського району (93601, Луганська обл., Станично-Луганський район, смт.Станиця Луганська, кв.Молодіжний, б.10Б; код ЄДРПОУ 35259450) борг за спожиту теплову енергію в сумі 18312,75грн., пеню у сумі 724,05грн., інфляційні в сумі 2971,68грн., 3% річних у сумі 469,35грн., витрати по сплаті судового збору 337,17грн.».

В іншій частині рішення господарського суду Луганської області від 11.05.2017р. (повний текст підписано 16.05.2017р.) у справі №913/1248/16 - залишити без змін.

Стягнути з Комунального підприємства Теплосервіс Станично-Луганського району (93601, Луганська обл., Станично-Луганський район, смт.Станиця Луганська, кв.Молодіжний, б.10Б; код ЄДРПОУ 35259450) на користь Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м.Київ, вул.Тверська, б.5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» (84400, Донецька обл., м.Лиман, вул.Привокзальна, б.22; код ЄДРПОУ ВП 40150216) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1524,14грн.

Доручити господарському суду Луганської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

ГоловуючийІ.В. Зубченко

Судді:О.О. Радіонова

ОСОБА_3

Надруковано 7 примірників: 1 позивачу; 2 відповідачу-1; 1 відповідачу-2; 1 до справи; 1 ДАГС; 1 ГСЛО