Постанова № 70820586, 04.12.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

04.12.2017 справа №905/1409/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 при секретарі судового засідання ОСОБА_4 за участю представників: від позивача:ОСОБА_5 – довіреністьвід відповідача: від третьої особи:ОСОБА_6 – НОМЕР_1 не прибув розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м. Маріуполь, Донецька областьна рішення господарського суду Донецької області від07.09.2017р.по справі№905/1409/17 (суддя Курило Г.Є.)за позовом: Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» м. Маріуполь, Донецька областьдо відповідача: за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача проТовариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЗ «Азов-Схід», м. Маріуполь, Донецька область Маріупольської міської ради Донецької області, м.Маріуполь, Донецька область розірвання договору суборенди земельної ділянки від 28.05.2002р.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 07.09.2017р. по справі №905/1409/17 відмовлено у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м. Маріуполь, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЗ «ОСОБА_4 – Схід», м. Маріуполь, Донецька область про розірвання договору суборенди земельної ділянки від 28.05.2002р.

Не погодившись із рішенням господарського суду, Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 07.09.2017р. по справі №905/1409/17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» задовольнити в повному обсязі.

Скаржник вважає, що рішення місцевого господарського суду від 07.09.2017р. по справі №905/1409/17 є таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Крім того, апелянт вказує на те, що ст. 14 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на момент укладення договору суборенди) не передбачала у якості обов’язкової істотної умови договору оренди земельної ділянки «мету використання земельної ділянки». У зв’язку з чим, при укладенні спірного договору суборенди сторони у п. 2.2. договору визначили саме цільове використання земельної ділянки.

Зазначив, що неможливість використання орендованої земельної ділянки за її цільовим призначенням є самостійною підставою для припинення права користування земельною ділянкою, яка здійснюється шляхом розірвання договору оренди.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2017р. було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Сгара Е.В., судді Дучал Н.М., Склярук О.І.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 17.10.2017р. у зв’язку із перебуванням судді Склярук О.І. у відпустці було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Сгара Е.В., судді Дучал Н.М., Мартюхіна Н.О.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 17.10.2017р. було відмовлено у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м. Маріуполь, Донецька область про проведення судового засідання 30.10.2017р. у режимі відеоконференції.

Позивач у судове засідання 04.12.2017р. прибув, наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

Відповідач у судове засідання 04.12.2017р. прибув, заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення місцевого суду законним та таким, що підлягає залишенню без змін.

Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у 2001 році Відкритим акціонерним товариством «МК «Азовсталь» (правонаступником якого є позивач) був розроблений інвестиційний проект «Будівництво і експлуатація переважувального комплексу «Азовсталь», в якому передбачалось створення сучасного високотехнічного переважувального комплексу для чого вимагалось здійснити комплекс робіт: поглиблення підхідного каналу і акваторії перевантажувального комплексу, створення додаткової інфраструктурної мережі, будівництво причалів з установкою сучасних портальних кранів як вітчизняного так і імпортного виробництва, модернізація існуючого майнового комплексу. Проведення робіт планувалось протягом 2002 – 2006 роках.

Протокольним рішенням Ради з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області №1 від 12.07.2001р. схвалено інвестиційний проект Відкритого акціонерного товариства «МК «Азовсталь» «Будівництво і експлуатація переважувального комплексу «Азовсталь».

З метою виконання Закону України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» від 24.12.1998р. № 356-ХІV, Протокольним рішенням Ради з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області №1 від 12.07.2001р. було запропоновано Маріупольському виконавчому комітету створити орган господарського розвитку східної території СЕЗ «АЗОВ».

На підставі рішення Маріупольського міського виконавчого комітету від 26.09.2001р. № 1272 відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЗ «Азов-Схід», наділено повноваженнями органу господарського розвитку Східної промислової території СЕЗ «Азов». Згідно п. 2.1 статуту відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЗ «ОСОБА_4 – Схід» створено з метою реалізації функції органу господарського розвитку Східної промислової території Спеціальної економічної зони «Азов» згідно з Законом України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області».

Крім того, до повноважень органу господарського розвитку спеціальної економічної зони належить, в тому числі, укладання у межах повноважень, наданих органами місцевого самоврядування договорів оренди із суб’єктами підприємницької діяльності про надання в оренду земельних ділянок у спеціальній економічній зоні.

Рішенням № 1381 від 28.12.2001р. Маріупольською міською радою запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю «ВЕЗ «Азов-Схід» відповідно до ст. 10 Закону України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» передати землю в оренду суб'єктам підприємницької діяльності, що реалізовують на даній території інвестиційні проекти, затверджені радою з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області.

На підставі зазначених рішень, а також вимог Закону України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області», між Маріупольською міською радою (орендодавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЗ «Азов-Схід» (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки від 22.05.2002р., відповідно до р. 1 якого орендодавець згідно до рішення Маріупольської міської ради від 28.12.2001р. № 1381 надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться на території Міськострова міста у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя. Земельна ділянка виділена в натурі у встановленому законом порядку. В оренду передається земельна ділянка площею 32,2433 га у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя в тому числі на земельній ділянці знаходяться не житлові приміщення, згідно затвердженої технічної документації. На земельній ділянці прокладені такі інженерні комунікації: лінії електромереж 220В, 110 КВ, залізничні колії, автомобільні проїзди без твердого покриття.

Пунктом 2.1. договору оренди визначено, що земельна ділянка надається Орендарю для розвитку та функціонування Східної території Спеціальної економічної зони «Азов», згідно з п. 10 Закону України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області».

Додатковою угодою від 18.11.2002р. сторонами на підставі рішення Маріупольської міської ради від 30.10.2002р. за №173 внесено зміни до договору земельної ділянки від 22.05.2002р., згідно яких п. 2.2. зазначеного договору викладено у наступній редакції: «Договір укладається на термін 50 (п’ятдесят) років (до 2052 року)».

Договір підписано обома сторонами без заперечень та зареєстрований у Маріупольській міській раді, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 23.05.2002 № 461.

В подальшому, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЗ «Азов-Схід» і Відкритим акціонерним товариством «МК «Азовсталь» (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь») (суборендатор) був укладений договір суборенди земельної ділянки від 28.05.2002р. №12301/8 (далі - договір суборенди).

Згідно п. 1 договору суборенди орендар надає, а суборендатор приймає у строкове платне користування земельну ділянку на території Міськострова міста у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя, площею 32,2433 га. На земельній ділянці знаходиться цех морських перевезень, вугільний склад Відкритого акціонерного товариства «МК «АЗОВСТАЛЬ» та нежитлові приміщення, згідно технічної документації.

Відповідно до п. 2.1. договору суборенди встановлено, що земельна ділянка надана орендарю за договором оренди, зареєстрованим у Маріупольській міській раді за №461 від 23.05.2002р. на підставі рішення Маріупольської міської ради № 1381 від 28.12.2001р.

Земельна ділянка надається суборендарю для реалізації на території Східної промислової зони спеціального економічної зони «Азов» затвердженого Радою з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області інвестиційного проекту «Будівництво та експлуатація переважувального комплексу «Азовсталь» на підставі рішення Маріупольської міської ради №1381 від 28.12.2001р., згідно з пунктом 10 Закону України «Про спеціальні економічної економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» №356-XIVвід 24 грудня 1998 року (п. 2.2. договору суборенди).

Пунктом 2.3. договору суборенди визначено, що договір укладається на період до державної реєстрації нової юридичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності на території СЕЗ «Азов», згідно затвердженого Радою з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області інвестиційного проекту, та діє з моменту його підписання.

Згідно п 5.2.3. договору суборенди суборендар зобов’язаний використовувати орендовану земельну ділянку відповідно до мети, визначеної у п.2.2. договору, дотримуючись при цьому вимог земельного і екологічного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі.

Дострокове розірвання договору оренди може бути здійснено тільки за письмовою угодою обох сторін (п.6.4. договору суборенди).

Договір суборенди зареєстрований в книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок Маріупольської міської ради під № 8 від 28.05.2002р.

Право оренди та суборенди земельної ділянки за договором оренди 22.05.2002р. та договором суборенди від 28.05.2002р. зареєстровані в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Статтею 13 Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтями 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання по ньому має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 14.04.2017р. №01/182 позивач повідомив відповідача про прийняття рішення розірвати договір суборенди від 28.05.2002р., у зв’язку з тим, що реалізація інвестиційного проекту «Будівництво і експлуатація переважувального комплексу «Азовсталь» не здійснена та не планується. Одночасно відповідачу була направлена додаткова угода № 2 від 31.03.2017р. і акт прийому-передачі земельної ділянки від 31.03.2017р.

Листом №430/15 від 04.05.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЗ «ОСОБА_4 – Схід», м. Маріуполь повідомило позивача, що не може прийняти умови розірвання договору суборенди.

Не погодившись з зазначеною відповіддю, позивач звернувся з позовною заявою до господарського суду Донецької області про розірвання договору суборенди земельної ділянки від 28.05.2002р. з посиланням на ст. 651 Цивільного кодексу України та Закон України «Про оренду земельної ділянки».

Прийняття рішення про розірвання договору суборенди земельної ділянки від 28.05.2002р. позивач обґрунтовує неможливістю реалізації інвестиційного проекту «Будівництво і експлуатація переважувального комплексу «Азовсталь», у зв’язку з важким фінансовим становищем; порушенням справи про банкрутство в господарському суді Донецької області з 01.04.2004р.; проведенням військових дій, що робить неможливим залучення інвестиційних коштів сторонніх інвесторів з метою реалізації проекту; ускладненням логістики поставок; існуванням додаткових витрат на поновлення зруйнованих об’єктів інфраструктури.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Донецької області від 07.09.2017р. по справі №905/1409/17 відмовлено у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м. Маріуполь, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЗ «ОСОБА_4 – Схід», м. Маріуполь, Донецька область про розірвання договору суборенди земельної ділянки від 28.05.2002р.

Зазначене рішення обґрунтоване тим, що на думку суду нездійснення будівництва перевантажувального комплексу «Азовсталь» не є підставою для розірвання договору, у зв’язку з нецільовим використанням земельної ділянки. Крім того, судом зазначено, що позивачем не наведено належного обґрунтування та не надано доказів які б підтверджували настання для нього істотних змін обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору суборенди.

Переглядаючи оскаржуване рішення місцевого господарського суду, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» органи місцевого самоврядування можуть передавати органу господарського розвитку спеціальної економічної зони у користування земельні ділянки, об'єкти інфраструктури та природні ресурси місцевого значення за укладеною між ними угодою. Підставою для передачі у користування органу господарського розвитку спеціальної економічної зони земельних ділянок є схвалений Радою інвестиційний проект. Орган господарського розвитку спеціальної економічної зони може передавати ці земельні ділянки в оренду на строк до 60 років, але не більше ніж до кінця строку існування спеціальної економічної зони.

Згідно ст. 3 Закону України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» спеціальна економічна зона «Донецьк» та спеціальна економічна зона «Азов» створюються на строк 60 років.

Статтею 18 Закону України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» визначено, що спеціальна економічна зона вважається ліквідованою з моменту закінчення строку, на який її було створено, якщо його не буде продовжено законом України. Спеціальна економічна зона може бути ліквідована законом України до закінчення строку, на який її було створено, відповідно до Закону України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон».

Спеціальна (вільна) економічна зона вважається ліквідованою з моменту прийняття відповідного закону про її ліквідацію (ст. 24 Закону України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон»).

Отже, укладання договору суборенди земельної ділянки від 28.05.2002р. між сторонами передбачено нормами Закону України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області», а також Рішенням №1381 від 28.12.2001р. Маріупольської міської ради строком не більше ніж до кінця строку існування спеціальної економічної зони.

Враховуючи зазначене та дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що доказів ліквідації Східної промислової зони Спеціальної економічної зони «Азов» або скасування чи зміни Рішення №1381 від 28.12.2001р. Маріупольської міської ради в матеріалах справи відсутні.

У відповідності до ст. 21 Закону України «Про інвестиційну діяльність» зупинення або припинення інвестиційної діяльності провадиться за рішенням інвесторів, при цьому інвестори відшкодовують збитки учасникам інвестиційної діяльності.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що доказів наявності рішення позивача про припинення інвестиційної діяльності та відмови від реалізації інвестиційного проекту суду також не представлено.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно з положеннями частини другої статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У пункті 2.20 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» зазначено, що у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України «Про оренду землі», у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених ЗК України та іншими законами України.

Згідно ст. 32 Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» (в редакції, чинній станом на 07.03.2002 року) орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Частиною 1 статті 25 Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» (в редакції, чинній станом на 07.03.2002 року) передбачено, що орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; отримувати продукцію і доходи; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем.

У відповідності до ст.ст. 141 та 143 Земельного кодексу України підставою припинення та примусового припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Умовами ст. 1 Закону України «Про землеустрій» визначено, що цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Основа для визначення цільового призначення земельної ділянки є її належність до відповідної категорії земель і відповідного способу використання.

Згідно витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.02.2017р. земельна ділянка, що була передана в суборенду згідно договору суборенди земельної ділянки від 28.05.2002р.: цільове призначення: секція J, розділ 12.08 – для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій; категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

За умовами пунктів 5.1.2., 5.2.3 договору суборенди позивач зобов’язаний, а відповідач має право вимагати від позивача використовувати земельну ділянку, відповідно до мети, визначеної у пункті 2.2 цього договору, а саме: реалізація на території Східної промислової зони спеціального економічної зони «Азов» затвердженого Радою з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області інвестиційного проекту «Будівництво та експлуатація переважувального комплексу «Азовсталь» на підставі рішення Маріупольської міської ради №1381 від 28.12.2001р., згідно з пунктом 10 Закону України «Про спеціальні економічної економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» №356-XIVвід 24 грудня 1998 року.

Таким чином, із наведених норм діючого законодавства та умов договору оренди випливає, що підставою для розірвання договору оренди землі в судовому порядку може бути належним чином доведений факт використання орендованої земельної ділянки не за цільовим призначенням, який передбачає дію - використання земельної ділянки для інших, ніж передбачено договором, цілей (аналогічної правової позицій дійшов висновку Верховний Суд України у своїй постанові від 20.05.2015р. у справі № 3-166гс15).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що нездійснення інвестиційного проекту «Будівництво та експлуатація переважувального комплексу «Азовсталь» не є підставою для розірвання договору у зв’язку з нецільовим використанням земельної ділянки.

Крім того, колегія суддів зазначає, що використання будівель, які знаходяться на орендованій земельній ділянці та належать позивачу (цех морських перевезень, вугільний склад та нежитлові приміщення), у своїй господарській діяльності та за цільовим призначенням не суперечать діючому законодавству.

Також, позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неможливістю реалізації інвестиційного проекту «Будівництво і експлуатація переважувального комплексу «Азовсталь» у зв’язку істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (порушення справи про банкрутство позивача, активна фаза антитерористичної операції у Донецькій області, проведення бойових дій у регіоні та інше).

Статтею 652 Цивільного кодексу України визначено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті з зобов’язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

За таких обставин, розірвання договору безпосередньо можливо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин.

Однак, позивачем не наведено належного обґрунтування та не надано доказів які б підтверджували сукупність і наявність таких чотирьох умов.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не було належним чином доведено використання земельної ділянки для інших, ніж передбачено договором цілей.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі щодо незаконності оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оспорюваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв’язку з чим, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Донецької області від 07.09.2017р. по справі №905/1409/17 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м. Маріуполь, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 07.09.2017р. по справі №905/1409/17 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 07.09.2017р. по справі №905/1409/17 - залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя: Е.В. Сгара

Судді: Н.М. Дучал

ОСОБА_3