Постанова № 70820561, 05.12.2017, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2017 справа № 905/2322/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: не з’явився не з’явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Донецькій області, м.Краматорськ Донецької областіна рішення господарського суду Донецької області від30.10.2017р.у справі№ 905/2322/17 (суддя В.І. Матюхін)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Ялта Град Строй”, м.Київ доСлужби автомобільних доріг у Донецькій області, м.Краматорськ Донецької області простягнення 320058,39грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Ялта Град Строй”, м.Київ, позивач, звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Служби автомобільних доріг у Донецькій області, м.Краматорськ Донецької області про стягнення інфляційних у розмірі 290030,84грн. та 3% річних у розмірі 30027,55грн., що разом становить 320058,39грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 30.10.2017р. у справі №905/2322/17 задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Ялта Град Строй”.

Рішення суду мотивоване тривалим порушенням відповідачем умов договору про закупівлю послуг за державні кошти №2-15 від 16.04.2013р. та невиконанням останнім рішення господарського суду Донецької області від 12.01.2016р. у справі №905/3003/15, яким було стягнуто заборгованість за зазначеним договором у розмірі 333334,92грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Служба автомобільних доріг у Донецькій області звернулася до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апелянт зазначає про невідповідність визначеного позивачем періоду нарахування інфляційних та 3% річних правовій позиції, сформованій Верховним судом України у постанові від 26.04.2017р. №3-1522гс16, відповідно до якої стягнення 3% річних та інфляційних можливо до моменту фактичного виконання зобов’язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

Крім того, скаржник зазначає про те, що господарським судом в порушення п.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» не зазначено дати складання (підписання) повного тексту рішення.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 13.11.2017р. у справі №905/2322/17 було прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд справи на 05.12.2017р.

У судове засідання 05.12.2017р. представники сторін не з’явилися. Представник позивача про причини неявки суд не повідомив, своїми правами, передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Від Служби автомобільних доріг у Донецькій області на поштову адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в обґрунтування якого зазначено, що на дату подання клопотання відзив Товариства з обмеженою відповідальністю “Ялта Град Строй” на апеляційну скаргу на адресу відповідача не надходив, що унеможливлює розуміння позиції позивача щодо апеляційної скарги, та є підставою для відкладення розгляду справи.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

На підставі вищевикладеного, враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце судового засідання, а також те, що явка позивача та відповідача не була визнана судом обов’язковою, сторони не посилалися на необхідність надання додаткових пояснень та документів, приймаючи до уваги, що позиція відповідача викладена безпосередньо в апеляційній скарзі, відмовляючи у задоволенні клопотання останнього про відкладення розгляду справи з огляду на його необґрунтованість, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

16.04.2013р. між Службою автомобільних доріг у Донецькій області (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ялта Град Строй” (далі - учасник) був укладений договір про закупівлю послуг за державні кошти №2-15 (далі - договір).

Відповідно до п.1.1 учасник зобов’язується протягом 2013р. виконати послуги з поточного середнього ремонту автомобільної дороги ОСОБА_4 – Артемівськ - Горлівка, км 92+640 - км 93+753 (вул.Академіка Корольова), а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Згідно з п.3.1 ціна цього договору становить 4578628,30грн., у тому числі: ПДВ 20% - 763104,72грн.

Як вбачається з п.4.1, розрахунки проводяться шляхом оплати замовником протягом 20 банківських днів, при наявності коштів на бюджетних рахунках, після підписання сторонами акта приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2В).

Пунктом 4.2 визначено, що до акта приймання виконаних будівельних робіт додається довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (ф. КБ-3).

Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2014р. Строк дії договору та виконання зобов’язання щодо виконання робіт можуть бути продовжені у разі виникнення документально підтверджених об’єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі форс-мажорних обставин, затримки фінансування витрат замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі (п.10.1).

Договір підписаний з обох сторін, підписи скріплені печатками підприємств.

З огляду на порушення відповідачем умов договору про закупівлю послуг за державні кошти №2-15 від 16.04.2013р. у частині здійснення оплати вартості виконаних робіт у розмірі 333334,92грн. у погоджений сторонами строк, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення наявної заборгованості.

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.01.2016р. (повний текст підписано 16.01.2016р.) у справі №905/3003/15, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.03.2016р., позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Ялта Град Строй” задоволено, стягнуто зі Служби автомобільних доріг в Донецькій області заборгованість у сумі 333334,92грн.

Судами в межах справи №905/3003/15 встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Ялта Град Строй” виконало свої зобов’язання за договором про закупівлю послуг за державні кошти №2-15 від 16.04.2013р. на загальну суму 333334,92грн., а відповідач ухиляється від виконання зобов’язань за зазначеним договором у частині оплати вартості прийнятих будівельних робіт у вказаному розмірі.

Звертаючись з позовом у межах справи №905/2322/17, Товариство з обмеженою відповідальністю “Ялта Град Строй” зазначило, що стягнута судом у межах справи №905/3003/15 заборгованість Службою автомобільних доріг у Донецькій області не сплачена. Доказів погашення спірної заборгованості відповідачем суду не надано.

З огляду на тривале прострочення відповідачем грошового зобов’язання, позивачем нараховані та пред’явлені до стягнення зі Служби автомобільних доріг у Донецькій області інфляційні у розмірі 290030,84грн. та 3% річних у розмірі 30027,55грн.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки рішення господарського суду Донецької області від 12.01.2016р. (повний текст підписано 16.01.2016р.) у справі №905/3003/15 набрало законної сили, то факт виконання позивачем зобов’язань за договором про закупівлю послуг за державні кошти №2-15 від 16.04.2013р. на суму 333334,92грн. та факт прострочення виконання Службою автомобільних доріг у Донецькій області зобов’язання з оплати вартості виконаних позивачем робіт є встановленими та не потребують повторного доказування.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Чинне законодавство України не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення.

Відповідно до п.7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2014р. “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

З огляду на вищенаведене, Товариство з обмеженою відповідальністю “Ялта Град Строй” нарахувало та заявило до стягнення 3% річних за період з 25.09.2014р. по 25.09.2017р. у розмірі 30027,55грн. та інфляційні за період з 25.09.2014р. по 25.09.2017р. у розмірі 290030,84грн.

Як встановлено судами в межах справи №905/3003/15, з урахуванням п.4.1 договору та дати підписання акту приймання виконаних будівельних робіт з розрахунком одиничної вартості за грудень 2013р. від 30.12.2013р. на суму 333334,92грн., граничним строком оплати виконаних робіт є 30.01.2014р.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що прострочення виконання грошового зобов’язання в межах договору про закупівлю послуг за державні кошти №2-15 від 16.04.2013р. почалося з 31.01.2014р.

Відповідно до п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань” індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Перевіривши розрахунок інфляційних та 3% річних, здійснений позивачем, з яким погодився суд першої інстанції, Донецький апеляційний господарський суд зазначає, що він є арифметично вірним, стягненню з відповідача в межах визначеного позивачем періоду, підлягають 3% річних за період з 25.09.2014р. по 25.09.2017р. у розмірі 30027,55грн. та інфляційні за період з жовтня 2014р. по серпень 2017р. у розмірі 290030,84грн.

Апелянт зазначає про те, що визначений позивачем період нарахування 3% річних та інфляційних не відповідає правовій позиції Верховного суду України, викладеній у постанові №3-1522гс16 від 26.04.2017р. Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції наголошує на тому, що обставини справи, викладені у постанові Верховного суду України №3-1522гс16 від 26.04.2017р. не є тотожними обставинам справи №905/2322/17, зокрема, при розгляді справи №905/2322/17 відповідачем не було заявлено про застосування строків позовної давності, а також не було надано доказів виконання зобов’язань за договором.

Крім того, скаржник зазначає про те, що господарським судом в порушення п.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення», не зазначено дати його складання (підписання) повного тексту рішення.

Проте, таке твердження не знайшло свого підтвердження в матеріалах справи. Так, відповідно ст.84 ГПК України, рішення господарського суду ухвалюється іменем України і складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин, при цьому, зокрема, у вступній частині вказуються найменування господарського суду, номер справи, дата прийняття рішення, найменування сторін, ціна позову, прізвище судді (суддів), представників сторін, прокурора та інших осіб, які брали участь у засіданні, посади цих осіб.

Відповідно до ст.85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи. У разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин рішення господарський суд повідомляє, коли буде складено повне рішення. Повне рішення повинно бути складено у строк не більше п'яти днів з дня проголошення вступної і резолютивної частини рішення.

Отже, у випадку, якщо в тексті судового рішення не зазначено дату підписання повного тексту, такою датою вважається дата проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Крім того, судова колегія наголошує, що зазначені апелянтом доводи щодо відсутності дати складання повного тексту рішення не є безумовною підставою для скасування рішення господарського суду в розумінні статті 104 ГПК України.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України рішення господарського суду Донецької області від 30.10.2017р. у справі №905/2322/17 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення та спростовуються викладеними вище висновками суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Донецькій області, м.Краматорськ Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 30.10.2017р. у справі №905/2322/17 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 30.10.2017р. у справі №905/2322/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий І.В. Зубченко

Судді: О.О. Радіонова

ОСОБА_3

Надруковано 5 примірників: 1 – позивачу; 1 – відповідачу; 1 – до справи; 1 – ДАГС; 1 – ГСДО