Постанова № 70820543, 06.12.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

06.12.2017 справа №905/1937/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: суддіОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 За участю представників сторін: від позивача: від відповідача: розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Не з’явився ОСОБА_4 – за довіреністю Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Донецька залізниця”, Донецька область, м. Лиманна рішення господарського суду Донецької області від27.09.2017р. (повний текст складено та підписано 28.09.2017р.) у справі№ 905/1937/17 (суддя Левшина Я.О.) за позовомПублічного акціонерного товариства “Крюківський вагонобудівний завод”, м. Кременчук до Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Донецька залізниця”, Донецька область, м. Лиман простягнення пені у розмірі 23337,61 грн., 3% річних у розмірі 5102,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.09.2017р. у справі №905/1937/17 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Крюківський вагонобудівний завод”, м. Кременчук до Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Донецька залізниця”, Донецька область, м. Лиман про стягнення пені у розмірі 23 337,61 грн., 3% річних у розмірі 5102,98 грн. – задоволені частково: з відповідача на користь позивача стягнуто суму пені у розмірі 15383,90грн. (з урахуванням зменшення на 30%), 3% річних в розмірі 4898,86грн. та витрати по сплаті судового збору. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Публічним акціонерним товариством Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Донецька залізниця”, Донецька область, м. Лиман подана апеляційна скарга, відповідно до якої останнє просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на відсутність вини відповідача, затримку фінансування, а також на відсутність збитків у позивача внаслідок порушення термінів оплати поставленого товару, у зв’язку з чим підстави для покладення на відповідача відповідальності у вигляді нарахування 3% річних та пені – відсутні.

Представник позивача наданими йому правом не скористався, у судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а скаргу – без задоволенння. У клопотанні просив суд розглянути справу за наявними матеріалами у зв’язку з неможливістю явки представника у судове засідання.

Представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України - справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Публічне акціонерне товариство “Крюківський вагонобудівний завод”, м. Кременчук звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Донецька залізниця”, Донецька область, м. Лиман про стягнення пені у розмірі 23 337,61 грн., 3% річних у розмірі 5102,98 грн.

Позовні вимоги до відповідача обґрунтовані неналежним виконанням останнім умов договору про закупівлю №ДОН/НХ-17045/НЮ від 22.02.2017р. в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару, у зв’язку з чим позивачем на суму заборгованості нараховано пеню та 3% річних.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності факту неналежного виконання відповідачем його зобов'язань за договором про закупівлю №ДОН/НХ-17045/НЮ від 22.02.2017р. щодо своєчасної оплати вартості поставленого товару. При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені на 30%.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Так, 22.02.2017р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладений договір про закупівлю (далі договір), за умовами якого предметом договору є поставка постачальником покупцю товару в асортименті та кількості згідно специфікації (додаток 1), яка є невід’ємною частиною чинного договору; найменування товару: запасні частини до вантажних вагонів (кришки люка піввагонів нові); виробник товару: ПАТ “КВБЗ” м.Кремечук, Україна (розділ 1).

Пунктом. 4.1. договору та специфікацією №1 встановлено, що товар повинен бути поставлений постачальником не пізніше 10 робочих днів від дня одержання постачальником заявки покупця, яка є підтвердженням готовності покупця до прийому товару.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2. договору ціна постачальника на запасні частини до вантажних вагонів (кришки люка піввагонів нові) визнана тендерними торгами і вказана у специфікації (додаток 1), яка є невід’ємною частиною чинного договору. Загальна сума договору складає 3725172,00грн. з урахуванням ПДВ 20% 620 862,00грн.

За умовами п. 6.2. договору та специфікації №1 покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 20 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками накладної (залізничної накладної) та акту прийому-передачі на отримання товару (п.6.2. договору).

Згідно п. 9.2. договору, у разі порушення строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення.

Термін дії договору – з моменту його підписання сторонами і до 31.12.2017р. (п.15.1. договору).

Доказів розірвання, припинення або визнання недійсним спірного договору сторонами не представлено. Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин сторони перебували у договірних стосунках.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Дослідивши укладений договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання статей 712 Цивільного кодексу України, 265 Господарського кодексу України.

В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням, у свою чергу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як встановлено господарським судом, на виконання умов укладеного договору та на підставі замовлення відповідача №21 від 24.02.2017р., позивачем поставлено та відвантажено відповідачу за видатковими накладними №КВ-75528 від 01.03.2017р., №КВ-75555 від 07.03.2017р. товар на загальну суму 2 483 448,00грн., який прийнято відповідачем без заперечень.

Виходячи з умов, встановлених п.6.2. договору, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками господарського суду щодо визначення строків оплати за товар, який поставлений відповідачу, а саме: за видатковою накладною №КВ-75528 від 01.03.2017р. – 31.03.2017р., за видатковою накладною №КВ-75555 від 07.03.2017р. – 06.04.2017р.

На оплату поставленого відповідачу товару позивачем виставлено рахунки-фактури № КВКВ-03002 від 01.03.2017р. на суму 1241724,00грн. та №КВ-03014 від 07.03.2017р. на суму 1241724,00грн.

В свою чергу, відповідач оплату за отриманий товар здійснив в повному обсязі 27.04.2017р., що сторонами не заперечується та підтверджується банківською випискою (а.с. 22), однак з порушенням строків, встановлених п. 6.2. договору.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів за поставлений товар, всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, виконав з простроченням.

У зв’язку з порушенням відповідачем строків оплати вартості поставленого товару, позивачем нараховано суму пені у розмірі 23 337,61грн. за загальний період з 31.03.2017р. по 05.07.2017р. (нарахування здійснено позивачем за кожною видатковою накладною окремо).

За приписом ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Як зазначено вище, пунктом 9.2. договору сторонами визначено, що покупець у разі порушення строків оплати товару, сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, судова колегія вважає його арифметично невірним та погоджується з висновком суду першої інстанції, що правомірною сумою пені, яка підлягає стягненню є 21 976,82грн.

Як вбачається зі змісту судового рішення, суд першої інстанції, приймаючи рішення у даній справі, зменшив розмір заявленої до стягнення пені на 30% на підставі розгляду усіх обставин справи та оцінки зібраних у справі доказів, встановивши наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення розміру неустойки.

В свою чергу, зменшення розміру пені є виключно правом суду. Розмір такого зменшення ґрунтується на обставинах справи, встановлених судом при дослідженні поданих сторонами доказів.

Виходячи з того, що можливість використання судом права на зменшення розміру штрафних санкцій, як і визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду, та враховуючи встановлені господарським судом обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність підстав для зменшення пені на 30%.

Одночасно, позивач просив суд стягнути з відповідача три відсотки річних у розмірі 5102,98 грн. за загальний період з 31.03.2017р. по 27.04.2017р.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних на загальну суму 5 102,98грн. за зазначений вище період, апеляційна інстанція вважає його арифметично невірним та погоджується з висновком суду першої інстанції, що правомірним розміром 3% річних є 4898,86грн., оскільки позивачем при нарахуванні 3% річних помилково враховано дні оплати.

Вимоги апеляційної скарги щодо відсутності підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді нарахування 3% річних та пені не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки: по–перше, матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем строків оплати поставленого товару; по – друге, 3% річних не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, у зв’язку з чим не можуть бути зменшені на підставі ст. 551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України; по третє, судом першої інстанції з власної ініціативи, дослідивши всі обставини справи, зменшено розмір пені на 30%.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що місцевим господарським судом в порядку ст.43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм законодавства при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Рішення господарського суду Донецької області з урахуванням мотивів, зазначених апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Донецька залізниця”, Донецька область, м. Лиман – залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 27 вересня 2017 р. у справі № 905/1937/17 –залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Марченко О.А.

Судді: Зубченко І.В.

ОСОБА_3