Рішення № 70774016, 04.12.2017, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/6700/16-ц

Провадження № 2/591/716/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2017 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого: судді Бурда Б.В.

при секретарі: Сітало Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач свої вимоги мотивує тим, що 03.11.2011 року ПАТ «Акцент Банк» уклав з відповідачем кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав кредитний ліміт у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків в розмірі встановленому ОСОБА_2 и банку. Відповідно до умов договору відповідач мав щомісячно відповідно до графіку повертати кредит та сплачувати відсотки за користування ним. Однак відповідач порушує графік повернення кредиту та сплати відсотків. Станом на 03.11.2016 року відповідач має перед банком заборгованість по кредиту в розмірі 13466,36 грн. Тому просять стягнути з відповідача на свою користь заборгованості за кредитним договором та понесені по справі судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з’явився. Від нього поступила заява про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача позов заперечив та зазначив, що позивач не довів факту укладення договору. Зазначив, що відповідач ОСОБА_3 підписував, але не підписував умови та правила надання банківських послуг. Окрім того, в анкеті-заяви відсутній підпис відповідача про отримання картки та пін – коду. Пояснив, що кошти у сумі 7804 грн. відповідач сплатив тому, що працівники банку телефонували та вимагали сплати коштів. Окрім того, працівники банку запевнили, що це борг у повному розмірі та після сплати таких коштів до відповідача не буде претензій. Пояснив, що факт отримання картки та користування нею він, як представник відповідача, визнавати не буде, оскільки банк має доводити ці обставини. Просить відмовити у задоволенні позову за його необґрунтованістю. Також подав клопотання про застосування строків давності та зменшення пені (неустойки)

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши подані суду докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 03.11.2011 року між сторонами, шляхом оформлення й підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, укладено договір про відкриття карткового рахунку, відповідно до якого відповідач отримав кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку. Вказані обставини підтверджуються копією анкети-заяви та фактично визнано представником відповідача у судовому засіданні.

Той факт, що відповідач отримав платіжну карту та користувався нею також підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_2, яка була допитана за клопотання представника відповідача та яка пояснила, що на початку березня 2015 році вона з чоловіком (відповідачем) вирішили погасити кредит та пішли до Акцент банку. Менеджер банку на аркуші паперу написала суму боргу, яку потрібно погасити – це були близько 7800. Вони сплати ці кошти, довідку про погашення боргу їм не видала, але повідомили що її отримувати не обов’язково. Вони спитали що роботи з карткою банку, але працівники банку запевнили, що після надходження коштів на рахунок картка буде заблокована. Платіжна картка була у відповідача, куди вона поділася вона не знає.

З наведеного вбачається, що спірні правовідносини між сторонами є цивільними і врегульовані ст.ст. 207, 526, 527, 1049, 1054, 1055 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно зазначених положень закону кредитний договір укладається лише у письмовій формі і підписується сторонами. Відповідач, боржник за договором, зобов’язаний добросовісно виконувати свої обов’язки та повернути заборгованість по тілу кредиту, сплатити відсотки за користування.

Відповідно до розділу 2.4-2.5. Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого Постановою Правління Національного банку України, договір укладається в письмовій формі. Один примірник договору зберігається в емітента, а другий примірник договору емітент зобов’язаний надати клієнту під підпис. Емітент зобов’язаний під час видачі спеціального платіжного засобу надати клієнту договір, правила використання спеціального платіжного засобу і тарифи банку. Емітент зобов’язаний забезпечити наявність у договорі таких умов: тип спеціального платіжного засобу; види платіжних операцій, які клієнт має право здійснювати з використанням спеціального платіжного засобу, правила та максимальний строк їх виконання; порядок обслуговування рахунку (за дебетовою, дебетово-кредитною або кредитною схемою, розміри гарантійного забезпечення та/або не знижувального залишку коштів на рахунку, порядок кредитування клієнта, порядок установлення курсу продажу, обміну або конвертації іноземної валюти тощо); тарифи банку на обслуговування операцій з використанням спеціального платіжного засобу на момент укладення договору та порядок повідомлення клієнта про їх зміну; ліміти та/або обмеження за операціями з використанням спеціального платіжного засобу або платіжних додатків, реалізованих у спеціальному платіжному засобі (за наявності); право клієнта на одержання виписок про рух коштів за його рахунком та порядок їх отримання; порядок забезпечення емітентом та клієнтом безпеки під час користування спеціальним платіжним засобом; порядок розгляду спорів; відповідальність емітента та клієнта тощо.

З наданих позивачем розрахунків слідує, що станом на 03.11.2016 року заборгованість відповідача перед банком становить 13446,36 грн. З яких: 2589,43 грн.- тіло кредиту, 7940,44 грн. - проценти за користування кредитними коштами, пеня та комісія – 1800 грн., штраф – 500 грн. (фіксована частина), штраф – 616,49 грн. (процентна складова).

Розрахунки щодо нарахування процентів за користування кредитом, пені та комісії, а також штрафів, позивач обґрунтовує умовами, викладеними в Умовах і правилах надання банківських послуг та Тарифами банку.

Проте витяг з ОСОБА_2 обслуговування кредитних карт «Універсальна Голд» та зазначені умови і правила всупереч вимогам ст. ст. 207, 1055 ЦК України та ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» позичальником не підписані й оригінали цих документів кредитором відповідачеві передані не були, у зв’язку з чим їх не можна вважати складовою частиною укладеного сторонами кредитного договору.

Наведена правова позиція викладена і у постановах Верховного Суду України № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року, № 6-240цс14 від 11 лютого 2015 року, № 6-698цс15 від 10 червня 2015 року та № 6-757цс 15 від 01 липня 2015 року.

Крім того в анкеті-заяві, яку підписав відповідач, зазначено, що при оформленні платіжної картки «Кредитка Універсальна» або карти Gold Пам’ятку, яка містить тарифи і основні умови кредитування отримав і ознайомився з її змістом під розписку. Проте документ, який би засвідчував отримання відповідачем під підпис Пам’ятки, яка містить тарифи і основні умови кредитування, позивачем суду також не надано.

На вимогу суду, позивачем вказані документи також для огляду надані не були. Як не надано позивачем суду, незважаючи на неодноразові письмові запити, належного розрахунку заборгованості, в тому числі з пені та комісії.

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов’язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним судом України у справі №6-1412цс16.

У зв’язку з викладеним та відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України відповідач зобов’язаний сплатити позивачу відсотки за користування кредитом у розмірі визначеному відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 2 ст. 1054 ЦК України, тобто на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно зі ст.ст. 10-11 та 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В той же час позивачем не наданий розрахунок процентів виходячи з облікової ставки НБУ та позивачем не заявлялася вимога про стягнення таких відсотків, а заявлена вимога про стягнення процентів за користування кредитом на підставі умов договору.

Судом встановлено, що з метою виконання зобов’язань за договором 02 березня 2015 року відповідачем сплачено 7804 грн.

З розрахунку заборгованості (а.с. 8) вбачається, що станом на 01.03.2015 року розмір заборгованості відповідача перед банком становить 8287,83 грн. З яких: 6351,50 грн .- тіло кредиту, 1636,33 грн. - проценти за користування кредитними коштами, штраф – 300 грн.

З виписки руху коштів по рахунку відповідача (а.с. 159) вбачається, що станом на 28.02.2015 року розмір заборгованості відповідача перед банком становить 8266,97 грн. При цьому до складу вказаної заборгованості входить заборгованість зі сплати штрафів у сумі 300 грн. та комісії за обслуговування в сумі понад 300 грн. (яка нараховувалася щомісячно в розмірі 20 грн. із зазначенням в деталях операції комісія за обслуговування (членській внесок), а також комісій, що зазначені у стовпчику Сума комісій).

Як вже встановлено судом, договором між сторонами не було обумовлено обов’язку відповідача сплачувати штрафи чи комісії.

В той же час, як встановлено судом за рахунок коштів, що були внесені відповідачем 02.03.2015 року у сумі 7804 грн. та яких було достатньо для погашення усієї нарахованої заборгованості з повернення тіла кредиту та сплаті відсотків за тарифами банку (8266,97 грн. боргу – 600 грн. комісій та штрафів = 7666,97 грн.), за виключення комісій та штрафів, банк задовольнив свої вимоги, які не були обумовлені договором між сторонами.

Стосовно заборгованості за період з 02.03.2015 року по 03.11.2016 року суд зазначає, що з виписки по рахунку вбачається, що відповідач у вказаний період жодного разу не використовував кредитний ліміт. У вказаній виписці витрати по картці мають наступне призначення: списання процентів за прострочений кредит, пеня, списання нарахованих за прострочений овердрафт процентів, штраф, щомісячна комісія за обслуговування картки, % за прострочений кредит, % за користування кредитним лімітом. Аналіз цієї виписки вказує на те, що він містить виключно нарахування на користь Банку у вигляді комісії за обслуговування картки та нарахування процентів та штрафних санкції у зв’язку з непогашенням цих витрат відповідачем..

Будь-яких доказів щодо використання відповідачем платіжної картки у період з 02.03.2015 року по 03.11.2016 року та користування кредитним лімітом позивачем суду не надано.

Відповідно до вимог ст. 10 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За наведених вище обставин, суд вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а тому у задоволенні позову належить відмовити за необґрунтованістю вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 15-1, 30, 62, 75, 76, 203 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити за необґрунтованістю вимог.

Рішення суду може бути оскаржено сторонами до Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми, шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення суду (для осіб, що не були присутні при проголошення рішення, в той же строк з часу вручення копії рішення) апеляційної скарги.

Суддя