Ухвала суду № 7076762, 01.12.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 грудня 2009 року № 22а-15026/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді Любашевського В.П.

суддів Довгополова О.М.

Носа С.П.

При секретарі судового засідання Гром В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.09.2008 р. у справі за позовом Приватного підприємства «Інтерекс» до Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2008 року позивач - ПП «Інтерекс» звернувся у Закарпатський окружний адміністративний суд із позовом до відповідача - Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції. У позовній заяві просить скасувати та визнати нечинним податкові повідомлення рішення Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції від 27.05.2008 року № 0001132340/0 1394/23-40/34570551/12746 та від 20.06.2008 року № 0001132340/1 1324/23-40/34570551/12746, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по ПДВ за лютий 2008 року на суму 672902 грн.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.09.2008 р. адміністративний позов задоволено та скасовано оскаржувані податкові повідомлення рішення Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції. Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що відповідачем було здійснено позапланову перевірку діяльності позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за лютий 2008 року, за результатами якої встановлено, що останнім в порушення п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2008 року в розмірі 672902 грн. та зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за лютий на суму 433531 грн. За наслідками розгляду акту перевірки 27.05.2008 року було прийнято податкове повідомлення - рішення від 27.05.2008 року № 0001132340/0 1394/23-40/34570551/12746, яким на підставі п. п. 4.2.2 «б», п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 672902 грн. За результатами апеляційного оскарження, яким попереднє рішення залишено без змін, було прийнято податкове повідомлення - рішення від 20.06.2008 року № 0001132340/1 1324/23-40/34570551/12746. Надаючи оцінку вказаним податковим повідомленням рішенням суд першої інстанції встановив, що згідно поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2008 року підприємством в розділі І «Податкові зобов'язання» задекларовано загальний обсяг оподаткованих операцій в сумі 2463600 грн., в тому числі операції за ставкою 20 % - 2463600 грн., сума податкового зобов'язання з ПДВ становить 492720 грн. Загальна сума податкових зобов'язань ( рядок 9 декларації) становить 492720 гри. В зазначеній декларації підприємством задекларовано податковий кредит в сумі 677732 грн. в тому числі ПДВ з вартості товарів ( послуг) придбаних з податком на додану вартість на митній території України з метою їх використання у межах господарської діяльності для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та нульовою ставкою 4830 грн. ПДВ сплачений митним органам у розмірі 672902 грн.

При цьому Закарпатський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що підставою для прийняття оскаржуваних повідомлень рішень став помилковий висновок перевіряючих про те, що договірна вартість реалізованого позивачем товару на території України була нижчою за звичайну ціну (митну вартість). Надаючи оцінку таким доводам контролюючого органу, суд встановив, що будь-яке застосування податковим органом «звичайних цін» є можливим виключно у випадках продажу товарів (робіт, послуг) навіть пов'язаним особам або придбання товарів у таких же осіб лише за наявності незвичайних умов ведення господарської діяльності, що повинно бути доведено саме податковим органом належним чином та за умови відсутності належного обґрунтування фактичної ціни продажу або придбання, яка при цьому повинна не відповідати статистичній оцінці рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України.

При цьому податковий орган несе обов'язок належного доведення самого факту того, що фактична ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни. Також при цьому податковий орган має довести, що в нього є належна інформація про укладені на момент продажу товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах, що дозволило б йому висунути обґрунтовані претензії до фактичної ціни договору. Вказаний обовязок контролюючими органами не виконано, оскільки в акті відповідача відсутні будь-які докази здійснення перевірки рівня звичайних цін на продукцію, що реалізувалась позивачем на внутрішньому ринку, порівнюючи її з справедливою ринковою ціною ідентичних (аналогічних) товарів у співставних умовах, що свідчить про відсутність будь-яких підстав для застосування звичайних цін. Також суд зазначив, що жодним законодавчим актом України не передбачено ототожнення поняття «звичайна ціна», яке застосовується при визначенні бази операцій поставки товарів на митній території України, і поняття «митна вартість», яке застосовується при визначенні бази оподаткування операцій з імпорту товарів на митну територію України. А тому суд визнав посилання відповідача на п. 4.3. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого для товарів, які імпортуються на митну територію України платником податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації (з урахуванням витрат згідно цього ж підпункту), не приймається судом до уваги, оскільки вказана норма стосується оподаткування податком на додану вартість при розмитненні імпортованих товарів.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.09.2008 р. та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову. При цьому доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми п. 4.1 та п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки ціна імпортованого товару з метою обчислення ПДВ регулюється нормами Закону України «Про податок на додану вартість» та митного законодавства, встановлюється у розмірі договірної (контрактної) вартості такого товару, але не менше митної вартості, з урахуванням зазначених вище витрат та податків, зборів (обов'язкових платежів), в тому числі акцизних зборів, ввізного мита, що включаються у ціну товарів згідно з законами України з питань оподаткування, то сплачений при імпорті товарів ПДВ, обчислений у відповідності до вимог податкового і митного законодавства, включається до складу податкового кредиту платника податку за умови використання імпортованих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. При подальшій реалізації імпортного товару податкові зобов'язання визначатимуться за правилами, встановленими пунктом 4.1 статті 4 Закону, а саме, у разі, якщо його договірна (контрактна) вартість буде нижче за звичайну ціну (митну вартість), база оподаткування такої операції розраховуватиметься виходячи з рівня звичайної ціни, але не нижче митної вартості. Крім того, слід враховувати, що платник може отримувати окремі додаткові послуги, спрямовані на забезпечення продажу товару: передпродажна підготовка товару, його зберігання, в тому числі і в орендованих приміщеннях, охорона, навантаження, розвантаження, транспортування, адміністративні витрати тощо. Якщо витрати, понесені в зв'язку з отриманням таких послуг, при подальшому продажу товару до складу його вартості не включаються, то, відповідно, і не можна вважати ці послуги такими, що приймають участь в оподатковуваних операціях, а тому суми ПДВ, нараховані (сплачені) в складі вартості таких послуг, до складу податкового кредиту включатися не повинні.

Зясувавши обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін з наступних підстав:

Відповідно до п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни.

В свою чергу, згідно з п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації.

У справі що розглядається, обєктом оподаткування спірних податкових зобов'язань були операції з поставки товарів на території України, тому база оподаткування таких операцій повинна визначатися за правилами п. 4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість». Вказана правова норма не прив'язує визначення бази оподаткування ПДВ до митної вартості товарів. Митна вартість товарів може бути застосована виключно для визначення бази оподаткування при імпорті товарів відповідно до п.4.3 ст.4 Закону, тобто до спірних операцій з поставки товарів на території України вона не застосовується. При цьому, судова колегія визнає безпідставним посилання апелянта на порушення позивачем п. 4.3. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»,, оскільки вказана норма встановлює правила оподаткування податком на додану вартість при розмитненні імпортованого товару правильність якого позивачем не оспорюється.

Маючи намір застосувати звичайні ціни до здійснених позивачем операцій з поставки товарів, контролюючий орган повинен дотримуватися вимог законодавства, зокрема Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо правил визначення звичайних цін з метою оподаткування, а не ототожнювати поняття «звичайні ціни» із «митною вартістю».

Виходячи з вищенаведеного, та враховуючи недотримання контролюючим органом порядку визначення звичайних цін, посилання Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції Закарпатської області на те, що договірна (контрактна) вартість товарів, що реалізовувалась позивачем на території України, є нижчою за звичайні ціни судова колегія вважає необґрунтованим, а тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

За таких обставин судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам у справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Зважаючи на викладене, та керуючись ч. 3 ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.09.2008р. у справі № 2-а-1389/08 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя В. П. Любашевський

Судді О.М. Довгополов

С.П. Нос

Повний текст ухвали

виготовлено та підписано

04.12.2009 р.