Ухвала суду № 7076680, 07.12.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-39312/08 Головуючий у І інстанції Ковель П.О.

Суддя-доповідач - Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2009 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Глущенко Я.Б.,

суддів Коротких А.Ю., Федорової Г.Г.,

при секретарі Токар М.Г.,

за участю:

представника позивача Гулого О.С.,

представника відповідача Гучка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом Державного підприємства по розповсюдженню періодичних видань «Преса» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2008 року,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2008 року позивач звернувся у суд з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 09.04.2008 року № 0002592303/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 вересня 2008 року позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що суми, віднесені позивачем до складу валових витрат, у спірній частині підтверджені відповідними первинними бухгалтерськими документами, у звязку з чим донарахування податкових зобовязань та застосування штрафних (фінансових) санкцій є безпідставним та протиправним.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів встановлено, що відповідачем проведена планова виїзна комплексна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ДП по розповсюдженню періодичних видань «Преса» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2006 року по 30.09.2007 року, за наслідками якої складено акт перевірки № 833/23-03/25593685 від 28.03.2008 року.

Перевіркою було встановлено, що позивачем недотримані вимоги пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Такий висновок зроблений у звязку з тим, що податковий орган не визнає понесені позивачем витрати, які віднесені до валових, здійснені по взаємовідносинах з: Аудиторською фірмою «Центр правової підтримки підприємництва «Бізнес і право» в частині отриманих аудиторських послуг; субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 в частині отриманих інформаційно-консультативних послуг; фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 в частині отриманих послуг з технологічного перевезення вантажів для господарських потреб.

Відповідач вважає, що позивачем необґрунтовано занижено податкове зобовязання з податку на прибуток у 2006 році у розмірі 18850,00 грн. та за 9 місяців 2007 року у розмірі 14915,75 грн.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно було віднесено до складу валових витрат оплату за отримані послуги, вказані вище, зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та Аудиторською фірмою «Центр правової підтримки підприємництва «Бізнес і Право» 01.01.2005 року було укладено Договір № 1/05, за яким остання прийняла на себе виконання комплексу робіт по аудиторській операційній перевірці бухгалтерського обліку господарської діяльності позивача.28.12.2005 року та 03.01.2007 року між сторонами укладені Додаткові угоди до Договору № 1/05 від 01.01.2005 року.

Також, між позивачем та СПД ОСОБА_4 01.06.2006 року укладено Договір № 2/06, за яким останній зобовязався виконати комплекс робіт з інформаційно-консультативного обслуговування господарської діяльності підприємства.

Окрім того, за договорами № 09-06 від 31.08.2006 року та № 02/07-03 від 15.02.2007 року ФОП ОСОБА_5, зобовязався надати позивачу послуги з технологічного перевезення вантажів для господарських потреб.

Позивач в свою чергу, як замовник за цими договорами, зобовязався сплатити вартість послуг (робіт), розмір якої визначався сторонами в договорах. Підставою для оплати слугували відповідні акти приймання-передачі, а сама оплата мала здійснюватися безпосередньо після підписання вказаних актів.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем на протязі перевіряємого періоду здійснювалась оплата за вказані послуги (роботи) відповідно до умов укладених договорів.

Вирішуючи питання про правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат витрати на зазначені вище послуги (роботи), колегія суддів враховує наступне.

Згідно вимог п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та (або) суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

При цьому, у пунктах 5.3-5.7 названої статті відсутня заборона чи обмеження щодо віднесення до складу валових витрат послуг при здійсненні господарської діяльності, сплата за отримання яких, на думку податкової інспекції, не може бути віднесена до валових витрат.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 названого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як правильно враховано судом першої інстанції, частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, а також не заперечується відповідачем, що позивачем в ході проведення перевірки були надані акти прийому-передачі виконаних робіт (послуг), які складалися відповідно до умов вказаних вище договорів.

Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Зі змісту цієї норми вбачається, що валові витрати можуть бути підтверджені або документом, який підтверджує списання грошових коштів в оплату товарів (робіт, послуг), або документом, що підтверджує оприбуткування товарів або фактичне отримання результатів робіт (послуг).

Відтак, акти прийому-передачі виконаних робіт в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами, які підтверджують, що витрати на вказані вище послуги правомірно віднесені позивачем до валових.

Зазначені акти були надані при проведенні перевірки. Крім того, позивачем під час перевірки надані також платіжні доручення про перерахування коштів виконавцям.

Окрім того, не відповідають приписам чинного законодавства доводи апелянта про те, що за результатом надання позивачу аудиторських та інформаційно-консультативних послуг випливає необхідність надання відповідних звітів про виконання робіт або надання послуг.

Так, колегія суддів зважає на той факт, що умовами укладених договорів не передбачено обовязку виконавців надавати звіти про виконання робіт (послуг).

Таким чином, оскільки здійснені позивачем витрати безпосередньо повязані з господарською діяльністю, то вартість вказаних послуг (робіт) правомірно віднесена позивачем до складу валових витрат підприємства, а тому визначення у звязку з цим позивачеві сум податкового зобов'язання і штрафних снакцій не відповідає вимогам закону.

В силу частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до зазначеної норми відповідачем не доведено належними доказами, що Державним підприємством по розповсюдженню періодичних видань «Преса» безпідставно до складу валових витрат віднесено витрати по отриманню послуг (робіт) за вказаними вище договорами .

Отже, встановлені податковою інспекцією порушення не знайшли свого підтвердження, що свідчить про неправомірність прийняття податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 09.04.2008 року № 0002592303/0.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Я.Б. Глущенко суддя А.Ю. Коротких суддя Г.Г. Федорова

Повний текст ухвали складений 14 грудня 2009 року.