Ухвала суду № 7076673, 07.12.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-39040/08 Головуючий у І інстанції Кротюк О.В.

Суддя-доповідач Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2009 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Глущенко Я.Б.,

суддів Коротких А.Ю., Федорової Г.Г.,

при секретарі Токар М.Г.,

за участю:

представника позивача Вернигори О.О.,

представника відповідача Островського В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва до Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Галактика», за участю прокуратури Святошинського району міста Києва про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 жовтня 2008 року,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2008 року Державна податкова інспекція у Святошинському районі міста Києва звернулася у суд з позовом, в якому просила стягнути з відповідача штрафні санкції за незастосування реєстратора розрахункових операцій в розмірі 13192550,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 жовтня 2008 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що відчуження облігацій відповідачем є завершальною стадією емісії цінних паперів, а тому не є розрахунковою операцією в розумінні Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів встановлено, що посадовими особами ДПІ у Святошинському районі м. Києва проведено виїзну планову перевірку ЗАТ «СК «Галактика» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 року по 30.09.2007 року, за наслідками якої складено акт № 34/22-025/30026143 від 01.04.2008 року.

В ході перевірки податковою інспекцією виявлені порушення відповідачем приписів п.п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме проведення розрахункових операцій за готівковий розрахунок на суму 2638510,00 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій.

На підставі акту перевірки позивачем 14.04.2008 року прийнято рішення № 0008032330/0 про застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 13192550,00 грн.

Обговорюючи питання щодо правомірності визначення відповідачу штрафних санкцій на суму 13192550,00 грн. за проведення розрахункових операцій за готівковий розрахунок на суму 2638510,00 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій судова колегія зважає на наступне.

Так, відповідно до преамбули Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Статтею 1 цього Закону встановлено, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Відповідно до вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок, та видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

З акту перевірки убачається, що в перевіряємий період відповідачем було реалізовано за готівковий розрахунок із виписуванням прибуткових касових ордерів цінні папери облігації на загальну суму 2638510,00 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій.

Позивач в даному випадку помилково вважає облігації, відчужені відповідачем, товаром, а саме відчуження розрахунковою операцією з огляду на таке.

Згідно вимог ч. 1 ст. 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» цінні папери - документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Облігація за визначенням, наведеним ч. 1 ст. 7 цього Закону, це цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення.

Облігація є емісійним цінним папером.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач протоколом правління Товариства від 20.11.2006 року за № 20/11 затвердив рішення про випуск та закрите розміщення облігацій. У відповідності з прийнятим рішенням відповідач зареєстрував випуск облігацій, про що свідчить свідоцтво Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про реєстрацію випуску облігацій підприємств від 23.01.2007 року за № 5/2/07, виданого 28 березня 2007 року.

Тобто, відповідачем було здійснено емісію цінних паперів, яка відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» полягає у встановленій законодавством послідовності дій емітента щодо випуску та розміщення емісійних цінних паперів.

В свою чергу, розміщення цінних паперів полягає у відчуженні цінних паперів емітентом або андеррайтером шляхом укладення цивільно-правового договору з першим власником, тобто особою яка, отримала цінні папери у власність безпосередньо в емітента (або в особи, що видала цінний папір) чи андеррайтера під час розміщення цінних паперів.

Судом першої інстанції встановлено, що відчуження облігацій підприємства на стадії їх розміщення відповідач здійснив шляхом укладення договорів купівлі-продажу облігацій від 31.01.2007 року №№ 31/04-1, 31/03-1, 31/02-1, 31/01-1.

Відтак, особи, що придбали вказані облігації за цими договорами є їх першими власниками.

Таким чином, відповідач як особа, що видала цінні папери, та емітент не їх власником, оскільки таким власником є особа, що здійснила внесення грошових коштів, а самі облігації, розміщені відповідачем, не можуть вважатися товаром.

А тому, операція з відчуження облігації відповідачем не може вважатися розрахунковою, що виключає обовязок останнього під час їх реалізації на стадії розміщення застосовувати реєстратор розрахункових операцій.

З врахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позивних вимог.

Згідно із ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 жовтня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б. суддя Коротких А.Ю. суддя Федорова Г.Г.

Повний текст ухвали складений 14 грудня 2009 року.