Постанова № 7076606, 24.11.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-34196/08 Головуючий у 1 інстанції Курко О.П.

Суддя доповідач Заяць В.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2009 року м. Київ.

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого:

Суддів:

при секретарі: Зайця В.С.,

Земляної Г.В.,

Межевича М.В.,

Леонтовичі М.А.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Жмеринської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2008 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Курланд» до Жмеринської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно з направленням № 149 від 02.06.2008 року та наказу начальника Жмеринської ОДПІ Вінницької області заступнику начальника відділу податкового контролю юридичних осіб доручено провести позапланову перевірку ТОВ «Курланд» з питань достовірності заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість.

За результатами позапланової перевірки ТОВ «Курланд» складено Акт № 10/23/34657396 від 17.06.2008 року, яким зафіксовано порушення п. 11.29 ст. 11, пп. 7.4.2 п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2, п 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та завищено бюджетне відшкодування за березень 2008 року на суму 4278 297 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 01.07.2008 року за № 0000802301/0 було зменшено загальну суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість ТОВ «Курланд» на суму 2661 878,00 грн.

ТОВ «Курланд» звернулось з позовом до Жмеринської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.09.2008 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Жмеринської ОДПІ у Вінницькій області № 0000802301/0 від 01.07.2008 року.

Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що порушення судом першої інстанції норм матеріального права призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким необхідно відмовити в задоволенні позову.

Заперечуючи проти апеляційної скарги відповідача, ТОВ «Курланд» посилалось на те, що оскаржувана постанова ухвалена при дотриманні вимог матеріального та процесуального права, а підстави для її скасування відсутні.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до акту перевірки № 10/23/34657396 від 17.06.2008 року, позивачем при поданні Деларації по податку на додану вартість за 2007 рік включено до складу податкового кредиту по податку на додану вартість суму сплаченого (нарахованого) податку при придбанні легкових автомобілів: а саме ВАЗ 21043, податкова накладна № 236 від 01.06.2007 року на загальну суму 34985 грн., в т.ч. ПДВ 5830,83 грн. та 2 автомобілі ВАЗ 21214, податкова накладна № 237 від 01.06.2007 року на загальну суму 89259,99 грн., в т.ч. ПДВ 14876,66 грн. Постачальником придбаних автомобілів є ТОВ «Азимут».

Згідно з даними декларації платника за березень 2008 року різниця між сумою податкового зобовязання і податкового кредиту з ПДВ мала відємне значення, яка складала 123 799 грн., позивачем безпідставно визначено суму бюджетного відшкодування в сумі 4257 589 грн., так як до даної суми віднесено витрати при сплаті податку на додану вартість постачальникам за придбання насіннєвого матеріалу, засобів захисту рослин, матеріальних добрив, паливно мастильних матеріалів, сільськогосподарської техніки та сільськогосподарського інвентаря, послуг по обробітку земельних ділянок. Позивачем самостійно визначено статус сільськогосподарського товаровиробника, що підтверджує поданий до Жмеринської ОДПІ «Розрахунок питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власною виробництва та продукції її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства за попередній звітній (податковий) рік (за 2007 рік)» № 1905 від 31.01.2008 року. В ньому зазначається, що питома вага доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продукції її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства за попередній звітній (податковий) рік складає 91,9 %.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Курланд», суд першої інстанції посилався на те, що підпунктом 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» не передбачено можливості прийняття платником рішення щодо вибору порядку обкладання ПДВ, однак дана норма не передбачає обовязкового переходу платника податку на спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість. Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарським платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 року № 271, введений в дію з метою підтримки сільськогосподарських товаровиробників та відповідно до пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно Довідника № 45 пільг, наданих чинним законодавством по сплаті податків, зборів, інших обов'язкових платежів станом на 01.03.2008р., суд першої інстанції вважав податковою пільгою зі сплати податку на додану вартість, і використання її є виключним правом позивача, яке ніким не може бути навязане.

Аналізуючи вказані обставини справи та застосовуючи відповідні норми матеріального права, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що посилання податкового органу в акті перевірки на те, що всі операції з поставки товарів (послуг) власного виробництва, на які поширюються норми п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» відображаються в спеціальній декларації № 2, що подається за скороченою формою і не передбачає розрахунків з бюджетом, є невірними, оскільки позивач має право на обрання спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, а тому позивачем правильно визначено суму бюджетного відшкодування, відповідно до вимог діючого на момент визначення податкового законодавства, а податкове повідомлення рішення від 01.07.2008 року № 0000802301/0 Жмеринської ОДПІ є протиправним та підлягає скасуванню.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на слідуюче.

Пунктом 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що до року, наступного за роком, в якому Верховна Рада України ратифікує протокол про приєднання України до Світової організації торгівлі, зупинено дію п. 7.7 ст. 7, п.п. 10.1. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів, робіт, послуг власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів) виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та мяса живою вагою, що здійснюється сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно правової форми та форми власності, в яких сума одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітній (податковий) рік, становить не менше 50% загальної суми валового доходу підприємства. Така норма носить тимчасовий характер, впроваджена з метою підтримки сільськогосподарських товаровиробників тваринницької продукції та стосується питання ціноутворення щодо операцій з поставки товарів (послуг) власного виробництва, зокрема нарахування податку на додану вартість при реалізації продукції. При цьому, п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» носить спеціальний характер та не містить прямої вказівки на її застосування при здійсненні операцій, повязаних з тим чи іншим придбанням сільськогосподарськими товаровиробниками основних засобів, проте прямо вказує на операції з поставки товарів (послуг) власного виробництва.

При цьому колегія суддів зазначає, що вказаним Законом № 168 норми щодо вибору застосувати чи ні вимоги п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» не передбачено, а тому зазначений пункт є обовязковим для застосування сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства, тобто позивач повинен був застосувати спеціальний режим оподаткування, визначений п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками платниками ПДВ щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, було затверджено постановою КМ України від 26.02.1999 року № 271 (далі Порядок № 271), (Постанова від 26.02.1999 року № 271 втратила чинність згідно з постановою КМ України від 02.04.2009 року № 29).

Якщо платник податку здійснює реалізацію продукції на підставі п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», то такий платник до бюджету ПДВ не сплачує, а декларує податкові зобовязання та податковий кредит за податковою декларацією з ПДВ (скороченою), використовуючи кошти відповідно до Порядку № 271 та не має право на бюджетне відшкодування з ПДВ.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону, оскаржуване рішення суду не можна визнати законним і обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам ст. 159 КАС України.

Порушення судом норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому воно відповідно до вимог ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з постановленням нового рішення по справі.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Жмеринської обєднаної державної податкової інспекції задовольнити, постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2008 року скасувати.

Постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді:

______ В.С. Заяць

______ Г.В. Земляна

______ М.В. Межевич