Ухвала суду № 7075179, 08.12.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції Матвєєва В.В.

Суддя-доповідач Сіваченко І.В.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

8 грудня 2009 року справа № 2а-1143/09/1270

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Сіваченка І.В. суддів Дяченко С.П., Нікуліна О.А. при секретарі

за участі

представника позивача

представника відповідача Кондрашовій Н.М.

Шенькарук С.М.

Жадана О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 червня 2009 року у справі № 2а-1143/09 за позовом

до Лисичанської кредитної спілки

Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганській області про оскарження податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

В жовтня 2008 року кредитна спілка «Лисичанська кредитна спілка» (далі - Лисичанська кредитна спілка) звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати недійними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганській області (далі ДПІ у м. Лисичанську) № 0005261702/0 від 08.08.2008 року та № 0005261702/1 від 03.09.2008 року, якими визначено податкове зобов'язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб» у сумі 166704,72 грн., у тому числі 55568,24 грн. - основний платіж, 111136,48 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 червня 2009 року позов було задоволено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати постанову місцевого адміністративного суду як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що в ідповідно абзацу 4 частини 1 статті 21 Закону України від 20 грудня 2001 року № 2908-ПІ «Про кредитні спілки» кредитна спілка відповідно до свого статуту залучає на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі.

Кредитна спілка має право самостійно встановлювати розмір плати (процентів), яка розподіляється на пайові членські внески та нараховується на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки.

Крім розміру плати (процентів), яка нараховується на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки, кредитна спілка розподіляє частину нерозподіленого доходу, що залишається у її розпорядженні за підсумками фінансового року між членами кредитної спілки, пропорційно розміру їх пайових внесків у вигляді відсотків (процентів).

Визначення терміну «проценти» (для цілей справляння податку) наведено у пункті 1.10 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» як платіж, який здійснюється позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів, зокрема, включається платіж за використання коштів, залучених у депозит.

Призупинення Законом України від 23 грудня 2004 року № 2285-ІУ «Про Державний бюджет України на 2005 рік» на 2005 рік оподаткування доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат стосується лише порядку оподаткування процентів, нарахованих на вклади членів кредитних спілок на депозитні рахунки.

Виходячи із зазначеного, відповідач вважає, що відповідно до підпункту 9.2.3 пункту 9.2 статті 9 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб» проценти, нараховані на пайові внески членів кредитних спілок, обкладаються податком з доходів фізичних осіб при їх виплаті та за її рахунок за ставкою, визначеною в пункті 7.1 статті 7 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб».

Тому відповідач просив апеляційний суд у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, проти чого заперечував представник позивача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Кредитна спілка «Лисичанська кредитна спілка» зареєстрована Виконавчим комітетом Лисичанської міської ради народних депутатів 25.04.2000 року за №13811200000000141, є юридичною особою, фінансовою установою, що посвідчується свідоцтвом про державну реєстрацію кредитної спілки в Державному реєстрі фінансових установ від 07.05.2004 року, перебуває на податковому обліку з 29.05.2000 року з ознакою неприбутковості.

У листопаді 2007 року відповідачем здійснена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 31.03.2008 року, наслідки якої викладені в акті від 30.07.2008 року № 58/23-25876348.

На підставі акту перевірки керівником податкового органу згідно з п.п. «б» п. 4.2.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цілющими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІП (далі - Закон України № 2181) та п. 17.1.9 статті 17 Закону України № 2181, 08 серпня 2008 року прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 0005261702/0, предметом якого визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників загальною сумою 166704,72 грн., у тому числі 55568,24 грн. основний платіж та 111136,48 грн. штрафні (фінансові) санкції. Податкове повідомлення-рішення 3 вересня 2008 року № 0005261702/1 прийняте за результатами апеляційного оскарження позивачем первісного податкового повідомлення-рішення.

Правовою підставою донарахування податку визначені норми п.п 3.1.3 п. 3.1 ст. 3, п.п. 4.2.12 пункту 4.2 статті 4, п.п. 9.2.3 п. 9.2 статті 9, ст. 16, абзац «а» п. 17.2 ст. 17, абз. «а», «б» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 12.05.2003 року № 889-ІУ (далі - Закон України № 889), застосування штрафних (фінансових) санкцій - норми п.п. 17.1.9 п. 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Висновками акту перевірки встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб за період - лютий 2008 року на загальну суму 55 568, 24 грн.

Суть порушення, визначена п.п 3.1.8 п. 3.1 акту перевірки, полягає у тому, що позивачем не утримано податок з доходів фізичних осіб з грошових коштів (відсотків на пайові внески), нарахованих та сплачених 564 членам КС «ЛКС» у лютому 2008 року в загальній сумі 370 454, 97 грн. Факт виплати суми та характер її походження не є спірним між сторонами.

Спілка наполягає на тому, що зазначені суми доходів фізичних осіб не входять до оподатковуваного доходу та взагалі не підлягають оподаткуванню до 1 січня 2010 року, з огляду на приписи норм п.п 22.1.4 пункту 22.1 статті 22, п. 4.2.12 пункту 4.2 статті 4, п.п 9.2.1 та 9.2.2 п. 9.2 статті 9 Закону України № 889.

У межах спірних відноси позивачем здійснена виплата процентів на додаткові пайові внески.

Організаційні, правові та економічні засади створення та діяльності кредитних спілок, їх об'єднань, права та обов'язки членів кредитних спілок та їх об'єднань визначені коном України «Про кредитні спілки» від 20 грудня 2001 року № 2908-3 (далі - Закон України № 2908).

Статтею 11 даного Закону передбачено, що члени кредитної спілки мають право одержувати від кредитної спілки кредити та користуватися іншими послугами, які надаються членам кредитної спілки відповідно до їх статуту; одержувати дохід свій пайовий внесок, якщо інше не передбачено статутом кредитної спілки. Саме це право зазначене п.п 5 п. 15.1 п.15 Статуту спілки, з визначенням якщо інше не передбачено рішенням загальних зборів кредитної спілки.

Відповідно до статті 19 Закону України № 2908 майно кредитної спілки є її власністю. Майно кредитної спілки формується за рахунок вступних, обов'язкових пайових та інших внесків членів кредитної спілки (крім внесків (вкладів) на депозитні рахунки), про що зазначено у частині першій наведеної статті. Кредитна спілка володіє, користується та розпоряджається належним їй майном відповідно до закону та свого статуту (частина друга статті 19). Вклади членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також плата, нарахована на такі кошти та пайові внески (проценти), належать членам кредитної спілки на праві приватної власності.

Відповідно до свого статуту, як зазначено пунктом 1.3 статті 21 Закону України №2908, кредитна спілка залучає на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівковій, так в безготівковий формі, приймає вступні та обов'язкові пайові та інші внески від членів спілки.

Крім розміру плати (процентів), яка нараховується на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки, кредитна спілка розподіляє частину нерозподіленого доходу, що залишається у її розпорядженні за підсумками фінансового року, між членами кредитної спілки пропорційно розміру їх пайових внесків (у тому числі на додаткові пайові внески) у вигляді відсотків (процентів).

Значення доходу та склад загального оподатковуваного доходу наведені відповідно пунктом 1.2 статті 1 та статтею 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Доходи, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу, визначені пунктом 4.3 статті 4 Закону України № 889. До 1 січня 2005 року серед таких доходів (що не підлягають відображенню в місячні або річній декларації платника податку) підпунктом 4.3.5 визначались суми виплат чи відшкодувань (крім заробітної плати чи інших виплат та відшкодувань за цивільно-правовими договорами), що здійснюються з урахуванням норм пункту 9.7 статті 9 цього Закону, за підпунктом «в» іншими неприбутковими організаціями, якою є позивач у справі (стаття 1 Закону України № 2908). Зазначений підпункт «в» підпункту 4.3.5 пункту 4.3 статті 4 Закону України № 889, був змінений Законом України № 1958-15 від 01.07.2004 року, що набрав чинності з 01 січня 2005 року, зазначивши інші виплати неприбуткових організацій, крім кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ.

Таким чином, підстави для утримання податку на доходи у відповідача були відсутні, внаслідок чого визначення податку за лютий 2008 року на суму 55 568, 24 грн. є безпідставним.

З 1 січня 2005 року будь-яких підстав щодо не включення сум процентів на пайові членські внески Закон України № 889 або будь-який інший Закон не передбачає. Пунктом 7.2 статті 7 Закону України № 889 встановлена ставка податку 5 відсотків від обєкту оподаткування, нарахованого податковим агентом як процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону.

Суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги посилання податкового органу щодо 13 відсоткової ставки за правилами пункту 7.1 статті 7 Закону України № 889, з огляду на застосований даною нормою принцип співвідношення загального і особливого, в самій статті зазначено застосування ставки 13 відсотків, крім випадків, визначених у пунктах 7.2-7.3 цієї статті.

Також вірно місцевий суд відхилив посилання спілки на приписи підпункти 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 «Прикінцеві положення» Закону України №889 (та інші зазначені норми, пов'язані з його застосуванням) з огляду на те, що приписами підпункту наведений вичерпний перелік у частині оподаткування, яких процентів норми підпункту 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 цього Закону набирають чинності з 1 січня 2010 року. До них належать доход у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат. У межах спірних відносин проценти нараховані на пайовий внесок не відповідають жодним із наведених ознак. Стосовно посилання спілки на п.п 9.2.1 пункту 9.2 цього Закону, податковим агентам приписано відстрочку застосування його норм саме в частині відстрочених до стягнення (1 січня 2010 року) процентів. Спілка вірно застосувала зміст зазначених норм.

Виходячи з приписів пункту 1.21 статті 1 Закону України № 889 визначення терміну «проценти» (для цілей справляння податку) наведено у пункті 1.10 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» як платіж, який здійснюється позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів, зокрема, включається платіж за використання коштів, залучених у депозит. Платежі за іншими цивільно-правовими договорами, ніж визначені у пункті 1.10 статті 1 Закону України, незалежно від того, чи встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках до суми договору або до іншої вартісної бази, не є процентами.

Суд першої інстанції правильно встановив, що з 1 січня 2005 року статтею 7 (пункт 7.2) Закону України № 889 встановлена єдина ставка податку у розмірі 5 відсотків, що застосовується до об'єктів оподаткування нарахованих як процент на депозитний рахунок і як процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону.

Призупинення Законом України від 23 грудня 2004 року № 2285-ІУ «Про Державний бюджет України на 2005 рік» (пункт 43 стаття 73) на 2005 рік оподаткування доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат стосується лише порядку оподаткування процентів, нарахованих на вклади членів кредитних спілок на депозитні рахунки.

Саме процентів, нарахованих на вклади членів кредитних спілок на депозитні рахунки, стосуються і зміни, внесені Законом України від 21 грудня 2004 року № 2273-4 «Про внесення змін до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» щодо оподаткування таких процентів, починаючи з 1 січня 2010 року.

Таким чином у відповідача відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» з огляду на недоведеність їх застосування, серед яких, зокрема, визначено обов'язок платника податку здійснювати грошові витрати з попереднім нарахуванням та сплатою податку, якого відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такої виплати. За правилами підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України № 889 податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподаткованого доходу.

З огляду на вищенаведене позовні вимоги Кредитної спілки «Лисичанська кредитна спілка» до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення №0005261702/0 від 08.08.2008 року про донарахування податку на доходи фізичних осіб на суму 166704,72 грн. та податкового повідомлення-рішення №0005261702/1 від 03.09.2008 року про донарахування податку на доходи фізичних осіб на суму 166704,72 грн. є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Тобто, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

В повному обсязі ухвала виготовлена 11.12.2009 року.

Керуючись ст.ст. 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганській області - залишити без задоволення .

Постанову Луганс ького окружного адміністративного суду від 23 червня 2009 року у справі № 2а-1143/09 за позовом Лисичанської кредитної спілки до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганській області «про оскарження податкового повідомлення-рішення» - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: С.П.Дяченко

О.А.Нікулін